История лекции
.pdfреволюційну агітацію. Як правило носили селянський одяг, намагались бути схожими на селян. У 1874 році почались арешти та справи над народниками.
„Чигиринська справа". У 1876 році група молодих народників на чолі з Я. Стефановичем, Л. Дейчем організували в Чигиринському повіті таємне товариство, метою якого було підняття селянського повстання. Була підготована грамота ніби то, від самого царя з закликом повстання проти місцевих поміщиків та чиновництва
– Высочайшую тайную грамоту". В результаті їм не вдалось підняти селян на повстання а в 1877 організація була повністю розгромлена.
Наприкінці XIX століття в західній Україні виникають та розгортають свою діяльність перші політичні партії. У1890 році з студентської молоді під впливом ідей І Драгоманова та І. Франка створює Русько-українську радикальну партію. Програма партії складалась з двох частин програми мінімум та програми максимум. Програма мінімум ставила перед собою: усунення економічного гноблення створення української автономії у складі Австрійської імперії; скасування політичних привілеїв панівної верхівки; здійснення мирної зовнішньої політики. Програма максимум передбачала соціалістичні еволюційні реформи. Пізніше у 1896 році один з молодих радикалів Юліан Бачинський обґрунтував історичну необхідність незалежності України.
Наприкінці XIX століття в Європі поширюються соціалістичні ідеї. В вересні 1899 року частина членів РУРП створили окрему УСДРП (М. Гнеткевич, С. Витик, Ю. Бачинський) – досягнення соціалізму шляхом реформ, виступала за парламентські методи боротьби.
Наприкінці 90-х років з'являються партії націоналістичного спрямування. Серед них Українська національно-демократична партія 20 грудня 1899 року створена М. Грушевським, І. Франком, Є Левицьким. Основою ідеєю партії була ідея соборності українського нарду. Після РУРП УНДП була другою найвпливовішою партією на західноукраїнських землях.
81
Україна на початку XX століття.
1.Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку століття.
2.Україна в період Першої російської революції 1905-1907 p.p.
3.Україна в пореволюційну добу. Столипінська аграрна реформа та с
наслідки.
4.Початок 1-ої світової війни. Воєнні дії на території України у 1914 f Політика російської адміністрації на українських землях. Ставлення до війни в Наддніпрянській Україні.
5.Воєнні дії на західноукраїнських землях 1915-1917 pp.
6.Виникнення та діяльність перших українських політичних партій.
Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку XX століття
На початку XX століття Українські землі перебували в складі двох імперій і Російської (Лівобережжя, частина Правобережжя, Новоросія) та Австро-Угорськс (Галичина, Буковина, Закарпаття).
Ще наприкінці XIX століття Україна була одним із найрозвинутіших регіоні Російської імперії. Це був вугільно-металургійний район; в 1900 р. підприємства розташовані в Україні, давали 53 % чавуну, майже 65 % кам’яного вугілля, 58% сталі 77% поташу, 55% виробництва сільськогосподарських машин.
На початку XX століття в Україні виділились такі промислові центри як Донецький вугільно-металургійний; Криворізький та Нікопольський залізорудний, Південна-Західний цукровий. Але загалом економіка України залишалась переважно аграрною. 81% населення проживало на селі, а 58% становила продукція сільського господарства. Особливостями розвитку капіталізму в Україні в даний період були:
–висока концентрація виробництва. За рівнем концентрації виробництва України посідала перше місце в світі. Найвищого рівня концентрація виробництва досягла в Харківській, Луганській, Миколаївській, Київській та Південній губерніях;
–велика роль іноземного капіталу. У 1910 році частка іноземного капіталу досягла 80-90%;
–розвиток монополій та фінансового капіталу, виникнення фінансових монополій. Для прикладу Азово-Чорноморський банк був одним з найбільших. Акціонерів російської промисловості.
Попри всі досягнення капіталізму в Російській імперії та провідне місце в Російській економіці України, промисловість України була переважно сировинної 70% промисловості України складала видобувна промисловість і лише 15% в Україні вироблялось готової продукції.
Не відбулось також позитивних зрушень після селянської реформи 1861 році
всільському господарстві. За даними 1905 року 31 тис. Поміщиків володіла 10 млн. десятин землі, в той час 1 млн. селянських господарств володіло 20 млн. десятин землі. Але слід відмітити, що сільське господарство почало капіталізовуватись. На селі виникають такі галузі промисловості як цукрова, борошномельна, горілчана (спиртова) та ін.
