kult_mov

Основоюодягу дляділових чоловіківєкостюм, що включаєпіджак і брюки.Усі інші елементи одягуйаксесуаримаютьбутигармонійнимдоповненнямдонього.Діловийодягжінкитакожмає відповідатисвоємупризначенню.Основугардеробасучасноїділовоїжінкитакожскладаютьділові костюми (жакет зі спідницею, брюками чи сукнею). Однак, залежно від ситуації, допустимо одягатиблузузіспідницею,плетенусукню,джемперзіспідницеютощо.Традиційнимикольорами для ділового одягу вважаються темно-синій, темно-сірий, чорний, синьо-зелений, бежевий, світло-сірий. Правильно підібраний одяг дозволяє приховати вади фігури й підкреслити її переваги.

Яквважаютьпсихологи,особа,котрапрагнеотриматипідвищеннянаслужбі,маєодягатися в такому стилі, який буде доречним для більш високої посади. Вони пояснюють, що, по-перше, це даєкерівництвузмогунаочноуявитисвогопідлеглогонаційпосаді,апо-друге,навіюєйомудумку про те, що працівник, який демонструє своїм виглядом високі стандарти й увагу до одягу, аналогічніякостівиявлятимеівроботі.

Крім одягу, важливими елементами іміджу фахівця є його постава й хода.Як вже зазначалося, правильна постава передбачає, що шия й голова природно продовжує тулуб, підборіддя трохи підняте догори, живіт підібраний, руки опущені вздовж тулуба, пальці розслаблені. Така постава сигналізує оточенню про відмінний фізичний стан людини, йогоцілеспрямованість. Хода має бути вільною,алезібраноюйсимволізуватирішучістьівпевненістьлюдини.

Крім зовнішньої привабливості, формування позитивного іміджу людини передбачає засвоєння нею культури мовлення. Дотримання фахівцем норм усного й писемного літературного мовлення, правильне використання різноманітних зображувальних засобів у різних життєвих ситуаціях відповідно до поставленої мети є важливими показниками його професійногойкультурногорівнів.

Як уже зазначалося, багато інформації про людину можна отримати шляхом вивчення характеристикїїголосу,якийнедарманазивають«другим обличчям». Голосздатний повідомити партнерові про стан здоров’я, почуття, провідні риси характеру його носія і навіть про його географічнеісоціальнепоходження.

Нерідко зустрічаються люди, у яких голос абсолютно не гармонзує з іншими елементами їхнього іміджу. Наприклад, висока повна жінка, яка має тонкий дитячий голос, під час першої зустрічі викликаєпевне здивування. Але задопомогоювиконання спеціальних вправголосможна певнимчиномзмінити:розширитидіапазон,покращититембр,підвищитийоговитривалість тощо.

На формування думки про людину впливає також темп її мовлення, який, у свою чергу, суттєво залежить від розставляння пауз. Правильно зроблені паузи, з одного боку, свідчать про свободу й самостійність мислення особи, відчуття нею комфортності під час комунікативної взаємодії, а з другого боку – демонструють повагу до співрозмовників, які отримують можливістьпідчаспаузвисловитисвоїпоглядистосовнопевногопитання.

Імідж людини підвищується й за рахунок чіткості та ясності її мовлення. Адже нечітке вимовляння слів сприймається оточенням як сигнал про її прихованість і нещирість. А стиль мовлення,вякомузвучатьзневажливінотки,свідчитьпровідчуттяособоювласноїзверхності,а такожпровідсутність у неї зацікавленості всправі. Томупостійне контролюванняправильного вимовлянняслівєнеобхідноюумовоюдлятого,щоблюдинавикликаласимпатіюйповагу.

Суттєвий плив на створення іміджу мають такі властивості людини, як ерудованість, комунікабельність,розумінняпсихологіїлюдей,атакождотриманняправилетикету.Так,важливою вимогоюдокожногопрацівникаєзвертаннядо іншоїлюдининаім’яйпо батькові.Якпідкреслював Д.Карнегі,звучаннявласногоіменісприймаєтьсялюдиноюякнайприємнішамелодія[32].

