История лекции

австрійський уряд видав наказ про відправку всіх жителів, які співчувають Росії до концентраційних таборів (Талергоф, Терезіенштадт, ін.).

Російський уряд санкціонував виселення 12 тис. чоловік із західноукраїнських земель під час окупації цієї території 1915-1916 рр. Невдоволення війною поширились в армійських частинах, збільшилась кількість дезертирства серед солдат та офіцерів.

Ці соціально-економічні та політичні передумови стали причиною буржуазно-демократичних революцій в обох імперіях.

Лютнева буржуазно-демократична революція почалась 23 лютого 1917 року у Петрограді масовими мітингами народу проти продовження війни. Мітинги переросли у загальноросійський політичний страйк. За наказом царя Миколи ІІ у Петроград були направлені війська на придушення революції, але 27 лютого на бік повсталих перейшли солдати Петроградського гарнізону, влада в місті перейшла в руки Рад робітничих і солдатських депутатів.

В ніч 28 лютого було офіційно проголошено про створення Тимчасового комітету Державної Думи перед представниками якого 2 березня Микола II зрікся престолу на користь молодшого брата Михайла, а той, в свою чергу, 3 березня

відмовився від престолу.

3 березня Тимчасовий комітет Державної Думи, за згодом Петроградської Ради сформував Тимчасовий Уряд - вищий орган законодавчої державної влади. Місцевими органами виконавчої влади стали губернські і повітові комісари Тимчасовий Уряд мав діяти до скликання Всеросійських Установчих Зборів, які мали встановити форму державного устрою й прийняти Конституцію Російської республіки.

З березня 1917 року Тимчасовий Уряд виклав свою програму в декларації, якою проголосив себе єдиним правонаступником царської Росії, а також заявив про намір:

–довести до переможного кінця Першу світову війну;

–виконати всі угоди, зобов'язання данні царським урядом;

–зберегти єдину, неподільну Росію в рамках колишньої Російської імперії;

–підготувати скликання Установчих зборів.

Але крім Тимчасового Уряду в країні виникали альтернативні органи влади –

Ради робітничих та солдатських депутатів, при чому у ряді районів влада Рад була більш значною ніж влада тимчасового Уряду. До серпня 1917 року більшість в Радах належала меншовикам та есерам, які проводили політику підтримки Тимчасового Уряду.

2. Утворення Української Центральної Ради. 1-й та ІІ-й Універсали Центральної Ради.

Тимчасовий Уряд у перші дні свого існування рекомендував створювати на місцях ради об'єднаних громадських організацій як виборні органи влади. 4 березня в Києві була створена Рада об'єднаних громадських організацій.

Керівництво Товариства Українських Поступовців (ТУП) ще 3 березня 1917 року запропонувало створити Раду Всеукраїнського масштабу - Центральну Раду.

91

4 березня в Києві, на засіданні рад ТУП, УСДРП, УПСР було прийняте рішення про створення такої ради.

На місцях з ініціативи ЦР створювались повітові, міські ради підлеглі ЦР. Тимчасовий Уряд зустрів звістку про створення ЦР майже байдуже, адже

Центральна Рада на той час була не єдиним органом крайового масштабу, крім того ТУ був визнаний всіма провідними країнами світу, що надавало міжнародної легітимності. Центральна Рада спочатку не заперечувала статус ТУ як загальноросійського вищого органу влади з законодавчими повноваженнями. Члени ЦР погоджувались, що майбутній устрій колишньої Російської імперії можуть вирішити лише загальноросійські Установчі збори. 7 березня головою ЦР було обрано М. Грушевського. Центральна Рада швидко завоювала авторитет органу загальноукраїнського масштабу. 12 березня 1917 року Грушевський виступив з низкою статей з питання надання Україні широкої територіальної автономії, він закликав вирішувати питання автономії негайно, не чекаючи скликання Установчих зборів, 6 квітня 1917 року у Києві розпочав роботу Український національний конгрес, який підтримав політику УЦР, а також обрав новий склад ЦР та було створено ще один комітет - Мала Рада що згодом стала законодавчим органом влади.

