История лекции

через 4 дні Я. Стецька. Невдача спіткала ОУН і в Чернівцях де 1 липня 1941 року була спроба створити Українську Національну раду на чолі з І. Карбулицьким.

6 липня 1941 р. А. Мельник знов звернувся до Гітлера з нюханням дозволити українцям брати участь в поході проти "більшовицького варварства". Через декілька днів з аналогічним проханням до Гітлера звернувся і П. Скоропадський. Але у Гітлера були інші плани щодо України. До літа 1942 року ОУН мельниківського та бандерівського напрямків не вважали Німеччину за ворога.

Перше з'єднання під назвою Українська Повстанська Армія з'явилось в липні 1940 року на Поліссі, за сприянням німецького командування. З наступом німецьких військ УПА допомагала переслідувати відступаючі частини радянської армії. 16 листопада окупаційна влада роззброїла УПА, оскільки остання почала виступати проти вивозу продовольства з України та української молоді.

Починаючи з літа 1942 року ОУН (о) почали називати себе також УПА і диктаторськими методами намагались об'єднати під своїм проводом ОУН(м) та бійців УПА на чолі з Т. Бульбою-Боровцем.

У 1943-1944 pp. тривала й неоголошена українсько-польська війна. Лише з 11 по 12 липня 1943 року було спалено 60 польських населених пунктів, у відповідь на це Армія Крайова допомагала гітлерівському командуванню проводити проти українського населення. За роки ІІ-ої світової війни у цій братовбивчій війні загинуло близько 40-80 тис. осіб. Лише в квітні УПА та АК домовились не воювати між собою.

Щодо контактів українських націоналістів з урядами США та Англії то їх встановити так і не вдалося.

Після невдач німецької армії на Східному фронті німецьке командування почало залучати до боротьби з більшовизмом народи Східної Європи. Були створені естонські, латвійські РОА генерала Власова. Не виключенням були й українці. Ініціaтopoм створення української дивізії був губернатор Галичини Отто Вехтер. Ініціативу Вехтера підтримав професор В. Кубійович, керівник Українського Центрального Комітету. 28 квітня 1943 року було оголошено про створення дивізії „Галичина". До утворення дивізії негативно ставилось керівництво ОУН та УПА. Це була військова одиниця, яка підпорядковувалась керівництву СС із змішаним українсько-німецьким командуванням.

28 червня дивізію відправили на фронт. Їй було поставлено завдання не пропустити радянські війська в районі фронтів. 13-17 липня, внаслідок проведення успішної Львівсько-Сандомирської операції, радянські війська 1-го Українського фронтy, оточили вороже угруповання, серед якого були також бійці дивізії СС „Галичина". Після капітуляції Німеччини, рештки дивізії здались англійським окупаційним властям.

3 визволення УРСР у 1944 року було прийняте рішення про ліквідацію ОУН та УПА. 3 грудня 1944 до червня 1945 року військами НКВС було проведено три крупно масштабні операції. В боротьбі з ОУН та УПА, радянські війська (використовували справжній терор, від якого інколи страждало мирне населення). 12 лютого 1945 року уряд УРСР провів переговори з представниками ОУН та УПА, вимагаючи скласти зброю, обіцяючи взамін амністію. Це дещо підірвало авторитет націоналістів. Війська УПА покинуло майже 40 тис. чоловік.

131

Воювати ОУН з СРСР ставало все важче і важче. Крім того, зріс авторитет СРСР на міжнародній арені після перемоги СРСР в війні з Німеччиною та Японією. методи боротьби ОУН були застарілі, хоча вона продовжувала терористичну боротьбу з Радянською владою аж до 1950 року.

8.Україна на ІІ-му етапі Великої Вітчизняної війни – 19 листопада 1942 року - кінець 1943 року.

Другий період ВВВ характеризувався такими особливостями:

–відбулись найголовніші перемоги радянських військ, які вирішили долю другої світової війни. Це Битва під Сталінградом 19 листопади 1942 р -12 лютого

1943 р. і битва на Бурській Дузі 5 липня 1943 року та 23 серпня 1943 року.

–було ліквідовано блокаду Ленінграда, звільнена частина Північного

Кавказу;

–посилилась бойова міць Радянської Армії. На озброєння поступила нова бойова техніка;

–на повну потужність запрацювали евакуйовані підприємства на Уралі та Північному Казахстані.

