История лекции

президента розгорнулась з новою силою. 21 листопада відбувся II тур виборів, після якого ЦВК оголосили перемогу В. Януковича. Ураховуючи системні порушення виборчого законодавства, прибічники Ющенка не визнали результатів виборів і створили коаліцію „Сила народу”. 22 листопада на Хрещатику було створене наметове містечко в знак протесту проти фальсифікації виборів.

Після цього події названі „помаранчевою революцією" розгортались досить динамічно і збурили всю країну. 22 листопада 2004 року на Хрещатик прибувають сотні маніфестантів в підтримку В. Ющенка. Київська рада та ряд інших органів місцевого самоврядування висловлюють недовіру Центральній Виборчій Комісії і заявляють про свою підтримку кандидата в Президенти.

23 листопада по всій країні поширюються акції протесту. Розпочато студентський національний страйк.

24 листопада до Києва прибувають прихильники блоку „Сила Народу" та прихильники В. Януковича. Впродовж всієї акції відбувається блокування Адміністрації Президента та урядових установ.

25 листопада тисячі маніфестантів займають будинок профспілок, Український дім.

3 26 листопада міжнародні посередники проводять перемовини з приводу стабілізації ситуації в Україні, налагоджуються відносини між опозицією та владою.

27 листопада Верховна Рада України прийняла постанову про визнання результатів виборів під час повторного голосування недійсними та висловила недовіру ЦВК.

28 листопада стало відомо про загрозу силового варіанту розв'язання ситуації, що склалась з боку влади. Внутрішнім військам було роздано бойові набої. Трагічний розвиток ситуації вдається уникнути завдяки стримувальній позиції Збройних Сил України і спец підрозділів Служби Безпеки України. Починається засідання Верховного Суду України, на яких предметом розгляду стає скарга на дії та бездіяльність ЦВК під час другого туру голосування.

29 листопада ВР України оголосила про відставку Уряду.

3 грудня 2004 року Верховний Суд України, зваживши переконливі докази системного фальшування результатів виборів, визнав недійсними результати голосування у II турі президентських виборів і оголосив про потребу у пере голосуванні.

24 грудня 2004 року організоване повторне голосування переможцем якого став лідер коаліції „Сила Народу "В А Ющенко. 23 січня 2005 року відбулась урочиста Інавгурація Президента України. Прем'єр-міністром України було призначено Ю.В. Тимошенко.

Оцінка подій 31 жовтня - 24 грудня 2004 року на сьогоднішній день є неоднозначною. Їх можна трактувати з двох точок зору: перша - заміна однієї фінансово-олігархічної групи іншою; друга - криза авторитету влади за часів перебування на посаді Президента України Л.Д. Кучми.

171

3. Державна символіка України: традиції, політичне та історичне значення

Україна як суверенна держава має власні державні символи. Державна символіка - це закріпленні Конституцією та іншими законами офіційні знаки чи звукові сигнали, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного або історичного характеру і символізують суверенітет держави.

Відповідно до ст.20 Конституції України (1996 р.) символами України є державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.

Державний Прапор України являє собою прапор з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольору. Закон передбачає підняття Прапора на будинках органів державної влади, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представників, під час офіційних зустрічей, відкритті спортивних змагань, а також морські судна та міжнародні авіалінії України.

Синьо-жовті кольори з'явились в 1410 році на коронах ГалицькоВолинського князівства: на синьому полі був зображений лев. Запорізькі козаки мали мирний синьо-жовтий прапор на відміну від бойового червономалинового.

Як державна символіка синьо-жовтий прапор вперше зустрічається в 1917-1919 p.p. в УНР, УД Скоропадського, ЗУНР та Карпатської України.

У Великому Державному Гербі України міститься знак Малий Державний Герб України та Герб Війська Запорізького. Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на синьому щиті. Існують різноманітні теорії трактування тризуба: скіфський скіпетр, норманський сокіл, Стилізований трисвічник, символ влада над трьома світами та ін. Тризуб, як герб, існував в часи Київської Русі за Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Вперше Державний Гербом Тризуб став в 1918 році після проголошення незалежності УНР.

Державним Гімном України є пісня слова П.Чубинського та мелодія композитора В.Вербицького.

Державні символи використовувались протягом багатьох років під час державотворчих процесів 1917-1921 p.p. Державна символіка відображає традиційну національну символіку, що формувалась протягом сторіч.