На початку травня 1917 року між УЦР та Петроградською Радою робітничих та українських депутатів виник конфлікт спричинений незгодою Петроградської Ради з політикою УЦР, спрямовану на автономний статус України. У середині травня 1917 року УЦР відправила делегацію до Петрограда для переговорів з Тимчасовим урядом і Петроградською Радою на чолі з В. Винниченком. Завдання української делегації полягало у вирішенні питання про надання Україні статусу автономії. Питання розглядалось два тижні. Підсумки переговорів стали відомі напередодні 1-го Українського селянського з'їзду. Тимчасовий уряд підтвердив свою позицію про те, що автономію України можуть вирішити лише Всеросійські Установчі Збори.

Делегати з'їзду негативно сприйняли відповідь Тимчасового уряду і тому, постановили підготувати документ про автономний устрій України. Такий документ було підготовлено і оголошено на II всеукраїнському військовому з'їзді 10 червня 1917 року Перший Універсал УЦР проголошував: автономію України в складі Російської федерації; вищим органом влади в Україні ставала Українська Центральна Рада; Україна проголошувала право скликати свої Всеукраїнські Установчі збори для вирішення питань загальнодержавного значення прийняття законів; створення органів місцевої влади підлеглих УЦР; встановити до 31 липня особливий податок для діяльності Центральної Ради та органів місцевого самоврядування.

Після проголошення Першого Універсалу ЦР перетворилася на орган державної влади в Україні, для вирішення, потайних питань 15 червня 1917 року було створено Генеральний Секретаріат - виконавчий орган влади про що не було повідомлено Тимчасовий Уряд.

ІІ-й Універсал було проголошено 3 липня 1917 року після завершення переговорів між Центральною Радою та Тимчасовим Урядом. II Універсал проголошував: Тимчасовий уряд визнавав право України на автономію але

92

остаточно це питання мають вирішити Всеросійські Установчі Збори; УЦР повинна поповнити свій склад представниками національних меншин України; склад Генерального Секретаріату повинен затверджуватись Тимчасовим Урядом; українська армія буде підпорядковуватись Генеральному штабу та верховному головнокомандувачу Російської республіки.

II Універсал було неоднозначно прийнято українськими політичними партіями, особливо Українською народною партією М. Міхновського. 4-5 липня в Києві вибухнуло повстання самостійників, з вимогою скасувати ІІ-й Універсал, але війська ЦР та ТУ придушили повстання.

ІІ-й Універсал викликай також урядову кризу в Російській республіці. З складу ТУ вийшли конституційні демократи, які оцінили дії ТУ як розвал Російської республіки. Більшовиками в Петрограді було організовано демонстрацію яка вимагала розпуску ТУ та передачі влади Радам (ВЦВК).

Урядова криза збігалась з військовими поразками на фронті 10 липня російські військові частини були змушені залишити Галичину. Ці передумови спричинили другу революційну ситуацію протягом 1917 року.

4. Політичний розвиток України липень - жовтень 1917 р. 5. Корніловський заколот і Україна

Після прийняття 1-го Універсалу залишилось ряд питань , які потребували узгодження з Тимчасовим Урядом : визначення території України; уточнення повноважень Генерального Секретаріату і місце органів Тимчасового Уряду.

У середині липня для вирішення цих питань до Петрограда виїхала Українська делегація на чолі з В. Винниченком. Переговори тривали два тижні але конструктивних рішень прийнято не було. На початку серпня ТУ затвердив тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату: влада Генерального Секретаріату поширювалась на 5 губерній - Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську; Генеральний Секретар має бути підзвітним не ЦР а ТУ; з компетенції Генерального Секретаріату виключались військові та продовольчі справи, а також суд, пошта, телеграф; Центральна Рада позбавлялась законодавчих прав.

Тимчасова інструкція викликала обурення серед членів ЦР, але йти на конфлікт з Тимчасовим Урядом не наважились.

Разом з цими подіями в Російській республіці поглиблювалась політична та економічна криза: зменшується вплив на робітничий клас, есерів та меншовиків; популярність серед широких верств населення знаходять партії більшовицького спрямування.

В середині липня відбувся VI з'їзд РСДРП (б), який головним завданням намітив збройне повстання з метою повалення влади Тимчасового Уряду. Починають формуватись робітничі озброєнні загони Червоної Армії, спроба ТУ роззброїти більшовицькі формування були безуспішними.