Після перемоги в Сталінградській битві розпочався широкомасштабний наступ радянських військ на всьому німецько-радянському фронті.

16 лютого І942 року було звільнено м. Харків, але 24 вересня внаслідок контрнаступу німецьких військ радянські війська були змушені залишити міст у грудні 1942 року. В січні 1943 року Червона Армія звільнила частину Донбасу та Харківську область. Після перемоги на Курській дузі радянські війська 23 серпня 1943 р. втретє звільнили м. Харків.

Почалась вирішальна битва в долі України. Внаслідок вирішального наступу радянські війська звільнили Полтаву, Дніпропетровськ, Кременчук, а також захопили два плацдарми в районах Великого Сукрина (Північніше Києва) та Лютіж (південніше).

20 жовтня 19-43 року Воронезький, Степовий, Південно-Західний та Південний фронти було перейменовано на 1-й 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти. Війська 1-го Українського фронту розпочали бої по визволенню Києва. 6 листопада 1943 poку ціною великих втрат місто було визволене. Наприкінці листопада радянські війська успішно форсували Дніпро і звільнили Житомир.

В жовтні 1943 року війська 2-го та 3-го Українських фронтів звільнили Запоріжжя та Таманський півострів. У вересні-листопаді 1943 року радянські війська підійшли до Криму і захопили плацдарм північніше Керчі. В листопаді 1943 року німецькі танкові колони контратакували радянські війська внаслідок чого було залишено Житомир, але просування гітлерівців на Київ - було зупинено.

9.Україна на третьому етапі Великої Вітчизняної війни:

січень 1944 - травень 1945 pp.

До початку 1944 року німецько-фашистські війська продовжували окупувати Естонію, Латвію, Литву, Ленінградську та Калінінградську області, значну частину Білоруси та України.

132

Незважаючи на економічну та внутрішньополітичну кризу в Німеччини вона залишалась серйозним противником Завданням Червоної Армії в 1944 році було звільнення СРСР та перенесення військових дій в "Східну Європу" 24 грудня 1943 року почався загальний наступ радянських військ від полісся до Чорного моря 25 січня - 17 лютого 1'944 року внаслідок проведеної 1-м та 2-м українськими фронтами Корсунь-Шевченківської операції, відкрила шлях у правобережну Україну. У лютому було звільнено Луцьк, Рівне, у березні – Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю, форсовано річки Південний Буг та Дністер.

25 березня 1944 року радянські війська перейшли державний кордон з Румунією і військові дії точились на її території. Війська 3-го та 4-го українських фронтів звільнили в квітні Херсон та Миколаїв 1 до 12 травня було звільнено весь Крим.

13 липня 1944 р. - 29 серпня 1944 року внаслідок успішно проведеної Львівсько-Сандомирської військової операції радянські війська розгромивши німецьке угрупування військ «Північна Україні». 27 липня було звільнено м. Львів.

У жовтні внаслідок Карпатсько-Ужгородської операції війська 2-го та 4 о

Українських фронтів звільнили Закарпатську Україну і 28 жовтня 1944 року УРСР була остаточно звільнена від загарбників.

Після звільнення України відкрилась жахлива картина втрат республіки в Другій світовій війні. Загинула п’ята частина населення, близько млн. чоловік на фронтах, 5,5 млн. чол. в окупації. Через територію України прокотилась хвиля руйнувань, яка знищила майже всю промисловість Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 250 сіл було спалено до тла. Загальні матеріальні втрати, республіки складали 285 млрд. крб.

10. Культура України 1941 -1945 рр.

Початок Великої Вітчизняної війни став для діячів культури подією, яка змусила їх простити партійно-державним органом влади злочини 30-х років та зробити все можливе для порятунку Батьківщини. Гасло "Все для фронту, все для перемоги" стало сенсом життя радянських людей. Більше 300 членів спілки письменників України вступили до лав Червоної Армії, партизанських загонів, підпільних організацій. Багато з ним загинуло на фронтах, в катівнях гестапо. Серед М. Трублаїні, О. Десняк, Я. Качура.

Ті, хто залишився в тилу, працювали в агітаційних групах, театрах, радіостанціях. Багаторазово виїжджали на фронт А. Головко, М. Рильський,, М. Стельмах, В. Сосюра.

