4. Суб’єкти консультування і порядок їх роботи

Суб’єкти консультування представлені спеціалізованими консультаційними компаніями, індивідуальними консультантами і іншими підприємствами, для яких надання консультацій є основною діяльністю Виділяються наступні види суб’єктів консультування:

• Крупні універсальні міжнародні компанії (консультують по широкому колу питань).

• Міжнародні спеціалізовані компанії.

• Місцеві універсальні і спеціалізовані компанії.

• Індивідуальні консультанти.

• Консультуючі викладачі і навчальні заклади.

• Нетрадиційні консультанти (банки, постачальники, розробники програмного забезпечення, компанії реального бізнесу та ін.). Для таких компаній консультування є засобом стимулювання збуту або ж допоміжною послугою.

Індивідіальні консультанти і консультаційні компанії часто об’єднуються у професійні організації. В Україні існують два професійні об’єднання консультантів. Це Асоціація “Укрконсалтинг”, яка створена у 1992 році. Асоціація об’єднує близько 100 учасників (більше 1000 консультантів) і має 6 регіональних представництв. Інше професійне об’єднання – Українська асоціація менеджмент-консультантів (УАМК), яка була заснована у 1998 році і має близько 30 учасників.

Основа будь-якої консультаційної фірми – консультанти. Це мають бути висококваліфіковані спеціалісти з теорії і практики питань у межах своєї компетенції. Як правило, консультанти мають вузьку спеціалізацію, яка з часом стає все вужчою. В той же час, консультанти повинні орієнтуватися у інших сферах діяльності своїх клієнтів. Враховуючи розміри та особливості діяльності аграрних підприємств, сільськогосподарські консультанти, як правило, мають ширшу спеціалізацію, ніж консультанти, що працюють в інших секторах економіки.

Виділяється два види консультантів за рівнем їх спеціалізації та сферою вирішуваних завдань:

• Дженералісти – консультанти, що оцінюють діяльність компанії як системи складових елементів, включаючи технічні, організаційні, адміністративні, маркетингові та інші аспекти. .

• Спеціалісти – консультанти, що спеціалізуються на вирішенні більш вузьких завдань в рамках своєї компетенції (наприклад, маркетинг, управління проектами чи інформаційні технології тощо).

Робота спеціаліста з точки зору дженераліста полягає у вирішенні локальних проблем, які не завжди є вузьким місцем, а тому їх вирішення не призводять до підвищення ефективності роботи всієї організації. У зв’язку з цим дженералісти мають провести діагностику підприємства та з’ясувати основні проблеми, а потім разом із спеціалістами займатися їх вирішенням. В цілому ж існує загальна тенденція до поглиблення спеціалізації в консультуванні, як і інших сферах діяльності. Взаємодія спеціалістів і дженералістів є необхідною умовою успішності залучення консультантів для підвищення ефективності діяльності інфраструктури аграрного ринку – організацій, що її складають.

Процес консультування передбачає діяльність консультанта і клієнта з метою успішного вирішення поставленого завдання по удосконаленню господарської діяльності останнього.

Клієнти звертаються у консультаційні фірми з метою:

1. Усунути негативну ситуацію (завдання виправлення).

2. Покращити існуючу ситуацію (завдання удосконалення).

3. Створити нову ситуацію для підприємства (завдання по створенню).

Етапи процесу консультування в узагальненому вигляді можна представити наступним чином: ⁵

1. Підготовка (зустріч з клієнтом, попередня оцінка ситуації, визначення проблеми, планування завдання, укладання угоди на надання консультативних послуг). Інколи проблема полягає в іншому, ніж вважає клієнт, тому дуже важливо приділити належну увагу виявленню проблеми.

2. Діагностика (детальне вивчення проблеми, виявлення фактів і тенденцій, аналіз і синтез інформації).

3. Планування рішення (розробка варіантів вирішення проблеми, їх детальне календарне планування, розробка бюджетів, оцінка альтернативних варіантів, вибір оптимального рішення).

4. Реалізація рішення (допомога в реалізації, навчання, корегування планів).

5. Завершення (оцінка фактичних і планових результатів, завершальний звіт, підписання актів приймання робіт, остаточні розрахунки сторін).

Ибрагимов Л.А. Инфраструктура товарного рынка. М. 2001.- с. 93-100.

Процедура консультування передбачає, зазвичай, що між клієнтом – суб’єктом ринку, зацікавленим у послугах, і консультантом або консультаційною фірмою укладається письмова угода. В угоді перераховуються види консультаційний послуг, обумовлюються загальні і спеціальні умови, ціни і порядок оплати наданих послуг, відповідальність сторін. При цьому важливим є те, що консультант не бере на себе функції прийняття рішень щодо ведення господарської діяльності клієнтом, він лише допомагає приймати рішення і реалізовувати їх.

Консультаційні послуги можуть надаватися на разовій основі або на постійній основі (абонементне обслуговування). Абонементне консультаційне обслуговування передбачає надання послуг в обумовленій формі протягом строку дії договору, а оплата цих послуг здійснюється шляхом перерахування клієнтом рівних регулярних платежів, наприклад, щомісячних.

Ібрагімовим Л.А. ⁶ виділяється три види консультування за способом участі клієнта, а саме:

• Експертне (ресурсне) – передбачає самостійну діагностику поточної ситуації консультантами, розробку рішення і рекомендацій.

• Процесне – активна взаємодія консультанта і клієнта, обговорення проблем і ідей, спільна розробка рішень. Передбачає періодичне спілкування консультанта і клієнта, проведення інтерв’ювання клієнта для виявлення поточної ситуації, проблем, ідей і можливих рішень. Розробка рішень консультантом здійснюється з урахуванням конкретних зауважень і побажань клієнта у процесі співпраці. Тобто,

• Навчальне – полягає у підготовці умов для самостійної розробки рішень клієнтом (навчальні семінари, ділові ігри, навчально-методичні матеріали тощо).

Перераховані види консультування використовуються як окремо (в невеликих і не складних консультаційних проектах), так і в поєднанні.

Важлива тенденція, яка суттєво впливає на консультування в усьому світі, це перетворення консультаційних послуг і передачі знань у стандартний товар (так звана комодитизація). Дуже популярні сьогодні консультаційні послуги перетворюються на стандартизовані товари. У зв’язку з цим багатьом суб’єктам консультування у майбутньому доведеться зіштовхнутися із необхідністю прийняття дуже важливих стратегічних рішень щодо реорганізації своєї діяльності.