82
Ускладі Австро-Угорської імперії соціально-економічне становище було
кращим.
Приблизно 80% населення Західної України займались сільським господарем, проте селянам, які становили більшість населення належало лише 20% всіх орних земель, а 10 % поміщиків та куркулів володіли 80 % орних земель.
У1905 році в Галичині та Буковині була видано закон про "рентові загороди", який сприяв розвитку господарств фермерського типу. На Закарпатті була проведена так звана "верховинська акція", суть якої полягала в тому, що держава орендувала у поміщиків землю, і надавала її в суборенду селянам.
На початку XX століття Західній України помітно розвивається фабричнозаводська промисловість. Серед основних галузей промисловості особливо виділялась гірничодобувна та деревопереробна.. На початку 90-х років XIX століття
уПрикарпатті видобувалось нафти 91-96 тис, Тон на рік, а в 1909 р. - 2053,2 тис т, проте, слід сказати, що нафтова промисловість цілком перебувала в руках наземного капіталу.
Розвиток капіталізму сприяв соціальному оновленню суспільства, яке було представлене такими верствами населення: великі поміщики-землевласники, буржуазія, куркульство - (заможні селяни) пролетаріат (робітники), селянство, інтелігенція, при чому останні були усунені від політичного життя держави.
Розвиток капіталізму призводив до руйнування національних перегородок національні регіони ставали багатонаціональними. У той же час царат проводив політику національного гноблення, переслідування національних культур. Рівень писемності на Україні був нижчим від середнього на європейській частині Російської імперії. Все це сприяло пробудженню національної свідомості та боротьби за національне визволення.
2. Україна в період Першої російської революції 1905-1907 pp.
Перша російська буржуазна революція розпочалась 9 січня 1905 року в Петербурзі і швидко набрала загальноросійського масштабу. Розстріл мирної демонстрації викликав обурення трудящих всієї країни.
Першими відреагували на події в Петербурзі студенти-українці. Головна студентська рада перетворилась на Тимчасовий революційний комітет, який вже 2 березня розповсюдив друковану відозву „До українського громадянства,
студентства, робітництва і українських офіцерів в Петербурзі”. Крім вимог загальнолюдських прав у відозві йшлося про культурний розвиток українського народу, що може забезпечити лише власний суверенний державний механізм.
Ще в січні 1905 року політичний страйк розпочали робітники Києва та Донецько-Криворізького промислового районів, в січні-березні страйковий рух охопив майже всю Україну. Загалом в страйку взяло участь близько 170 тис. робітників.
Протягом весни-літа 1905 року хвиля страйків зростала. Помітною була й хвиля виступів селян, боротьба яких в більшості випадків набула стихійного характеру у вигляді погромів поміщицьких економій. Хоча окремі виступи селян були організованими. Так 18 грудня 1905 року в селі Великі Сорочинці був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків,
83
не надсилав новобранців до війська. Комітет керував обороною селян від урядового війська.
Уперше участь у революційних подіях взяла армія. 14-15 червня 1905 року вибухнуло повстання на броненосці "Потьомкін", у листопаді повстали матросу крейсера "Очаків", в листопаді 1905 року повстали сапери київської гарнізону.
Під тиском революційних подій царат був змушений піти на поступки, 17 жовтня 1905 року Микола II видає Маніфест в якому проголошувались громадські та демократичні свободи; проголошувалось скликання Парламенту (Державної Думи) з законодавчими правами.
Після 17 жовтня революція тимчасово йде на спад. Маніфест здійснив розкол основних політичних сил:
–ліворадикальні партії – РУШ", РСДРП, УСДРП, УНСР – сприйняли Маніфест як маневр царизму і закликали продовжувати боротьбу до повної перемоги над самодержавством;
–ліберальні партії - Конституційно-демократична партія, УДП, "Союз 17 жовтня" Українська радикальна партія, "Народна українська партія" – сподівались, що реалізація царського маніфесту дасть демократичний устрій суспільства, конституцію та парламент;
–реакційне-консервативні партії "Союз російського народу", "Союз земельних |власників", "Російська монархічна партія" – розцінювали Маніфест як порушення закону.
У травні 1906 року відбулись вибори до І Державної Думи від України в Думі було представлено 102 депутати, 45 з них утворили свою власну громаду, яку очолив І. Шраг. У програму громади ввійшли такі ключові проблеми:
* проведення земельної реформи; * освітня реформа;
* надання Україні автономії та перетворення Російської імперії на федеративну державу.
