kult_mov

Тестдлясамовизначеннярівняготовності допедагогічностідіяльності

Вам пропонується відповісти на декілька блоків запитань. Відповідаючи, не пропускайте жодного запитання. Не витрачайте часу, підраховуючи кількість позитивних відповідей за першимблоком.Увідповідяхуникайтенепевності.

Блок перший (перевіряється сила, урівноваженість, рухливість нервових процесів – природнапередумовадлястановленняпрофесійноїмайстерностіпедагога):

1.1.Якправило,уВасвисокапрацездатність?

1.2.Вамлегкосконцентруватиувагуназаданомуоб’єкті?

1.3.ЗазвичайпідчасроботиуВасдобрийнастрій?

1.4.ПіслянапруженоїпраціВишвидковідновлюєтесили?

1.5.Вамлегкопереключитисязоднієїдіяльностінаіншу?

1.6.УВашихрукахбудь-якароботайденалад?

1.7.ЗвичайноВидієтешвидкотарішуче?

1.8.Вамлегковключатисявновуситуацію?

1.9.Васневтомлюєдовгавідсутністьіншихлюдейпорядізвами?

1.10.Вашемовленняритмічне,емоційне?

Опрацюваннярезультатів

Підрахуйтекількістьпозитивнихвідповідейзапершимблоком.ЯкщоуВаснабереться: 8-10 балів – це свідчить про високий рівень психофізичної готовності до педагогічної

діяльності; 4-7 балів – це свідчить про середній рівень психофізичної готовності до педагогічної

діяльності; 1-3 бали – це свідчить про критичний рівень психофізичної готовності до педагогічної

діяльності.

У разі отримання результатів, що свідчать про середній чи низький рівень психофізичної готовності до педагогічної діяльності, студентові рекомендується повернутися до тих запитань, на які Він дав негативні відповіді, ще раз переосмислити для себе їх сенс і значущість, а потім продумати вправи для індивідуального тренування, котрі допоможуть змінити ситуацію за першимзвизначенихпараметрівготовностідопедагогічноїдіяльностінакраще.

Блок другий (визначаються провідні властивості психіки, здібності, схильності поведінки – соціально-психологічнаосновавдосконаленняпрофесійноїмайстерності):

2.11.ПроВасговорять,щоВиспостережливійемоційні?

2.12.Вамлегкопомітитичивідчутистаніншоїлюдини?

2.13.Вамподобаєтьсяфантазувати,щосьвигадувати?

2.14.Випрагнетедоспілкуваннязіншимилюдьми?

2.15.Витерплячітастриманівстосункахзіншимилюдьми?

2.16.Васвважаютьлюдиноюкмітливоюйенергійною?

2.17.КолиВистикаєтесьзтруднощами,Вашадумкапрацюєінтенсивніше?

2.18.Вамподобаєтьсяпраця,якавимагаєпопередньопродуманогоплану?

2.19.Вивважаєте,щоуВасрозвиненечуттяритмутакраси?

2.20.Вицінуєтесвійічужийчас?

Опрацюваннярезультатів

Підрахуйтекількістьпозитивнихвідповідейзадругимблоком.ЯкщоуВаснабереться: 16-20 балів – це свідчить про достатній рівень розвиненості схильностей і здібностей до

професійноговдосконалення; до 9 балів – це свідчить про критичний рівень розвиненості схильностей і здібностей до

професійноговдосконалення.

Наявність критичного рівня вимагає сконцентрувати увагу та дії людини на тих властивостяхсвоєїпсихікийповедінки,якихбракує,відповіднозорієнтуватисвоюсамоосвіту.

Третійблок(перевіряютьсясформованістьякостейвисокопрофесійногопедагога):

3.21.Вилюдинаерудованатамаєтеширокийкругозір?

3.22.Визавждидисциплінованітавбудь-якійсправівідповідальні?

3.23.Увасрозвиненепочуттявласноїгідностітаповагидоінших?

3.24.Васвважаютьлюдиноюпорядноютащасливою?

3.25.ПроВасговорять,щоВиуважнідоіншихлюдейітактовнізними?

3.26.Вамлегкоуявитийпоставитисебенамісцеіншоїлюдини?

3.27.Вилюдинасамокритичнатасправедлива?

3.28.Виоптимістізавждивіритевкращемайбутнє?

3.29.Вилюбитидітей(студентів),Вамцікавовїхньомутоваристві?

