Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

attachments / 09-3743

.pdf
Скачиваний:
778
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
6.72 Mб
Скачать

291

американські купці привозили з островів Вест-Індії. Виготовлений ром вивозили в Африку, де його обмінювали на рабів, яких збували плантаторам південних колоній. Так склалася «потрійна», або «трикутникова» торгівля: патока — ром — раби, яка стала джерелом колосальних прибутків для американських купців.

Організація суспільного життя та виробництва, що була зазначена зі «старої Англії», статус залежної території з відповідними правами і обов’язками певний час влаштовували населення колоній Північної Америки. Але у міру розвитку економіки колоній, становлення їх ринкового господарства перед колоніями постала проблема економічної інтеграції і незалежного (від метрополії) розвитку. Особливо це стало актуальним у ХVІІІ ст., коли колонії досягли значного економічного розвитку, що не влаштовувало Англію. В інтересах своєї буржуазії вона намагалася стримати цей процес і зберегти залежні землі як ринок збуту та джерело сировини. Це зустрічало завзятий опір з боку всіх верств населення колоній.

Найманих працівників, особливо кваліфікованих, не влаштовувала еміграційна політика метрополії, адже англійський парламент 1718 р. обмежив, а 1765 р. заборонив їх переселення до колоній. Промислова буржуазія була незадоволена політикою метрополії, тому що Англія законом 1699 р. ввела заборону на експорт вовняних тканин з будь-якої колонії і навіть продаж у будь-якому місці, крім того, де вони були виготовлені. З 1750 р. діяв закон, відповідно до якого обмежувався випуск виробів із заліза: заборонялося споруджувати прокатні стани, будувати залізорізні майстерні. Всі вироби з металу, включаючи цвяхи та підкови, американські колонії повинні були ввозити лише з Англії. Англійські товари в колонії ввозилися без мита, що робило їх значно дешевшими порівняно з товарами, виготовленими в колоніях.

Діяльність торгової буржуазії також була обмежена політикою метрополії. З 1650 р. всі товари, виготовлені в колоніях, спочатку необхідно було доставляти в Англію і вже звідти на англійських суднах вивозити в інші країни. Була заборонена також зовнішня торгівля. Товари, куплені в Європі для колоній, з 1636 р. потрібно було везти через Англію на її суднах. Ці закони підвищували ціни на імпортні товари, що викликало незадоволення з боку колоністів.

Масове незадоволення колоніального населення зумовив Закон 1765 р. «Про гербовий збір», згідно з яким за кожну торгову угоду, довідку, навіть кожний номер газет необхідно було платити податок. Але найбільш вагомою причиною початку війни за незалежність між колоніями та метрополією стало загострення суперечностей, пов’язаних з боротьбою за землю. Її суть полягала в тому, що до середини ХVІІІ ст. всі землі на Атлантичному узбережжі аж до гір Аппалачі були вже розділені між великими землевласниками і селяни, які переселилася з Англії в Америку, сподіваючись організувати своє господарство, практично не могли отримати наділ. У той же час за Аппалачами аж до Міссісіпі лежали ве-

292

личезні земельні простори, відвойовані у Франції під час Семирічної війни (1756—1763 рр.). Але за наказом Георга ІІІ від 1763 р. ці землі були оголошені власністю англійської корони, і приватним особам заборонялось на них переселятися під загрозою жорстоких покарань.

Причин такої аграрної політики метрополії було декілька:

загарбання індійських земель на Заході могло підірвати англійську торгівлю хутром, який скуповували за безцінь у індійського населення;

на вузькій смузі Атлантичного узбережжя, що належала королю, владі легше було збирати податки та впроваджувати свої порядки;

в разі дозволу заселення цих земель великі землевласники залишилися б без робочої сили.

Така аграрна політика Англії завдала удару, по-перше, інтересам плантаторів, адже не давала їм можливості переходу з виснажених земель на більш родючі; по-друге, інтересам тієї частини буржуазії, яка розраховувала розбагатіти на спекуляції новими ділянками; по-третє, інтересам орендаторів, які хотіли на цих землях стати самостійними фермерами.