Розпорядження краще висловлювати у формі прохання. Наприклад: «Я прошу Вас підготувати до завтра…». Хоч у такому разі підлеглий добре розуміє, що насправді йому віддано певний наказ, який треба виконувати, формулювання цього наказу увигляді прохання сприймаєтьсянимяквираженняповагийдовіри.

Ще більш ввічливим засобом передання розпорядження євикористання запитальної форми. Наприклад: «Шановний Василю Петровичу! Чи змогли б Ви зробити цю роботу до середи?» Надавання підлеглому права вибору стимулює створення ворганізації атмосфери партнерства тавзаєморозуміння.

Ефективним прийомом для покращення власного іміджу керівника є також усне формулювання наказів без використання особових займенників на зразок «Я хочу…», «Мені важливо…», щоб у співпрацівників не складалося враження, що вони працюють для задоволення власних потреб їхнього шефа. Адже насправді йдеться про колективне розв’язання поставлених передфірмоюзавдань.

Отже, робота людини над удосконаленням власного іміджу обов’язково має включати системну роботу щодо подальшого засвоєння культури мовлення. Важливо пам’ятати, що демонстрування лексичного багатства, дотримання існуючих правил поведінки й мовленнєвого етикетуєважливоюознакоюреспектабельностійвихованостілюдини.

У роботу над іміджем має також обов’яково входити оволодіння мистецтвом самопрезентації, тобто вмінням самоподачі. У наукових працях визначається, що самопрезентація– це те,яклюдинасебеподає;цекеруваннявраженням,якевонасправляє наіншихлюдей; це поведінка особи з метою демонстрації іншим людям власної позиції, характеру, знань, умінь тощо.

Самопрезентація(еквівалентамериканськогопоняття«own presentation»– презентаціясебе)– цевербальнайневербальнадемонстраціявласноїперсонивсистемізовнішніхкомунікацій.

Головною метою «штучної презентації» є завоювання індивідуумом лояльності до власної персони з боку референтно значущої для нього групи людей. Існує багато різних способів самопрезентації, але психологи рекомендують у будь-якому разі дотримуватися такого алгоритму:

1.Здійснення попереднього аналізу групи майбутніх співрозмовників чи аудиторії, на яку будеспрямованийпроцессамоподачі.

2.Побудова стратегії вербального та невербального виявлення власної особистості відповіднодоконкретногомісцясамопрезентаціїйчасовихтермінівїїреалізації.

3.Контрольікоригуваннявласнихдійвідповіднодоситуації.

4.Реалізація«природноїсамопрезентації»позаконтекстом«штучної».

Для молодих фахівців важливим етапом у їхній кар’єрі єпроходження співбесіди з потенційним працедавцем, яка єобов’язковим складником випадком переговорів і звичайно передбачає проведення кандидатами самопрезентацій. Для того, щоб співбесіда пройшла для кандидатауспішно,фахівці(Р.Вердербер,Є.Михайлова[17;52]таін.)рекомендують:

1.Зібрати про компанію, в якій він хоче працювати, якомога більше інформації, а потім чіткосформулюватидлясебе,якукористьвінможеїйпринести.

2.Підготувати резюме, рекомендаційні листи, копії дипломів ліцензій та інших документів,якіпідтверджуютьйогокваліфікацію.

3.Бути готовим назвати прізвища та телефони осіб, які рекомендували його,попередньо узгодившицепитаннязними.

4.Дізнатися про точне місце розташування фірми йрозрахувати час на дорогу, щоб не запізнитисянаспівбесіду.

5.Скластисписокімовірнихзапитаньіретельновідпрацювати відповідінаних.

6.Підготувативласнізапитання.

7.Підготувативідповідьназапитанняпробажанузаробітнуплатню.

8.Підібрати одяг, який відповідає іміджу фірми, а також продумати інші елементи своєї зовнішності;

9.Продуматисвоюповедінку.

Проведення такої попередньої роботи дасть змогу кандидатові на співбесіді позиціонувати себе в очах її організаторів як гідного претендента на запропоновану посаду. Важливо також пам’ятати,щопершевраженняпрокандидатаскладаєтьсяпротягомперших3-4хвилин,решту часуінтерв’юєрзвичайноприсвячуєтому,щобпереконатисявйогоправильності.Тому,зодного боку, поведінка кандидата має бути спокійною й упевненою, а з другого – він має добре продуматикожнесвоєслово,міміку,жеститощо.

