5. Поняття про созологічну фітоценодизайнологію

ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ ДЕНДРОЦЕНОКОМПОЗИЦІЙ С. Ю. Попович: Созологічна фітоценодизайнологія – наукова дисципліна про закономірності моделювання декоративних рослинних угруповань із раритетних видів рослин.

Л. І. Рубцов (1979) для створення пейзажних дендрокомпозицій запропонував чотири принципи підбору рослин: екологічний, фітоценотичний, систематичний, фізіономічний.

С. Ю. Попович та Є. І. Берегута (2013) для формування дендрокомпозицій із раритетних видів деревних рослин запропонували ще два принципи: високої фітосозологічної значущості (раритетності), високої дендрологічної значущості (науковості). Принцип високої фітосозологічної значущості передбачає створення дендрофітоценокомпозицій за участю дендросозофітів з високим аутфітосозологічним індексом. Принцип високої дендрологічної значущості полягає у використанні дендросозофітів, які мають вагоме наукове значення як об’єкти дослідження для науки в цілому й для конкретного об’єкта природнозаповідного фонду зокрема.

МОДЕЛІ ДЕНДРОЦЕНОКОМПОЗИЦІЙ

Дендрофітоценокомпозиція. Систематичний принцип побудови

Центром композиції виступатиме 1-Fraxinus ornus, якого оточуватиме 2-Syringa josikaea. Найсильніший вплив на психоемоційний стан спостерігача вона матиме від квітня до липня, тобто в період квітування. Проекція крон у дорослому віці рослин становитиме близько 80 м2..

МОДЕЛІ ДЕНДРОЦЕНОКОМПОЗИЦІЙ

Складна дендрофітоценокомпозиція. Принципи: фітосозологічної значущості та художньо-декоративний 1 - Ginkgo biloba, 2 - Magnolia kobus, 3 - Picea pungens, 4 - Aesculus hippocastanum, 5 - Forsythia europaea, 6 - Juniperus chinensis var. sargentii.

33

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Сутність понять зоосозології, мікосозології, альгосозології, бріосозології.

2. Сутність наук, пов’язаних з охороною абіотичного середовища.

3. Сутність інвайронментології.

4. Зарубіжні науки про охорону природи.

Дякую

1. БІОСФЕРНА РОЛЬ ЛІСІВ

ЗОНАЛЬНІ ТИПИ ЛІСІВ

Серед усіх типів наземних екосистем найбільш поширеними і найціннішими є ліси (38 %). Запас рослинної маси в них становить 82 % фітомаси Землі, або 1960 млрд тонн, а сукупний запас деревини перевищує 300 млрд куб. м. У лісах планети ростуть понад 10 000 видів дерев, чагарників і ліан. Щороку в процесі фотосинтезу ліси виробляють коло 100 млрд тонн органічної маси, інших продуктів: кислот, смол, цукрів, вітамінів, фітонцидів тощо. Ліси вирізняються серед екосистем суші найбільшими запасами біомаси, найскладнішою вертикальною й горизонтальною структурою, найбільшою просторовою потужністю, найвищим числом біорізноманіття. Вони мають й найвищу екостійкість і справляють найбільший вплив на довкілля. Зональні типи: - хвойні ліси холодної зони (або тайгові), - мішані (листопадні) ліси помірної зони, - вологі і твердолистяні вічнозелені ліси теплого помірного поясу, - тропічні постійновологі вічнозелені (дощові) ліси, - сезонно-вологі листопадні ліси, - гірські ліси в тропіках, - - сухі листопадні ліси, - пустельні ліси. 5

6

Унікальність тропічного лісу визначається не лише безпрецедентним видовим різноманіттям (40-50 % світового), але і його провідною роллю в життєво важливих для біосфери процесах поглинання двоокису вуглецю і виділення кисню, що зумовлено їх величезною фітомасою (близько 400-500 т/га) і чистою первинною продуктивністю (близько 30 т/га за рік). Тропічні ліси постачають у атмосферу коло 30 % річного надходження кисню (43 % газообміну рослин суші). Головна проблема тропічних вологих лісів нині полягає у страхітливо швидкому темпі їх зведення. Щороку коло 16 млн га зникає з поверхні Землі. Іншими небезпечними наслідками знищення тропічних лісових екосистем можуть виявитися підвищення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, зміна гідрологічного режиму водойм, локальні й регіональні зміни клімату, загальне зниження продуктивності й стабільності біосфери. Серед мішаних лісів помірного поясу особливим видовим багатством вирізняються далекосхідні ліси Євразії, ліси східної частини Північної Америки. У типовому біогеоценозі європейського лісу коло 3000 видів різних організмів. Великі простори, раніше зайняті лісами, зараз перетворені в сільськогосподарські та урбанізовані території. Зона широколистяних і мішаних лісів – це одна з найбільш заселених природних зон світу (40-50 % природних площ). У Середземномор'ї є ризик втрати коло 1500 видів рослин, 200 видів птахів, 12 видів ссавців, 36 видів плазунів і земноводних. ЕКОСТАН ЛІСІВ