Суперечності між колонією і метрополією визрівали і в інших сферах господарювання. Так, 1764 р. Англія ввела нові високі мита на скло, фарби та чай. Для того щоб завдати удару по контрабанді чаєм, англійський уряд знизив мито на товар, який ввозила в Америку англійська Ост-Індійська компанія. 1773 р. мешканці Бостона відмовилися купувати його, а потім захопили англійський корабель з чаєм і викинули весь його вантаж за борт. Інцидент під назвою «Бостонське чаювання» став приводом до політичного розриву між колоніями та Англією.

З весни 1774 р. в колоніях почав функціонувати «континентальний конгрес» — з’їзд депутатів від 13 провінцій. Американці бойкотували англійські товари та формували загони боєвиків. У ці роки А. Сміт завершував свою геніальну працю «Дослідження про природу та причини багатства народів»

(1776 р.). З приводу «смути», що панувала в американських колоніях, А. Сміт робить висновок: її причина — політика британського уряду, яка стримує економічний розвиток колоній в інтересах англійських монополістів. Великобританії слід було б створити з колоніями союз рівноправних держав, але цю нагоду вона пропустила. І далі вчений пише: «Жодна нація ніколи добровільно не відмовлялася від панування над будь-якою провінці-

єю…» [18, с. 448].

Торгівельно-промислове лоббі підштовхувало Англію до військової інтервенції. А. Сміт вважав, що застосування сили не допоможе, тому що будь-який американський діяч займає тепер у своїй уяві вище становище порівняно не тільки з тим, яке було в нього раніше, але й з тим, що він колинебудь розраховував займати. «Із крамарів, купців, адвокатів вони перетворилися, — писав А. Сміт, — на державних людей і законодавців» [18, с. 452]. А тому кожен з них краще помре, захищаючи це становище, якщо тільки володіє нормальною мужністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

293

 

 

 

 

 

 

 

 

Прогноз А. Сміта справдився. Постійне зростання

 

Формування

 

суперечностей між колонією та метрополією при-

 

ринкового

 

господарства

звело до початку Війни за незалежність (1775—

 

в незалежній країні

1783 рр.), яка закінчилася перемогою колоністів і

 

 

зіграла для США роль першої буржуазно-демо-

 

 

 

 

кратичної революції.

4 липня 1776 р. на Континентальному конгресі представників від північноамериканських колоній була прийнята «Декларація незалежності», яка проголошувала їх суверенітет і створення самостійної держави — Сполучених Штатів Америки. У Декларації незалежності, укладеній Т. Джефферсоном, стверджувалося, що всі люди рівні, мають однакові права на життя, свободу, щастя. Влада належить уряду, який обирається народом. Об’єднання колоній в одну державу закріпило створення єдиного внутрішнього ринку, що сприяло швидкому розвитку американської економіки.

За роки визвольної війни в колоніях відбулися демократичні перетворення. Так, в англійських лендлордів були відібрані землі та розпродані невеликими ділянками. Дозволено заселення західних земель за Аппалачами. Скасовано дворянські звання. Від політики протекціонізму країна перейшла до фритредерства. Скасовувалась англійська монополія на торгівлюв Північній Америці.

У ході визвольної війни уряд стимулював розвиток військової промисловості, надаючи для цього грошові премії та субсидії. 1778 р. розпочав роботу державний гарматний завод у Спрингфільді. 1781 р. з метою стабілізації грошової системи був створений Банк Північної Америки. Завершальний етап першої буржуазно-демократичної революції в США був закріплений підписанням 1783 р. Версальського договору про мир і визнання Англією незалежності США.

Якраз у період створення США Б. Франклін, Т. Джефферсон і Т. Пейн ініціювали в країні політичне мислення, що базувалося на кращих традиціях французького просвітництва. Разом з тим вони не механічно перенесли французькі просвітницькі ідеї та погляди до Америки, а розвили і застосували їх відповідно до нового суспільного середовища. В результаті представники американського Просвітництва створили державотворчі документи, що чинні й дотепер: вищезгадана Декларація незалежності, що спиралася на проект Т. Джефферсона; Конституція (1787 р.), укладена під проводом Б. Франкліна; Білль про права (1791 р.), в підготовці якого брали участь Т. Джефферсон та Д. Медисон. Згідно з Конституцією в країні була встановлена федерація штатів з республіканською формою правління.

