Тема 6. Теорія вартості і капіталу Навчальні питання

1. Розвиток теорії вартості. Трудова теорія вартості та суть капіталу. Перетворення грошей в капітал. Робоча сила як товар.

2. Виробництво додаткової вартості. Норма додаткової вартості. Абсолютна додаткова вартість. Відносна додаткова вартість.

3. Прибуток інорма прибутку. Диференціація капіталу і прибутку.

4. Капіталістична земельна рента.

5. Монополістичний капітал і його форми. Особливості сучасної монополізації та її наслідки.

Навчально-методичні рекомендації

Вивчення першого питання треба починати з аналізу суті вартості і розгляду теорій, що її визначають. При цьому необхідно звернути увагу на підходи у визначенні вартості товару, що дасть можливість з’ясувати її джерело та розкрити природу багатства, капіталу. Треба мати на увазі, що існує ряд підходів у визначенні вартості товару. І кожний з них ґрунтується на певній теорії. Серед них найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної користі, попиту і пропозиції, факторів виробництва;

Центральне місце серед цих теорій займає трудова теорія вартості та заснована на ній теорія додаткової вартості. Трудова теорія вартості найбільш повно розкриває економічні процеси, пов’язані з виробництвом і споживанням товару. За своєю суттю вона виступає як наукова концепція, що визначає величину вартості товарів витратами праці на них.

Необхідно знати, що розробку теорії трудової вартості було почато представниками класичної політичної економії У.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо та ін. Свій дальший розвиток вона отримала у працях К.Маркса. Саме з позицій теорії трудової вартості був розкритий той вирішальний факт, що єдиним джерелом багатства є праця, витрачена на його виробництво.

Далі необхідно з’ясувати суть капіталу і пов’язані з ним соціально-економічні процеси у суспільстві. Цій проблемі приділяли багато уваги мислителі, науковці. Ще в стародавній час першу спробу дати аналіз капіталу зробив Арістотель. Свій внесок у з’ясування його змісту зробили представники класичної буржуазної політичної економії А.Сміт та Д.Рікардо. Проте вони фактично соціальної природи капіталу не показали. На цю сторону особливу увагу звертав К.Маркс.

Треба звернути увагу на підходи у з’ясуванні змісту капіталу сучасних західних економістів, які найбільш повно розкрили його матеріально-речову структуру, пов’язали капітал з особистим фактором виробництва, з часом. Проте вони не розглядають дію того чи іншого фактору в органічному зв’язку з відносинами між людьми.

Глибинна суть капіталу розкривається у діалектичній єдності його речового змісту і суспільної форми. При такому підході можна сказати, що капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, при якому знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення чужої неоплаченої праці. Важливо зрозуміти, за яких умов засоби виробництва виступають знаряддям експлуатації і коли вони не виступають в такому значенні.

Також важливо з’ясувати передумови виникнення капіталу та як гроші перетворюються в капітал. А для цього треба зрозуміти, що таке товар робоча сила та які його властивості: вартість і споживну вартість.

При вивченні другого питання треба зрозуміти, що капіталістичний процес виробництва носить двоїстий характер: це процес створення споживної вартості та вартості і процес збільшення вартості, створення додаткової вартості. Як же збільшується вартість, тобто виробляється додаткова вартість?

Треба зрозуміти, що суть цього процесу полягає у споживанні власником засобів виробництва специфічного товару робоча. Робітник в процесі виробництва не тільки відтворює еквівалент вартості робочої сили, але й створює додаткову вартість. Це пов’язано з тим, що робочий день ділиться на дві частини. Одна частина його становить той час, на протязі якого відтворюється еквівалент вартості робочої сили. Це необхідний робочий час. Друга частина робочого дня становить додатковий робочий час, на протязі якого додатковою працею робітника створюється додаткова вартість.

Необхідно засвоїти, як розраховується норма додаткової вартості, що вимірює степінь експлуатації робітників, та як розраховується маса додаткової вартості. Також необхідно з’ясувати шляхи збільшення додаткової вартості, особливу увагу звернути на відносну додаткову вартість та її різновидність – надлишкову додаткову вартість.

Вивчення третього питання треба починати з з’ясування змісту капіталістичних витрат. Це дасть змогу зрозуміти, як додаткова вартість приймає перетворену форму прибутку.

В умовах капіталістичного виробництва прибуток є рушійним мотивом. Підприємець, авансуючи капітал на виробництво товарів, цікавиться перш за все мірою його зростання, надлишком вартості в порівнянні з сумою всього вкладеного у виробництво капіталу. Важливо засвоїти, як розраховується норма прибутку (Р`), що визначає міру зростання авансового капіталу, та як розраховується маса прибутку.

Функціонує капітал в промисловості, торгівлі, банківській сфері, в сільському господарстві і набуває особливої риси. В процесі його кругообороту відбувається „поділ праці“ між підприємцями цих галузей, їх спеціалізація. В результаті додаткова вартість виступає в формі як промислового, так і торгового прибутку, позичкового процента і земельної ренти.

Необхідно зрозуміти, як в промисловості утворюється середня норма прибутку і як прибуток перетворюється в середній прибуток, що отримується промисловим підприємцем на авансований капітал. Далі необхідно з’ясувати, як виникає торговий капітал і позичковий капітал та що є джерелом торгового прибутку і позичкового процента, як розраховується норма позичкового процента і що впливає на її рівень.

При вивченні четвертого питання треба з’ясувати особливості капіталістичних відносин, пов’язаних з використанням землі як невідтворюваного, обмеженого природою фактора виробництва. Це дасть можливість зрозуміти існування капіталістичної земельної ренти, яка є економічною формою реалізації земельної власності. Треба засвоїти, що являє собою земельна рента і орендна плата.

Важливо знати, що при капіталізмі рента виражає відносини між трьома класами: землевласником, орендарем і найнятими сільськогосподарськими робітниками. Розрізняють три види ренти в сільському господарстві: диференціальну, абсолютну і монопольну. Треба засвоїти причини, умови і джерело їх виникнення та зрозуміти механізм їх утворення, а також знати, що рента має місце і в добувній промисловості та на ділянках землі, що здаються землевласниками для будівництва житла, різного роду підприємств і закладів.

Необхідно знати, що з розвитком капіталізму розмір ренти зростає, що впливає на підвищення ціни землі, хоч земля сама по собі і не має вартості, бо не є продуктом людської праці. Треба з’ясувати, що являє собою ціна землі та як вона визначається.

Вивчення п’ятого питання треба починати з з’ясування змісту економічних змін у розвитку капіталізму наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. (концентрація виробництва і капіталу тощо). Це дасть змогу зрозуміти природу монополістичних утворень, монополістичного капіталу. Треба засвоїти, що являють собою монополістичні об’єднання, які є їх види та форми.

Важливо зрозуміти особливості сучасної монополізації, серед яких, перш за все, треба виділити: велетенське збільшення обсягів монополістичних об’єднань і зменшення їх питомої ваги у загальній кількості підприємств; міжнародний характер, посилення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК), зокрема багатогалузевих транснаціональних корпорацій; посилення ролі таких форм співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо; посилення централізації капіталу, перерозподіл власності; посилення ролі конгломератів, їх транснаціоналізація.