kult_mov

Схарактеризовані та інші компоненти невербальної комунікації є важливим складником існування людини як соціальної істоти. Усвідомлення людиною особливостей власної системи невербальної комунікації є необхідною передумовою для того, щоб навчитися успішно керувати власними невербальними виявами, намагатися, щоб передавання невербальних сигналів сприяло адекватному розумінню людьми висловленої ідеї. Опанування компонентів невербальної комунікації важливе й для забезпечення кращого розуміння оточення. Адекватне інтерпретування реакцій слухачів допомагає ораторові вносити своєчасні корективи в зміст своєїпромовитастильповедінки.Лекториназиваютьце«чуттямаудиторії».

1.4.Підготовкаораторадовиступу

Упрацях із питань формування ораторського мистецтва (В.Кан-Калік, Д. Карнегі, Н. Михайличенко,Н.Ольшанська,А.Савостьянов,Г.Сагач,В.Семиченко,М.Тимченко,В.Чихаєв,Ф. Хміль [29; 32; 51; 71; 75; 84; 86; 88] та ін.) зазначається, що підготовка оратора до промови починаєтьсязчіткоговизначенняїї теми,метитаспецифічнихособливостейаудиторії,перед якою планується виступ.Нао снові осмислення цих аспектів іопрацювання різних джерел з обраної проблеми розробляється зміст виступу, який звичайно відображається на папері або

вповномуйогообсязі,абоувиглядікороткихтез.Причомуособам,якінемаютьвеликогодосвіду публічних виступів, рекомендується використовувати саме перший із запропонованих способів, аджетекствиступудаєзмогубільшчіткойлаконічновикластисвоїдумки.

Для встановлення контакту зі слухачами важливо продумати звернення до них. Воно має відображати повагу до аудиторії, враховувати її особливості, але водночас і не бути «сірим», невиразним. Можливими варіантами звернення можуть бути такі: «Шановні колеги!», «Дорогі друзі»тощо.

На наступному етапі підготовки до промови доцільно продумати, як заволодіти увагою слухачівнасамомупочаткусвоєїпромови.Ізцієюметоюможнавикористовуватитакіприйоми:

1.Використання риторичного питання. Доречно підібране питання одразу ж привертаєувагуслухачівдоораторайдопомагаєзорієнтуватиїхнідумкивпотрібномунапрямі.

2.Читання газетних заголовків. Звичайно журналісти, майстерно володіючи словом, підбирають до своїх статей ємні заголовки і такі, що інтригують. Використання їх на початку виступутакождаєзмогупробудитиваудиторії зацікавленість.

3.Драматизація. Образно описуючи певну подію, оратор допомагає слухачам уявно опинитися в центрі цієї події, задіявши не лише свідомість, але й емоційну сферу. У такому разі промовапочинаєнабуватидлянихособистісногосенсу.

4.Моделювання різних варіантів розв’язання проблеми зодночасним зіставленням позитивних інегативних наслідків реалізації кожного зних. Звичайно складні наукові, професійні чижиттєвіпроблеминемаютьоднозначнорозв’язання.Пропонуючирізніваріантирозв’язанняй аналізуючи їхні наслідки, оратор таким чином залучає слухачів до активного обговорення цієї проблеми, стимулює їх до пошуку власних аргументів чи контраргументів стосовно кожного можливогоспособудій.

5.Опис цікавої пригоди чи інші короткі розповіді.Вони також спрямовані на образний викладінформації,щодаєзмогуоживитиувагуаудиторії.

6.Використання експресії.Такий прийом, зорієнтований на використання незвичних, неочікуваних фраз, допомагає створити образи подій, які надовго залишаються в пам’яті людини.

7.Наведення прикладів про власні помилки. Коли лектор тимчасово відходить від офіційного стилю своєї промови йдовірливо розповідає аудиторії про свої власні помилки чи неправильніпогляди,якібуливиправленінимпідвпливомякоїсьавторитетноїдляньоголюдини, це вносить елемент неформальності в його стосунки з аудиторією, і як наслідок – дає змогу встановити більш довірливі стосунки з людьми йпереконати їх у тому, що помилки треба не приховувати,анамагатисясвоєчасновиправляти.