3.30.Вицінуєтежартінеображаєтесь,колизВаскепкують?

3.31.Виможетезахопитисясправоюіповестизасобою?

3.32.Визнаєтесвійпредмет,читаєтеспеціальнулітературу?

3.33.Вивмієтебачитибудь-якуситуацію,щосклалася,зпозиціїіншоїлюдини?

3.34.Вамподобаєтьсяпередаватиіншимсвоїзнаннязрозумілоюмовою?

3.35.Вашадіяльністьзавждиобдуманайцілеспрямована?

3.36.Запитанняучнів(студентів)невикликаютьувасроздратуваннятанеспокою?

3.37.Випостійновраховуєтеінтереситапрагненняінших?

3.38.Вивмієтеобратиточнийпландійіправильнийтонуспілкуванні?

3.39.У вас вистачає терплячості переконувати інших у тому, що їм не хочеться, але треба

робити?

3.40.Викритичнідосебе,зважаєтеначужудумку?

Опрацюваннярезультатів

Підрахуйтекількістьпозитивнихвідповідейзатретімблоком.ЯкщоуВасбуде: 30-40балів– цесвідчитьпровисокийрівеньпідготовкидопедагогічноїдіяльності;

20-29балів– цесвідчитьпродостатнійрівеньпідготовкидопедагогічноїдіяльності; до19балів– цесвідчитьпрокритичнийрівеньпідготовкидопедагогічноїдіяльності.

У разі виявлення критичного рівня підготовки до педагогічної діяльності студентові рекомендуєтьсяповернутисядонегативнихвідповідей,проаналізуватищераззміствідповідних запитань івизначитися, за якими напрямами професійної підготовки треба ще попрацювати надсобою.

З урахуванням отриманих результатів за всіма блоками студентові рекомендується розробитикомплекснупрограмудійзметоюподальшогорозвиткупедагогічноїмайстерності.

РОЗДІЛ5______

КОНФЛІКТИВСПІЛКУВАННІ

5.1.Сутністьконфліктів,їхтипи тапричинивиникнення

У процесі взаємодії особистості з іншими людьми нерідко виникають різні суперечності, які призводятьдоконфлікту.Оскількинавітьзаумовидотриманняособоюоптимальноговаріанту поведінки з партнерами по спілкуванню конфліктів повністю уникнути навряд чи вдасться, кожному учасникові спілкування важливо не лише вивчити необхідну інформацію про природу конфлікту, але й засвоїти знання та вміння, які дають змогу своєчасно і з найменшими витратамисилтачасуйогопогасити.

Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – виникнення складних для подолання суперечностей,зіткнення протилежних інтересів через відсутність взаєморозуміння людей,яке супроводжуєтьсягостримиемоційнимипереживаннями.

Джерелами конфліктів є суперечності, які виникають у процесі взаємодії людей. Вони можуть бутинаслідкомрізнихпричин:

•матеріально-технічних (під час роботи організації виникають проблеми через неузгодженістьзасобівпрацітатрудовогопроцесу);

•фінансово-організаційних(неузгодженірезультатипрацітаїїоплата);

•ціннісно орієнтованих (партнери по взаємодії мають різнопланові мотиви, потреби, ціннісніорієнтації);

•управлінсько-організаційних (керівник необ’єктивно оцінює професійні й особистісні властивості своїх підлеглих, спостерігається неузгодженість функцій управління чи цілей, засобів,методівдіяльностіпрацівників);

•компетентнісних (люди мають різний рівень професійних знань умінь, суттєво відрізняютьсяміжсобоюзарівнемкваліфікаціїтасформованістюособистісно-діловихякостей);

•соціально-демографічних (виникають суперечності, зумовлені віком, статтю, соціальним станом,національністютаіншимивідмінностямиміжлюдьми;

•соціально-психологічних (існує психологічна й моральна несумісність індивідуумів, люди перебувають у різних емоційних чи психічних станах, мають різні погляди й переконання, порізному інтерпретують інформацію або події, відстоюють різні позиції з певного питання, спостерігаєтьсянеузгодженістьїхніхоцінокісамооцінок).

