50.Методика ціноутворення. Методика розрахунку цін

Метод надбавок. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки.

Існує два способи визначення цієї надбавки і внесення її в ціну товару.

1. Розрахунок здійснюють виходячи із собівартості продукції:

де

S – собівартість продукції;

HS - надбавка у відсотках до собівартості.

2. Розрахунок здійснюють, базуючись на бажаному доході (ціни продажу):

де

НЦП — надбавка у відсотках до ціни продажу.

Метод забезпечення цільового прибутку. Цей метод дозволяє підприємствам використовувати ціну продукції як стабільний фактор отримання бажаної норми прибутку.

Ціну продукції розраховують за такою формулою:

S – собівартість продукції;

де

Нпр — бажана норма прибутку у відсотках;

Кінв — величина інвестованого капіталу;

N — запланований обсяг збуту продукції (шт.).

Метод максимізації поточного прибутку. Цей метод доцільно використовувати за таких умов:

§ стратегічною метою підприємства є збільшення поточного прибутку;

§ аналіз факторів впливу на ціноутворення доводить те, що попит на продукцію підприємства є еластичним залежно від ціни.

За таких умов ціну на продукцію розраховують:

де

П – прибуток підприємства;

Ц – ціна товару;

N – обсяг збуту;

F – постійні витрати;

V – змінні витрати на одиницю продукції.

Метод ціноутворення на основі поточних цін. Цей метод належить до конкурентної моделі ціноутворення. Його широко застосовують на олігопольних (за конкуренції кількох великих фірм) ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару. Цей метод ціноутворення полягає в тому, що ціна на товари і послуги встановлюється, виходячи з того, щоб виріб підприємства займав не гірші конкурентні позиції, ніж аналог конкурентів (отже, питомі ціни мають бути однаковими). При цьому аналог, як правило, — це продукція, що займає найкращі конкурентні позиції.

51.Фактори що враховуються при ціноутворенні:

ФАКТОРИ ЦІНОУТВОРЕННЯ — рушійні сили, істотні обставини, основні чинники, які надають визначальний вплив на формування цін Всі ці фактори можна умовно розділити на дві основні категорії — внутрішні і зовнішні.

До основних внутрішніх факторів, що визначає рівень цін товаровиробників, відносяться: рівень витрат виробництва; особливості виробничого процесу (дрібносерійне, індивідуальне або масове); специфіка виробленої продукції (ступінь її обробки, унікальність, якість); доступність необхідних для виробництва ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових); організаційний рівень, ступінь використання прогресивних методів виробництва; ринкова стратегія і тактика виробника тощо чинники. Основні зовнішні фактори, що впливають на процес ціноутворення на товар конкретного виробника: споживчі переваги щодо даного товару (сприятливі чи несприятливі); рівень доходів покупців; споживчі очікування щодо майбутнього / зміни цін і власних доходів виробника; ціни на зв’язані товари (взаємозамінні, взаємодоповнюючі); ціни і нецінові пропозиції конкурентів і пр.

Фактори зовнішнього порядку практично не підвладні контролю з боку товаровиробників, але обов’язково враховуються при формуванні ціни на продукцію, що випускається.