ОСНОВНІ ЕКОФУНКЦІЇ ЛІСІВ Сильно постраждали ліси субтропічної зони Європи, Північної і Південної Америк, Тропічної Азії та Західної Африки. Величезну шкоду нанесено найбагатшим тропічним лісам планети. Внаслідок знищення лісів, які регулюють водний і кліматичний режим на великих територіях, все більш руйнівною стає дія повеней, селів, водної ерозії, пилових бур і посух. Прослідковано безпосередній зв'язок між лісистістю і величиною поверхневого водного стоку. Оптимальна лісистість на рівнині повинна становити приблизно 25-30 %, а в гірських районах – 50-70 %. Велика роль лісів у відновленні кисню атмосфери. З'ясовано, що понад 60 % біологічно активного кисню в кисневому балансі планети виробляють лісові екосистеми, решта 40 % забезпечує рослинність морів, океанів і культурних агроекосистем. Ліс очищує повітря від пилу, осаджуючи його на поверхні листків і переводячи з потоками дощової води в грунт. За рік 1 га лісу може осадити з повітря 50-70 тонн пилу. Окрім головних, ліси виконують й інші екофункції: регулюють інтенсивність сніготанення, стабілізують склад атмосфери, значно знижують швидкість вітру, зберігають під наметом крон фауну й флору. Багато лісових рослин виділяють фітонциди, які пригнічують розвиток хвороботворних організмів і таким чином оздоровлюють довкілля. Ліс поглинає шуми і стабільним фітомеліоратором еродованих земель.

7

2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЛІСІВ

ПРИРОДООХОРОННЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІСІВ

9

Сучасний стан лісів України не відповідає вимогам Концепції сталого розвитку. Головні вади 1. Ведення лісового господарства ще не базується на екологічному імперативі. 2. Лісовідновлення вимагає великих витрат, не орієнтоване на збереження корінного біорізноманіття, не відповідає біологічним особливостям видів лісових рослин, тварин і грибів. 3. Втрачається екостійкість лісів через такі основні чинники: - майже половина лісів штучного походження; - екоємність лісів вичерпалась на 40-45 %; - деградував якісний та кількісний склад корінного біорізноманіття лісів; - суттєво погіршився санітарний стан і розбалансувалася вікова структура деревостанів (лише 11 % стиглих і перестійних лісів); - на великих площах ліси забруднені хімічними та радіоактивними речовинами, порушені їхні гідрологічні умови, почастішали ерозійні процеси. За цих обставин у найближчі 20-30 років очікується подальше погіршення екоситуації в країні, активізація процесів ослаблення та всихання лісів, збільшення частки малоцінних деревостанів та зниження їхньої продуктивності. РАРИТЕТНИЙ ФІТОГЕНОФОНД ЛІСІВ У лісах України ростуть близько 1100 видів рослин, що становить близько чверті видів природної флори України. Із 826 видів рослин і грибів Червоної книги України також близько чверті ростуть у лісах.

АСПЕКТИ

Серед вчених України С. М. Стойко був першим, який визначив основні аспекти охорони біосфери, які з незначною поправкою можна застосувати в охороні лісового біому нашої планети. Природно-заповідний. Це класичний напрям охорони природи, у даному випадку пов’язаний із специфікою організації мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду в лісах. Екологічний. Суть його випливає з необхідності збереження зв’язків біотичного та абіотичного середовищ, вирішення комплексних завдань, що стосуються охорони й оптимізації стану лісів в умовах техногенезу. Порушення трофічних зв’язків веде до дисбалансу основної функції екосистеми – трансформації енергії та забезпечення кругообігу речовин. Питання цього напряму пов’язані з хімічним, радіоактивним, електромагнітним, шумовим, вібраційним, тепловим та іншими видами забруднення середовища, небезпечними для органічного світу і, в першу чергу, для людини. Сюди відносяться і питання моделювання антропогенного впливу на лісове середовище, організація служби екологічного моніторингу, регулювання екосистем різного ступеня деградації, прогнозування їх розвитку та інші екологічно-природоохоронні питання. 10

АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЛІСІВ Еволюційно-генетичний. Суть його полягає в тому, що глобальні екологічні зміни ведуть до збіднення генофонду і біоценофонду лісів, зменшення їх еволюційного потенціалу, через зниження рівня адаптації до монотипних екосистем (монолісокультур). Через це біосфера втрачає еволюційну та генетичну пластичність. Соціальний. Він зводиться до того, що глобальні зміни екоситуації в лісах, їх негативні наслідки викликають соціальний ефект. Населення все більше розуміє значення лісу, тягнеться до його краси та цілющих властивостей. У рекреаційному аспекті спостерігається обернено пропорційна залежність – чим менш благополучніші регіони, тим більший потяг населення у них до відпочинку на лоні природи. Економічний. Завдання економічного напряму охорони лісового біому біосфери – обґрунтування економічних основ раціонального використання, збереження і відтворення його природних ресурсів. Геосозологічна оцінка лісових природних ресурсів включає такі їх характеристики: вичерпність, відновлюваність, замінність, можливість регулювання, матеріальновиробнича вартість, комплексність використання, екологічне й суспільно корисне значення тощо. Природоохоронні заходи доцільно спрямувати, в першу чергу, на збереження невідновних і частково відновних ресурсів, раціональне використання й заміну швидко вичерпних ресурсів. 11

АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЛІСІВ Правовий. Без досконалого екологічного і лісового права зберегти ліси та їх багату природну спадщину не можна. Нормативно-правова база – це правила взаємодії людського суспільства з природним середовищем, поводження населення в лісовому оточенні. Охорона природи, у тому числі й лісів, повинна базуватися на окремому кодексі законів. Політичний. Охорона лісів біосфери – важлива політична проблема. Тому в її вирішенні чільне місце належить суспільним наукам. У зв’язку з цим, даний напрям має стати одним із провідних в охороні біосфери, використовуючи політичний ресурс. Його завдання полягає в розробці соціально-політичних і правових основ регулювання взаємодії суспільства і лісу як на національному, так міжнародному рівнях. Освітньо-виховний. Розуміння актуальності та значення різних питань охорони лісів залежатиме від загального екологічного усвідомлення суспільства та його природоохоронної культури. Завдання цього напряму полягає в розробці педагогічних основ природоохоронного виховання суспільства. Всебічне осмислення комплексної проблеми охорони лісів біосфери має істотний вплив на формування не лише природоохоронних екологічних і соціально-економічних концепцій людини, а й її духовної суті. У свою чергу духовна суть впливає на характер і напрями природоохоронних досліджень і природоохоронних дій людини. 12

ПРИНЦИПИ ПРИНЦИПИ ОХОРОНИ ЛІСІВ

Відповідно до природоохоронного законодавства основні принципи охорони лісів, як цілісної проблеми збереження довкілля, мають свою специфіку. До них належать передусім такі: ► обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання лісових ресурсів під час здійснення лісогосподарської діяльності; ► екологізація виробництва лісової продукції на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних лісових ресурсів, широкого впровадження новітніх лісозберігаючих технологій; ► збереження просторової та видової різноманітності й цілісності лісових природних об’єктів і комплексів; ► науково обґрунтоване і прогнозоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства під час лісогосподарської діяльності; ► обов’язковість екологічної експертизи головних видів лісокористування; ► гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан лісів, формування у населення природоохоронного світогляду; ► науково обґрунтоване нормування впливу лісогосподарської діяльності на навколишнє природне середовище в цілому; 13

ПРИНЦИПИ ОХОРОНИ ЛІСІВ ► стягнення збору за забруднення лісів та погіршення якості їх ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; ► вирішення питань охорони лісів та використання їх ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності лісових територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на їх екологічну обстановку; ► поєднання заходів стимулювання і відповідальності в охороні лісів; ► вирішення проблем охорони лісів на основі широкого міждержавного співробітництва. НАПРЯМИ ОХОРОНИ ЛІСІВ Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними напрямами охорони лісів можна вважати: 1. Спостереження, прогнозування, державний облік та інформування громадськості про стан лісів через механізми моніторингу, ведення кадастрів, державного обліку тощо. 2. Екологічна експертиза лісокористування. 3. Стандартизація і нормування в галузі охорони лісів та лісокористування. 4. Контроль і нагляд у галузі охорони лісів (державний і громадський контроль, прокурорський нагляд). 5. Регулювання використання лісових ресурсів. 14