Усередині серпня 1917 р. ТУ, не зумівши навести порядок на фронті, в країнi

істав шукати порятунку в диктаторській формі правління. 12 серпня Керченський скликав в Москві державну нараду де звучали заклики встановлення диктатури. 25 серпня 1917 року генерал Корнілов надіслав у військове міністерство телеграму в якій вимагав передати йому всю повноту влади в державі. Дії Корнілова схвалили

93

кадети, а також країни США, Великобританія та Франція. 26 серпня 1917 року Корнілов зажадав відставки Тимчасового Уряду а також оголосив про намір ввести війська до Петрограда. 27 серпня О. Керенський змінив свою позицію підтримки генерала Корнілова і оголосив його заколотником. Для боротьби з Корніловським флотом згрупувались всі політичні сили Російської республіки 30 серпня війська генерала Корнілова були зупинені, а сам він був заарештований. Після розгрому корніловського заколоту різко зріст авторитет більшовицької партії.

Непослідовність Тимчасового Уряду у вирішенні зовнішньополітичних та внутрішньополітичних завдань призвело до втрати його, як авторитетною органу влади. На серпневій сесії ЦР було прийняте рішення про скликання Установчих зборів етнографічної України, які вирішать питання про її політичний устрій та питання взаємовідносин з Росією.

8-15 вересня 1917 року центральна Рада ініціювала скликання в Києві з'їзду народів Росії, який постановив: необхідність встановлення федеративного устрою Росії; Тимчасовий Уряд не повинен перешкоджати скликанню крайових установчих зборів національностей; національностям має бути надане право екстериторіальної автономії.

Але Тимчасовий Уряд рішення з'їзду народів не збирався, більш того він оголосив Генеральний Секретаріат поза законом і вимагав його розпуску фактично одночасно з роботою з'їзду народів у Петрограді відбулась демократична нарада, скликання якої ініціювали Ради робітничих та солдатських депутатів. Метою наради було вироблення заходів спрямованих на зміцнення влади Тимчасового Уряду. 20 вересня на нараді Демократичної ради було прийняте рішення про створення Передпарламенту (офіційна назва - Тимчасова рада Російської республіки), але 25 жовтня більшовицькі війська Передпарламент розпустили. Починається новий період подій революційного 1917 року - період початку громадянської війни, а також період втрачених надій України на самостійність та незалежність.

4. Проголошення Української Народної республіки.

ІІІ-й Універсал ЦР.

25 жовтня 1917 року в Петрограді перемогло збройне повстання підготовлене РСДРП(б). У результаті повстання влада Тимчасового Уряду була повалена і встановлено владу робітничих, солдатських і селянських депутатів. Вищим органом Російської Родоської республіки було проголошено Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет ї Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.

25 жовтня 1917 року 0. Керенський, командир 3-го кінного корпусу генерал Краснов, начальник штабу. М. Духонін підняли війська північного фронту з метою придушення повстання більшовиків, але 5 листопада після боїв з повсталими, змушені були капітулювати. 2 листопада збройне більшовицьке повстання перемогло в Москві.

Після перемоги збройного повстання в Петрограді Мала Рада ввечері 25 жовтня на закритому засіданні прийняла постанову про створення революційного комітету для охорони революції на території України 29-31 жовтня відбулась

94

спроба встановлення радянської влади в Київ відбулись збройні зіткнення між військами ЦР та більшовицькими законами Витриманими військами КВО. Основні військові дії точились в районі заводу "Арсенал", однак захопити владу в місті більшовикам не вдалося. Наприкінці листопада була відновлена влада ЦР на всій території України

УРосії в цей час тривала боротьба за встановлення радянської влади. Більшовики ліквідували ставку верховного головнокомандування в Могильові, де готувався похід проти радянської влади.

Противники радянської влади не втрачали надію перемоги над більшовиками та відновлення законної влади. Для цього вони вважали за необхідне повалити більшовицький уряд і скликати всеросійські Установчі Збори. За допомогою країн Антанти їм вдалось створити великі військові формування, які неофіційне називали Біла Гвардія. Формування більшовицької та білогвардійської армій означало, що в країні розпочинається громадянська війна.