Було створена багато творів художньої літератури. У 1943 році почав роботу український народний хор, який пізніше отримав назву їм. Г. Верьовки. В роки війни були зняті документально-дублістичні фільми О. Довженка, Ю, Солнцевої. Художні картини: "Битва за нашу Радянську Україну", "Два бійці" (реж. О.Лупов), "Партизани України" (реж. І. Савченко) "Нескорені” (реж. М. Донськой).

В евакуації продовжувала роботу АН УРСР (м. Уфа), оперні театри Києва та Харкова (Іркутськ), вищі навчальні заклади.

133

У 1942 році запрацювала радіостанція, яка транслювала програми на окуповану територію "Партизанка". У 1943 році з початком звільнення України працювала радіостанція (прифронтова "Дніпро"),

Великий внесок в перемогу здійснили діячі науки. Інститут електрозварювання академіка Є. Патона розробив новий метод зварювання широкої броні, лабораторія академіка Доброхотова розробила новий метод виплавки якісної броньованої сталі. Колектив лікарів на чолі з акад. М. Стражеско розробили ефективні вакцини для лікування заражень ран. Хірургією ока займався академік 0. Федоров та ін. Інститут клінічної Фізіології під керівництвом акад. Богомольця створив препарати для лікування ран та переломів кісток протягом всієї війни українські авіаконструктори працювали над вдосконаленням авіадвигунів . КБ В. Климова розробило двигун ВК-І08, який давав швидкість 745 км/год. - це була найвища швидкість на той час в світі. В роки війни тривала робота над створенням безпілотної авіації. При АН УРС було створено інститут безпілотної авіації, на чолі з В. Челомеєм.

За роки окупації для культури України було нанесено колосальний збиток :

–загинуло на фронтах, а також від голоду тисячі діячів культур;

–зруйновано близько 700 вищих навчальних закладів;

–до Німеччини було вивезено близько 30 тис. музейних експонатів;

–на окупованих територіях були ліквідовані системи освіти та охорони здоров’я;

–загальний матеріальний збиток українській культурі складав млн. крб.

У 1943 році почалося звільнення України, На звільнених територіях потрібно було відроджувати навчальні заклади, наукові установи, відроджувати заводи, фабрики. В даній ситуації діячі культури працювали на благо України і на благо майбутніх поколінь.

11. Наш край в роки II світової війни.

22 червня 1841 року віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Бюро обкому КП(б)У прийняло постанову "Про завдання партійної організації області на час мобілізації".

24 червня. Видано наказ № 1 Вінницького гарнізону про введення надзвичайного стану на території гарнізону.

1-го липня. Німецько-румунські війська перейшли в наступ з території Румунії проти 18-ї радянської армії в напрямку Могилів-Подільський - Жмеринка.

7-го липня. На Могилів-Подільському напрямку частини Червоної Армії вели запеклі бої проти сил ворога, що намагався прорватись до Дністра.

10-го липня. Війська Південно-Західного фронту відступили в район Жмеринки.

16-го липня. Німецькі війська захопили районний центр Бар та залізничні станції Бродецьке та Матейкове.

19 липня. Німецько-фашистські війська захилили м. Вінницю, районні центри Могилів-Подільський, Яришів, залізничні станції Вендичани, Гулівці, Кошлани, Краснівка.

134

20-го липня. Окупанти захопили районні центри Копайгород, Томашпіль, Турбів.

Наприкінці липня вся територія області опинилась в руках гітлерівців. Почались чорні дні фашистської окупації.

1-го серпня 1941 року Указом Гітлера Південна частина Вінницької області по лінії Могилів-Подільськ–Бершадь була передана румунським боярам, а північна

– "Рейхскомісаріату України" під управлінням Еріха Коха в складі Житомирської генеральної округи. і

На території Вінницької області, як і на всій тимчасово окупованій території, фашисти встановлювали режим кривавого терору. За час окупації гітлерівські кати розстріляли і замордували 170 тис. мирних радянських громадян, 45970 військовополонених, близько 61 тис. громадян було вивезено на роботи до Німеччини.

