Новіков А., Барабаш-Красни Б. Сучасна систематика рослин. Загальні питання

Утилітарні

(ужиткові)

системи

дві основні категорії – дерева і трави та

класифікації рослин існували спрадавна

нижчі 15 підгруп на основі будови плодів

й слугували для розмежування рослин

і насінин.

за певними ужитковими властивостями

Трохизгодомшвейцарськийдослідник

(отруйні,їстівні,лікарськітощо).Утилітарна

Гаспар Баухін (Каспар Боен) (Gaspard

класифікація рослин, яку ще називають

(Caspar) Bauhin, 1560-1624) опублікував

народною, дала початок науковій

серію робіт («Phytopinax» (Bauhin 1596),

класифікації (а саме штучним системам) і

«Prodromustheatribotanici»(Bauhin1620),

розвивалася паралельно з нею. Зокрема,

«Pinax theatri botanici» (Bauhin 1623)), у

народні назви рослин виникли внаслідок

яких описав уже понад 6000 видів, для

утилітарної

класифікації

і

повсякдень

окремих навіть ужив подвійні назви,

успішно використовуються.

задовго до

загального

запровадження

Штучні

системи

виникли внаслідок

біномінальної номенклатури. Він також

інтенсивного

нагромадження

даних

відзначився тим, що був першим, хто

про рослини, які необхідно було

зазначав синоніми (альтернативні назви,

систематизувати.

Штучні

системи

які уживали попередні дослідники і які

розділяли відомі рослини за певним

було відкинуто з певних міркувань) для

довільно обраним набором ознак на

вивчених таксонів. Хоча він і не описував

більш-менш окреслені групи. У цьому

родів, але вже групував близькі види під

сенсі вони фактично не відрізнялися від

спільними назвами.

утилітарних систем, але використовували

Родовіназвизапровадивфранцузький

ознаки, що не мали «безпосередньої

ботанік Жозе Пітон де Турнефор (Joseph

користі» в господарстві, а були радше

Pitton de Tournefort, 1656-1708), який

науковими(наприклад,кількістьпелюсток

опублікував

«Éléments

de

botanique»

у квітці, забарвлення оцвітини, деревні

(de Tournefort 1694). Ця праця містила

чи трав’яні рослини тощо). Незважаючи,

10146 видів, розділених поміж 698 родів,

на науковий підхід, штучні системи, як

що мали власні діагностичні описи.

у подальшому і природні та частково

Англійський дослідник

Джон Рей

філогенетичні системи, найкраще було

(John Ray, 1627-1705) також опублікував

розроблено для насіннєвих рослин, тоді

кілька робіт, основна з яких – тритомник

як решта рослин майже не вивчали.

«Historia plantarum» (Ray 1686-1704) –

Вважають,

що

першу

штучну

в останньому виданні охоплювала понад

систему

запропонував

італійський

18000 видів, також розмежованих на

природодослідник

Андреа

Чезальпіно

трави і дерева, а згодом розділених на

(Andrea Cesalpino абоAndreas Caesalpinus,

однодольні і дводольні. Система Рея

1519-1603) у монографії

«De

plantis

вирізнялася тим, що він уперше почав

libri XVI» (Cesalpino 1583). У своїй праці

розміщати поряд споріднені, на його

Чезальпіно

передусім

опирався

на

думку, види, що передувало розвитку

світогляди Арістотеля й Теофраста. Він

природних систем.

описав 1520

рослин, розділивши їх

на

Найбільш досконалу і пропрацьовану

біномінальну

(бінарну) номенклатуру

штучну систему запропонував видатний

(назва виду містить родовий і видовий

шведський ботанік Карл Лінней (Carolus

епітети), для кожного з видів подано

Linnaeus, Carl Linnaeus, Carl Linné або

короткий діагноз (визначні особливості)

Carl Von Linne, 1707-1778) у найвідомішій

й наведено синоніми, а також зазначено

праці «Species plantarum» (Linné 1753),

інформацію про поширення і посилання

якій, однак, передували «Systema

на попередні праці інших дослідників.

naturae» (перше видання 1735 року

У першому виданні «Species plantarum»

(Linné

1735))

та «Genera

plantarum»

містить 24 основні класи з 5940 видами

(перше видання 1737 року (Linné 1737)).

рослин.

Лінней не лише розділяв види рослин

Цікаво, що у «Species plantarum»

по родах, але також виокремлював

немає діагнозів родів, які, однак, подано

групи вищих таксономічних рангів.

в «Genera plantarum». Система, яку

Лінней в основу класифікації рослин

запропонував Лінней, була далекою від

поклав кількість тичинок і маточок, а

досконалості, адже на підставі обраних

також їхнє співвідношення у квітці, за що

ознак навіть очевидно близькі види

його систему ще називають «статевою

були розкидані по різних класах. Тому в

системою».

останньому, шостому, виданні «Genera

Публікацію

«Species

plantarum»

plantarum»(Linné1764)Ліннейспробував

вважають

моментом

зародження

виокремити

58

природних порядків,

сучасної таксономії

рослин, оскільки

що передувало

розвитку натуральних

в цій

книзі вперше

послідовно вжито

(природних) систем.

Перші спроби узагальнити дані та

Таким чином, ця система частково

побудувати природну систему на підставі

запозичила

риси

«статевої

системи»

максимальної подібності рослин і з

К. Ліннея.

використанням якнайбільшої

кількості

ознак належать К. Ліннею, проте подібні

Наступною

розробкою

природної

спроби робили й інші дослідники.

