Контрольні запитання і завдання

1. В чому полягає зміст технологічних способів виробництва?

2. Що собою являють поняття „наука“ і „техніка“?

3. Які стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом?

4. В чому сутність простої кооперації?

5. В чому сутність мануфактури?

6. В чому сутність крупного машинного виробництва?

7. Що таке промисловий переворот і коли він розпочався?

8. Дайте характеристику науково-технічному прогресу і науково-технічній революції.

9. Чим відрізняється НТР від НТП?

10. Яка роль НТП і НТР у підвищенні ефективності виробництва?

11. Який вплив НТП і НТР на діяльність галузей невиробничої сфери, в т.ч. охорони здоров’я?

12. Якими особливостями характеризується НТР?

13. Які найбільш важливі риси НТР?

14. Назвіть протиріччя НТР і шляхи їх вирішення.

15. Чим характеризується сучасний тип економічного зростання?

16. Що являє собою нове якісне зростання?

17. У чому виражається інтенсифікація економіки?

18. Що спільного і в чому відмінність поняття „економічне зростання“ і „економічний розвиток“?

19. В чому сутність поняття „екологія“?

20. В чому суть екологічної кризи в сучасний період?

21. Охарактеризуйте екологічну ситуацію в Україні.

22. Які шляхи розв’язання проблеми екології?

Тести

Виберіть правильне визначення:

1. Науково-технічний прогрес – це:

а) взаємодія людини і техніки;

б) поступальний розвиток науки і техніки;

в) взаємодія людини і природи;

г) комплекс машин, технічних пристроїв, транспортних засобів.

2. Науково-технічна революція – це:

а) якісно новий стан в організації виробництва;

б) якісно новий стан в перетворенні матеріальної основи суспільства;

в) застосування діючих технологій, обладнання у виробництві;

г) механізація і автоматизація виробництва.

3. Економічне зростання – це :

а) збільшення випуску продукції:

б) розширення асортименту продукції;

в) кількісний та якісний розвиток виробництва і поліпшення його структури;

г) розширення виробничої і невиробничої сфер діяльності.

4. Екологія – це:

а) наука про взаємодію людини і техніки;

б) наука про взаємодію між живими організмами і середовищем їх проживання та закономірності взаємодії природи і суспільства;

в) наука про технічні і економічні сторони життя суспільства;

г) наука про розвиток природи.

5. Показниками соціальної орієнтації економічного зростання є:

а) зростання реальних доходів населення;

б) зростання виробничих фондів;

в) зростання фонду нагромадження.

6. Показниками економічного зростання є:

а) інфляція;

б) продуктивність праці;

в) конверсія.

Тема 4. Людина в системі суспільного виробництва Навчальні питання

1. Людина як єдність біологічного і соціального. Людина в економічній системі.

2. Народонаселення як основа економіки. НТР та зміна місця і ролі людини у виробництві.

3. Гуманізація виробництва.

Навчально-методичні рекомендації

Вивчення першого питання треба починати з з’ясування того, що людина виступає як єдність біологічного і соціального. Вона є природною істотою, яка наділена природними силами. Її існування пов’язане з працею, з здійсненням ряду функцій організму, кожна з яких є затратою мозку, нервів, мускулів, органів чуттів тощо. Внаслідок цього відтворення людини передбачає збереження і підтримання її як біологічного явища.

Природа створює необхідні умови для життєдіяльності людини. Вона є першоосновою фізичного, психологічного та емоційного її здоров’я. Також природа, ставлення людини до неї у процесі праці є основою відтворення людини і як соціальної істоти, зміст якої визначається відношенням людини до засобів виробництва, результатів праці тощо. Таким чином, людина виступає як біосоціальна істота. Дуже суттєвим є розуміння того, що людина є сукупністю всіх суспільних відносин. Необхідним є здійснення істотних перетворень в ній, щоб забезпечити самореалізацію, повний і вільний розвиток її фізичних і духовних здібностей.

