Тема 14. Аграрні відносини та їх специфіка

В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Навчальні питання

1. Аграрні відносини, їх особливості і місце в економічній системі.

Рентні відносини.

2. Агропромисловий комплекс, його структура і функції.

3. Основні напрями аграрної реформи в Україні.

Навчально - методичні рекомендації

Вивчення першого питання починається з з’ясування суті аграрних відносин, їх особливостей та визначення місця аграрних відносин в економічній системі. При вирішенні поставлених завдань важливо знати, що слово “аграрний” латинського походження. У перекладі на українську мову воно означає “земельний”. В цьому зв’язкуаграрні відносини - складова частина економічних відносин у сільському господарстві, що виникають з приводу володіння і використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва. Вони відображають всю сукупність економічних процесів щодо виробництва, обміну і споживання сільськогосподарської продукції. Необхідно приділити увагу розгляду особливостей аграрних відносин, що дасть змогу зрозуміти складність функціонування сільськогосподарського виробництва і зв’язаних з ним виробництв в досягненні кінцевої мети - найбільш повного задоволення населення, перш за все, в продуктах харчування і в інших продуктах, які не дає природа в готовому вигляді. Треба з’ясувати сутність найбільш важливої особливості аграрних відносин, що в сільському господарствіосновним засобом виробництва виступає земля. Поряд з цим необхідно брати до уваги різні в регіональному відношенні природно-кліматичні умови, особливості у використанні техніки протягом року тощо.

Важливо зрозуміти, що характер і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю. В кожній країні повинен бути реальний власник землі, господар, який зацікавлений у її високоефективному використанні, виробництві необхідних для суспільства сільськогосподарських продуктів. Необхідно також знати, що з появою і розвитком власності на землю безпосередньо пов’язана земельна рента, яка є важливим елементом в структурі аграрних відносин. Треба розкрити її природу і зрозуміти сутність.

При вивченні другого питання необхідно з’ясувати суть і умови формуванняагропромислового комплексу (АПК ), в основі розвитку якого лежитьагропромислова інтеграція. Необхідно знати, що у сучасних умовах виробництво продовольства і технічних культур грунтується на міжгалузевій виробничій системі, яка охоплює сільське господарство та суміжні галузі економіки, що поставляють йому засоби виробництва, переробляють і зберігають сільськогосподарську сировину і доводять продукти харчування, а також іншого застосування, вироблені з сільськогосподарської сировини, до споживача. На всіх стадіях виробництва, постачання і збуту аграрної продукції активна роль належить транспортним фірмам, банкам, страховим компаніям тощо. Отже,агропромисловий комплекс виступає як організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, що зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.При цьому треба звернути увагу на те, що формування і розвиток агропромислового комплексу зумовлені переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва в умовах НТР, яка значно поглибила і розширила економічні та технологічні зв’язки сільського господарства з іншими галузями, прискорила проникнення промислового капіталу в аграрну сферу і на цій основі привела до виникнення АПК.

Розглядаючи структуру АПК, необхідно з’ясувати місце у ньому кожної із сфер - ресурсовиробляючої, аграрно-сировинної, переробної та виробничої і соціальної інфраструктур. При цьому треба визначити і роль закладів охорони здоров’я. Особливу увагу треба звернути з’ясуванню функцій АПК, основною з яких є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною та визначенню шляхів реалізації цих функцій.

При вивченні третього питання необхідно з’ясувати сутьдержавної аграрної політики та основні напрями аграрної реформи в нашій країні і усвідомити, що тільки за умови реалізації конкретних заходів, передбачених національною програмою розвитку сільськогосподарського виробництва, Законом України „Про основні засади державної аграрної политики на период до 2015 року“ та іншими законодавчими і урядовими актами можливе входження в ринок і забезпечення життєвих потреб населення країни.