Підчаспроходженняспівбесідидоцільнотакожврахуватитакіпорадиіміджмейкерів:

із громадськістю та передбачає здійснення багаторазової діяльності з метою формування в діловихпартнерівіспоживачівдовіридоорганізаціїтаїїтовару.Розрізняючимаркетингіпаблік рилейшнз, відомий зарубіжний фахівець у цих галузях Ф.Зейтель відзначив: якщо маркетинг «продає»якийсьпродукторганізації,тоPR «продає»самуорганізацію.

Паблік рилейшнз (public relation (PR) – зв’язки із громадськістю) – управлінські дії зі встановлення й підтримання взаємовигідних відносин між організацією і громадськістю,від настроївіміркуваньякоїзалежитьуспіхчинеуспіхцієїорганізації.

Як свідчить практика, діяльність у сфері побудови зв’язків із громадськістю є важливим складником їх стратегії розвитку, засобом мобілізації внутрішніх резервів і реалізації власних можливостей. Сучасна концепція PR полягає в поширенні правдивої інформації про діяльність фірми, налагоджуванні взаємодії та взаєморозуміння між нею і громадськістю. Практичні аспекти концепції зв’язків із громадськістю фахівці (І.Д. Дороті, Г.Почепцов, І. Синяєва [27; 57; 65; 78]) поділяють на три групи. Перша з них включає активні дії з метою забезпечення доброзичливого ставлення до фірми з боку громадськості, формування позитивної оцінки результатів її професійної діяльності. Друга група аспектів передбачає організацію зусиль для збереження репутації фірми за рахунок сприятливого внутрішнього мікроклімату в трудовому колективі, дотримання працівниками гідного стилю поведінки, відмову від тих напрямів у роботі, які можуть завдати шкоди споживачам. Третя група аспектів практичної реалізації PR зорієнтована на використання таких форм і методів психологічної взаємодії всередині фірми й за її межами, які дають змогу виховувати вкожному її представникові почуття корпоративної соціальноївідповідальності,гордостійзацікавленостінетількиврезультатахсвоєїпраці,алейу їїкористідлясуспільства.

Зарубіжніфахівцівиділилитакіосновніпринципи,якітребавраховуватипідчасорганізації PR-кампаній:

•широке використання національної та іншої емоційно забарвленої символіки, застосуванняпродуманихлозунгів,якілегкозапам’ятати;

•випередження опонентів в інтерпретуванні подій, своєчасна організація дій, котрі здійснюютьемоційнийвпливнапубліку;

•постійний і безперервний вплив на думку громадськості за допомогою всіх можливих контактниканалів;

•забезпеченнявідкритоїічесноїінформаціїпростансправфірми;

•спираннянаоб’єктивнізакономірностімасовоїсвідомостітастосункиміжлюдьми;

•повагаіндивідуальності,орієнтаціяналюдинутаїїтворчіможливості.

Cтворення позитивного іміджу фірми є цілісною системою дій, які треба здійснювати в такійпослідовності:

1.Аналіз зовнішнього середовища. Його проведення спрямовано на визначення інтересів споживачів, ділових партнерів, громадських інтересів, які частково відображаються взасобах масовоїінформаціїтаіншихсферах.

2.Аналіз зв’язків організації із зовнішнім середовищем. Під час здійснення такого аналізу важливовстановити,наскількиефективноюєіснуючаполітикафірмивгалузіPR,наскількивона диференційовановраховуєінтересирізнихгрупспоживачівтощо.

3.Виявлення проблем і загроз для діяльності організації. Виявлення існуючої проблеми починаєтьсязїїідентифікації,тобтоформулюванняїїсутностіусловеснійформі.Визначенняцієї проблеми передбачає опис таких характеристик наявної ситуації: де саме, коли й чому вона виникла, кого вона стосується, а також чому ця проблема хвилює громадськість. Потім передбачаєтьсяпроведенняситуаційногоаналізу,якийспрямованийнавстановленнявнутрішніхі зовнішніх чинників виникнення проблеми. Як приклад, можна зазначити, що до внутрішніх чинників належать конкретні посадові особи, причетні до виникнення окресленої проблеми, а до зовнішніх– даніпроте,якусамеінформаціюпроцюпроблемувикористовуютьЗМІіякимчином. Після здійснення такого аналізу відбувається розроблення й реалізація програми її розв’язання.

