kult_mov

Науковці (І. Зязюн, C. Нікольська, Н. Ольшанська, Т. Токміна [53; 54; 55; 85]) підкреслюють, що успішне оволодіння технікою мовлення можливе тільки в тому разі, коли студенти усвідомили необхідністьїїопануванняякнеобхідноїпередумовиефективноївзаємодіїзіншимилюдьми,вивчили механізм звучання усного мовлення (які органи людини беруть участь у цьому процесі, як вони функціонують,якіхарактеристикиїхньоїроботизабезпечуютьнайкращезвучаннямовленнятощо), засвоїли знання про методи та шляхи оволодіння технікою мовлення, зрозуміли, що робота над удосконаленням техніки мовлення повинна мати системний і послідовний характер, поєднуючи в собігруповуроботувстудентськійаудиторіїпідкерівництвомвикладачайсамостійнуроботу,яку кожний майбутній фахівець має планувати та виконувати індивідуально. Важливо також зазначити, що робота щодо підвищення рівня мовленнєвої культури обов’язково передбачає вдосконаленнямовленнєвогоапарату.

Мовленнєвий апарат – це сукупність органів людини, необхідних їй для виробництва говоріння.

Домовленнєвогоапаратуналежать:

•дихальні органи, оскільки всі звуки мовлення створюються на видиху: легені, бронхи, трахеюйміжребернім’язи.Легеніспираютьсянадіафрагму– еластичнийм’яз,якийурозслабленому стані має вигляд купола. Коли діафрагма й міжреберні м’язи скорочуються, об’єм грудної клітинизбільшується– відбуваєтьсявдих,колирозслаблюються– видих;

•пасивніорганимовлення– ценерухливіоргани,якієточкоюопоридляактивнихорганів,

асаме:зуби,альвеоли,твердепіднебіння,порожнинаноса,гортань;

•активні органи мовлення – це рухливі органи, які здійснюють основну роботу, необхідну для створення звука. До них належать язик, губи, м’яке піднебіння, маленький язичок, надгортанник, голосові зв’язки. Голосові зв’язки – це два невеликі пучки мускулів, прикріплені до хрящів гортані й розташовані на ній майже горизонтально. Маючи високу еластичність, вони можутьрозсуватисянарізнуширину,перебуваючивнапруженомучирозслабленомустані;

• головний мозок, який координує роботу органів мовлення йпідкоряє вимовляння волі промовця.

6.2.Відпрацюваннямовленнєвого (фонаційного)дихання

Звуки мовлення створюються під час видиху, тому його організація суттєво впливає на якість мовлення людини. Отже, дихання для людини не тільки виконує фізіологічну функцію, забезпечуючиїїорганізмкиснем,алеєйенергетичноюбазоюмовлення.

Якщо в повсякденному житті процес дихання відбувається автоматично й не вимагає усвідомленогоконтролюзбокуіндивідуума,тодляпрофесійногоспілкування,якенерідковимагає тривалихвиступів,несформованемовленнєведиханняєсерйозноюпроблемою.Аджевідсутність відповідних дихальних навичок не дає змоги фахівцеві здійснювати повний вдих і на видиху раціонально розподіляти дози повітря під час промови, аце провокує появу недоречних пауз у виступі, різких обривів висловлювань та інших вад, які значно ускладнюють можливість адекватногосприйняттяповідомлення.

Для відпрацювання дихальної техніки важливо усвідомити, як узагалі відбувається процес дихання людини. Залежно від того, які м’язи беруть участь у цьому процесі, фахівці (І. Зязюн, О.Савостьянов[55;71])виділяютьчотиритипидихання.

Так, першийтип – це верхнє дихання. Таке дихання єдостатньо слабким, поверховим, воно здійснюється тільки за допомогою м’язів, які забезпечують рухи плечей і верхньої частини грудноїклітини,тобтопідчастакогодиханняактивнопрацюєлишеверхівкалегенів.

Другий тип – це грудне дихання, яке також не забезпечує достатньої активності видиху. Диханнятакоготипувідбуваєтьсязадопомогоюрухівміжребернихм’язів,щоздійснюютьзміни поперечногооб’ємугрудноїклітини,утімдіафрагмапідчастакогодиханнямайженерухається.

Третій тип дихання – це діафрагмальне дихання, коли, навпаки, відбувається скорочення діафрагми, за рахунок чого змінюється поздовжній об’єм грудної клітини. Ці зміни

йзабезпечують процес дихання. Однак під час такого дихання міжреберні дихальні м’язи майже нерухаються.

