8. Іспанія в другій половині хvіі – хvііІст.

Глибокий економічний занепад Іспанії наприкінці XVI-XVII вв. привів до краху її політичної гегемонії в Європі. Розгромлена иа суші і на морі, майже повністю втратила армії і флоту, Іспанія виявилася викресленою з числа великих європейських держав.

Однак до початку нового часу Іспанія ще зберігала великі територіальні володіння в Європі і величезні колонії. Вона володіла Міланським герцогством, Неаполем, Сардинією, Сицилією, Південними Нідерландами. Їй належали також Канарські, Філіппінські і Каролінські острова і значні території в Південній Америці.

У середині XVII ст. іспанський престол залишався в руках Габсбургів. Якщо на початку XVII ст. ще зберігалася зовнішня оболонка колишньої могутньої держави, то в царювання Карла II (1665 - 1700) розкладання і занепад охопили всі сфери іспанської держави.

У другій половині XVII ст. Іспанія втратила самостійність і в міжнародній політиці, потрапивши в залежність від Франції та Австрії. Це було пов'язано з династичними зв'язками іспанського двору. Одна з сестер Карла II була одружена з Людовіком XIV, друга - за спадкоємцем австрійського престолу Леопольдом I. Наслідком цього була запекла боротьба австрійської н французької угруповань при іспанському дворі, тим більше що через бездітності Карла II гостро стояло питання про майбутнє спадкоємця престолу. Зрештою перемогла французька партія, і Карл II заповів престол своєму племіннику за французькою лінії, який в 1700 р. коронувався під ім'ям Філіпа V (1700-1746). Перехід іспанського престолу до Бурбонам викликав різке загострення протиріч між Австрійською імперією і Францією, яке переросло в загальноєвропейську війну «за іспанську спадщину» (1701 -1714) в.

Територія Іспанії стала ареною військових дій змагалися держав. Війна ще більше загострила внутрішню кризу іспанської держави. Каталонія, Арагон і Валенсія стали на бік австрійського ерцгерцога, сподіваючись з його по-міццю зберегти свої стародавні привілеї. За Утрехтським світу (1713) Філіп V був визнаний королем Іспанії за умови відмови від прав на французький престол. Іспанія втратила значну частину своїх володінь в Європі: Північна Італія відійшла до Австрії, Меіорка і гинув ¬ ралтар - до Англії, Сицилія - ​​до Савойї.

Після Утрехтського світу Іспанія опинилася на ¬ довго втягнутою в русло французької полі-тики. Протягом XVIII ст. вона не раз брала участь на боці Франції у великих європейських війнах (війна за ав ¬ Стрийське спадщину, війна за польську спадщину, Семирічна війна). Однак Бурбони не змогли повернути Іспанії її колишнього положення в Європі.

У перші десятиліття XVIII ст. тривалий занепад поступово змінюється підйомом в економічному розвитку країни. Цьому в чималому ступені сприяло те, що з 1713 по 1808 р. Іспанія не вела воєн иа своїй території. Значно зросла населення країни.З середини XVIII ст. йшло поступове відновлення іспанської промисловості, відбувалося зростання міського населення. Підйом в промисловості проявився насамперед у відновленні мануфактурного виробництва. Особливо швидко розвивалося виробництво бавовняних тканин в економічно найбільш розвиненою області - Каталонії.Однак у більшості міст ще переважало цехове ремесло. Його найбільш розвиненими центрами були Галісія, Валенсія і Кастилія. У країні продовжувала зберігатися значна господарська обособлеііость окремих провінцій, формування внутрішнього ринку йшло вкрай повільно.У XVIII в. Іспанія продовжувала залишатися відсталою аграрною країною. У селі переважали феодальні відносини. Більше половини всіх земель в країні належало світським феодалам і церкві.Соціальна структура країни залишалася архаїчної. Як і раніше чільне місце належало дворянству, яке зберігало численні привілеї.В Іспанії, як у жодній іншій країні, було велике вплив церкви, яка була вірною послідовницею римського папи і носієм католицької реакції в Європі. Аж до початку XIX ст. в країні лютувала інквізиція. Сильні були й економічні позиції церкви.Час правління Карла III (1759 - 1788) ввійшло в історію Іспанії як період реформ «освіченого абсолютизму», метою яких було зміцнення абсолютної монархії та розширення її соціальної бази. Розвиток ідей Просвітництва в Іспанії збіглося у часі з приходом до влади в країні французької династії Бурбонів. В Іспанії набули поширення погляди Вольтера, Моітескье, Руссо.На поч. правління Карла 3 (1759-88р.) головну роль відігравали міністри-італійці. Згодом після повстання 1766р. король спирається на міністрів-ісп. Міністр фінансів ств. економічні т-ва, які добивалися прийняття законів, що сприяли розвитку пром-ті. Він був ініціатором буд.-ва доріг і каналів. У зов. політиці договір 1734р. про війс. союз між Ісп. і Фр. – „Фамільний пакт Бурбонів”. Ісп. вступила у семилітню війну. Невдалою була спроба повернути Гібралтар. У. 2 пол.18ст. іспанці посилали війс. експедиції для зах-ня Алжиру, але зазнала невдачі. Таким чином, Ісп. в к.18ст. вела безперервні війни. Реформи к.18ст. сприяли деякому посиленню буржуазії, але в пол. відношенні вона не грала ніякої ролі. При Карлі3 абсолютизм досяг розквіту. Пол. і судова влада на місцях належала уряд. чиновникам. На зміну феод. установам прийшов кабінет міністрів. Найбільш розвинутими в екон. відношенні провінціями стали Каталонія, Астурія і Басконія.