Перша Державна Дума виявилась занадто революційною, і через 72 дня Дума була розпущена.
В січні 1907 року було оголошено про вибори до II Державної Думи, як і в І-
йдумі виникла українська громада "Трудова громада" (47) членів.
Програмовими положеннями громади були:
*автономія України;
*запровадження місцевого самоврядування;
*створення в українських вищих навчальних закладах кафедр української мови та літератури.
Громада також видавала український часопис "Думські вісті". Але ІІ Державна дума виявилась ще радикальнішою і через 103 дні була розпущена, це сталось 3 червня 1907 року.
84
3. Україна в пореволюційну добу Реформи П.А. Столипіна
3 червня 1907 року цар Микола II розпустив і Державну Думу і підписав новий виборчий закон, яким обмежував виборчі права селян, робітників і відкривав ще ширші можливості для поміщиків. Прийняття закону було грубим порушенням Маніфесту від 17 жовтня 1905 року, тому події 3-го червню ввійшли в історію як „третьочервнева монархія”. Але одночасно царизм пішов на деякі поступки, бажаючи направити країну по еволюційному буржуазному шляху розвитку.
У липні 1906 року прем'єр-міністром Росії було призначено Петра Аркадійовича Столипіна – одного з найвидатніших державних діячів Росії початку XX століття.
Обійнявши пост прем'єр-міністра Столипін оголосив програму буржуазних перетворень в Російській імперії. Програма Столипіна передбачала:
–реорганізацію місцевого самоврядування;
–запровадження страхування робітників;
–піднесення агрокультури - розвиток хутірського та відрубного господарства;
–забезпечення малоземельних селян шляхом переселення їх у малозаселені райони Західного Сибіру та Зауралья;
–запровадження початкової загальної середньої освіти.
Така програма перетворень була розрахована на 20 років. Метою всіх цих перетворень було досягнення економічного і соціального прогресу в умовах збереження великою землеволодіння, влади поміщиків, зміцнення сільської буржуазії, сформування самодержавства в конституційну монархію.
Згідно з царським указом від 9 листопада 1906 року було розпочато аграрну реформу:
–селянам дозволялось виходити з сільської общини на хутори та відруби;
–селяни отримували можливість брати кредити (довгострокові) у спеціально створеному селянському поземельному банку для створення власних фермерських господарств. Метою цих заходів було створення на селі незалежного селянинавиробника.
Столипінська реформа дала найвагоміші результати:
–у реалізацію реформ були залучені земства – органи місцевого самоврядування, за рахунок яких будувались елеватори, здійснювалась меліорація;
–широкого розвитку набуває кооперативний рух, споживчі товариств;
–за рахунок безземельних селян значно збільшувався ринок праці. Фабрики та заводи отримували додаткову робочу силу;
–зросла кількість селян-середняків заможного прошарку селянства яке було основним товаровиробником с/г продукції.
Починаючи з 1910 року економічна депресія змінилась промисловим в містах піднесенням. Видобуток вугілля зріс до 74% загальноросійського, залізної руди у – рази, виробництво заліза і сталі у 1,5 рази. Пожвавилось проникнення іноземного капіталу, іноземні компанії зосереджували в своїх руках 70% видобутку вугілля, 90% виробництва чавуну і сталі, 80% виробництва машин.
Перед Першою світовою війною Україна давала 40% загальноросійської пшениці, 50% жита, 50% української с/г продукції йшло за кордон.
85
Зростала внутрішня та зовнішня торгівля. Особливу роль відігравали ярмарки у 1911 році в Україні їх нараховувалось 11 тисяч.
Але одночасно реформи Столипіна наштовхнулись на відчайдушний опір реакційних правих сил - виразників інтересів великих землевласників.
У 1911 році у Києві під час вистави ліворадикалом Багровим П.А. Столипін був важко поранений і невдовзі помер. Похований у Києво-Печерській Лаврі. В особі П.А. Столипіна царизм втратив найперспективнішу особистість без яких царат був приречений на загибель. Перша світова війна лише відтягнула його від неминучого краху.
4. Початок 1-ої світової війни. Воєнні дії на території України. Російська адміністрація на західноукраїнських землях.
Ставлення українців до II світової війни.