Четвертий тип дихання – це діафрагмально-реберне дихання, яке вважається найбільш повним і правильним. Дихання такого типу здійснюється за рахунок змін об’єму повітря в поперечномуйпоздовжньомунапрямахунаслідокскороченнядіафрагми,міжребернихдихальних м’язів, а також черевних м’язів живота. У такому разі відбувається повне розширення грудної порожнини й максимальна вентиляція легень, а напруження нижніх міжреберних м’язів, утримуючидіафрагмувстисненомустані,даєзмогуробитирівномірнийвидих.Діафрагмальнореберне (змішане) дихання вважається оптимальним типом дихання для здійснення ділового мовлення,саметомувоноотримало назвумовленнєвого(фонаційного)дихання.

Слідзазначити,що,навідмінувідзвичайного,фізіологічногодихання,приякомувдихівидих маютьоднаковутривалість,фонаційнедиханняхарактеризуєтьсяпорушеннямсиметричності, ритмічностіцихпроцесів.Аджемовленнєведиханняпередбачає,щопіслякороткогоенергійного вдиху й нетривалої паузи здійснюється довгий звуковий видих, який звичайно перебільшує термінвдихуприблизнов10-15разів.

Деякістудентивважають,щонабірякомогабільшоїкількостіповітрявлегенідопомагаєйому краще підготуватися до говоріння. Ця думка є хибною, адже збільшений об’єм повітря може вирватися в першу ж секунду, продемонструвавши слухачам відсутність технологічної підготовленості оратора до виступу. Але навіть якщо людині вдасться утримати в собі повітря, вона все одно не зможе нормально керувати своїм диханням. Отже, оволодіння технікою мовленнєвого дихання вимагає від особи не стільки суттєвого збільшення об’єму повітря, що вдихається, скільки навчання розподіляти йогообсяг на рівні за активністю йтривалістю порції підчасвидиху,засвоєннявміньробитинепомітнийдляслухачівдобірповітрявпроцесіпромови.

Правильнопоставленемовленнєведиханняпередбачає,що,зодногобоку,післявидихувлегенях не залишається багато повітря, а з другого – оратор не відчуває його нестачі під час промови. Фахівцірадять,щопідчасвидихунеслідповністюзвільнятидихальнийапарат,атребазалишати в ньому невеликий запас повітря. Це дає змогу попередити в майбутній промові людини квапливе

поглинанняповітрячерезгостревідчуттяйогобраку, допоможезабезпечити більшнепомітнийі беззвучний вдих. Важливою вимогою до фонаційного дихання є також забезпечення фокусування струменяповітря,щовидихається,воднійточці.

Такимчином,можнапідсумувати,щомовленнєве(фонаційне)диханняхарактеризують:

•активний,енергійний,короткийвдих,переважночерезніс;

•організований видих, що передбачає фокусування струменя повітря, що видихається, в однійточці;

•керованийрозподілвидиху,тобтоусвідомленийрозподілобсягуповітря,щовидихається,

нарівномірніпорції.

Для відпрацювання мовленнєвого дихання фахівці рекомендують виконувати спеціальні вправи. Зрозуміло, що починати треба з найбільш простих із них, а потім поступово підвищуватирівеньїхньоїскладності.

Вправа1.

Станьте прямо, ноги на ширині пліч. Нахиліться вперед та візьміться за рукоятку уявного автомобільного насоса. Починайте накачувати повітря: випрямляючись, робити вдих, схилившись– видих.Післянедовгоготренуванняпочинайтевиконуватицювправузізвукомпід час«накачуванняшини»:енергійновиштовхуйтеповітряпідчасвидихузізвуком«ффффу!...»

Вправа2.

Розбийтесьнапари.Візьмітьсявдвохзаруки,щобвашірукиперехрещувалися.Уявіть,щови знапарникомпиляєтедрова,правіруки– цепила,ліві– колода.Першийізучасниківнарахунок «один»тягненасебе«пилу»,імітуючинаактивномувидиху звук:«ззззз…», потімнарахунокдва його партнер тягне на себе «пилу», імітуючи звук: «ссссс…». Робити вправу слід ритмічно, дихатирівномірно.

Вправа3.

Вдихнувши повітря носом, зробіть різкий видих через рота, намагаючись якомога швидше звільнитися від повітря в легенях. Отвір між губами при цьому повинен мати форму овала, розташованоговертикально.

Вправа4.

Зробітьнарахунок1,2,3,4вдих, затримайтедихання(нарахунок5,6),потімнарахунок7, 8,9,10,11,12,13,14,15зробітьвидих,ритмічно рахуючиприцьомупросебе.