8.Прогнозування. Під час виступу оратор моделює подальший розвиток певного процесу чи явища. У такому разі слухачі, які є немовби співавторами прогнозу, з інтересом стежать за процесомпрогнозування.

9.Провокація. Для стимулювання активності слухачів можна спробувати почати свій виступ з опису ідеї, думки, які, без сумніву, викликають незгоду слухачів. Це провокує їх активно вступитивдискусіюй висловитисвоїдумкистосовнопитання,якеобговорюється.

10.Несподіваність. Прийом передбачає використання оратором неочікуваної, невідомої, але цікавої для слухачів інформації. Це викличе в них бажання більш докладно ознайомитися з нею.

11.Гіпербола.Використанняприйомуперебільшеннянапочаткупромови,наприкладдля розкриттясуттєвихвзаємозв’язківпевнихпроцесівчиявищ,такождаєзмогупривернутиувагу слухачів.Пізнішетребасвоєчасновідійтивідгіперболийпояснитиреальнукартинуречей.

12.Використання образного ряду. Яскраві образи не лише підвищують увагу, але й надовгозалишаютьсявпам’яті.

13.Декламування цитат відомих осіб,прислів’їв,афоризмів.Такий прийом дає змогу за допомогою використання ідей авторитетних людей чи зразків народної мудрості підкріпити власну думку й зробити її більш наочною для слухачів. М.Монтень казав: «Якщо я цитую інших, толишедлятого,щобкращеподатисвоювласнудумку».

14.Повторення.Підчаспромовиораторовіважливовраховувати,щовисловленінимідеї не завжди одразу стануть зрозумілими для слухачів, іноді для цього потрібен певний час. Для забезпеченнякращогоусвідомленняаудиторієюсвоїхдумоклекторовідоцільновикористовувати різні види повторів: дослівний, частковий, розширений. Причому важливо контролювати, щоб повторенняфразибулодоречнимінезабиралобагаточасу.

15.Заклик.Виявлятьсячерезактивнезверненнядолюдей,причому маєзвучатищирой переконливо.

16.Протиставлення.Думка, що містить протиставлення, має бути ясною й виваженою. Прикладом використання протиставлення як прийому може бути опис такого випадку: у часи

свого керівництва М.Хрущов в одному зі звернень до американців заявив, що їхні онуки в майбутньому стануть комуністами. Швидко відреагувавши, Ніксон відповів М.Хрущову: «Навпаки,містерХрущов,мисподіваємося,щовашіонукибудутьжитивільно».

Вважається не дуже вдалою спроба починати свою промову зопису якось смішної ситуації, адже на початку зустрічі складно зорієнтуватися, чи мають люди, які сидять в аудиторії, почуття гумору. І зовсім недоречною є така ситуація, коли оратор на початку своєї промови ставить слухачів перед фактом, що він погано підготовлений до виступу. Якщо його слова є правдою – люди пізніше це й самі зрозуміють. Якщо такі слова є спробою підвищити свій рейтинг як фахівця, то вона є невдалою, бо слухачі прийшли почути цікаве повідомлення, а не слухати зізнання оратора, які свідчать або про його професійну непридатність, або про несумліннеставленнядосправитанеповажливеставленнядоаудиторії.

Після того, як текст виступу підготовлений, ораторові рекомендується кілька разів промовитийого вголос,причому спочаткуслідчитатийого дослівно, а потім розповідатисвоїми словами з використанням конспекту, супроводжуючи декламування тексту відповідними невербальними сигналами. По-перше, це дозволить покращити якість самого виступу, зробивши йогобільшцілісним,логічнимівиразнимзарахунок додаванняпідчас«репетицій»новихдоречних лексичних засобів й одночасно прибираючи ті з них, які себе не виправдали. По-друге, під час декламування підготовленої промови можна чітко перевірити її часові межі. А по-третє – це дозволитьораторовінабутибільшоївпевненостівуспішностісвоєїпромови.

Як відомо, початківці часто відчувають сильний страх перед виступом. У такому разі рекомендується ретельно проаналізувати причини цього страху, а потім знайти відповідні заходи,якідопоможутьйогопозбутися.Найбільштиповимипричинамипоявивлюдинистраху передвиступомєтакі:

•бракораторськогодосвіду;

•прогнозуванняпомилковоїоцінкислухачів;

•недооцінкавласнихможливостей;

•надмірнезаглибленняувласніпереживання;

• спогадипро«провальний»виступуминулому.