Влада розподілялася на виконавчу (президент і кабінет міністрів), законодавчу (Конгрес) та судову. Першим президентом США став Джордж Вашингтон.

Конституція забезпечила свободу слова, друку, зібрань, віросповідання,

права власності та її захист. Особливість розвитку ринкових відносин у США полягала в тому, що рівень їх забезпечення правовою підсистемою держа-

294

ви був набагато вищий, ніж у Європі того періоду. Це стосувалось як права на землю, так і вільної підприємницької діяльності.

Утім, перша буржуазно-демократична революція не досягла свого повного завершення, що визначалося, перш за все, тим, що Конституція США визнавала рабство. Крім того, фермери не одразу отримали землю. Так, спочатку землі за Аппалачами розпродавалися великими ділянками (640 акрів по 2 дол. за акр) з обов’язковою виплатою всієї суми протягом місяця, що було не доступно для більшості фермерів. Тому земля стала практично власністю великих плантаторів і спекулянтів. Боротьба фермерів за полегшення умов отримання наділів закінчилася поступками з боку уряду. Уже 1820 р. розмір землі, яка продавалася, був знижений до 80 акрів, а 1832 р. — до 40. Санкціонований урядом закон про позики (1841 р.) надавав перевагу на купівлю ділянок землі безземельним.

Після війни за незалежність США одразу розпочали політику територіальної експансії. Нові райони приєднувалися шляхом укладання нерівноправних договорів та торгових угод, військового насилля над корінним населенням. За першу половину ХІХ ст. територія США збільшилась у 3,5 — 4 рази, а кількість штатів — з 13 до30.

Високими темпами, які не були характерні жодній державі, зростало населення країни. Так, у 1800 р. у США налічувалось 5,3 млн чоловік, а у 1850 р. — уже 23,2 млн чоловік [11, с. 234]. Це відбувалося за рахунок як природного припливу, так і припливу іммігрантів та ввозу рабів. До 1860 р. в США іммігрувало близько 5 млн осіб [11, с. 234]. За рахунок іммігрантів США отримували з країн Західної Європи технічні досягнення, підготовлених кваліфікованих працівників та дешеву робочу силу. Все це сприяло швидкому економічному піднесенню США й розвитку внутрішнього ринку країни.

Мав свою специфіку в США й процес урбанізації. Якщо в Європі міста заселялись обезземеленими селянами, то в США — іммігрантами і, як правило, представниками промислово-виробничої сфери. Жителі міст США 1860 р. становили майже 20 % населення країни. Разом з тим процес урбанізації в країні відбувався більш повільними темпами, ніж в Європі, що було викликано бажанням американців отримати землю та створити своє господарство.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що процес становлення ринкової економіки в США мав такі особливості:

¾перша буржуазно-демократична революція в країні проходила у вигляді визвольної війни;

¾джерелами первісного нагромадження капіталу, окрім традиційних, були прибутки від реалізації і використання захоплених у аборигенів земель, торгівлі рабами, нееквівалентної торгівлі з корінним населенням (індійцями);

¾ринок праці формувався головним чином за рахунок імміграції і меншою мірою за рахунок процесу розорення малих виробників, фермерів та ремісників.

295

Усі ці процеси, безумовно, вплинули на хід промислової революції в США, яка розтягнулася з першої половини ХІХ ст. (спочатку вона відбулася на Півночі країни) до 80-х років ХІХ ст. (революція охопила Південь).

УСША у ХVІІІ—ХІХ ст. було здійснено багато важливих відкриттів, чому сприяла державна система заохочення. Так, у 1790 р. був виданий Закон про патенти, який давав винахідникам 14-річну монополію на використання своїх винаходів. І уже 1793 р. Е. Уітні було створено першу бавовноочисну машину, яка підвищувала продуктивність праці в 100 разів. У 1798 р. він же впровадив у виробництво мушкетів принцип взаємозамінності окремих частин, що стало початком стандартизації виробничого процесу в промисловості. А винайдення 1841 р. швейної машини дало поштовх розвитку легкої промисловості. Америка на першому етапі промислової революції стала батьківщиною електромагнітного телеграфу (1842 р.), вулканізації каучуку (1844 р.), бесемерівського процесу виплавки сталі (1847 р.), парової турбіни (1849 р.).