Треба з’ясувати також і те, що людина в економічній системі виступає як суб’єкт виробничих відносин. В цій якості вона завжди функціонує в історично певній соціально-економічній формі. Економічна теорія саме й вивчає соціально-економічний тип працівника і людини взагалі. Важливо зрозуміти суть цього, а саме, що соціально-економічний тип людини визначається його місцем в системі виробничих відносин даного суспільства, належністю до того чи іншого класу, соціальної групи. Від соціально-економічного типу людини залежать і її функції в системі виробничих відносин, її інтереси і спонукальні мотиви діяльності.

Людина в економічній системі виступає і як особистий фактор виробництва, робоча сила. З кількісного боку особистий фактор виробництва характеризується загальною чисельністю зайнятих в народному господарстві, з якісного – рівнем кваліфікації працівників, станом фізичного здоров’я, дисципліною, сумлінністю, відповідальністю тощо.

В умовах НТР застосування нової техніки і прогресивних технологій вимагає постійного удосконалення працівників. Вони займають провідне місце серед елементів продуктивних сил як творці, створювачі засобів праці. Швидке і бурхливе удосконалення працівника – це вихідна умова успіху в реалізації НТР, забезпеченні економічного зростання країни.

Поряд з цим необхідно зрозуміти, що виробництво призначене для задоволення людських потреб. І людина виступає як кінцева мета будь-якого виробництва.

При вивченні другого питання треба з’ясувати суть народонаселення, його місце в розвитку економіки та зрозуміти, що в умовах НТР роль людини у виробництві всіляко зростає.

Народонаселення– це безперервно поновлювана в процесі відтворення сукупність людей, що живуть на Землі в цілому або в межах будь-якої її частини у рамках певного ладу і вступають між собою у суспільні відносини. Населення є основою і суб’єктом виробництва і всіх суспільних відносин. Залежно від вікової структури населення люди виступають у ролі виробників матеріальних і духовних благ, їх споживачів, а також виконують функцію відтворення людського роду.

Треба звернути увагу на те, що соціально-економічний прогрес суспільства залежить не лише від виконання активним трудовим населенням функцій виробника та споживача матеріальних і духовних благ. В значній мірі він залежить від реалізації кожною людиною всіх своїх соціально-економічних можливостей, в першу чергу виконання функцій власника, підприємця, а також від активної ролі у соціальному, політичному, правовому, культурному житті країни тощо.

Для кожної країни дуже важливою є проблема народонаселення. Дотримання оптимального співвідношення між зростанням виробництва і приростом населення є складовою часткою демографічної політики держави.

Важливо засвоїти, що з розвитком науково-технічного прогресу, поглибленням НТР значно змінились місце і роль людини у суспільному виробництві. Зміна змісту праці за цих умов породжує нові вимоги до людини – працівника. Зростає значення таких її природних якостей, як здатність до творчої праці, уміння ставити і вирішувати завдання, гострота сприйняття нового тощо. Стає першочерговим підвищення загальноосвітнього рівня трудящих, підготовка висококваліфікованих кадрів, постійне підвищення кваліфікації працівників. Поряд з цим необхідним є висока дисципліна, сумлінність, відповідальність за доручену справу, творча праця. Із зростанням технічного рівня виробництва людина була і залишається центральною фігурою, хоч при цьому змінюються її функції.

При вивченні третього питання треба з’ясувати суть гуманізації виробництва і зрозуміти важливість вирішення цієї проблеми з метою забезпечити підвищення продуктивності праці та ефективність виробництва, високу якість продукції і виключити виробничий травматизм, захворювання працівників.

Гуманізація виробництва– це створення матеріально-речових і організаційно-економічних умов, адекватних природі людини, тобто створення на виробництві оптимальних умов праці і відновлення працеспроможності людини. Гуманізація виробництва виступає важливою передумовою реалізації досягнень НТР і вимагає реалізації комплексу заходів, направлених на розкріпачення праці. Серед них першо- черговими є подальший прогрес техніки і технології; підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва; зведення до мінімуму ручної, фізичної праці; створення умов зміни праці, ротації; підвищення освітнього і культурно-технічного рівня працівників; створення на виробництві безпечних для здоров’я умов праці; створення умов для оздоровлення працівників; розвивати можливості у творчій праці людини; поглиблювати мотиваційний механізм праці і більш повно задовольняти матеріальні і духовні потреби працівника тощо.