kult_mov

ма…». Нехай звук народжується на кінчиках губ, зібраних як для свисту. Виконання цієї вправи допомагаєзвільнитиголосвідзайвогонапруження,надатийомубільшвільногозвучання.

Вправа17.

Для формування вмінь правильно використовувати свої природні резонатори спробуйте зімітуватиголосомзвучаннядзвоніврізнихрозмірів.Спочаткудзвонитьвеликийдзвін:«Бом-м- м!...бом-м-м!...бом-м-м!..»Для передачіцьогодзвонуробитьсякороткийударнаголосній«о»на будь-якійнизькійнотійзабезпечуєтьсядовгегудіннязвука«м».

Потім починають дзвонити маленькі дзвони, створюючи веселий передзвін: «Бім-бім- біммм… бім-бім-біммм… бім-бім-біммм….». Для передачі їхнього дзвону звук перекидається до верхньогорегістру,причомучасміжзвучаннямдзвонівпорівнянозпопереднімваріантомзначно зменшується. Необхідно стежити, щоб звук у цьому випадку виникав на кінчиках губ вільно, без м’язовогонапруження,наоднійітійжезручнійдлялюдинивисокійноті.

Ще пізніше починають звучати дзвони середнього розміру: «баммм… баммм…баммм…баммм…баммм…». Звучання цих дзвонів має відбуватися на ноті середньої висоти, тобто між висотами звучання великого й маленьких дзвонів. Важливо також контролювати, щоб тривалість звучання середніх за розміром дзвонів була меншою, ніж звучаннявеликогодзвону,алебільшою,ніжзвучаннямалихдзвонів.

Після попереднього тренування звучання кожного з вищеописаних дзвонів спробуйте поєднати їх в єдину музичну композицію. Для перевірки дії природних резонаторів покладіть однурукунагруди,іншу– натім’я.Підчасзвучаннядзвонівобидварезонаториповиннізвучати одночасно, причому у верхній позиції звука має відчуватися сильна вібрація в області «маски» (носовіпазухи,зуби,губи).

Вправа18.

Можеб,друзi,звасхтопотрудився Тайсказав,коливiннародився?

(29лютого)

Вправа19.

Зберігаючиповнотуйзвучністьголосних,забезпечуючиактивнепосиланнязвуку,прочитайте виразновірш«Сміятисянакутні»:

–Ану,– питаєвчитель,– Дослiдникимайбутнi! Щоозначаєвираз– Смiятисянакутнi!

Грицькаже:– Кутня– цвинтар (Цескрiзь– мiсцяпокутнi). Смiятисьтам– iзначить Смiятисянакутнi.

АФедь: – Просмертьговорить Цейвираз,доситьгрубий,

Бовчерепi,звичайно, Виднiютькутнiзуби.

–Ану,– питаєвчитель,– Хтощеякрозумiє? Засумнiвалисьучнi, Нiхтосказатьнесмiє.

–Тут,– кажевчитель,– треба Рiзницювлицяхбачить, Колисмiютьсялюди

Іколилюдиплачуть. По-рiзномувлюдини Виднiютьсякрiзьгуби Присмiховi– переднi, Приплачi– кутнiзуби. Самiжгримасисхожi, Немачогойбалакать. Смiятисянакутнi– Цейозначаєплакать.

6.4.Відпрацюванняправильноїдикції

Правильна дикція є важливою вимогою до мовлення людини. Правильна дикція передбачає чіткість, ясність вимовляння слів, фраз, звучання кожного голосного та приголосного звуків. Особливо важливою професійною необхідністю є чіткість вимовляння для кожного педагога, оскількицесприяєправильномусприйняттюучнямитастудентамийогомовлення.

Дикція – чітке вимовляння звуків мови,складів іслів із забезпеченням його відповідності літературнимнормаммови.

Недолікидикціїможутьматирізні причини.Якщовонимаютьорганічнепоходження,то їх ліквідують за допомогою медичного втручання: операції, застосування спеціально пристрою для випрямляння зубів тощо. Неорганічні вади вимовляння звичайно з’являються в людини ще в дитячому віці через виявлення дорослими недостатньої уваги до звучання її мови. Такі вади ліквідуються в процесі виконання спеціальних вправ, зокрема артикуляційної гімнастики. У

найбільшскладнихситуаціяхлюдинаможезвернутисязадопомогоюдокваліфікованогофахівцяв ційгалузі– логопеда.