Перші машини в бавовняному виробництві з’явилися в США ще у 80-х роках ХVІІІ ст., тобто значно раніше, ніж у Франції та інших країнах Європи (крім Англії). Це пояснюється тим, що в цей час основною масою переселенців з Англії були ремісники, які розорилися під час промислової революції. Ці люди були знайомі з будовою перших механічних верстатів, парових машин, і їхні знання та досвід значно прискорили промисловий переворот у США.

У1790 р. у США почала працювати перша текстильна фабрика. А вже 1818 р. вперше у світовій практиці на фабриці Лоулла були встановлені прядильні й ткацькі машини, що дозволило зв’язати в єдиний виробничий процес обробку сировини та випуск готової продукції. 1840 р. у США було вже 1240 текстильних фабрик. У середині ХІХ ст. американська бавовняна промисловість повністю перейшла до фабричної стадії розвитку та за обсягами виробництва посідала друге місце у світі (після англійської). Дешевизна тканини сприяла підвищенню попиту на неї з боку широких мас населення.

Перші прядильні машини приводилися в дію за допомогою коней, потім силою води. Використання парових двигунів у бавовняному виробництві почалось в Америці досить пізно — із 40-х років ХІХ ст., що пояснювалося наявністю в країні великої кількості річок. Промисловий переворот у текстильній галузі спричинив інтенсивне поширення підприємницької діяльності

вмашинобудуванні. До середини ХІХ ст. у США виникли заводи парових машин у Нью-Йорку та Пенсільванії. Великою популярністю у світі користувалися американські машини й устаткування для легкої промисловості, особливо швейні машини Зінгера, Баккера тощо.

Зростаючий потенціал внутрішнього ринку США вимагав створення великої транспортної мережі та вдосконалення транспорту. Доступ з Атлантичного узбережжя до внутрішніх районів був можливий лише річками, використання яких ускладнювалось водоспадами та порогами. Промисловий

296

переворот у США супроводжувався розвитком річкового пароплавства і будівництвом великих каналів. Американцем Р. Фултоном був побудований перший у світі колісний пароплав, який 1807 р. здійснив своє перше плавання по р. Гудзон. 1860 р. лише по річках Міссісіпі та Огайо ходили понад 1000 пароплавів. 1825 р. був зданий в експлуатацію канал Ері довжиною в 584 км. Він зв’язав р. Гудзон з Великими озерами та забезпечив зв’язок між Нью-Йорком і приозерними містами — Буффало, Детройтом, Чикаго. Крім Ері, була побудована розгалужена мережа інших каналів, використання яких з часом стало економічно неефективним у зв’язку з появою залізниць.

Будівництво залізниць та паровозів у США здійснювалося високими темпами. Так, у 1830 р. довжина залізничних ліній у країні була лише 52 км, а через 30 років — майже 50 тис. км, що більше, ніж у будь-якій іншій країні на цей час [7, с. 190]. Виробництво паровозів у США розпочалося з 1830 р. Паровозобудівні промислові заводи виготовляли локомотиви і для Європейських залізниць.

Розмах залізничного будівництва та промислового машинобудування викликав прискорене зростання металургійної промисловості. Відбувся перехід від використання болотних руд до гірських магнітних руд та розпочалася виплавка чавуну на кам’яному вугіллі. Обсяг виплавки чавуну за 1840— 1860 рр. зріс у 2,7 раза, а видобування кам’яного вугілля — з 1820 по 1850 р.

— з 3 тис. до 6 млн т (у 2000 раз!). Такому росту вуглевидобування сприяло широке використання пудлінгу і виплавки чавуну на кам’яному вугіллі, яке розпочалося в 40-х роках ХІХ ст. Певний час перехід на нові методи виплавки з використанням кам’яного вугілля стримувався тим, що в країні було багато лісу, тому використовували менш ефективні способи виплавки на деревному вугіллі.