Кожна з цих причин вимагає застосування адекватних дій. Так, у разі браку ораторського досвідулюдиніважливовикористовуватибудь-якіситуаціїдляйогонакопичення:братиучастьу різних обговореннях на роботі, виступати з промовами перед родичами тощо. Ліквідування другоїпричинипередбачаєзмінивсамосприйняттіслухачів,самопоясненнійсамонавіюванні,що людиприходятьнавиступнезкритичноюнастановоюзнайтинедолікивпромові,аотримати нову цікаву для них інформацію. Для позбавлення від третьої причини – недооцінки власних можливостей – особі треба сконцентруватися на своїх сильних сторонах як лектора, систематичноповторюючисобі,щовисокаякістьпідготовленоїпромовиобов’язковозацікавить слухачів.Дієюпротинадмірногозаглибленнялюдиноюувласніпереживанняєпереведенняуваги набільшважливімоменти:назмістпромовитавибіроптимальнихкомунікативнихзасобів,які дають змогу адекватно транслювати свої думки слухачам. Для опанування страху, спровокованого минулим невдалим виступом, необхідно уважно проаналізувати допущені в тій ситуаціїпомилки,щобнеприпускатисяуїхмайбутньому,аголовне– навчитисясприйматицей випадок як одну зі сходинок на шляху оволодіння ораторською майстерністю. Як говориться вприслів’ях,«Напомилкахвчаться»,«Неробитьпомилоктількитой,хтонічогонеробить».

Неменшважливимелементомпідготовкилекторадомайбутньоговиступуєобдумуванняй відпрацювання кінцівки свого виступу. Звичайно час наприкінці своєї промови оратори використовуютьдлятого,щоб:

•підбитипісумки;

•запропонуватисвоєрозв’язанняпевноїпроблеми;

•спрогнозуватиможливіперспективиподальшогодослідженняокресленихпитань;

•навестидоречнуцитатувідомоїособи.

Ораторовіважливотакожпам’ятати,щойогосприйняттяаудиторією починаєтьсящедо того, як він зрозпочне свій виступ, адже перше враження від людини створюється на візуальній основі. Тому ораторові необхідно добре продумати свій зовнішній вигляд і поведінку ще до презентації себе перед слухачами. Зі смаком підібраний одяг, красива постава, спокійна й

упевнена хода, легка посмішка на обличчі є необхідними передумовами того, щоб справити приємневраженняналюдей.

Під час підготовки до виступу важливо також прорепетирувати, як буде закінчуватися промовата як слід попрощатисязі слухачами. Оскільки заздалегідь складно спрогнозувати,якою буде їхня майбутня реакція, доцільно продумати кілька різних кінцівок свого виступу. Однак у будь-якому разі необхідно подякувати аудиторії за виявлену увагу й активну участь вобговоренні.

1.5.Технікапублічноговиступу

Перед початком своєї промови ораторові важливо організувати психологічний контакт зі своїми слухачами. Для цього рекомендується впевнено ввійти в аудиторію, стати за кафедру, апотімуважнойдоброзичливоокинутипоглядомлюдей,якісидятьпередним.

Враження слухачів від оратора передусім залежить від його зовнішньої привабливості, артистизму, вільності та природності рухів, невимушеності. Тому кожній людині, котра виступає перед слухачами, важливо пам’ятати такі поширені в театральному середовищі слова: «Про майстерність акторів можна робити висновок за тим, як вони виходять і як сходять зі сцени»,«Чимбільшвидатнимєактор,тимбільшупаузувінможетримати».Науковцямитакож встановлено, що популярність оратора безпосередньо залежить від гармонійного поєднання таких двох аспектів: з одного боку, здатності бути завжди самим собою, потреби в розкритті власної індивідуальності під час промови, відсутності бажання копіювати слова чи дії інших людей,аздругого– чіткедотриманнямежекспресивностівповедінці.