Для розуміння сутності конфлікту важливо з’ясувати, які компоненти він містить. У науковійлітературі(Н.Бутенко,Н.Семечкін,Ю.Щербатих[15;74;91])визначено,щоосновними структурними елементами будь-якого конфлікту є такі: учасники конфлікту, предмет конфлікту,мотивиконфлікту,позиціїучасниківконфліктуйконфліктогени.Учасникиконфлікту

–ті суб’єкти взаємодії, які перебувають у стані конфлікту. Предмет конфлікту – це саме те, через що виник конфлікт. Мотиви конфлікту – внутрішні спонукальні сили, які провокують кожну сторону до участі в конфлікті. Позиції учасників конфлікту – ті вимоги, які сторони конфлікту висувають одна одній. Конфліктогени – умови спілкування, які призводять до виникненнянепорозуміньчиобраз.

ЯкзазначаютьДжМ.ЛейхіффіДжМ.Пенроуз,усвоємурозвиткуконфліктпроходитьтакі стадії:

1) латентну (від лат. latens – прихований, неусвідомлений) (виникає інцидент як першопричинаконфлікту);

2) усвідомленняконфлікту(людинарозумієпоявуконфліктноїситуації);

3)відчуттяконфлікту– конфліктпочинаєвпливатинаособу;

4)явний етап конфлікту у різних виявленнях (від агресії до байдужості) – його учасники демонструютьконфліктнуповедінку;

5)наслідки конфлікту, тобто результат того, як закінчився конфлікт чи його останній епізод[57].

Для можливості вибору оптимальних дій у конкретному конфлікті учасникові комунікації важливо враховувати, до якого типу належить цей конфлікт, якими ознаками він характеризується. Науковці (Н. Бутенко, Н.Волкова, А. Панфілова, В. Семиченко [15; 19; 57; 75]) наводятьрізнікласифікаціїтипівконфліктів.

Так, за характером взаємодії виділяють внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові,

міжпартійні,міжнаціональні,міждержавніконфлікти.Внутрішньособистісніконфліктивиникають через незадоволення людини собою й своїм способом життя, наявність у неї певних звичок і рис характеру, яких вона хоче позбутися. Міжособистісні конфлікти розвиваються через відсутність розуміння між окремими особистостями, вираження ними прагнення досягти різноспрямованих цілей. Уміжгрупових конфліктах задіяні дві чи більше групи людей, позиції яких зпевного питання суттєво суперечать одна одній. Міжпартійні конфлікти виникають через небажання чи неготовність членів різних партій дійти консенсусу в розв’язанні важливих соціально-політичних питань. Міжнаціональні конфлікти зумовлені зіткненням національних інтересів, які не узгоджуються між собою. Причиною міждержавних конфліктів є наявність суперечностей між інтересамирізнихдержав.

Заступенемвиявурозрізняютьвідкритітаприхованіконфлікти.Відкритіконфліктилегко встановити за зовнішніми виявленнями. Приховані конфлікти можна ідентифікувати лише за опосередкованимиознаками.

За типом розв’язанння виділяють легкі та складні конфлікти. Перші з них можна легко розв’язати, для цього не треба докладати значних зусиль. Розв’язання складних конфліктів, навпаки,вимагаєбагатосилйчасу.

За змістом класифікують конфлікти реалістичні (предметні) йнереалістичні (безпредметні). Перші зумовлені об’єктивно існуючими причинами. Вони спрямовані на ліквідацію джерела незадоволення людей і досягнення чітко визначеного для себе результату. Нереалістичні(безпредметні)конфліктинемаютьоб’єктивногопідґрунтядлявиникнення,вони звичайновиникаютьнарівніемоційногонапруження.

За характером впливу виокремлюють конструктивні йнеконструктивні конфлікти. Перші сприяють підвищенню ефективності роботи організації, покращенню взаємостосунків людей. Неконструктивніконфліктинеприносятькористініокремимлюдям,ніорганізаціїзагалом.

За статусним співвідношенням учасників виділяють «вертикальні» й «горизонтальні» конфлікти. У першому випадку йдеться про наявність певної суперечності між діями керівника тапідлеглих.Удругомувипадкумаєтьсянаувазіконфліктміжчленамиколективу,коженізяких немаєжоднихофіційнихперевагпорівнянозіншими.

За кількістю осіб, залучених до ситуації протидії, виділяють діалогічні, локальні й загальні конфлікти.Удіалогічнихконфліктахзадіянілишедвіособи.Улокальнихконфліктахбереучасть певначастинаколективу.Учасникамизагальнихконфліктівєвсічлениколективу.