Вже в першій половині ХІХ ст. американське промислове виробництво було найбільш механізованим у світі. Ця характерна риса американської промисловості пояснюється наслідками війни за незалежність. Після зняття заборони на переселення за Аппалачі туди, прагнучи отримати землю, попрямувала маса жителів, які до цього часу заселяли вузьку смугу Атлантичного узбережжя. Значні масштаби його переселення викликали нестачу робочої сили в традиційних промислових центрах у північно-східних штатах. Високий попит на робочу силу зумовив її високу вартість. Тому природно, що за таких умов підприємці змушені були широко впроваджувати машини у виробництво.

Для такого стрімкого розвитку транспорту, машинобудівної, важкої та видобувної промисловості необхідні були величезні кошти. Джерелом капіталовкладень стали іноземні займи, асигнування федерального уряду й уряду штатів, капітали акціонерних компаній, які виникли в цей час, та доходи фермерських господарств.

Високі темпи промислового розвитку вивели США (до 1860 р.) на четверте місце у світі за загальними обсягами промислового виробництва. Цьому

297

у першій половині ХІХ ст. сприяли: по-перше, відсутність у країні пережитків феодальних відносин. Американська промисловість ніколи не відчувала на собі перешкод цехового ладу, котрі, як зазначалося вище, досить серйозно затримували промисловий розвиток Франції й особливо Німеччини; по-друге — масова імміграція населення з Європи. До 1860 р. в США іммігрувало близь 5 млн осіб. Іммігранти з країн з розвинутими капіталістичними відносинами переносили в колишню колонію технічні досягнення своїх країн. Таким чином США отримували освічених і кваліфікованих працівників, тоді як створення таких кадрів в інших країнах являло досить тривалий і недешевий процес; по-третє, впровадження в США протекціоністської політики. Вона розпочалась із введення 1816 р. нового митного тарифу на імпортні промислові товари, насамперед на тканини. Це сприяло захисту американської промисловості від іноземної конкуренції, піднесенню національної економіки.

Уперіод промислової революції СШАзначнозбільшилиобсяги зовнішньої торгівлі. Якщо в 1800 р. експорт та імпорт США становили відповідно 71 млн та 91 млндол., то в 1860 р. вони зросли до 333,5 млн та353,6 млндол.

Усередині ХІХ ст. в американському експорті все ще переважала сировина — шкіра, вовна, бавовна. Але в його структурі відбувалися зміни, які відображали зростання промислового виробництва в країні. Так, вивезення готових виробів збільшилося з 5,6 % у 1820 р. до 11,3 % у 1860 р. Головним імпортером американської бавовни, а із середини ХІХ ст. — і продуктів харчування була Англія.

Що ж до імпорту США, то він складався майже наполовину з промислових машин, які ввозилися переважно з Англії та Франції. Це підтверджувало залежність американської економіки від Європи. В цілому торговий баланс США був, як правило, пасивним. Перевищення ввозу товарів над вивезенням покривалося фрахтовими операціями торгового флоту, а також іноземними капіталовкладеннями в американську економіку (залізничне будівництво).

І все ж таки в першій половині ХІХ ст. в економіці США основною галуззю суспільного виробництва залишалося сільське господарство. Демократизація аграрної політики щодо отримання землі сприяла формуванню фермерських господарств. Вони спеціалізувалися на вирощуванні кукурудзи, пшениці, на садівництві, овочівництві, виробництві продуктів молочного тваринництва і, як правило, мали товарний характер. До 1860 р. у США налічувалося 2044 тис. фермерських господарств. Такий напрям розвитку аг-

рарної галузі одержав назву американського шляху розвитку капіталізму в

сільському господарстві. Він характеризувався інтенсивним характером виробництва. Так, якщо наприкінці ХVІІІ ст. у сільському господарстві було зайнято 90 % населення, то на початку 60-х років ХІХ ст. — 60 %.