На території області діяли загони народних месників. За наявними даними під час окупації на території області діяло 258 підпільних, антифашистських організацій, до складу яких входило 4144 особи. У 1942 році набирає розмаху партизанський рух. В 1944 році на території області діяли 6 партизанських з'єднань, серед яких: Вінницьке партизанське з'єднання (командир - Я.І.Мельник, комісар – Д.Т. Бурченко), кавалерійська бригада ім. Леніна (командир - М.І. Владимиров, комісар – В.Є.Нижник), Друга партизанська бригада (командир - А.Г.Кондратюк, комісар (І. Д. Мединський), а також партизанські загони під командуванням М.О. Литвинова, Ф. П. Малицького, С.О.Печеного, М.М.Стругачова.

В кінці грудня 1943 року радянські війська почали звільнення Вінниччини, але ворог, зосередивши великі сили, зупинив 11-12 січня наступ наших частин. В березні 1944 року розпочався новий наступ радянських військ. Командування німецько-фашистських військ покладало великі надії на водну артерію - Південний Буг, який називали "Малим Дніпром". Але розрахунки ворога були марними. Війська 2-го фінського фронту в середині березня 1944 року вийшли на залізницю Жмеринка-Одеса, форсували річку Південний Буг в районі станції Гнівань та села Могилівки. В цей же час війська 1-го Українського фронту просувались у проскурівському напрямку. Після запеклих боїв 18-го березня було визволено районний центр та залізничний вузол м. Жмеринки, 19 березня м. Могилів-

Подільський, 20 березня м. Вінницю.

Звільнення області розкривало жахливу картину окупації. З 579 великих підприємств області 376 було зруйновано цілком. В селах гітлерівці зруйнували 44230 будинків, 4868 будинків виробничого призначення. Великих збитків було завдано культурній сфері на території області. Було зруйновано 433 школи, 22 технікуми, 29 приміщень лікарень, приміщення двох вузів, драматичного театру ім. Садовського, готелю "Савой". Загальні збитки, що були заподіяні господарству області складали 24 млрд. карбованців (у довоєнних цінах).

Події та наслідки війни жахливі. 6 років війни стали самим жахливим періодом існування людства у XX. столітті. Але найстрашніше те, що до сьогоднішнього дня війна залишилась засобом вирішення політичних суперечок, вирішення зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів.

135

Питання для самоперевірки

1.Розкрийте причини поразок Червоної Армії на початковому етапі війни.

2.Дайте розгорнуту оцінку розвитку партизанського Руху Опору.

3.Охарактеризуйте націоналістичний Рух Опору.

4.Які основні військові операції відбувались на території України? Дайте їх характеристику.

Теми для рефератів

1.Міста-герої України: Одеса, Київ, Керч, Севастополь.

2.Німецький окупаційний режим в Україні. Геноцид проти українського

народу.

136

Післявоєнне відновлення та розвиток України 1945 - початок 50-х pp.

1.Соціально-економічне становище України в період відбудови народного господарства республіки.

2.Внутрішньополітичне становище України. Радянізація Західноукраїнських земель.

3.Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни.

4.Розвиток культури у ІІ-й половині 40-х – початку 50-х років.

Ідеологічний наступ сталінізму. "Жданівщина".

1.Соціально-економічне становище України в період відбудови народного

господарства республіки.

Економіка України в період війни постраждала значно більше ніж будь-які інші регіони СРСР. З 679 млрд. карбованців 285 (48 %) припадало на Україну. Промисловість та сільське господарство не могли забезпечити мінімуму республіки. Так, потужність залізниць складала 0,4% довоєнного рівня. З 200000 тис. км залізниць діяло 1500.

З України було вивезено 16150 промислових підприємств. Після ліквідації окупаційного режиму за 1944 -1945 pp. вдалось підняти обсяг продукції до рівня третини довоєнного рівня,

Труднощі відбудовчого процесу поглиблювались нестачею людських ресурсів. Населення України за 1941-1945 pp. скоротилось з 41 млн. до 27 млн. чоловік.

Труднощі відбудовчого процесу також поглиблювались за рахунок того, що СРСР використовував лише власні внутрішні ресурси відмовившись від "Плану Маршала" запропонованого США.

В березні 1946 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон про п'ятирічний план відбудови народного господарства. В серпні 1946 року аналогічний план було прийнято ВР УРСР.

План передбачав:

–відбудова виробничих потужностей до стану довоєнного рівня;

–першочергове завдання - відновлення електроенергетичної, транспортної, металургійної галузей промисловості;

–відбудова легкої промисловості;

–відродження культурно-освітньої сфери.