системирослинзаймаласятакожродина,

Зокрема,

французький

натураліст

але

вже

швейцарських

спадкових

Мішель

Адансон ( Michel Adanson,

ботаніків Декандолів. Зокрема, Огюстен

1727 1806)

спробував

застосувати

Пірам Декандоль (Augustín Pyrámus

якомога більше незалежних ознак (тому

(Pyráme) de Candólle,1778 1841)1813року

його вважають праотцем фенетики) для

опублікував працю «Théorie élémentaire

побудови системи «Familles des plantes»

de la botanique» (de Candólle

1813),

(Adanson

1763),

що також

містила

де запропонував свою систему, що

58 порядків. Згодом інший французький

ґрунтувалася на ознаках будови як

вчений Жан Батіст де Ламарк (повне

вегетативних, так і генеративних частин

ім’я – Jean-Baptiste Pierre Antoine de

рослин. У цій же праці Огюстен визначив

Monet, Chevalier de Lamarck 1744-1829),

поняття таксона і таксономії. Взявши за

більше відомий за еволюційною теорією

основу розроблену вже класифікацію,

– ламаркізмом, у «Flore Françoise» (de

1824 року

Огюстен

видав

перший

Lamarck

1778)

запропонував

свою

том фундаментальної і небувалої за

систему й виклав принципи природної

обсягами на той час ботанічної праці

класифікації рослин.

«Prodromus

systematis

naturalis

regni

vegetabilis»

(de Candólle 1824-1873).

Вважають, що першу вдалу природну

До 1839 року він видав ще шість томів,

систему

рослин

запропонував

Антуан

а після смерті його справою зайнялися

Лоран де Жюссьє ( Antoine Laurent de

син Альфонс Декандоль (Alphonse Louis

Jussieu,1686-1758).Протеслідзауважити,

Pierre Pyramus de Candolle, 1806 1893)

що над розробкою цієї системи

та

онук

Анн

Казимир

Декандоль

працювало також троє його братів –

(Anne Casimir Pyramus de

Candolle,

Бернард де Жюссьє (Bernard de Jussieu,

1836 1918). В остаточному вигляді

1699-1776), Жозе де Жюссьє (Joseph de

видання складалося із 17 томів у 24

Jussieu, 1704-1779) та Крістоф де Жюссьє

книгах, а останній том опубліковано 1873

(Christophe de Jussieu, 1685-1758). 1759

року. Система Декандолів налічувала

року, узагальнивши власні дослідження й

161 порядок (213 порядків – у «Théorie

доробок братів, Антуан Лоран де Жюссьє

élémentaire de la botanique» 1844 року

опублікував

монографію

«Genera

випускупідревізієюАльфонсаДекандоля

plantarum»(deJussieu1759).Уційсистемі

(de Candólle 1844)) і значною мірою

рослини було розділено на три основні

опиралася на анатомічні дослідження,

групи, що поділялися на 15 класів і 100

зокрема структуру

провідної

системи

порядків

на

підставі параметрів

квітки.

рослин.

Найбільш досконалу і чи не

Згідно із системою Дж. Бентама та

останню

природну систему насіннєвих

Дж. Хукера, Phanerogames (насіннєві

рослин

запропонували у співавторстві

рослини) розділено на три класи:

Джордж Бентам (George Bentham,

Dicotyledonum,

Gymnospermeæ

та

1800 1884) і Джозеф Хукер ( Joseph

Monocotyledonum. Клас Dicotyledonum

Dalton Hooker, 1817-1911) у тритомнику

поділяється

на

підкласи

Polypetalæ,

з класичною назвою «Genera plantarum»

Gamopetalæ

та

Monochlamydeæ

(Bentham & Hooker 1862-1883). У праці

відповіднодобудовиоцвітиниізростання

описано 202 родини, близько 7500 родів

її елементів. Підкласи поділяються на

і понад 97000 видів насіннєвих рослин.

серіїтакогорти(відповідаютьпорядкам),

Система була поєднанням засад, які

а також природні порядки (відповідають

запропонували Жюссьє та Декандолі.

родинам). Однак у межах класів

Цікаво, що всі описи було побудовано на

Gymnospermeæ

і

Monocotyledonum

ботанічнихзразках,яківониопрацювали

автори не

виокремлювали

підкласів

самостійно.

та когорт, а серії відразу поділяли на

природні порядки.

Першіфілогенетичнісистемиз’явилися

було поділено на дві умовні групи, що

задовго

до впровадження

генетичних

відповідалипідцарствам–Cryptogamaeта

дослідженьібулипобудованіздебільшого

Phanerogamae. Підцарство Cryptogamae

на аналізі морфологічних і анатомічних

містило відділи Thallophyta (класи Algae,

ознак рослин. Згодом до переліку

Fungi та Lichenes), Bryophyta (класи

важливих джерел додали ембріологічні,

Hepaticae та Musci) Pteridophyta (класи

цитологічні, хемотаксономічні й інші

Equisetinae, Lycopodinae та Filicinae).

ознаки.

ПідцарствоPhanerogamaeбулорозділено

Першу

таку

систему запропонував

на відділи Gymnospermae (голонасінні)

німецький

дослідник Август Вільгельм

та

Angiospermae

(покритонасінні).

Ейхлер (August Wilhelm Eichler, 1839-

Покритонасінні ж поділялися на клас

1887) 1875 року, а остаточну її версію

Monocotyleae та клас Dicotyleae (підклас

опубліковано 1883 року (Eichler 1883).

Choripetalae – вільнопелюсткові та

Царство

рослин,

услід за

К. Ліннеєм,

підклас Sympetalae – зрослопелюсткові).