4. Економічне становище України 1991-2006 pp.

Економіка України, як і економіка СРСР з кінця 80-х років пройшла шлях від ринкових реформ до катастрофічного розвалу на початку 90-х років Пояснювалось це насамперед тим, що почавши ряд ринкових реформ, керівництво країни хотіло зберегти свою економічну владу і тому проводило ринкові реформи непослідовно і старими методами. Держава зберегла контроль над ціноутворенням. Це не дало можливості сформуватись одному з головних ринкових механізмів - конкуренції.

З отриманням Незалежності в Україні виникла економічна проблема забезпечення потреб держави. Вирішення цієї задачі було складним і тривалим.

172

Не зважаючи на зусилля уряду, господарників та народу в Україні і тепер економічне становище залишається напруженим.

Економічний розвиток України можна характеризувати за такими трьома етапами:

1-й 1991-1996 p.p. Наростання кризових явищ: скорочення виробництва, банкрутство підприємств, розрив господарських зв'язків з колишніми республіками СРСР, безробіття, розгул економічної злочинності, криміналізація економіки, відсутність належного контролю з боку держави.

Способи проведення реформ і виходу з кризи: створення умов для розвитку всіх форм власності, підприємницької діяльності, господарської самостійності підприємств.

ІІ-й: 1996-1999 p.p.: прискорення ринкових реформ. Початок стабілізації економіки, а саме фінансової сфери (у 1996 році - введення грошової одиниці - гривні) знизилась інфляція. Але стан економіки продовжує залишатись важким.

ІІІ-й 1999-2006 p.p.: деяка стабілізація економіки, зменшення рівня інфляції, зростання зайнятості населення, розвиток малого те середнього бізнесу, вдалось заповнити і наситити внутрішній ринок товарами вітчизняного товаровиробника, почалось освоєння ряду галузей світового ринку. Але поряд з цим: низькій рівень заробітних плат, технічне відставання ряду галузей економіки, збіднення населення, низька купівельна спроможність громадян, що перешкоджає посиленню вітчизняного товаровиробника.

Основним досягненням української економіки даного періоду були:

–вдалось законодавчо і практично сформувати багатоукладну економіку. Крім державної були створені такі види власності: державно-асоціативна (частину капіталовкладень здійснює держава, іншу - трудовий колектив який є власником на рівні з державою), асоціативна (усі працівники підприємства є власниками акцій підприємства, відкриті акціонерні товариства - акції підприємства розподіляються як між працівниками так і між громадянами, оренда індивідуальна (приватна), кооперативна, власність спільна з участю іноземного капіталу;

–багато підприємств переборовши кризу вийшли на новий рівень

виробництва - освоєння світового ринку. Серед таких підприємств: "МоторСіч", "Азовсталь", 'Південтяжмаш'1, "Норд" та ін.

Вдалося створити достаток продуктів харчування та промислових товарів; почалось створюватись індивідуальні фермерські господарства на селі.

У 2002 році було прийнято Закон України "Про землю", який вступає в дію з 1 січня 2007 року до закону земля України стає товаром - предметом купівлі-продажу.

У 1996 році була зведена національна валюта - гривня, яка на сьогоднішній день є найстабільнішою грошовою одиницею на теренах СНД. Але, незважаючи на значні досягнення, Україна переживає досить складне економічне становище. Таке становище продиктоване цілим рядом причин: національна економіка розвивалась в досить складних умовах. Напередодні розпаду СРСР економіка в глибокій кризі. Ринкові реформи початі наприкінці 80-х років не були доведені до кінця.

173

З початком ствердження незалежності України в уряді та ВР України не було односторонніх думок щодо економічного майбутнього України. Спостерігалось спізнення в прийнятті економічно важливих рішень, законів, постанов.

Суспільство України виявилось не підготовленим до реформ через наявність радянських стереотипів важлива роль держави в житті (економічному) суспільства; економічна криза в Росії, що негативно вплинула на Україну; в Україні не має достатньої кількості енергоресурсів, без яких стабільний економічний стан неможливий; широкомасштабний тіньовий бізнес; корумпованість в вищих ешелонах влади; відсутність єдиного податкового законодавства та багато інших причин, які уповільнюють економічний розвиток держави.

5. Розвиток аграрної сфери в Україні 1991-2006 pp. Реформування аграрного сектора економіки.

