- •Глава 1. Вступ до генетики поведінки тварин.
- •Глава 7. Феногенетика поведінки птахів.
- •Глава 8. Генетика поведінки ссавців.
- •Глава 1. Вступ до генетики поведінки тварин.
- •Варіант батареї тестів для фенотипування тварин
- •Глава 2. Шляхи реалізації генетичної інформації на рівні поведінки.
- •2.1. Генетика морфологічних особливостей нервової системи та їх зв'язок з мінливістю ознак поведінки.
- •2.2. Зв'язок поведінки з деякими біохімічними показниками.
- •2.3. Гормональна регуляція мінливості ознак поведінки та ендокринологічна генетика.
- •Глава 3. Генетика поведінки бактерій.
- •3.1. Генетичні засади соціальної поведінки бактерій.
- •3.2. Генетика хемотаксису бактерій.
- •3.3. Самоідентифікація та взаємне упізнавання бактерій.
- •Глава 4. Генетика поведінки одноклітинних тварин.
- •4.1. Особливості поведінки одноклітинних тварин.
- •4.2. Генетика поведінки інфузорій.
- •4.3. Генетика поведінки Dictyostelium discoideum.
- •Глава 5. Генетика поведінки безхребетних тварин.
- •5.1. Генетика поведінки круглих черв’яків.
- •5.2. Генетика поведінки молюсків.
- •5.3. Генетика поведінки комах.
- •5.3.1. Комахи як об’єкт генетики поведінки.
- •5.3.2. Вплив окремих генів на поведінку комах.
- •5.3.3. Деякі аспекти генетики поведінки суспільних комах.
- •5.3.4. Генетичні засади нейрогуморальної регуляції поведінки комах.
- •5.3.5. Еволюційні аспекти поведінки комах.
- •Глава 6. Генетика поведінки дрозофіли.
- •6.1. Історія вивчення поведінкових мутацій дрозофіли.
- •6.2. Зорові мутації дрозофіли.
- •6.3. Мутації рухової системи в дрозофіли.
- •6.4. Температурочутливі мутації в дрозофіли
- •6.5. Мутації, що порушують циркадні ритми в дрозофіли
- •6.6. Мутації, що змінюють статеву поведінку дрозофіли.
- •6.7. Використання мозаїків для виявлення структур, що порушені при поведінкових мутаціях.
- •6.8. Метод локалізації фокуса дії мутації на карті презумптивних органів дрозофіли.
- •6.9. Селекційно-генетичний метод в аналізі поведінки дрозофіли.
- •Глава 7. Феногенетика поведінки птахів.
- •7.1. Птахи як об'єкт генетичного аналізу поведінки.
- •7.2. Середовищна модифікація деяких форм уродженої поведінки птахів.
- •7.3. Імпринтинг і його роль у постнатальному онтогенезі виводкових птахів.
- •7.4. Гібридологічний аналіз поведінки птахів.
- •7.5. Окремі гени й ознаки поведінки птахів.
- •7.6. Еволюційна модифікація поведінки птахів.
- •Глава 8. Генетика поведінки ссавців.
- •8.1. Генетика поведінки собак.
- •8.2. Генетика поведінки гризунів.
- •8.3. Генетика поведінки кішок.
- •Таблиця ___ Типи спадкування деяких ознак і аномалій у кішок
- •8.4. Генетика поведінки коней і великої рогатої худоби.
- •8.5. Генетика поведінки лис.
6.2. Зорові мутації дрозофіли.
Мутації зорової системи в дрозофіли інтенсивно вивчали три лабораторії в США й ФРН під керівництвом С. Бензера, В. Паку й М. Гейзенберга.
У першій своїй публікації у 1967 році С. Бензер описав мух з аномальною поведінкою. Вони були виділені при випробуванні декількох тисяч особин і характеризувалися такими відхиленнями від норми як:
негативний фототаксис;
невибіркова реакція на вмикання й вимикання світла;
повна відсутність або ослаблення фотореакції.
Потім Бензер представив результати вивчення п'яти індукованих мутантів з відсутністю фототаксису й восьми пігментних мутантів: tan, yellow, blond, black, sable, silver, straw і ebony. Він застосовував електрофізіологічну методику зняття електроретинограм (ЕРГ) для характеристики клітин ретини, що сприймають світлове подразнення і перетворюють його на нервовий імпульс. З 13 узятих мутацій тільки дві пігментні мутації— tan і ebony — плейотропно змінювали, у порівнянні з нормою, ЕРГ, обумовлюючи гіпополяризацію (tan) або гіперполяризацію (ebony) зорових рецепторів.
Надалі С. Бензер зі співробітниками займалися виявленням структур, що змінюються внаслідок поведінкових мутацій шляхом одержання мозаїків.
Група В. Паку пішла шляхом поглибленого вивчення процесу фототрансдукції за допомогою тонких електрофізіологічних і біохімічних методик. Їм вдалося розробити методику відведення електричних потенціалів від окремих пресинаптичних і постсинаптичних нейронів у ретикулярному й ламінарному шарах клітин складного ока дрозофіли й виявити відмінності за складом білків між нормальними й мутантними формами.
Група дослідників з Інституту біологічної кібернетики імені Макса Планка в Тюбінгені одержала цікаві мутації за оптомоторною поведінкою.
Усі три групи обмінялися своїми колекціями мутацій зорової системи для випробування їх на алелізм. Після встановлення однаковості окремих мутацій була введена єдина їх номенклатура. Результати спільної роботи підсумував В. Пак, в 1975 році. Загалом трьома лабораторіями було отримано понад 100 зчеплених зі статтю мутацій, що порушують ЕРГ.
Приклади зорових мутацій у дрозофіли.
Ген sevenless (sev). Мутанти по гену не виявляють нормального фототаксису на ультрафіолетове світло. Змінюється й стереотип поведінки: самиці, у яких цей ген ушкоджений, надають перевагу при відкладані яйєць поверхням, що пофарбовані в блакитний колір замість звичайних сірого, жовтого й коричневого.
Ген optomotor-blind (omb). Гомозиготи по мутаціях цього гена не реагують на вертикальні смуги, що обертаються, особливо сильно під час ходьби, у польоті дія мутацій проявляється слабкіше. У мутантів по гену omb відсутній гігантський тяж нейронів в оптичній ділянці головного мозку. В інших двокрилих комах, більших за дрозофілу, ці тяжі необхідні для виявлення предметів, що пересуваються. Молекулярні розміри гена omb великі - близько 100 тис. пар нуклеотидів (т.п.н.). З цього гена зчитується близько 20 видів різних молекул мРНК.
Ген small-optic-lobes (sol). У мутантних лялечок дегенерує близько 50% клітин в оптичній ділянці головного мозку. У результаті в мух порушуються система орієнтування й правильність поведінки при посадці після польоту. Ген sol клонований, він розташовується в ділянці ДНК розміром 14 т.п.н. З нього зчитуються два транскрипти довжиною 5,8 і 5,2 т.п.н. Більший транскрипт кодує білок, що складається з 1597 амінокислот. Цей білок має здатність зв'язуватися із ДНК, тобто може блокувати активність регульованих їм генів.