В цих важких умовах Центральна Рада проголосила III третій Універсал. 7 листопада 1917 року на засіданні Малої Ради. Цей документ мав дуже велике значення оскільки в ньому проголошувалось створення Української Народної Республіки: створення УНР у складі Російської федерації; вищим органом влади дз скликання всеукраїнських Установчих Зборів є Центральна Рада та Генеральний Секретаріат; територія УНР включає такі губернії: Київську, Подільську, Волинську Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, Таврійську се; півострова Крим; остаточно питання про кордони мають вирішити народи, як. проживають на території Воронезької, Курської та Холмської губернії; необхідність розпочати мирні переговори про закінчення Першої світової війни; ліквідацію поміщицького землеволодіння та передачу земельного фонду в руки українського народу; введення на підприємствах України 8-ми годинного робочого дня; введення державного контролю над виробництвом та торгівлею; розширення прав місцевогс самоврядування; Всеукраїнські Установчі збори повинні відбутись 9 січня 1918 р.

УТретього Універсалу відразу ж з'явились противники, оскільки соціальноекономічні перетворення, що були в ньому проголошені не могли не викликав невдоволення заможних верств населення.

Слід також звернути увагу на зовнішній фактор. Раднарком Радянської Російської Республіки з одного боку проголосив Декларацію прав народів Росії Д" проголошувалась рівність і суверенність всіх народів Російської Республіки, але

Раднарком однозначно не визнав владу Центральної Ради.

5. Війна Радянської Роси і Центральної Ради. Проголошення незалежності України

Наприкінці 1917 року між центральною Радою та РСФСР виник конфлікт. Причинами якого були: спроби встановити радянську владу в Україні військовими методами та небажання ЦР та Раднаркому знайти компроміс для розробки взаємоприйнятного варіанту про владу в Україні; невизнання Раднаркомом ЦР; УЦР припинила постачання хліба до Росії.

4-го грудня 1917 року Рада Народних Комісарів пред'явила Центральній Раді Ультиматум: припинити дії по створенню українського фронту; не пропускати

95

військові частини на Дон з фронту де були виступи проти радянської влади; пропускати більшовицькі війська на південний фронт; припинити роззброєння радянських червоногвардійських військ на Україні. У разі невиконання ультиматуму протягом 48-ми годин Раднарком попередив, що буде вважати Центральну Раду в стані війни проти радянської влади в Росії та на Україні,

Центральна Рада в цей час вела підготовку до виборів у Всеукраїнські Установчі збори, сподіваючись закріпити своє право на владу в Україні. Вона засудила спробу встановити радянську владу в Україні, як мирним, так і насильницьким методами, відкидаючи умови викладені в Ультиматумі, продовжувала створювати Український фронт, організувала свою власну грошову систему, припинила постачання хліба до Росії.

Раднарком прийняв рішення про початок війни проти УНР відразу ж після відхилення УНР Ультиматуму 5 грудня 1917 року.

8 грудня радянські війська почали наступ з Бєлгорода і захопили Харків.

25 грудня 30-ти тисячне радянське військо продовжило наступ і оволоділо Каіеринославом, Олександрівкою, Полтавою, Лубнами, шлях на Київ був відкритий.

У першій половині січня 1918 року радянські війська взяли Миколаїв, Одесу, Херсон, Донбас, Крим.

16 січня відбулась битва під Кругами, що закінчилась загибеллю більшості захисників ЦР.

26 січня радянські війська захопили Київ.

Вцей час загострилась політична ситуація в Україні, Центральна Рада не могла організувати роботу 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад у Києві, частина делегатів, загалом 127 чоловік, в основному більшовики та есери вирішили провести 1-й Всеукраїнський з'їзд у Харкові, обвинувативши Центральну Раду в підробці депутатських мандатів, 10 грудня в результаті повстання в Харкові до влади прийшли більшовики був сформований РВК на чолі з Рухимовичем. 11 грудня Перший Всеукраїнський з'їзд Рад розпочав роботу в Харкові. З'їзд проголосив: Україну - Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів; Центральна Рада була проголошена поза законом; Радянська Україна встановлювала федеративний зв'язок з Радянською Росією; Радянська Україна оголосила війну ЦР.

Таким чином Радянська Росія вже воювала не тільки проти Центральної Ради, але й захищала радянську владу в Україні

Вцей час 9-го січня 1918 року Українська Центральна Рада в умовах війни з РСФСР та в умовах наростаючої громадянської війни проголосила свій останній Четвертий Універсал в якому: Україна була проголошена самостійною, незалежною суверенною Українською Народною Республікою; виведення України з Першої світової війни; землю проголошено власністю народу України; демократичні свободи.