Після невеликої паузи,яка допомагає слухачам психологічно налаштуватися на сприйняття інформації, оратор може починати виступ. Фахівці з красномовства (А. Панфілова, Н. Семечкін, М.Тимченко[57;74;84]таін.)рекомендуютьпідчаспромовидотримуватисятакихправил:

•не читати перші фрази з аркуша (вони мають супроводжуватися зоровим контактом з аудиторією);

•незловживатинадтодовгимиреченнями,якіскладносприймаютьсянаслух;

•не вживати безособових речень, які створюють враження про байдужість оратора до того,прощовінговорить;

•неперевантажувативиступіншомовнимисловамичинауковимитермінами,якіможуть бутинезрозумілимидляслухачів;

•неговоритинадтодовго;

•ненабридатиповчаннями;

•неописуватиособистіпроблеми;

•непіддаватисяпідчаспромовипоганомунастрою;

•невідхилятисьувиступівідпопередньоозначеноїтеми;

•незайматисямарнослів’ям,колизакрасивооформленимивпромові словамиховаєтьсяїї низьказмістовність;

•несваритисязаудиторією.

Підчасвиступунеобхіднопостійнопідтримуватиконтактзочимааудиторії,щодопомагає не тільки більш ефективно переконувати людей у правильності своїх ідей, але й постійно контролювати реакцію слухачів на свою промову, за необхідністю вносячи до її змісту певні корективи.Якщоаудиторіяєвеликоюзарозміром,важливоохоплюватипоглядомлюдейурізних секторах приміщення, погляд періодично переводити зі слухачів в одному її секторі до інших. Причомупоглядмаєбутипрямим,щирим,упевненимівідкритим.

Фахівцізпроблемикомунікаціїстосовноманеривиступупропонуютьтакіпоради:

•говоритичітко,ясно,упомірномутемпі;

•дотримуватисьупромовінормлітературноїмови;

•ураховуватиспецифічніособливостіаудиторії;

•підкріплювати виступ відповідними жестами й іншими доречними невербальними виявами.

Нерідко складається ситуація, коли аудиторія, сприймаючи на слух кожне слово оратора й добре розуміючи його, не здатназрозуміти зміст висловлювання в цілому. Це пояснюється тим, що сприймання промови відбувається через усвідомлення слухачами смислових зв’язків і відношень, які існують між частинами та сторонами цього змісту. Нездатність оратора відобразити необхідну логіку у звучанні фраз порушує процес їх розуміння. Це значно погіршує якістьвиступу.

Щоб адекватно доносити до слухачів суть повідомлення, кожний оратор має оволодіти вміннями правильно будувати логічну перспективу процесу свого мовлення. Як свідчать результати наукових досліджень (В. Чихаєв [86]), серед найбільш поширених помилок, яких припускаєтьсянедосвідченийораторусвоємувиступі,можнавиділититакі:

•наявність численних пауз, поява яких зумовлена не логікою змісту повідомлення, а нездатністю людини правильно розподілити свій подих на фразу або знайти доречні слова для вираженнясвоєїдумки;

•здійсненнявипадковихлогічнихнаголосівупромовіабовстановленняакцентівнелишена основних,алейнадругоряднихсловах;

•відсутністьінтонаційногозв’язкуміжокремимичастинамифрази.

Для ліквідації цих недоліків людині необхідно чітко продумати логічну структуру свого виступу й підібрати відповідні мовленнєві прийоми, які дозволяють адекватно відобразити цю структуру вусніймові.Упромовінеобхідноробитинаголослишенатіслова,які берутьнасебе основне смислове навантаження втексті, водночас не допускаючи виділення різними засобами другоряднихзазначеннямслів,аджецепорушуєрозуміннязмістуфрази.

Длятого,щобпідчаспромовивиділитиокреміслова,необов’язковоробитинанихголосовий натиск. Виділити такі слова увиступі можна більш доречними для кожної конкретної комунікативної ситуації способами: за допомогою пауз, зміни ритму чи мелодійного малюнка мовленнятощо.Кожномуораторовінеобхіднотакожзасвоїтитакілогічніправиламовлення:

1) якщо фраза містить протиставлення, то під час промови виділяють обидва слова, котріпротиставляються;

2)у разі сполучення в усній мові двох іменників, один із яких має родовий відмінок, наголосомвиділяєтьсятойізних,якийстоїтьуродовомувідмінку;

3)завждиробитьсяоднаковийнаголоснаодноріднічлениречення;