Вправа5.

Повторітьпопереднєзавдання,алепідчасвидихурахуйтевголос:7,8,9ідалі.

Вправа6.

Зробітькороткийвдих,трохизатримайтедихання, апотім під часвидихупочніть уголос рахувати:1,2,3іт.д.Рахуйте,неприскорюючитемпу,покивистачитьповітря.

Вправа7.

Длятренуваннядіафрагмипрочитайтекороткийуривокзбудь-якоговірша,незакриваючи рота.(Можетеуявити,щовампоставилипломбу,томунеможназакриватирота).

Вправа8.

Притисніть до губ мундштук уявної труби й, видуваючи повітря, «протрубіть» (без звуку, лишезадопомогоюпорційповітряпідчасвидиху)будь-якийбадьорий,енергійниймотив.

Вправа9.

Поставтенавідстаніпівметрасвічкуйзапалітьїї.Виконайтедваваріантивправи:

•загасітьсвічкуенергійним,чіткосфокусованимвидихом;

•спочатку легенько дмухаючи на свічку, спробуйте відхилити її полум’я до горизонтального положення, а потім, зробивши невелику паузу, щоб полум’я повернулося до вихідногостану,енергійнимпоштовхомзалишкуповітрязагасітьйого.

Вправа10.

Візьмітьурукигодинник,наякомуєсекунднастрілка,іпочнітьвідлічуватичаспосекундах: «Десять! Дев’ять! Вісім! Сім! Шість! П’ять! Чотири! Три! Два! Один! Пуск!» Відлік часу треба робитиголосно,чітко,рівномірновідпочаткудокінця,наодномудиханні.

Вправа11.

ВикористайтедлятренуваннядитячулічилкупроЄгорок:«Якнагорці,напригоркустоять тридцять три Єгорки: один Єгорка, два Єгорка, три Єгорка…» й т. д. Виконуйте цю вправу

Прочитайтечотиривірш:

Нещебечи,соловейко,підвікномблизенько, Нещебечи,малюсенький,назоріраненько, Якзатьохкаєш,яксвиснеш,начезаграєш, Таіб’єтьсяугрудяхсерце,душуроздираєш.

а) Спочатку прочитайте чотиривірш на одному видиху, зупиняючись для видиху в його кінці;

б) прочитайте текстнавидихуподварядки; в) спробуйтепрочитатитекстбезпауз.

Кожне завдання виконайте кілька разів. Робіть це без поспіху. Після кожного ричитування відпочивайте.

Вправа14.

Наведене нижче речення прочитайте на одному видиху, стежачи за тим, щоб дихання було глибоким:

Мохнатийджмільізбудяківчервоних Спиваємед.Яксоковитойповно Гудеістелитьсяпонадземлею. Ясногополуднявіолончель.

Вправа15.

Прочитайте«Сонет19»ДантеАліг’єрівперекладіД.Павличка.Звернітьувагунапаузи:дляїх позначення вжито вертикальні лінії: одна – мала пауза, дві – велика. Читаючи вголос, дихайте спокійно,непомітно.

Явилобезмірніжностійтурботи Обличчяваше │лагіднейсумне

Втумить,яквипобачилимене,│ Зчорнілоговідгоряіскорботи.║

Язрозумів,│що, сповненечесноти, │

Змоєїтугивашесерцесхне,║ Плачпоявлявстражданнянавісне, Іянемігйогоперебороти.║

Ямусивзаховатисявідвас,

Щобвинебачилимогоридання Незналиглибинимоїхураз.║

Сумнедуше,│– ямовив,│– досконання Зцієюдонною│– моєКохання,│ Черезякеяплачуразураз!

6.3.Розвитокмовленнєвогоголосу

Голос створюється в процесі проходження повітря через гортань під час видиху людини, коли відбувається послідовне змикання й розмикання голосових зв’язок. Голосовий апарат містить три складові системи: генераторну, енергетичну йрезонаторну. Перша з них, яка складаєтьсязголосовихзв’язок,щілинізатворіврота,забезпечуєбезпосереднєствореннязвуків, які,усвоючергу,залежновідспецифікиїхньогозвучання,поділяютьсянатональніташумові.

Резонаторна система забезпечує статику й динаміку мовлення, дозволяючи посилювати звук. Людина має дві групи резонаторів – верхню й нижню. Верхню групу резонаторів створюють порожнини,розташованінадголосовимизв’язками:глотка,лицевіпазухи,куполтвердогопіднебіння, черепнакоробка.Цягрупазабезпечуєнаданнязвучаннюголосудзвінкостійпольотності.