Але 26 січня ЦР була змушена покинути Київ. Положення IV Універсалу так

залишились не реалізованими, !fj

Наприкінці 1917 на початку 1918 року радянська влада була встановлена на всій території України. Органи влади ЦР та Тимчасового Уряду були ліквідовані. Влада на місцях перейшла в руки революційних комітетів. Урядом Радянської України став Народний комісаріат, влада якого поширювалась на 5 губерній

96

(Київську, Волинську, Подільську, Полтавську та Чернігівську). На початку 1918 року на території України було організовано за рішенням з'їздів рад три радянські республіки: Донецько-Криворізька Радянська Республіка, яка існувала до травня 1918 року; Таврійська Радянська Соціалістична Республіка, існувала до квітня

1918 року; Одеська Радянська Республіка, яка існувала до березня 1918 року. На всіх територіях, де була встановлена радянська влада почався процес радянізації, який включав такі перетворення: на територію України були поширені декрети та закони РСФСР; судові органи УНР були ліквідовані, замість них створювались революційні трибунали; обов'язки міліції були передані Червоній Армії; у січні 1918 року Народний Секретаріат прийняв рішення про створення армії радянської УНР – Червоного козацтва; фінансові органи були передані під контроль органів влади РСФСР радянських органів влади України; було проведено націоналізацію великі підприємств; почалась пропаганда артільне-комуністичного ведення сільського господарства; було відновлено вивіз хліба в Росію.

Перша спроба радянізації тривала недовго. У березні 1918 року в результаті наступу австро-німецьких військ і військ ЦР радянські війська та Уряд змушений був залишити Київ, а в квітні вся територія України була окупована Німеччиною та Австро-Угорщиною, які відновили владу Центральної Ради.

6. Боротьба за збереження державності лютий - квітень 1918 року. Прорахунки та причини падіння УЦР

2 грудня І9І7 року між Росією та Четверним Союзом було укладено Перемир'я. 9 грудня І9І7 року в Брест-Литовську почались переговори РСФСР та Четверним Союзом.

5 січня І9І8 року Німеччина висунула такі вимоги: відторгнення від Росії таких територій: Польщі, Литви, частини Естонії, Латвії - загалом 150 тис кв. км. З огляду на те, що серед більшовицького керівництва не було єдиної думки щодо ведення мирних переговорів, переговори було перенесено.

17 січня 1918 року переговори в Брест-Литовську було відновлено. Радянська делегація на чолі з Л.Д. Троцьким отримала від Раднаркому інструкції затягування переговорів до пред'явлення Німеччиною Ультиматуму. В цей час, як ви вже знаєте в Україні була встановлена радянська влада. Німеччину відмовилась допустити за ініціативою Раднаркому делегацію Радянської України.

27 січня 1918 року делегація Четвертного Союзу пред'явила ультиматум радянській Росії, при чому Німеччина та її союзники уклали сепаратний мирний договір з Центральною Радою. Цей крок Радянська делегація розцінила як образливу для Росії. Троцький, порушивши директиву Рад наркому, покинув переговори, Центральна Рада поставила перед делегацією УНР такі завдання: підписати мирний договір з державами Четвертного Союзу; домогтися включення Східної Галичини, Закарпаття, Буковини, Підляшшя, Холмщини до складу УНР.

Делегація ЦР ознайомила учасників мирних переговорів з текстом Четвертого Універсалу і Четвертний Союз схваливши цей документ визнав незалежність УНР.

27 січня між УНР та Четвертним Союзом було підписано сепаратний мирний договip: УНР відновлювала дипломатичні стосунки з державами Четвертного Союзу; УНР і Австро-Угорщина встановлювали кордон по лінії Хотин-Гусятин-

97

Збараж-Броди-Сокаль; західноукраїнські землі було вирішено у складі АвстроУгорщини виділити в окремий автономний край; Україна зобов'язувалась надавати Німеччині та Австро-Угорщині допомогу продовольством; у разі потреби держави Четвертного Союзу зобов'язувались надати Україні військову допомогу.

24 лютого 1918 року в Брест-Литовську було підписано мирний договір,

який діяв з 3 березня 1918 року по 13 листопада 1918 року.