Влітку 1914 року загострення протиріч між імперіалістами держави сягнуло фатальної межі.
Про масштаби 1-ої світової війни свідчать статистичні дані: участь воєнних діях брали 34 країни; всього було мобілізовано 65 млн. солдат; 10 млн. загиблих 20 млн. поранено.
З початку війни українські землі перетворились на арену воєнних дій. для українців І-а світова війна стала братобивчою війною, адже в російській армії перебувало 3,5 млн. українців, а в австроугорській – 250 тис.
Безпосередньо на території України воєнні дії від Південно-Західний фронт (450 км) від Івангорода до Кам'янця-Подільського. Командувачем фронту був генерал Іванов, а з березня 1916 року О.Брусилов.
У 1914 році стратегічна ініціатива перебувала в руках російської армії 10 серпня по 13 вересня тривала грандіозна Галицька битва, участь в якій прийняло з обох сторін 1,5 млн. солдат.
серпня було зайнято Львів; 24-30 серпня біля містечка Городок було розгромлено австрійську армію і блокували фортецю Перемишль. 10 вересня війська Росії вийшли на рубіж р. Вісла (80 км від Кракова).
Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли Східну частину Західної Галичини, майже всю Буковину з містом Чернівці. Плани німецького командування утримати Східний фронт силами австрійської армії невдались.
З захопленням західноукраїнських земель розпочалось встановлення влади царської адміністрації за короткий час перебування в Галицьких землях було:
–закрито "Просвіту", українських установ, шкіл;
–насильницька русифікація;
–здійснено регресії проти української інтелігенції; почалось гоніння на греко-католиків;
–проведено масові депортації "неблагонадійного населення".
15 вересня 1914 року було ув'язнено митрополита Андрія Шептицького. З
початком війни українські політичні діячі розділились на дві течії ("оборонці” та "пораженці").
Більшість українських діячів і організацій Наддніпрянської України виступи за перемогу у війні. Оборонницьку проросійську позицію зайняло Товариств
86
українських поступовців. Їхня газета "Рада" закликала українців на захист російської держави.
До оборонців належала й частина УСДРП на чолі з С.Петлюрою. Прихильники С.Петлюри вважали, що після перемоги в Росії з'явиться можливість конституційним, демократичним шляхом.
"Пораженці" (частина УСДРП на чолі з В.Винниченком) вважали, що поразка Росії у війні призведе до революції і здобуття Україною в межах демократичної Росії.
Так чи інакше українські політики фактично не розраховували на власні дії щодо здобуття самостійності. Наприкінці липня 1914 року виникла загроза російській імперії з півдня. В липні-серпні 1914 року у Чорне море через протоку Дарданелли ввійшли німецькі крейсери "Гебен", і "Бреслау". У ніч з 15 по 16 жовтня німецько-турецький флот несподівано обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію. Для Росії виник ще один фронт – Турецько-Кавказький.
5. Воєнні дії на західноукраїнських землях у 1915-1917 pp. Вплив 1-ої світової війни на соціально-економічний та політичний розвиток імперії.
Улютому-березні 1915 року російські війська вели важкі бої в Карпатах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемишля.
Тим часом німецьке командування зосередило на Східному фронті рахунок перекинутих військ з Західного великі військові сили, Головного удару передбачалось завдати по російським військам в Галичині. Для цього було створено ІІ-гу німецьку армію під командуванням генерала Макензена. Разом з нею діяла 4-та австрійська армія. У районі прориву Макезен створив значну перевагу: в живій силі
-вдвічі; в артилерії – у 6 разів; зокрема у важкій у 40 разів.
Уввечері 18 квітня 1915 року німецька артилерія розпочала масовий обстріл позиції російської армії. Після цього ІІ-а армія перейшла в наступ. Російська армія вирішила відступити за р. Сен. 8-ма армія 21 травня була змушена залишити Перемишль. ІІ-га та 9-та перейшли Дністер; 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня переважну частину Галичини.
До осені 1915 року російські війська залишили Польщу, Литві, частину Латвії та Білорусії. Під німецьку окупацію потрапили – Східна Галичина, Північна Буковина і п'ять повітів Волині.