Слід відмітити, що основна кількість зайнятих у сільському господарстві припадала на Південь США. І це має своє пояснення: величезні успіхи, які

298

зробила промисловість Півночі в першій половині ХІХ ст., Півдня зовсім не торкнулися. Плантатори й не намагалися займатися підприємницькою діяльністю в промисловості, вважаючи для себе більш вигідним вести рабовлас-

ницьке сільськогосподарське виробництво. Промисловий переворот, що відбувся у ХVІІІ ст. в Англії, призвів до спеціалізації південних колоній на вирощуванні (екстенсивним шляхом) бавовни з використанням праці рабівнегрів. Бавовна була головною статтею американського експорту, і за її рахунок забезпечувалися валютні надходження країни. Рабовласницька система приносила країні великі прибутки, бо ціна на бавовну в світі була високою, а праця рабів обходилася дешево. Водночас остання була малопродуктивною і приносила дохід лише на родючих землях. По-хижацьки використовуючи свої плантації, рабовласники шляхом примусу та залякувань приєднували до них ділянки фермерів. Тому суперечки щодо власності на землю вирішувалися досить довго на користь плантаторів. Плантаційне господарство витісняло фермерське як на Півдні, так і на Заході.

У боротьбі із заможними плантаторами інтереси фермерів тісно перепліталися з інтересами робітників. Можливість освоєння останніми вільних земель Заходузумовилавідносновисоку(порівнянозкраїнамиЄвропи) вартістьробочої сили в США і відповідно вищий життєвий рівень робітників. Тому спроба плантаторівзахопитивільніземліЗаходувикликалаїхрішучийпротест.

Інтересам рабовласників суперечили й інтереси американської буржуазії. Промисловість, що інтенсивно розвивалася, вимагала найманої робочої сили. Водночас 4,4 млн рабів, які працювали на плантаціях Південних штатів, не могли бути використані на капіталістичних підприємствах.

Південні штати всіляко перешкоджали проникненню капіталів і товарів з Півночі. Плантатори збували бавовну, яку виробляли, в Англію й купували там промислові товари. Спроби федерального уряду ввести протекціоністські тарифи для підтримки молодої американської промисловості викликали відкриту непокору Півдня, адже землекористувачам будь-які мита на англійські товари здавалися занадто високими.

Такимибулиекономічні причини громадянської війни(1861—1865 рр.) в

США, а скасування рабства стало одним з гасел буржуазії в боротьбі з плантаторами.

 

Своєрідність становлення та розвитку США,

зок-

Економічні погляди

Г. Ч. Кері

рема капіталізму, наклала відбиток на їхню еконо-

 

мічну думку (капіталізм панував на Півночі,

тоді

 

 

як Південь усе ще залишався рабовласницьким). Політичні й соціальноекономічні умови викликали необхідність довести прогресивність капіталістичного устрою, оптимістично змалювати його перспективи, оголосити побудову капіталізму загальносуспільною метою.

Засновником такої вкрай необхідної ліберальної економічної теорії в

США став Генрі Чарльз Кері (1793—1879). Він написав низку робіт, серед

299

яких: «Нариси про норму заробітної плати» (1835 р.), «Принципи політичної економії» (1837—1840 рр.) у 3-х томах, «Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції» (1850 р.), «Принципи соціальної науки» (1865 р.) та ін.

Економічна теорія Г. Ч. Кері побудована на поєднанні критично розглянутих економічних теорій попередників, особливо класиків, та власних економічних поглядів. Він створив методологію, яка широко використовується в економічні думці США до цього часу. Вчений ототожнив дію соціальних законів з природними законами. Предметом політичної економії, за Г. Ч. Кері, є людина та її поведінка, що спрямована на поліпшення свого добробуту. На його думку, всі економічні категорії виражають відношення людини до природи, а не відносини між людьми.

Центральне місце в теоретичних побудовах Г. Ч. Кері, як і у Ф. Бастіа (Франція), посідає теорія «гармонії інтересів». Він сформулював універсальний закон, згідно з яким у капіталістичному суспільстві існує «найповніша гармонія всіх істинних і справжніх інтересів», а тому немає підстав для соціальних суперечностей. Вихідною умовою в теоретичній побудові Г. Ч. Кері була ідея про справедливий розподіл, який нібито притаманний капіталізмові. Він, як вважав Г. Ч. Кері, враховує внесок кожного в суспільне виробництво. З розвитком буржуазного суспільства завдяки підвищенню продуктивності праці та примноженню капіталів частка робітників у національному продукті зростає і абсолютно і відносно, а частка капіталістів, абсолютно збільшуючись, відносно зменшується. «З усіх законів, установлених наукою,

— писав Г. Ч. Кері, — це — найбільш прекрасний закон, тому що дія цього закону полягає у гармонії істинних інтересів різних класів людського суспільства» [12, с. 507].