Брестський мирний договір складався з 14 статей, які передбачали: припинення війни між Росією та Країнами Четвертного Союзу; відторгнення від Росії території України, частини Росії, Литви, Білорусії, Латвії; введення німецьких військ до Латвії та Естонії та виведення з цих країн російських військ; виведення радянських військ з території України; визнання Росією договору Центральної Ради з Німеччиною та її союзниками; негайне укладення мирного договору з УНР, визначення кордонів між УНP та радянською Росією. Крім того, Росія зобов'язувалась сплатити Німеччині контрибуцію в розмірі 6 млн. марок.

18 лютого 1918 року група армій "КИЇВ" у складі 23 дивізій почала займати територію України. Територію України було поділено на сфери впливу між Німеччиною та Австро-Угорщиною. Австро-Угорщині підпорядковувалась територія на Південний Схід від Волині, а також Подільська, Херсонська та Катеринославська губернії. Німеччині - всі інші губернії України. Міста Київ, Миколаїв, Маріуполь, Ростов-на-Дону окуповувались об'єднаними Німецькоавстрійськими силами. Центральна Рада, повернувши собі владу, втратила підтримку населення і народу України. Не було вирішено жодного положення чотирьох Універсалів, селяни так і не отримали землі.

Неспроможність ЦР вирішити внутрішні питання, а також незадоволення вимог окупантів щодо постачання продовольством та інших матеріальних цінностей показало німецько-австрійському командуванню безперспективність співробітництва з нею. Воно фактично почало втручається у внутрішні справи влади.

23 квітня окупаційна влада уклала з УНР так звану "економічну угоду" за якою УНР зобов'язувалось поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. Пудів хліба, 400 млн. шт. яєць, 2,75 пудів худоби, 3 млн. пуд. цукру. Уклавши цей договір Центральна Рада фактично винесла собі смертний вирок. 25 квітня головнокомандувач німецьких військ генерал-фельдмаршал Г. Ейхгорн запровадив військово-польові суди. 26 квітня він отримав від імператора Вільгельма II згоду на заміну уряду УНР одноосібною диктатурою II. Скоропадського. 29 квітня 1918 року відбулась остання сесія Центральної Ради, на якій було прийнято Конституцію України та обрано першим президентом України М. Грушевського.

Отже, аналізуючи вище наведене можемо зробити такі основні висновки: ЦР не змогла вирішити соціальних та економічних питань, поліпшити матеріальне становище людей, відновити роботу підприємств; ЦР не провела аграрну реформу, не було створено регулярної армії, достатньої за чисельністю та боєздатністю; не забезпечила виконання чотирьох Універсалів, виданих за період з 1917 по 1918 рр.; недовіра до Центральної Ради широких верств населення; угода з Німеччиною та окупація України німецькими та австро-угорськими військами.

[

98

7. Гетьманська держава П. Скоропадського.

Відверте невдоволення окупаційної адміністрації політикою Центральної Ради прискорило об'єднання всіх опозиційних українських сил, підготовку державного перевороту.

29-30 квітня 1918 року опозиція за сприяння окупантів здійснила державний переворот: Центральна Рада була відсторонена від влади, главою держави став П. Скоропадський. Гетьманський переворот відбувся швидко тому, що значущої підтримки серед населення ЦР у квітні 1918 року не мала.

Гетьманський уряд П. Скоропадським було сформовано не за партійним, принципом, а за професійним. Вийнято склали соціалістичні парти, жоден їх представник до уряду не ввійшов. Програма Скоропадського передбачала:

створення дієздатних органів державної влади та армії; проведення реформ, які забезпечують зміцнення законності та правопорядку в країні, крім цього передбачалось обмеження демократичних прав та свобод.

Гетьманським урядом були проведені такі заходи: політичні: розпуск ЦР та перетворення УНР на Українську Державу на чолі з Гетьманом; ліквідовувались органи місцевого самоврядування; більшовицька партія та ряд соціалістичних партій було заборонено; були заборонені збори, мітинги та маніфестації; почала , формуватись армія; економічні: відновлювалось поміщицьке землеволодіння; була створена власна грошово-банківська система; введено 9-ти та 10-ти годинний робочий день на підприємствах культурні: проводилась політика українізації.

Протягом свого існування УД підтримувала дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Польщею, Фінляндією Францією, Англією, Румунією. 12 червня 1918 року УД підписала попередній мирний договір з РСФСР.

