Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сагаровскии.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
2.1 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Філологічний факультет

Матеріали до Діалектного словника

Центральної Слобожанщини (Харківщини)

Випуск 1

А – Об’ясняться

Підготовлено і видано за сприяння Східного інституту українознавства імені Ковальських

та

Фонду фундаментальних, прикладних і пошукових науково-дослідних робіт ХНУ імені В.Н. Каразіна

Харків – 2010

ББК

УДК

Рекомендовано до друку Вченою радою

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

Рецензенти:

Відповідальний редактор

Сагаровський а.А.

Матеріали до Діалектногго словника Центральної слобожанщини (Харківщини). Випуск 1. А – Об’ясняться. ‒ ОВВ НМЦ ХНУ ім. В.Н.  Каразіна, 2010. – с.

Матеріали містять понад 3000 діалектизмів (лексичних, семантичних, фразеологічних, слово- і формотвірних, граматичних, фонетичних й ін.), засвідчених у говірках понад 350 населених пунктів Харківської області. Використано діалектеми, що територіально співвідносяться з Харківщиною, зі Словника мови, творів Г. Квітки-Основ’яненка й Словаря української мови (за ред. Б. Грінченка). Кожен діалектизм супроводжено достатньо інформативним природним контекстом.

Мовознавцям-філологам, історикам, краєзнавцям, етнографам, фольклористам, учителям-гуманітаріям, студентам, учням – усім, кого інтересує народне мовлення.

ISBN

©А.А.Сагаровський, 2010

ЗМІСТ

Передмова…………………………………………………………………………….5

Фактаж словника. Принципи відбору……………………………………………....7

Структура словникової статті………………………………………… ……….…...9

Основні умовні скорочення………………………………………………………...11

А……………………………………………………………………………………...13

Б……………………………………………………………………………………....18

В………………………………………………………………………………………53

Г…………………………………………………………………………………….…75

Ґ……………………………………...………………………………………………..89

Д………………………………………………………………………………………91

Е……………………………………………………………………………………...112

Є……………………………………………………………………………………..113

Ж……………………………………………………………………………………..114

З………………………………………………………………………………………121

И…………………………………………………………………………………...…174

І…………………………………………………………………………………..…..177

Ї…………………………………………………………………………………..…..180

Й……………………………………………………………………………………..182

К……………………………………………………………………………………..183

Л……………………………………………………………………………………..231

М………………………………………………………………………………….…254

Н……………………………………………………………………………………..279

О……………………………………………………………………………………..321

Передмова

Говірне мовлення завжди було є і буде живлющим джерелом для літературної мови. Вона з нього постала, і жити їм, узаємодіючи й взаємозбагачуючися, вічно.

Лексика, семантика, фразеологія діалектного мовлення мають великий практичний пізнавально-розвитковий потенціал, адже, крім власне лінгвістичної самодостатності, вони є цінними і загальногуманітарно, бо часто в них “закодовано” факти історії, етнографії, народної медицини й ін. Самозрозуміло – говіркові утворення щодо цього є навіть вартіснішими за літературномовні.

Слід також мати на оці, що для більшості українців діалектне мовлення досі є основним засобом спілкування, принаймні у побутовій і традиційно-виробничій сферах.

Незважаючи на величезну, набуту століттями функціональну, фактологічно-наукову й евристичну цінність народного слова, воно в нас і до цього часу якісно і кількісно доволі кепсько зібране і досліджене, україніка не має зведеного словника, та й у реґіональних відчувається гострий недохват.

У діалектологічному словництві ми безнадійно відстали від білорусів, болгар, поляків, сербів. У Росії, скажімо, досить регулярно і часто виходять випуски: “Диалектная лексика”, “Лексика русских народных говоров”, “Слово в русских народных говорах”, а ми не можемо відновити хоча б “Діалектологічний бюлетень”. Росіяни за останні десятиліття спромоглися видати (чи видають) словники архангельської, брянської, вологодської, донської, забайкальської, калузької, карельської, красноярської, московської, новгородської, пермської, прибайкальської, середньоуральської, сибірської, тверської, центральноєвропейської (російської), ярославської й інших адміністративно–мовленнєвих територій. Вони мають уже понад 40 випусків загального словника народних говорів.

Українські діалектологи майже повністю втратили, не зумівши і не встигши зафіксувати цілі лексико-семантичні масиви, наприклад, із ковальства, млинарства, чинбарства, лимарства, олійництва й ін. Справді-бо невблаганно, невідворотно діє принцип: не засвідчене сьогодні – завтра-позавтра може зникнути назавжди. І таки щезає.

Дещо втішає ситуація останніх п’ятнадцяти–двадцяти років, адже з’явилися доволі значні обсягом і важливістю роботи з недостатньо досліджених діалектних місцевостей: Західного Полісся – Г. Аркушин (2000), Наддністрянщини-Опілля – З. Бичко (1997), Поділля – Д. Брилінський (1991), степового ареалу – Т. Громко, В. Лучик, Т. Поляруш (1999), Рівненщини – О. Євтушок (1997), південно-східної Полтавщини – А. Сизько (1990), побачив світ Словник гуцульських говірок (1997) тощо.

Зрозуміло, назвати можна певні здобутки і за триваліший період. Південно-західну діалектну територію лексикографічно представлено, порівняно з іншими говірковими реґіонами, відносно непогано: Д. Бандрівський, М. Буряк, Я. Вакалюк, І. Верхратський, К. Галас, З. Ганудель, К. Герман, О.Горбач, Е. Ґоца, М. Грицак, Й. Дзендзелівський, М. Лесюк, П. Лизанець, В. Манівчук, О. Миголинець, М.Неґрич, В. Німчук, М. Онишкевич, М. Павлюк, М. Паночко, П. Приступа, Й. Пуйо, І. Сабадош, І. Філак, Н. Хобзей, Г. Шило й ін.

Полісся на лексико-семантичному рівні репрезентували дослідники Г.Гримашевич, Н. Дейниченко, С. Дорошенко, А. Зеленько, М. Корзонюк, Т. Назарова, П. Лисенко, В.Мойсієнко, М. Никончук, О. Никончук, Л. Паламарчук, І. Приймак, О. Черепанова тощо.

Особливості південно-східної лексики і семантики відображено в роботах В. Баденкової, В. Ващенка, В. Лєснової, І. Ліпкевича, А. Москаленка, А. Поповського, А.Сизька, В. Чабаненка й ін. Східнослобожанських говірок на словесно-значеннєвому рівні торкнулися К. Глуховцева, Б. Шарпило, останнім часом – І. Магрицька, І. Ніколаєнко, Т. Сердюкова, Н. Сіденко. Маємо також оригінальний Словник діалектної лексики Луганщини (2002) і Словник українських східнослобожанських говірок (2002).

Центральнослобожанська лексико-семантична і фразеологічна системи практично лишаються незайманими.

Отож, з огляду на такий стан речей, ми й наважилися заходитися біля укладання Діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини), щоб бодай частково заповнити прогалину.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.