У1916 році найбільш активні дії мали місце на Південно-Західному фронтi, де розгорнувся успішний контрнаступ російської армії під командуванням генерала О.Брусилова (4 червня – 13 серпня 1916 року). Після тривалої артилерійської підготовки чотири російські армії перейшли в наступ 8-ма зайняла Чернівці та м. Луцьк. За чотири дні наступу було взято в полон 100 тис. чоловік. На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австрійських військ всю Буковину і північну Галичину. Але через нестачу боєприпасів і не маючи підтримки інших фронтів, війська Південно-Західного фронту далі просунутись не могли. Внаслідок брусилівського прориву німецьке командування було змушене припинити наступ на Францію. У серпні 1916 року війні проти Німеччини виступала Румунія.
87
Наприкінці 1916 року І-а світова війна на всіх фронтах набула позиційного характеру.
Зпочатком 1-ої світової війни виникла енергетична криза, яка проявилась у дефіциті палива. Росія втратила Домбровський вугільний басейн (Польща). Єдиним джерелом вугілля був Донбас який давав лише 1744 млн. пудів вугілля.
Енергетична криза охопила й оборонну промисловість та залізниці.
Війна болюче вдарила і сільське господарство. До армії було мобілізовано ½ працездатних чоловіків, зменшувалось врожайність, порівняно з 1913 роком врожайність зернових скоротилась втричі. Нестача грошей та випуск паперових поставили фінансову політику на порозі інфляції.
Звесни 1915 року під впливом значного економічного занепаду, поразок на фронтах зросла страйкова боротьба з 1914 по 1915 роки в Україні відбулося; 100 страйків робітників, за такий самий період 1916 року відбулося вже 225 страйків.
Починаючи з 1915 року частішають акції непокори селянства з 1914 по 1916 pp. в Україні було зафіксовано 160 селянських виступів.
Зростало незадоволення війною в армії. Почастішали випадки дезертирства 2527 жовтня 1916 року відбувся бунт солдатів в Кременчуку на розподільному пункті.
На кінець 1916 - початок 1917 року в усій країні назрівала революцій ситуація.
6. Виникнення та діяльність перших українських політичних партій.
Початок XX століття ознаменувався виходом на політичну арену перших українських політичних партій, Однією з найперших була Русько-Українеька радикальна партія, що утворилась у 1890 р. в Галичині її провідники (Данилович С, Трипольський К., Франко І., С.Левицький, М.Павлик, Ю.Бачинський) виступали за автономію України в складі Австро-Угорщини, а кінцевою метою своєї боротьби вважали створення соціалістичної, незалежної, соборної української держави. У 1899 році колишні радикали заснували українську соціал-демократичну партію марксистського спрямування та Національну демократичну партію, що отстоювала інтереси селянства.
1900 році виникла перша політична партія у Наддніпрянській Україні Д.Антонович, М.Русов, О.Коваленко та інші дали їй назву Революційна українська партія. Один із членів цієї партії студент Харківського університету юридичного факультету М.Міхновський у 1902 році організовував політичну партію, яка стояла на засадах державної самостійності України УНП.
На основі русько-української радикальної партії в 1904 році виникає Український соціал-демократичний союз, члени якого мріяли про представництво інтересів робітників та селян незалежно від національності до цієї спілки входили М.Меленевський, Е.Чикаленко, Б.Грінченко. В цьому ж році утворюється українська демократична партія ліберального спрямування очолена С. Єфремовим, яка виступала за встановлення конституційного правління, автономії України, українського адміністративного апарату, української освіти.
Крім вище названих партій на Україні також були представлені і російські політичні партії – це Російська соціал-демократична робітнича партія та Російська
88
партія соціалістів революціонерів, які обстоювали ідеї повалення царизму, встановлення соціальної рівності і всесвітнього братерства народів.
Після революційних подій 1905-1907 pp. радикально настроєні елементи національної інтелігенції об'єднались у міжпартійний блок близьке до російської партії конституційних демократів.
Свої корективи в розстановку політичних сил внесла і світова війна у серпні 1914 року представники радикальної, соціал-демократичної і націоналдемократичної партій заснували у Львові міжпартійний блок – Головну Українську Раду, яку очолив Костянтин Левицький. ГУР взяла активну участь у формуванні українських військових підрозділів, які брали участь у військових діях на боці Австрійської армії.
1 вересня 1914 року було створено Союз Визволення України СВУ, яка у своїй програмі передбачала створення незалежної української держави, ця держава повинна бути у формі конституційної монархії з демократичним устроєм. Для досягнення поставленої мети СВУ опирався головним чином на Німеччину та Австро-Угорщину.
