8. Зовнішня політика сша 1815-1850 рр. Доктрина Монро.

Ріст капіталізму, потреби плантаційного рабства в нових землях були найважливішим фактором який визначав зовнішню політику США. Для колонізації був відкритий весь північно – американський континент. Кінець 18 – І пол 19 ст було часом стрімкої територіальної експансії США. Купівля Луізіани збільшила територію США майже в 2 рази. Наступною стала Флоріда. В 1810 – 13 приєднали зх Флоріду, яка належала Іспанії. В 1818 році генерал Джексон захопив сх Флоріду. Ще в 20 х роках почали вторгатися в Техас. 1846р США почала нову політику. У 1846 р. Сполучені Штати розв'язали нову війну проти Мексики. Економічний і військову перевагу США не залишало сумніву в її результаті. Американські війська розбили мексиканців і зайняли столицю місто Мехіко. За мирним договором Мексика, передавши США Нову Мексику, Північну Каліфорнію і визнавши втрату Техасу, втратила половину своєї території. У 1853-1854 рр.. Мексиці була нав'язана нова угода про примусовий продаж США великої області в долині річки Джил. В 1853 – 54 Мексиці було навязано новий договір про примусовий продаж США областей долини річки Джили. В 1846 році США домоглася від Англії визнання своїх претензій на території Орегону. Політика США спрямована на розширення своєї території. Назрівавші широкі експансіоні замисли знайшли відображення у важливому політичному документі цього часу – Доктрині Монро. Доктрині, яка була проголошена Монро 1823 році передували чутки про інтервенцію священого Союзу в країни Латинської Америки з метою відновлення іспанського колоніального панування. Доктрина була неоднозначна. В ній було задекларовано протилежність республіканських принципів американських держав монархічним і висувалася ідея заборони подальшої колонізації американського континенту європейськими державами. Доктрина висувала лозунг “Америка для американців.” Це мало позитивне значення , але були експансіоні тенденції, які визначалися внутрішніми законами – суть доктрини Монро розкривалася не стільки у відносинах до Європейських країн скільки політиці США в зх. Півкулі, яке було наче поля для американської експансії

Доктрина Монро — політична доктрина США, частина сьомого Звернення до Конгресу тогочасного президента США Джеймса Монро (1817—1825), проголошена 2 грудня 1823 р. В ній було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США. Подібно до традиції президента Джеферсона, в цій доктрині було закріплено незалежність Американських Штатів від Європейських урядів , було сформульвано існування двох політичних сфер , визначено принцип невтручання США в європейські конфлікти, запропоновано припининення всіх колоніальних кампаній в західній півкулі.

Визначною рисою доктрини було проголошення того, що спроби подальшої колонізації або втручання у внутрішні справи держав, розташованих на обох Американських континентах, розглядатимуться США як акт агресії безпосередньо проти США та призведуть до військового втручання з їхнього боку. В той самий час доктрина містила положення про те, що Сполучені Штати не втручатимуться у внутрішні справи існуючих колоній або європейських країн. Доктрина була проголошена в той час, коли багато з-поміж латиноамериканських держав знаходилися на межі проголошення незалежності від Іспанської імперії. Сполучені Штати, приєднуючись до побоювань Великої Британії, намагалися унеможливити отримання влади над колишніми іспанськими колоніями будь-якою європейською державою.

У 1850 р. США уклали угоду з Англією про контроль над майбутнім каналом через територію Центральної Америки. Одночасно США намагалися купити або захопити Кубу, що належала Іспанії. У 40-50-х роках почалося проникнення США в країни Далекого Сходу. США нав'язали нерівноправний договір Китаю, а в 1854 р. ескадра коммодора Перрі, погрожуючи війною, «відкрила двері» до Японії, змусивши її укласти договір «про мир і дружбу».