Як підсумок, протягом 1945-1950 pp., за роки повоєнної п'ятирічки було:

–відбудовано промислові підприємства. Відбудова промислових підприємств здійснювалась за рахунок повернення частини підприємств з евакуації, а також за рахунок підприємств, отриманих з Німеччини в порядку репарацій;

–засновані нові галузі промисловості: автомобілебудування, теле-, радіо будування, приладобудування;

–в Західній Україні почалось освоєння нафтових, газових та вугільних родовищ;

–Україна поступово відновила свій промисловий потенціал довоєнного рівня. На відміну від промисловості відбудова сільського господарства була дещо

трагічнішою.

137

По-перше, саме за рахунок селянства (трудової повинності, на промислових підприємствах; хлібозаготівельних планів, які стягувались, адміністративними методами; картковій системі) здійснювалась відбудова промисловості.

По-друге, відбудову с/г ускладнював голод 1946-1947рр. (третій голод на Україні за 20 років).

Сільське господарство зазнало страшних руйнувань в роки війни: було знищено близько 26 тис. сіл, 60% землі не були придатними для господарювання.

По-третє, для відбудови с/г виділялось недостатньо коштів, адже левова їх частка припадала на промисловість.

Завдяки саме непомірній праці селян вдалось до 1950 року досягти довоєнного рівня виробництва с/г продукції. Прикладом збільшення виробництва стало відміна в 1947 році карткової системи.

Але попри досягнення відбудовчого процесу не зріс життєвий рівень населення. Близько 10 млн. українців не мали власного житла, важкими були умови праці. Матеріальне становище погіршувалось грошовою реформою 1947 р. Грошова форма в СРСР була своєрідним викачуванням заощаджень в населення, що видно з основних заходів реформи:

–гроші, накопичені населенням в розмірі 3-х тис., обмінювались 1:1;

–у селах селянам обмінювали гроші в пропорції 1:10.

Отже, відбудова СРСР здійснювалась вже давно випробуваними радянською владою методами: адміністративним тиском, терором, репресіями проти власного народу.

2. Внутрішньополітичне становище України.

Радянізація західних областей України. Внутрішньополітичне становище України визначалось насамперед тим, що перемога в війні слугувала зміцненню тоталітарної системи, продовжувались репресії та ідеологічний контроль.

До кінця 1945 року було здійснено перевірку військовополонених та осіб, які були вивезені на роботи в Німеччину. Загалом повернулось близько 800 тис. осіб. До Сталіна (1953 р.) продовжувались репресії проти "ворогів народу". Внутрішньополітичне становище ускладнювалось радянізацією областей Західної України, проти якої активізували свою боротьбу ОУН УПА.

До 1947 року ОУН-УПА вела бойові дії проти радянських військ. У1947-1952 pp. в Західній Україні діяло близько 600 підпільних організацій,

якими керувала українська визвольна рада, створена ще в 1944 році.

У 1946-1948 pp. СРСР, намагаючись в найкоротший термін провести радянізацію Західної України, вдалась до жорстких методів боротьби:

–було депортовано в східні райони СРСР близько 500 тис. українців, переважно селян;

–проводились каральні акції, як проти бойовиків ОУН-УПА, так і проти мирних жителів з метою підірвати підтримку місцевого населення;

–у 1946 році була фактично ліквідована греко-католицька церква, як духовне підґрунтя національно-визвольної боротьби.

138

У 1948 році частини підрозділів ОУН зазнали поразки, перейшли територію Польщі, потім в Західну Німеччину. Керівника УПА Р. Щухевича у 1950 році було оточено з невеликим загоном і знищено.

До 1952 року ОУН-УПА перестала існувати як масова організація. Радянізація означала й також відновлення органів державної влади. Наприкінці 1945 року при ЦК КП/б/У було створено спеціальний відділ по Західних областях, що контролював стан справ у даному регіоні.

Трагічними подіями внутрішньополітичного життя стали й масові переселення українців. Депортації українців з території Польщі почались ще у 1945 році. Одночасно з території Західної України виселялось польське населення.