За кількістю сторін конфлікту розділяють міжгрупові, особистісно-групові, міжособистісні, внутрішньоособистісні. Упершому випадку конфлікт виникає між деякими групами, що мають несумісні цілі. Причинами особистісно-групових конфліктів є невідповідність дій окремої особи загальногруповим нормам поведінки, очікуванням, потребам, цінностям. Міжособистісні конфлікти розгортаються через неузгодженість цілей, прагнень учасників взаємодії. Внутрішньоособистісні конфлікти виникають через зіткнення приблизно рівних за силою різноспрямованихінтересівчипотребособи.

ВКрижкотаЄ.Павлютенков[35]пропонуютьтакікласифікаціїтипівконфліктів:

•заступенемпоявиознак– відритітаприхованіконфлікти;

•заступенемінтенсивності– інтенсивнітастерті;

•затривалістю– короткочасні,тривалі,затяжні;

•за ступенем гостроти протиріч – незадоволення, розбіжність, протидія, розбрат, ворожнеча;

•запроблемно-діяльнісноюознакою– управлінські,виробничі,економічні,політичніконфлікти

тощо;

•запричиноювиникнення– стихійні,заплановані,спровоковані,ініціативні;

•захарактеромусунення– керовані,поганокеровані,некеровані;

•зарезультативністю– такі,щомобілізують,ітакі,щодезорганізують;

•заетичністюзмісту– соціальноприйнятнітанеприйнятні.

5.2.Основнівидиконфліктогенів

Наявність різних конфліктогенів значно підвищує ймовірність розпалювання конфлікту. Конфліктогенамиможутьбутиневдаліслова,дії,мімічнійпантомімічнівиявитощо.

ЯквважаєВ.Шейнов[89],більшістьконфліктогенівналежатьдоодногозтрьохвидів:вияви агресивності, егоїзму та прагнення до зверхності (переваги). Людина, яка виявляє агресію до оточуючення, як правило, навіть спеціально провокує конфлікти, оскільки вони дають змогу їх вивільнити негативні емоції та побачити острах в очах людей. Це закріплює в неї думку про власну силу й особистісну значущість. Людина, яка демонструє егоїстичні схильності, звичайно також намагається розв’язувати свої проблеми за рахунок інших людей. Це не може не викликативнихобуренняіпрагненнявстановитисправедливість,навітьціноюконфлікту.

Виявлення зверхності може не так явно сприйматися партнерами по спілкуванню, як причина для конфліктної ситуації, але через це конфліктоген не стає менш небезпечним. Серед конфліктогенівцьоготипувиділяютьтакі:

•безпосереднівиявизверхності(погроза,покарання,критика тощо);

•поблажливеставлення(«Якцеможнанезрозуміти?»);

•вихвалянняпромовцемсвоїхдосягненьтауспіхів;

•виявинадмірноївпевненостіусвоїйправоті,безапеляційність;

•нав’язуваннясвоїхпорад;

•бажанняпостійноперериватийвиправлятиспіврозмовника;

•кепкуваннянадкимосьізпартнерівпоспілкуванню;

•нагадуваннялюдиніпронеприємнідлянеїподії;

•перекладаннявідповідальностізсебенаіншулюдину[76].

В. Крижко, Є. Павлютенков [35] звертають також увагу на те, що в процесі розв’язання конфлікту можуть виникати поведінкові реакції, які стають додатковими конліктогенами, переводячиконфліктудеструктивнерусло.Дотакихреакційналежать:

•виявиантипатії;

•дріб’язковечіпляннядослів;

•приниженняспіврозмовника;

•висловлюванняпідозривнещиростілюдини;

•висловлюванняпогроз;

•підкресленнясвоїхперевагпорівнянозпартнеромпоспілкуванню;

•применшеннявнескупартнеравзагальнусправуйодночасне перебільшеннясвого;

•стійкенебажаннявизнатисвоїпомилкиабоправотуспіврозмовника;

•постійненав’язуваннясвоїхпоглядів;

•демонстраціяспробипідмінитиоб’єктконфлікту,зміститийоговбільшвигіднудлясебе площину;

•систематичнівідмовийзапереченняслівпартнера;

•негнучкістьмисленняйповедінки;

•демонстрування постійної зайнятості та ігнорування спроб партнера розв’язати конфлікт;

•наявністьдефіцитучасудлярозв’язанняпроблеми,щовимагаєрізкогоприскореннятемпу

бесіди;

•виявнекомпетентності,непрофесіоналізму;