Як підкреслюють фахівці (С. Дорошенко, С. Нікольська, Н.Ольшанська [26; 53]), дикція залежить від узгодженої праці губ, язика, щелеп, зубів, твердого і м’якого піднебіння, маленького язичка,задньоїстінкиглотки(зіва)іголосовихзв’язок.Запорукоюдикціїєпередусімзабезпечення правильноїартикуляціїкожногозвука.Длявідпрацюванняправильноїдикціїнеобхіднорегулярно тренувати органи мовленнєвого апарату, які дають змогу навчитися керувати потрібними

групамим’язів.Наведемоприкладиспеціальнихвправдлявідпрацюваннядикції.

Вправа20.

Зробітьгімнастикудлягуб:

1.Розкрийтерота,опустітьнижнющелепунавідстаньдвохпальців,язикпокладітьплоско, трохипіднімітьм’якепіднебіння.Повернітьсяувихіднеположення.

2.Верхню губу підніміть угору, оголюючи верхні зуби (ясен верхніх зубів не повинно бути видно). У момент підтягування губи м’язи обличчя перебувають у спокійному стані, зуби не стиснені.Повернітьсяувихіднеположення.

3.Нижнюгубувідтягнітьдонижніхясен,оголюючинижнізуби.Щелепаненапружена.

4.Чергуватирухиверхньоїтанижньоїгуб:

а)верхнюгубупідняти(відкритиверхнізуби); б)нижнюгубуопустити(відкритинижнізуби); в)верхнюгубуопустити(закритиверхнізуби); г)нижнюгубупідняти(закритинижнізуби).

Вправа21.

Зробітьгімнастикудляязика:

1. Вихідне положення: рот широко розкритий, язик лежить плоско, з невеликим поглибленнямусередині,йогокінецьледьторкаєтьсянижніхзубів.

Висуньте язик якомога далі з рота, а потім втягніть якомога глибше так, щоб створилася м’язовагрудка,акінецьязикаставнепомітним.Потімязикповертаєтьсяувихіднеположення.

2. Вихіднеположення:такеж,якупопереднійвправі.

Не рухаючи нижньою щелепою, треба то піднімати кінчик язика та притискувати його до коренівверхніхпередніхзубів,топовертатисяувихіднеположення.

3. Вихіднеположення:такеж,алеротнапіввідкритий.

Висовуйте язик уперед «лопатою», тобто надаючи йому плоскої, широкої форми, так,щоб він своїмибоковимикраямиторкавсякуточківрота.Потімповернітьязикувихіднеположення.

5. Вихіднеположення:такеж,якузавданні3.

Висовуйте язик вперед «жалом» (надайте йому максимально загостреної форми). Потім повернітьязикувихіднеположення.

6.Почерзівисовуйтеязикто«лопатою»,то«жалом».

7.Вихіднеположення:ротшироковідкритий.

Піднімайте кінчик язика «жалом» угору, торкаючись альвеол верхніх зубів, потім опускайте вниз,торкаючисьальвеолнижніхзубів.Щелепиприцьомунезближувати.

Вправа22.

Длязасвоєнняправильноїартикуляціїголоснихзвуківунаголошеномускладіпотренуйтесьу вимовлянні слів, у яких наголошений склад починається з голосного звука і знаходиться на початкуслова:

Іібіс,Ібсен

ИИхна,Ийм

Ееврика,екати

ЄЄва,євро

Аайстра,абрис

Яярмарок,яблуко

Уув’язь,урна

Ююбка,юзом

Ообраний,обвід

Вправа23.

Для відпрацювання звуків «п» і «б» щільно стисніть губи, натягнувши їхній край на зуби та прикусивши їх. Повітрям, що знаходиться в порожнині рота, різко прорвіть змичку, немовби вистрілюєте пробку, затиснутуміж зубами. Губиспеціальними рухами не звільняйте, нехай їхню змичкупрорвеструміньповітря.

Вправа24.

Виконайте попереднє завдання, але тепер вистрілюйте «пробкою» активним видихом (ударомдіафрагми):«ппп!».Недопускайтенаприкінціпоявиголоснихзвуків.