Однією зі складових теорії «гармонії інтересів» є розроблена Г. Ч. Кері теорія заробітної плати. На його думку, різні заробітні плати прямо пропорційні продуктивності робочого дня в США. Заробітна плата підвищується або знижується пропорційно продуктивності праці. Ця теорія ввійшла в економічну науку під назвою «продуктивна теорія заробітної плати». Таке трактування заробітної плати поділяють багато сучасних економістів Заходу.

Теорія гармонії інтересів Г. Ч. Кері не вичерпується проблемою внутрішнього суспільного поєднання економічних інтересів. Він вважає, що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники, які можуть впливати на стан національної економіки. Одним з них є зовнішня торгівля, стимулююча або стримуюча виробництво залежно від тієї політики, яку проводить держава.

Наприкінці 40-х років ХІХ ст. Г. Ч. Кері підтримував політику фрит-

редерства, яку проводив уряд США. Та вже у 50-х роках він стає поборником політики протекціонізму. Основний аргумент ученого — це можливість зберегти для виробника внутрішній ринок за рахунок автономізації економіки. А основою міжнародних відносин він вважає досягнення всесвітньої гармонії націй завдяки всебічному індивідуальному розвитку.

300

Що ж до міжнародного поділу праці, то на думку Г. Ч. Кері, невтручання держави в міжнародні відносини під гаслом міжнародного поділу праці може призвести національну економіку (йдеться, перш за все, про США) до промислової залежності, перетворення країни на постачальника сировини для розквіту іншої нації. Звідси видно, що основною метою теорії Г. Ч. Кері був захист американської економіки, до послуг якої були безмежні природні багатства, але яка перебувалатоділишевстадіїстановлення.

Таким чином, економічна позиція Г. Ч. Кері слугувала теоретичним та ідеологічним підґрунтям становлення і розвитку капіталістичних відносин на всій території США. Разом з тим, крайня протилежність шляхів економічного розвитку Півночі та Півдня, гострий соціально-економічний конфлікт між ними на той час міг вирішитися лише через громадянську війну.

Активна участь широких народних мас у громадянській війні в США придали їй характер другої буржуазно-демократичної революції. Грома-

дянська війна привела до важливих буржуазно-демократичних перетворень, які знищили всі перешкоди для швидкого розвитку капіталізму в країні. Аграрне питання було вирішене на користь фермерів, що стало найбільшим досягненням американського народу. У травні 1862 р. Президент Авраам Лінкольн підписав «Гомстед-акт», який надавав кожному бажаючому право безкоштовно отримати ділянку землі до 160 акрів (близько 65 га) з виплатою 10 доларів як спеціальний збір. Після п’ятирічного проживання на отриманій землі вона переходила в повну власність фермера. Цей закон задовольнив основну вимогу фермерів і остаточно визначив «американський», або фермерський, шлях розвитку сільського господарства. За 20 років до рук фермерів перейшло 65 млн акрів вільної землі. Це забезпечило значне зростання сільськогосподарського виробництва, переробної та важкої промисловості.

У 1863 р. було скасовано рабство. Негри-раби звільнялися без викупу, але при цьому вони не отримали ні землі, ні рівних з білим населенням країни політичних і громадянських прав. У 1866 р. ці права були закріплені в конституції СШАформально.

В результаті громадянської війни політична влада по всій території країни перейшла до рук великої промислової буржуазії. До 1870 р. всі південні штати були знову прийняті до складу США й одержали представництво в Конгресі. Тим самим була поновлена єдність держави. Ці обставини сприяли входженню Півдня у ринкові відносини та його індустріалізації. Була впорядкована грошова система держави шляхом випуску банкнот федеральним урядом. До цього гроші випускалися приватними банками штатів, яких 1800 р. налічува-

лись 29, а 1860 р. — 1601 [9, с. 201].

Після завершення громадянської війни в США були розчищені шляхи для швидкого розвитку ринкових відносин, створені сприятливі умови для розвитку національного ринку. Американська промисловість стала самостійною. Після Віденської всесвітньої виставки 1873 р. стало зрозуміло, що США вже перевершує Англію в промислово-технічному суперництві.

Соседние файлы в папке attachments