Маючи найвищий процент забезпеченості землі (0,65 га на душу населення) Україна дуже відставала за рівнем забезпечення продовольством Про це свідчила продовольча проблема наприкінці 80-х на початку 90-х pp. З березня 1990 року землю почали вважати об'єктом реформування. Здійснення реформ покладалась на Раду Міністрів УРСР та місцеві ради. У жовтні 1991 року Уряд В.Фокіна запропонував ВРУ план перетворень, який багато в чому було списано з російських реформ:

–прийняття концепції роздержавлення підприємств, землі і житлового

фонду;

–за 1992 рік колгоспи мають бути перетворенні на асоціації або господарські товариства з правом кожного на вихід з колгоспу і створення власного приватного господарства;

–у грудні 1992 року було прийнято закон ”Про селянське (фермерська) господарство" за яким передбачалось створення спеціального земельного фонду за рахунок колгоспних земель. Фонд призначення для надання громадянам земельних ділянок, які бажали займатись фермерським господарством. Але фермерське господарство розвивалось уповільнено, влада на місцях гальмувала передачу фермерам землі та надавати реальну допомогу. Організація фермерських господарств вимагала наявність відповідної машинної техніки, якої промисловість не видавала. Як результат в 1993 році в Україні налічувалось тільки 14 тис. фермерів, а в 1997 році - 35 тис. фермерських господарств. Крім того додавала проблем порушення паритету цін. Ціни на товари для сільського господарства зросли у 202 рази, в той час, як ціни на сільськогосподарську продукцію лише у 34 рази. Сільське господарство

фінансово знекровились. У 1994 році виробництво зерна скоротилось на 8%, м’яса на 9%, молока - 8%, яєць на 7%. Постала гостра необхідність проведення докорінної аграрної реформи.

Peформyвання аграрного сектора економіки можна поділити на три основних етапи:

174

1-й: 1994-1 996 p.p. - у листопаді 1994 року Президент України Л.Кучма видав Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільського-господарського виробництва" в ньому передбачалось розв'язання трьох основних проблем - приватизації, оцінки та ринку землі. Особлива увага приділялась саме приватизації через роздержавлення та паювання земель.

Станом на 1 січня 1997 року державні акти стримали майже всі колективні господарства.

II - й етап: - наділення землею безпосередньо селян-пайовиків. Але нажаль на сьогоднішній день державних актів на землю не отримало майже третина селян протягом 1997-1999 рр. було підготовлено основну законодавчу та нормативну базу. Прийняті такі Закони України "Про оренду землі", "Про господарські товариства" та ін.

ІІІ-й етап: 1999-2006 pp. З грудня 1999 року Президент України видає Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". Основним стрижнем якого було формування агро господарств ринкового типу. Це фактично збереження крупного товарного сільськогосподарського виробництва на основі розпайованих сількогосподарських колективів та власників, створення на селі економічної рентабельної інфраструктури.

6. Конституційні традиції Української держави. Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року.

28 червня 1996 року 5-та сесія ВР України прийняла важливий державний документ Конституцію Української держави.

Прийняття Конституції стало не тільки подією сучасної історії України, але й продуктом давнього розвитку конституційних ідей у її багатовіковій історії.

Україна має давні Конституційні традиції. Ще за часів Київської Русі і Галицько-Волинського князівства діяла "Руська Правда", під час перебування українських земель в складі Литви та Польщі діяли "Литовські статути" (1529, 1566, 1588 pp.). У роки національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького основними правовими документами конституційного значення були "Березневі Сталі 1654 p.p.", які визначали статус: України в складі Російської імперії.

Видатною пам'яткою ХУІІ ст. була і залишається "Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького створені 5 квітня 1710 року в м. Бендерах. Автором цього документа є видатний політичний, військовий та громадський діяч, гетьман у вигнанні П.Орлик.

У XIX ст. конституційне право продовжує розвиватись. Був створений проект конституції "М. Андрузького", з конституційними проектами виступали Л.Драгоманом, М.Грушевський. У роки національно-демократичної революції 29 квітня 1918 року була прийнята Конституція УНР, а також Універсали Центральної Ради впродовж 1917-1918 рр.

175

В радянський період діяло чотири Конституції України 1919, 1929, 1937

та 1978 рр.

З проголошенням незалежності в Україні розгортається конституційний процес - розробка й обговорення різних варіантів нової Конституції.

