Передмова

Як відомо, самостійна робота студентів є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять, а також у ході різноманітних видів аудиторних занять та при виконанні ними індивідуальних завдань. Зміст самостійної роботи з кожної навчальної дисципліни визначається робочою навчальною програмою з дисципліни та методичними рекомендаціями викладачів, які проводять заняття.

У цьому навчально-методичному посібнику зібрані методичні рекомендації щодо самостійного вивчення механіки студентами 1 курсу фізичного та радіофізичного факультетів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна під час лекцій, практичних і лабораторних занять, а також при підготовці до них, у науковій бібліотеці, а також у домашніх умовах.

У додатках до посібника в якості засобів для самоконтролю засвоєння знань наведені основні формули, контрольні питання, а також тести з механіки. Одним з додатків є Порівняльний фізичний словник «Механіка та молекулярна фізика», який рекомендується для використання при самостійному опрацюванні навчальної і наукової літератури, написаної іноземними мовами, а також при перекладі тренувальних фізичних текстів на заняттях з іноземної мови.

Список літератури, що рекомендована студентам для самостійного опрацювання, включає основні підручники і посібники, в яких викладені фізичні основи механіки, довідники з фізики, збірники задач і тестів, методичні інструкції щодо виконання експериментальних і лабораторних робіт, а також посібники, у яких розглянута методика розв’язування типових фізичних задач з основних тем, що розглядаються на практичних заняттях. У посібнику вказані також адреси сайтів, на яких у вільному доступі розміщені електронні версії підручників, посібників, довідників, інтерактивних навчально-методичних посібників щодо самоперевірки засвоєння знань, віртуальних лабораторних робіт і віртуальних лекційних демонстрацій, відеозаписи натурних лекційних демонстрацій.

Бажаємо студентам швидко набути навичок самостійної навчальної роботи і досягнути успіхів в опануванні фізичних основ механіки.

Укладачі посібника

1. Самостійна робота студентів з вивчення загального курсу фізики

Як відомо, формування у студентів бажання самостійно вчитися і розвиток у них вмінь і навичок самостійної навчальної роботи є ключовою компетентністю вузівської освіти.

У процесі навчання сучасний студент – майбутній фахівець у галузі фізики (прикладної фізики) – повинен розвинути у собі навчально-організаційні, навчально-інформаційні, творчі та контрольні вміння і навички. Студенту необхідно: розуміти мету навчальної діяльності, вказану викладачем; самостійно визначати мету своєї діяльності і ставити завдання для її досягнення; розуміти цінність часу, вміти його розподіляти і контролювати; вміти працювати в різному темпі; планувати послідовність виконання завдання; вміти організувати своє робоче місце; зосереджувати увагу на одному об’єкті навчальної діяльності; розподіляти увагу між різними об’єктами навчальної діяльності; змінювати план діяльності в зв’язку зі зміною умов її виконання; складати алгоритм розв’язування навчальних математичних та фізичних задач; вміти працювати у взаємодії з іншими студентами (у парі, у малій групі); прогнозувати очікуваний результат своєї діяльності та вміти докладати зусилля для його здійснення.

Складовими навчальних досягнень студентів є також набуття ними уміння швидко актуалізувати і відтворювати одержану навчальну і наукову інформацію, самостійно знаходити нову потрібну інформацію з різних джерел; працювати самостійно з підручниками та посібниками, довідниками, каталогами, науковими журналами. При цьому потрібно вміти застосовувати прийоми швидкого читання; використовувати прийоми розуміння та запам’ятовування тексту, вміти перетворювати і стисло відтворювати на письмі та переказувати інформацію; зосереджено слухати лектора; працювати з конспектами; встановлювати та пояснювати причинно-наслідкові зв’язки, доводити та спростовувати судження, висловлювати аргументовані критичні судження і думки; знати і застосовувати методику фізичного експерименту; володіти на достатньому рівні практичними вміннями щодо проведення вимірювань, обчислень, опрацювання результатів, заповнення таблиць даними, побудови графіків.

Багато з цих завдань розв’язуються в процесі систематичної самостійної роботи студентів (СРС). У чинному нормативно-правовому акті Міністерства освіти і науки України стверджується, що «Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять» [1]. Згідно з концептуальними засадами Болонського процесу СРС є одним з основних засобів вдосконалення технологій навчання студентів та одним з основних резервів підвищення якості навчання і якості підготовки фахівців.

Основна мета СРС з вивчення загального курсу фізики полягає в тому, щоб розвинути у студентів молодших курсів навички роботи з конспектами, підручниками, навчальними посібниками та іншою навчальною літературою, розширити і поглибити теоретичні знання, набути і вдосконалити практичні вміння і навички щодо розв’язування задач з цього предмету.

У ході здійснення СРС студенти повинні оволодіти основними навичками самоосвіти, навчитись планувати її поетапне виконання та здійснювати самоконтроль і самоперевірку рівня засвоєння знань.

Самостійну роботу студентів прийнято умовно поділяти на два основні види: на обов’язкову та на додаткову.

Обов’язкова СРС проводиться в процесі проведення навчальних занять і підготовки до них. Вона включає все, що пов’язано з навчальною роботою: запис і опрацювання лекцій, робота з підручниками та посібниками, підготовка до практичних та лабораторних занять, розв’язування задач, виконання, оформлення і підготовка до захисту лабораторних робіт фізичного практикуму, підготовка до контрольних робіт, модульного контролю, колоквіуму, семестрового іспиту тощо.

Додаткова СРС проводиться виключно за бажанням студента. Вона включає науково-дослідну роботу, участь у роботі Студентського наукового товариства, укладання наукових рефератів, виступи на засіданнях фізичних гуртків і на наукових конференціях, а також участь у фізичних олімпіадах тощо.

Згідно з вимогами нормативних документів СРС над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватись в аудиторіях, у бібліотеці, в начальних кабінетах і лабораторіях, у комп’ютерних класах, а також в домашніх умовах.

Дисципліни природничо-математичного циклу і, зокрема, загальна фізика, вимагають досить багато часу на аудиторне сприйняття й осмислення навчального матеріалу, а також на його самостійне усвідомлення і запам’ятовування, яке відбувається у ході СРС.

Викладачі, які проводять заняття, визначають обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджують її з іншими видами навчальної діяльності, розробляють методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснюють діагностику якості самостійної роботи студентів, аналізують результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

Найважливішою умовою підвищення ефективності навчання є психологічна, теоретична готовність студентів до самостійної роботи, а також диференціація завдань для самостійної роботи, що зумовлено різним початковим рівнем знань, умінь, навичок студентів, їх теоретичною підготовленістю до виконання різних видів робіт та досвідом самостійної діяльності.

Основними видами навчальних занять із загального курсу фізики є лекції, практичні заняття, заняття на лабораторному фізичному практикумі. Розглянемо стисло особливості цих видів навчальних занять і надамо деякі методичні рекомендації щодо оптимізації СРС на відповідних заняттях і при підготовці до них.