У1947 році Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про переселення в спец. поселення українців, які приймали участь в підпіллі, а також селян-куркулів. 29 квітня - 12 серпня 1947 року спільними діями Війська Польського і Збройними Силами СРСР була проведена операція "Вісла", внаслідок якої українців переселяли на західні райони Польщі. Приводом до переселення стало вбивство воїнами УПА віце-міністра національної оборони Польщі К. Сваричевського. Виселення супроводжувалось руйнуванням пам'яток історії, музеїв, цивільних кладовищ.

Отже, фактично внутрішньополітичне становище України було вкрай напруженим. Фактично Україна стояла на порозі політичної кризи.

3. Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни.

Після Другої світової війни міжнародні позиції СРСР як країни-переможці значно зміцнились. Керівництво країни змогло вирішити цілий ряд територіальних проблем, закріплених у міжнародних договорах.

Серед цих договорів були й ті, що відігравали особливе значення для України. Де договори з Чехословаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією, внаслідок яких вдалось повністю завершити об'єднання українських земель. В серпні 1945 року було підписано радянсько-польський договір за яким Польща визнавала кордони України, що були встановлені станом на 17 вересня 1939-1940 pp.

Вчервні 1945 року підписано радянсько-чехословацький договір за яким Чехословаччина визнавала входження Закарпаття до складу УРСР,

Влютому 1947 року аналогічний договір було укладено з Румунією. Румунія відмовлялась від своїх претензій на Буковину.

Міжнародний авторитет України підвищився й в результаті того, що Україна (на початку 1944 р.) за рішенням ВР СРСР одержала право (як і Білорусія) створити республіканське міністерство закордонних справ. Це давало Україні можливість вступати до міжнародних організацій. Фактично це було відродженням держави як суб’єкта міжнародного права.

Україна в числі 51 країни світу стала засновником та учасником нової міжнародної організації ООН в квітні 1945 року. Представники України були обрані в 9 комітетів і комісій ООН.

У післявоєнний період Україна проводила таку міжнародну політику:

139

–у 1946 році обрана членом економічної та соціальної Ради. Представники України ввійшли до Статистичної комісії, Комісії з прав людини, Комітету в справах біженців і переміщених осіб;

–у 1947 році Україна стала членом економічної комісії для Європи, що займалась питанням економічного відновлення країн Європи;

–у 1948-1949 p.p. Україна була обрана Генеральної Асамблеї ООН членом Ради Безпеки.

–Україна в складі 21 держави приймала участь у Паризькій мирній конференції.

–у 1948 році Україна взяла участь у дунайській конференції, де було підписано угоду про судноплавство на Дунаї.

–у 1946 році Україна стала ініціатором створення Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Незважаючи на те, що в тих історичних умовах функції України в міжнародних справах були обмежені та все ж Україна набиралась досвіду міжнародної діяльності, який став в нагоді у 1991 році.

4.Розвиток культури у II половині 40-початок 50-х років, ідеологічний наступ

сталінізму в повоєнний час. "Жданівщина".

Відродження культурного життя в Україні у післявоєнні роки стикались з великими труднощами:

–фінансування культури відбувалось за залишковим принципом;

–зміцнення тоталітарного режиму. Пропагувалось, що саме він забезпечив перемогу над ворогом;

–війна збільшила самосвідомість народу, відчуття самоповаги й поклав початок відродження почуття господаря країни;

–перебування радянських солдат за кордоном та знайомство з західним способом життя;

–війна показала народу аморальність і анти гуманність режиму одноособової диктатури, створивши умови для критичної оцінки суспільством системи влади.

Існувало переконання, що після такої жорстокої війни народ заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий демократичний лад.

Однак, у відповідь сталінський режим тільки посилив контроль над суспільством. Особливо у сфері ідеології. Замість реформ, продиктованих часом режим перейшов на його самоконсервацію.

Прояви національної свідомості, критичний підхід до будь-яких явищ суспільного життя, відхід від регламентованих пропагандистських стереотипів трактувалось як прояви українсько буржуазного націоналізму, антирадянська діяльність і як наслідок, вело до морального та фізичного знищення.

В супереч обставин 1940-1950 p.p. було створено чимало творів, серед них "Прапороносці" О.Гончара, "Земля гуде" та інші, плідно працювали В.Козаченко, О.Довженко, Остап Вишня (Павло Гуденко) М.Т.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко, Л.Первомайський.

140