Конституційний процес 1991-1996 p.p. поділяють на два періоди: 1-й: 1992-1994, була створена конституційна комісія на чолі з Президентом України Л.М.Кравчуком і Головою ВР України І.Плющем. Результатом роботи стало створення двох варіантів Конституції, які були винесені на всенародне обговорення. Однак жоден з них не було затверджено.

ІІ-й період 1994-1996 pp. Після проведення позачергових виборів Президента України конституційну комісію очолили Л.Д.Кучма та О.Мороз. Нові проекти створювались представниками політичних партій. Найголовнішими проблемами були політичний устрій України, порядок прийняття Конституції, виборча система України, державна мова, державна символіка.

Внаслідок суперечностей між Президентом та ВР України Л.Кучма видає Указ про проведення у вересні 1996 року Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України. У пошуках компромісу було створено Узгоджувальну комісію на чолі з М.Сиротою. У ніч на 28 червня 1996 року більшістю голосів ВР України Конституція була прийнята.

Конституція України - це Основний Закон держави, який має вишу юридичну силу норми якого регулюють правовий статус особи, організацію т функціонування органів державної влади, політичний режим та територіальний устрій держави Конституція України спрямована на майбутнє

28 червня було проголошено національним святом України.

7. Участь України в міжнародних організаціях.

Наприкінці Другої світової війни Україна стала суб’єктом міжнародною права. У 1944 році було відновлено Народний Комісаріат закордонних справ на чолі з Дмитром Мануільським. Українська делегація була присутня під час підписання та ратифікації Статуту ООН. У 1946 році Україну було обрано до Економічної й Соціальної Ради, країна стала постійної комісії ООН з прав людини, Міжнародної Організації Праці, Комісії ООН з питань культури Міжнародного Суду а в 1948-1949 p.p. була непостійним членом Ради Безпеки ООН.

Українські дипломати брали участь у роботі повоєнних мирних конференцій: Паризькій 1946, Дунайській 1948. Однак зовнішня політика України У повоєнний час цілком підкорювалась інтересам центру, але поряд з тим Україна набиралась певного міжнародного досвіду, який знадобився їй у майбутньому.

У 1957 році в Нью-Йорку розпочато свою роботу постійне представництво України при ООН. Його робота активізувала участь України в міжнародних відносинах. У роки хрущовської "відлиги" українські дипломати почали брати участь у роботі спеціалізованих органів ООН - Міжнародного Бюро освіти Міжнародному Агентстві з Атомної Енергетики.

176

Після проголошення незалежності Україна починає проводити самостійну зовнішню політику Основні принципи зовнішньої політики були викладені в декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та документі ВР України "Основні напрямки міжнародної політики України", 1993 p Україна активізувала свою діяльність в таких галузях як ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, з 1972 року бере участь у програмі ООН з питань охорони здоров’я.

На сьогодні Україна має 5 постійних представництв у міжнародних організаціях є членом 40 міжнародних, міжурядових організацій.

9 листопада 1995 року Україна стала членом Ради Європи. Участь української делегації на засіданнях Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЕ) стало сприяти зміцненню демократії та свободи слова в Україні. Наприкінці січня 2001 року відбулись відкриті слухання про стан слова в Україні. Влітку 1997 року в Мадриді Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО за ради миру. Країни НАТО визнали Україну як невід'ємну частину демократичних європейських держав. Україна сьогодні поглиблює співпрацю з країнами НАТО (спільні навчання, операції та ін.).

У 2000-2001 pp. Україна виконувала функції непостійного члена Ради Безпеки ООН. У березні 2001 року Україна голосувала на засіданнях Ради Безпеки, що свідчить про високий міжнародний авторитет нашої держави, Україна приймала саму активну участь в регулюванні військових конфліктів на Балканах. Українські військові входять до складу миротворчих сил ООН. Після терористичного акту 11 вересня 2001 року Україна приймає активну участь в анти терористичній акції.

Україна цілком підтримує концепцію Нової Європи основою якої є Європейський Союз. Вступ України до ЄС є однією з найактуальніших питань сучасного міжнародного становища держави.

Україна активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями. Міжнародним валютним фондом, Європейським Банком реконструкції та розвитку Ці організації надають Україні різноманітні кредити для здійснення економічних реформ. Сьогодні активно обговорюється питання про вступ України до Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ).

Участь України в міжнародних організаціях дозволила закріпити статус України як державу, що є частиною Європи і всього міжнародного співтовариства.