Після того, як Німеччина та Австро-Угорщина домовились про створення Польської держави, ГУР саморозпустилась і частина політиків, на чолі з Е. Петрушевичем взяли курс "орієнтування на власні сили", було висунуто нову ідею: "землі колишнього Галицько-Волинського князівства є українськими землями і тому не можуть стати частиною Польщі". СВУ розгорнув активну діяльність серед військовополонених. За короткий час організації вдалось сформувати дві дивізії – Сірожупанників та Синьожупанників, які взяли курс на партизанську боротьбу.
В Наддніпрянській України в роки Першої світової війни також у політичному житті відбулись певні зміни.
Українська соціал-демократична робітнича партія розкололась на три крила, які порізному сприймали війну. Представники УСДРП на чолі з С. Петлюрою підтримували у війні Царську Росію. Члени УСДРП на чолі з В.Винниченком засуджували війну, отстоювали автономію України. В.Дорошенко очолив крило УСДРП, що закликало до розривузцарськоюРосією істоялонапозиціяхнезалежностіУкраїни.
Товариство українських поступовців закликало українців до захисту Російської держави у війні, сподіваючись на надання Україні автономії у майбутньому.
Отже під час 1-ої світової війни в українському національно-визвольному русі стався розкол, який як ми далі спостерігаємо, продовжиться аж до 1921 року.
Питання для самоперевірки:
1.Охарактеризуйте соціально-економічний та політичний розвиток українських земель на початку XX століття.
2.Проаналізуйте становище західноукраїнських земель.
3.В чому сутність столипінської аграрної реформи? Визначте позитивні та негативні риси.
4.Чому Перша світова війна негативно сприйнята була українськими політичними партіями?
Теми для рефератів:
1.Революційні події 1905-1907 рр. на Україні.
2.Російська імперія після реформ П.А. Столипіна.
89
Україна в роки національно-демократичної революції 1917-1921рр.
1.Україна на початку 1917 року. Лютнева революція в Росії.
2.Утворення Української центральної Ради. 1-й та ІІ-й Універсали Центральної Ради.
3.Політичний розвиток України в липні-жовтні 1917 року. Корніловський заколот і Україна.
4.Проголошення Української Народної Республіки. Ш-й Універсал УЦР.
5.Війна РСФСР та УНР. Проголошення незалежності України.
6.Боротьба за збереження державності України протягом лютого-квітня 1918 року. Прорахунки та причини падіння УЦР.
7.Гетьманська держава П. Скоропадського.
8.Україна періоду Директори. Внутрішня та зовнішня політика Директорії, ІІ-га війна РСФСР та УНР.
9.Політичний розвиток Західноукраїнської народної Республіки 19181919 роках.
10.Україна в ІІ-й половині 1919 року. Боротьба з Денікіним.
11.Україна на початку 1920 року. Варшавська Угода та її наслідки. Радянсько-польська війна.
12.Культура України 1917-1921 pp.
13.Причини поразки та уроки революції 1917 -1921 pp.
І. Україна на початку 1917 року. Лютнева революція в Росії та Україна.
1917 рік став кризовим роком для народів Російської та Австрійської імперій, Перша світова війна набула затяжного виснажливого характеру для обох держав, війна загострила соціально-економічну та політичну ситуацію яка без того вже була напруженою.
Під час Першої світової війни різко погіршилось матеріальне становище вселення, почалися перебої з продовольством, зростали ціни на продукцію. Частина промислових підприємств була закрита або переведена на відпуск військової продукції. Так на початку 1917 року видобуток залізної руди в Україні скоротився на в 46%, марганцевої - на 29%. виплавка чавуну - на 32%, сталі - на 33%, виробництво цукру знизилося з 85 млн. пуд. - до 50 млн. пуд. На третину скоротилась нафтова промисловість Галичини.
Оскільки основні військові дії проходили на території Західної України то її промисловість зазнала найзначніших руйнувань. Всього за роки війни було знищено близько 3 тис. промислових підприємств.
Разом з економічною кризою зростала і політична нестабільність:
*зросла недовга широких верств населення до органів влади;
*збільшилась кількість страйків учасники яких вимагали припинення і подолання економічної кризи;
*посилилась критика уряду з боку всіх політичних партій;
*активізувався національно-визвольний рух.
Уряди Російської та Австро-Угорської імперій проводили репресивну політику щодо політичних партій та національне свідомих елементів. У Галичині
90