Політичні партії України по-різному оцінили гетьманський режим. Проти гетьманського режиму виступили соціал-демократичні партії, більшовицька партія боротьбистів (створена лівими есерами Українська комуністична партія, яка очолила боротьбу проти Гетьманською режиму). Праві есери та кадети підтримали гетьманський уряд.

Усерпні 1918 року з ініціативи соціал-демократів на чолі з Винниченком та С. Петлюрою був створений Український національний союз. Очолив УНС В.Винниченко. УНС проголосив своїм завданням встановлення в Україні законної влади, відповідальної перед парламентом. Керівництво УНС почали переговори з представниками радянської мирної, делегації в Києві на чолі з X. Раковським про допомогу в організації повстання проти гетьмана і зобов'язались визнати незалежність відродженої УHP.

Ужовтні 1918 року стало ясно, що влада гетьмана терпить крах, а також в Німеччині та Австро-Угорщині відбулись соціалістичні революції. П. Скоропадський вирішив піти на деякі поступки з УНС: сформувати уряд за участі кандидатів від УНС, про реформу великого землеволодіння; про відновлення демократичних прав та свобод, прийняття демократичного закону про вибори. Він розраховував, що новий уряд дозволить йому утримати владу. Але коаліційний уряд не зміг організувати роботу, його довелось розпустити.

В цей час 13 листопада було анульовано РСФСР Брестський мирний договір. Тим самим РСФСР знімала з себе зобов'язання визнавати незалежність відновленої

99

УНР. У найближчі тижні Раднарком планував розпочати наступ на Україні. Щоб якось спасти ситуацію гетьман 14 листопада задекларував федеративний союз з Білогвардійською Росією, тобто втягнув Україну у громадянську війну.

14 листопада 1918 року у Києві відбулось таємне засідання УНС на якому було прийняте рішення про створення органу для підготовки повстання проти гетьманського режиму - Директорія.

18 листопада - 14 грудня Директорія розпочала бойові дії проти гетьманату, виступивши із своїми військами з Білої церкви. 14 грудня у Києві вибухнуло повстання проти гетьмана. Гетьман був змушений зректись владі.

Гетьманський режим проіснував з 30 квітня по 14 грудня 1918 року, основними причинами його падіння були: основою політичного режиму була окупаційна влада Німеччини та Австро-Угорщини, що відвернуло від гетьмана більшу частину українського народу; соціальною опорою гетьмана були великі землевласники - поміщики, тобто селяни, яких більшість проживало на Україні так і не отримали землі; авторитарний характер політичного режиму гетьмана; втрата підтримки Німеччини, яка 18 жовтня капітулювала перед країнами Антанти. Серед країн Антанти гетьман визнання не отримав.

8. Україна періоду Директорії. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Війна УНР з РСФСР.

19 грудня 1918 року в Києві на майдані відбулись урочисті збори на честь перемоги Директорії, і хоча Директорія створювалась винятково для того, щоб повалити гетьманський режим, Винниченко і Петлюра не бажали розпускати її, більш того, вони вважали, що саме Директорія зможе вивести Україну з глибокої політичної та економічної кризи.

Політичний курс Директорії передбачав: встановлення в Україні національного варіанту радянської влади; передати владу на місцях трудовим селянським, робітничим радам; законодавча влада в УНР належала Конгресу трудового народу. Але реалізувати свій політичний курс Директорія не змогла, оскільки в цей час була досить складною зовнішньополітична ситуація

В Україні розгорілась громадянська війна. Директорія була змушена силою зброї доводити своє право на владу. Проти Директорії виступили Радянська Росія, уряд Радянської України, збройні загони отаманів "Зеленого" (Д. Терпило), М.Григор’єва, Н. Махно. Військові підрозділи Директорії були ненадійними і досить часто могли переходити на сторону противника. У листопаді 1918 року почалась інтервенція Антанти на Півдні України. Основним завданням Антанти було відновлення "єдиної і неподільної Росії", тому основну допомогу Антанта надавала Добровольчій армії Денікіна, а ставлення до Директорії було ворожим.

У грудні 1918 року Добровольча армія почала воєнні дії в районі Донбасу і до липня 1919 року взяла під свій контроль значну територій України.

Окрім вище названих ворогів Директорія знаходилась в стані війни з Радянською Росією, якій Директорія оголосила офіційно війну 16 січня 1819 року. 17 листопада 1918 року була створена Революційна військова рада, основним завданням якої було встановлення радянської влади в Україні. 28 листопада було

100