8. Розвиток науки й освіти в період незалежності

Провідним науковим центром України залишається Національна академія наук України, в які на сьогоднішній день нагромадились значні проблеми:

–падіння престижності фундаментальних досліджень, близько 90% нових розробок не впроваджуються у виробництво;

–поділ науки на академічну, вузівську і галузеву;

–низький рівень фінансування, матеріально-технічного та кадрового забезпечення;

177

–зниження професіоналізму частини наукових співробітників;

–низький рівень життя науковців та соціальна незахищеність, що спричинило виїзд науковців за кордон. Близько 20% науковців перейшли працювати до комерційних структур;

Але разом з тим, збереглися і продовжують плідно працювати ті науки в яких Україна має пріоритет: математика, кібернетика, електрозварювання, аеродинаміка. Створено Міністерство освіти у науки України, діє Українська наукова асоціація, Заснована Академія наук вищої школи, Академія аграрних наук, виникла низка дослідницьких інститутів, зокрема: відновило свою діяльність наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка, діє національне космічне агентство, 1997 році з території США запущено корабель на борту якого знаходився перший космонавт незалежної України Л. Каденюк. З весни 1999 року Україна приймає активну участь у Міжнародному проекті "Морський старт” з використанням модернізованої ракети "Зеніт" з плаваючого космодрому.

У складних умовах перебувала і перебуває освіта. Основним нормативним документом в галузі освіти є Закон України "Про освіту" від 1991 року і затверджено у сучасній редакції у 1996 році. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості.

Повна загальна освіта в Україні є обов'язковою, але разом з тим спостерігається падіння якості знань та низька кваліфікація вчителів середньої школи.

Освітня система стає більш гнучкою і різноманітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, коледжів та гімназій. Ці заклади сприяють поглибленому розвитку здібностей учнів та студентів.

Законом України від 13 квітня 1999 року визначено перехід з вересня 2000 року на 12-річний термін навчання. З початку 2000/2001 року в школах України запроваджено 12-бальну систему оцінювання.

Зроблено перші кроки щодо реформування професійно-технічної та вищої освіти. Скорочуються масштаби підготовки спеціалістів вечірньої та заочної форми навчання, здійснюється перехід на ступеневу підготовку соціалістів. Поряд з державними створюються навчальні заклади різних форм власності.

Вузи стають самостійнішими в своїй діяльності. Проводиться робота з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів.

З поступовими інтеграційними процесами України в Європу постає нагальна проблема підняття рівня освіти в Україні до Європейських стандартів. Ці пріоритети мають подвійну мету: по-перше - надати можливість українським спеціалістам вільно конкурувати на ринку праці у всіх європейських державах; по-друге - отримати доступ до новітніх освітніх технологій XXI століття. На сьогодні в Україні близько 10% вищих навчальних закладів вже проводять підготовку спеціалістів за європейськими стандартами.

Питання для самоперевірки

1. Чому Україна , ставши незалежною, опинилась на межі кономічної та політично; кризи ? Аргументуйте свою думку.

178

Проаналізуйте вибори до Верховної Ради України 1998, 2002. 2006 років. Які зміни відбулись?

Розкрийте значення прийняття Конституції України .

Які, на вашу думку, сьогодні існують найнагальніші проблеми перед Україною ? Чому?

Теми для рефератів

Історичні витоки української конституції.

Вибори Президента України 2004 року. Політична ситуація в Україні.

179

Перелік використаної літератури

Бойко О.Д. Історія України, - Київ: Академія, 1999.

Бойко О.Д. Історія України у XX столітті, 20 - 90 -ті роки; Навчальний посібник для студентів. - Ніжин: Стиль, 1999.

Голоубенко П. Україна і Росія у світі культурних взаємин.- Нью-Йорк Париж; Торонто, 1987.

Історія України / за ред В.А. Смолія. - Київ: КНИГА 1993.

Історія України: Курс лекцій, У 2-х кн. - Київ: Либідь. - Кн. 2.1996. Конституція України.

Субтельний О. Україна: Історія. - Київ. Либідь, 1991. Суворов В. Последняя Республика. - Чернігів. 1996. Полдонська-Василенко Н. Історія України. - Ч 2.

Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали.- Київ 1996. Чайковський А. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941 -1944

pp. Мовою документів, очима історика). - Луцьк 1995.

180