4)під час мовленнєвого процесу звичайно не робиться акцент на прикметник, якщо ж треба виділити саме це слово – слід використати інверсію (змінити порядок слів у фразі); якщо дословавідноситьсякількаприкметників,товиділяютьусізних,крімостаннього,якийвусній мовіінтонаційнозливаєтьсязтимсловом,якевін визначає;

5)під час порівняння важливо інтонаційно виділяти те, із чим зіставляється предмет, а несампредметпорівняння;

6)логічний наголос не робиться на частки мови «не» й «ні», які мають інтонаційно зливатисязназвоювідповідногопредмета,самецесловойберенасебеінформаційнийакцент.

Не менш важливою вимогою до мовлення є чітке смислове групування слів навколо логічних центрів, тобто тихслів, на якіробитьсялогічний наголос.Скомпоновані в смислові групислова отрималивнауковійлітературіназвумовленнєвихтактів.Такітактипідчаспроцесумовлення відділяються між собою паузами, які називаються логічними паузами. Оскільки довгі речення звичайно включають кілька мовленнєвих тактів, необхідно також продумати, котрі з логічних наголосів є головними, а які – другорядними. Це допомагає чіткіше відобразити в усній мові перспективурозгортанняпевноїдумки.

Для оратора-початківця корисно заздалегідь на папері позначити всі основні й другорядні логічні наголоси та паузи втексті виступу, а потім кілька разів прочитати його із дотриманням позначок. Це допоможе під час виступу перед аудиторією уникнути можливих помилокчинеточностейпідчаспромови.

Для того, щоб зробити свій виступ більш вільним, жвавим та зрозумілим для слухачів, важливоперіодичнозмінюватитонголосу.Аджетекстмонотонногомовлення,уякомувідсутня динаміка зміни тону голосу, погано сприймається на слух, що, усвою чергу, не дає змоги ораторові ефективно впливати на людей. Одним з ефективних прийомів підвищення якості

промови є також забезпечення доречних змін у темпі вимовляння фраз, коли більш повільно подаєтьсянайважливішаінформація.

Підкреслюючи значущість вищезгаданих мовленнєвих прийомів для забезпечення адекватного сприйняття слухачами змісту промови, К.Станіславський писав, що зміст фрази стає зрозумілим лише за умови забезпечення оптимального співвідношення, градації та якості наголосів, а також створення на цій основі адекватних звукових планів і логічних перспектив упроцесіпоступовогорозгортанняосновної ідеїречення[86].

Важливою передумовою для забезпечення ефективності мовлення є також забезпечення логічної перспективи в межах усього виступу. Промова має здійснюватися таким чином, щоб кожний її попередній фрагмент був пов’язаний із наступним, щоб кожна висловлена думка, як говоривМ.Сперанський,немовбимістилазадумтієїідеї,якабудевисловленапізніше[86].Отже, підчасмовленнєвогопроцесу,зодногобоку,необхіднодотримуватисялогічностівпослідовності фраз, зміст яких має бути тісно пов’язаним між собою, а з другого – усі висловлення мають підкорятисяосновнійметівиступуйбутизорієнтованиминаїїдосягнення.

Важливо також робити паузу до та після висловлення найважливіших думок. Необхідність таких пауз пояснюється двома основними причинами. По-перше, психологами доведено, що тиша, яка раптово западає в аудиторії, привертає увагу людей не менше, ніж неочікувані звуки. Тому така пауза стимулює концентрацію слухачів на змісті промови. По-друге, доречні паузи даютьзмогуслухачамкращезрозумітите,прощоговоритьоратор.

Усвідомлюючи, що «технологічні» аспекти виступу суттєво впливають на успішність сприйняттяйогозмістуслухачами,ораторповиненпам’ятати,щодосягненняпоставленихкомунікативних цілей (проінформувати, переконати слухачів учомусь або закликати їх до певних дій) значною мірою залежить від того, чи вірить він сам уте, що говорить, чи є він чесним перед аудиторією. Об’єктивне висвітлення будь-якої проблеми передбачає, що людина, яка виступає перед аудиторією, ознайомить слухачів зрізними існуючими поглядами та концепціями, які можуть суттєвовідрізнятисявідїївласнихпоглядівнацюпроблему.