Нижня група резонаторів розташована під зв’язками, її головним елементом є грудна порожнина. Від цієї системи залежить сила й виразність звучання голосу, адже грудний регістр

забезпечує надання звукам голосу додаткових тонів (обертонів), які надають йому певного тембральногозабарвлення.

Енергетичнусистемускладаютьоргани,якізабезпечуютьмеханізмзовнішньогодихання.Ця система регулює швидкість потоку повітря та його кількість, що подається до відповідних фонаційнихорганівдляутвореннянеобхіднихдляпевногокомунікативногоактузвуків.

Фахівці (О. Савостьянов, Т. Токміна, В. Чихаєв [71; 85; 86]) констатують, що правильно поставлений голос має певні характерні особливості. Так, мовленнєвий голос відрізняється достатньою силою звука, тобто значним динамічним діапазоном, який виражається в його здатності бути почутим кожним слухачем у будь-якій аудиторії, навіть без використання технічнихзасобівпосилення.

Важливою характерною рисою мовленнєвого голосу єдостатній рівень його посилання. Наявність цієї властивості відображається через здатність голосу оратора досягати кожної точкиаудиторії,долітатидовсіхїїучасників.

Суттєве значення для голосу маютьйого рухливість ігнучкість, які забезпечують здатність оратора висловлювати свої думки, максимально використовуючи інтонаційно-мелодійний малюнок усного мовлення, уміння своєчасно змінювати параметри голосу, коригуючи його відповіднодозміступромови.

Рухливістьголосупередусімвиявляєтьсявздатностілюдинивільнозмінюватийоговисоту. Межі між найнижчим і найвищим тонами, які доступні голосу конкретної людини, складають його звуковисотний діапазон. Як установлено науковцями, у добре тренованої людини такий діапазон може охоплювати дві, а то йтри октави. Широкий звуковисотний діапазон допомагає ораторові уникнути монотонності, одноманітності звучання свого голосу, а це, у свою чергу, значнопідвищуєякістьсприйняттязмістуйогопромови.Дляпорівнянняможнавідзначити,що впобутовомумовленнілюдинанайчастішевикористовуєлише3-5звуковихтонів.

Важливим показником мовленнєвого голосу є багатство його тембрального забарвлення, що забезпечує його яскравість, виразність, м’якість. Як відомо, звучання голосу характеризується наявністю основного тону й певних додаткових тонів більш високої частоти. Чим більше цих

додаткових тонів виявляється під час звучання голосу, тим красивіше, виразніше він звучить, тим краще сприймається на слух. Кожна особистість має свій природний тембр голосу. Однак науковцямидоведено,щозадопомогоюспеціальноготренуваннярезонансноїсистемиїївихідний тембрголосуможнасуттєвозмінитинакраще.

Важливою характеристикою мовленнєвого голосу є польотність, яка виражається в його властивостівиділятисянатлііншихзвуківташумів,незливаючисьізними.Добрепоставленому голосу притаманна також витривалість, яка свідчить про його малу втомлюваність, що, у свою чергу, дає змогу ораторові не втрачати основні властивості звучання усного мовлення під час тривалоговиступу,витримуватизначніголосовінавантаження.

Добре поставлений від природи людський голос спостерігається в реальному житті достатньо рідко. Але навіть такий голос без дбайливого ставлення до нього та без спеціального тренуванняпоступововтрачаєсвоїпозитивнівластивості.

Як свідчать результати проведених досліджень, майже половина людей, чия професійна діяльність пов’язана зі значними голосовими навантаженнями, має різні захворювання голосового апарату. Серед найбільш типових причин їх появи було виділено такі: підвищене щоденне навантаження на голосові зв’язки, невміле використання голосового апарату, недотриманняправилгігієни,природнаслабкістьфонаційнихорганівтощо.

Для попередження виникнення порушень голосу рекомендується дотримуватися основних правил гігієни голосу: не кричати на роботі, після її закінчення уникати довгих розмов, даючи можливість органам, що складають голосовий апарат, відпочити йоновити свою працездатність, не зловживати холодною й гострою їжею тощо. Крім проведення різних профілактичних заходів щодо попередження фізіологічних проблем із голосом, кожній людині для збереження свого голосу корисносистематичнойпланомірновиконуватиспеціальнівправи.

Вправа16.

Спробуйте заколисати уявного малюка. Рівно, спокійно, без різких звукових перепадів починайте крізь стиснені губи енергійно імітувати спів: «Ммм-ммм-ммм-ма… Ммм-ммм-ммм-