Зрозуміло, що здійснення організацією продуманої, системної й цілеспрямованої політики встановленнязв’язківізгромадськістюдопомагаєзапобігтисерйознихускладненьуїїроботі.

4.Формуванняновоїполітикизв’язківізгромадськістю.Такаполітика,щоформуєтьсяна

підставі визначення існуючих загроз для функціонування фірми, має орієнтуватися на досягнення її цілей і завдань у зовнішньому середовищі, а також передбачати проведення моніторингуйогостану.

5. Формування нових або підтримка наявних відносин між організацією й її зовнішнім та внутрішнім середовищем. Ідеться про забезпечення цілеспрямованого впливу на навколишнє середовище за допомогою використання різних структурних засобів (створених у фірмі органів чи центрів зв’язків із навколишнім середовищем тощо), управлінських процесів (планування розвитку зовнішніх відносин і под.), про систему комунікацій (усі компоненти інструментарію взаємозв’язку із зовнішнім середовищем), фірмову поведінку (щоденне впровадження певних соціально значущих еталонів професійної поведінки) та фірмовий дизайн (фірмові й товарні знаки,фірмовийодягтощо),атакожзабезпеченняефективногоуправліннявласнимперсоналом.

Увідповіднійлітературі(І.Альошина,В.Королько,Т.Лебедєва,І.Синяєва,Ф.Хміль[6;36;43; 78; 81; 88] та ін.) описуються різні засоби й технології проведення PR-технологій. Найчастіше використовуютьтакізних:

1)наділенняновимзмістомчифункціямивідомихречей;

2)запрошення на певні заходи організації естрадної зірки чи іншої відомої публічної

особи;

3)поширеннятоварувколах,якісуттєвовпливаютьнаформуваннямоди;

4)розповсюдженнязразківпродукціїнаурочистихзаходах;

5)роздаваннянавулицяхрекламнихматеріалів;

6)ініціюванняпозитивнихзазмістомпублікаційуколонці«Плітки»місцевоїгазети;

7)ініціюванняпоявиуЗМІпублікаціїзрозкриттямперевагпродукціїфірми;

8)організація аналітичного засідання з обговоренням стратегії й тактики роботи організаціїіззабезпеченнямзапланованогорозголосу інформаціїпройогозміст;

9)презентаціяновоготоварупрацівникамЗМІтажурналістам;

10)організація святкового заходу, приуроченого до якоїсь важливої для фірми дати за участювідомихпублічнихлюдей;

11)організаціяанонімноговитокуінформаціїзметоюзверненняувагинаслабкісторони конкурентів;

12)проведенняекскурсійдляпрацівниківЗМІ;

13)проведенняпрес-конференціїзпрезентацієюновоїпродукціїфірми;

14)опитуванняспоживачівзопублікуваннямйогорезультатівупресі;

15)системне подання інформації про діяльність фірми організаціям, які займаються інформаційнимсервісом.

Оскількиорганізаціявзаємозв’язківфірмизгромадськістюздійснюєтьсязадопомогоюрізних засобів ділової комунікації, деякі науковці взагалі визначають PR як систему складного різновиду ділового спілкування, переконання, мистецтва встановлення напрямів комерційної діяльності. Грамотневикористанняметодівділовогоспілкуваннязурахуваннямнорммовленнєвоїкультури

іпрактичногодосвідудозволяєфахівцямPR вирішуватитакізавдання:

•встановлювати корисні контакти з громадськістю, органами влади, акціонерами, споживачами, вигідними інвесторами та постачальниками з метою формування позитивного ставленнядороботифірми;

•створювати сприятливі умови для успішного просування товарів і послуг на ринку за умовимінімізаціїсукупнихвитратіринковоїконкуренції;

•популяризовувати фірму, її комерційну діяльність через проведення відповідних заходів (діловихзустрічей,дніввідкритихдверей,презентаційтощо).

У практиці організації PR-акцій традиційно використовують такі форми ділового спілкування:

•брифінг – коротка, стисла в часі інструктивна зустріч керівництва організації з журналістами із запрошенням представників органів державної влади, яка має повідомний характер;