8. Встановлення французької гегемонії в Європі в другій половині хvіі ст.

Вестфальська система міжнародних відносин - 1648-1815 роки (1792-1815 роки - наполеонівські війни). Становлення нової системи міжнародних відносин стало наслідком Тридцятилітньої війни – конфлікту, в ході якого було зруйновано основні підвалини попереднього світового порядку. Як і кожний масштабний мирний договір, Вестфальський мир зафіксував нове співвідношення сил в рамках регіональної міжнародної системи.Найбільшими державами-бенефіціантами Вестфальського миру стали Франція та Швеція – формально проголошені держави-переможниці та гаранти нового миру. Численні здобутки цих держав стали наслідком вдалого використання послабленого в ході війни центру Європи. Зміцніле геополітичне становище надало можливість Франції фактично контролювати західні німецькі держави та втручатися у справи Імперії, а Швеції – здобути гегемонію на Балтійському морі. Окрім цих двох «офіційних» переможців були й інші.У другій половині XVII століття Францію по сукупності компонентів державної потужності виявилася найсильнішою державою Європи. Вона явно випереджала будь-якого зі своїх конкурентів в плані величини території, чисельності населення, забезпеченості природними ресурсами і так далі. Більше того, Франція була в позначений період країною класичного абсолютизму з досить високою мірою централізації управління і розгалуженим бюрократичним апаратом. Ця обставина давала в руки французьких монархів унікальний по дієвості і ефективності інструмент мобілізації ресурсів для проведення в життя амбітних зовнішньополітичних планів. Крім того, у Франції була створена найбільша в Європі постійна сухопутна армія (200 тис. чоловік в мирний час і до 500 тис. в період війни) і значно збільшений військовий і торговельний флот.З 60-х років XVII століття Францію Людовика XIV переходить до відкритої експансіоністської політики. Основним її напрямом стає іспанське, а основними цілями - приєднання ряду володінь іспанської корони на Рейні, а також південних Нідерландів до Франції. У 1672 м. Англія і Франція почали війну проти Голландії. Іспанія до цього часу вже не розглядалася в якості серйозного супротивника. Влітку 1672 року справа йшла до розгрому Голландії. Французька армія швидко просувалася, захоплюючи усі нові голландські провінції, а англо-французский флот панував в Північному морі. Проте приголомшуючі успіхи англо-французской коаліції кінець кінцем привели до її розпаду. У 1674 м. Англія, що зовсім не бажала рішучого посилення Франції за рахунок Нідерландів уклала з Голландією сепаратний мир і вийшла з війни. За нею послідували ряд менш значних союзників Людовика - Кельн і Мюнстер. Одночасно в Європі почала складатися нова антифранцузька коаліція.

До кінця 1674 м. Франція опинилася практично в повній політичній ізоляції. У 1678 році був підписаний Нимвегенский мир. За договором Людовик придбавав Франш-Конте і деякі інші менш значні території в обмін на втрату ряду анклавных володінь в Німеччині і південних Нідерландах. Одночасно французи були вимушені відмовитися від деяких введених Кольбером заборонних мит і тарифів на товари, що ввозилися. До останньої чверті XVII століття однієї з цілей французької політики стало впорядкування французьких меж. Під цим розумілося придбання нових територій з наступною ліквідацією анклавного положення ряду володінь французької корони, що дозволило б створити єдиний ланцюг фортифікаційних споруд по лінії Рейну і в південних Нідерландах. Спроби Людовика XIV диктувати свої умови в Європі, захоплення чужих земель під приводом існування сумнівних старовинних прав викликали неминучу відповідь з боку Австрійської імперії Габсбургів і цілого ряду німецьких князівств. Це змусило імператора Леопольда I укласти союзний договір в 1682 р. з декількома німецькими князями, по якому вони зобов'язалися виставити проти французів 30-тисячну армію. А на початку 1683 року був ув'язнений оборонний союз, до якого увійшли імператор, Голландія, Іспанія, Швеція, курфюрсти Баварії і Ганновера. Війна з Францією здавалася неминучою. Османи оголосили війну імперії Габсбургів і в 1683 р. 200 тис. турецька армія підступила до Відня.Користуючись концентрацією сил Австрійської імперії на східному напрямі, Людовик пред'явив ультиматум Іспанії і добився від неї приєднання до території Франції Люксембурга. Більше того, за новою угодою, що знаходиться в Регенсбурге в серпні 1684 р., були задоволені практично усі домагання Франції на Рейні. Проте добившись успіхів в плані територіального розширення, Франція опинилася в повній політичній ізоляції в Європі. До літа 1690 року Францію знаходилася у стані війни з потужною коаліцією, що об'єднувала у своїх рядах велику частину Європи. Війна, що дістала назву війни Франції проти ліги Аугсбургской, розтягнулася на 9 років (1688-1697). І хоча головна мета ліги полягала в тому, щоб не дати Франції захопити гегемонію в Європі і отримати іспанські Нідерланди, великого значення набули в ході війни питання торгівлі і боротьби за колонії. У вересні 1697 р. був підписаний Рисвикский мирний договір Франції з Англією, Іспанією і Голландією. За угодою Францію фактично зберегла за собою велику частину своїх придбань і завоювань в Німеччині і в південних Нідерландах, у тому числі Франш-Конте. У договорі було формально зафіксовано визнання Людовиком XIV законних прав Вільгельма Оранского на англійський престол. З підписанням Рисвикского договору було встановлено майже класичну "рівновагу сил" в Європі.