1. Походження та становлення екології

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ

Історія становлення екології налічує кілька тисяч років Період до нашої ери Перші екологічні знання зародилися в середовищі розвитку давніх культур Китаю, Єгипту, Месопотамії, Індії. Наприклад, на піраміді Хеопса вже тоді написали «Люди загинуть від невміння користуватись силами природи і від незнання істинного світу». Від Геракліта (~544/540-483 pоки) починається історія екології. Він стверджував про існування зв'язку в живій природі, підкреслюючи її рухомість і мінливість. Емпедокл (~490-430 pоки) висловив думку про еволюційний розвиток природи. "Потвори, які раніше заселяли Землю, загинули через те, що не змогли пристосуватись до умов середовища, які змінювались". Платон (428-347 pоки) вперше відобразив складність відношення природи і людини, які є результатом надприродних сил. Тобто, природа керується Богом, але почала відходити від нього тоді, коли людина почала втручатись в керування природою, що стало причиною катастроф. Коли світ керувався Богом, була повна гармонія природи і людини. 5

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ

Період до нашої ери Аристотель (384-322 pоки), учень Платона, описав близько 500 видів тварин та особливості їхньої поведінки. Великого значення він надавав взаємодії людини з природою і вважав, що тварини і людина постійно пристосовуються до довкілля, тому не можна ігнорувати природу та її закони. Теофраст (327-287 pоки до н. е.), учень Аристотеля, "батько ботаніки" писав про вплив топографічних і географічних умов, клімату і погоди на рослини і навпаки. Він вперше зробив поділ рослин за життєвими формами. Пліній Молодший вивчав вплив горіха волоського на рослини в його тіні.

Період від нашої ери до Середньовіччя У цей час основний вплив на вивчення природи мала церква. Свідченням цього є твір Іоанна Скота Еріугени (810-877 pоки) “Про розділення природи», у якому він писав, що природа розвивається за своїми законами, які визначені Богом. Той, хто пізнає природні процеси, наближається до Бога. Натомість інші вчені вважали, що науки про живу природу розвивалися повільно через релігійні упередження. 6

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ Період Відродження У цей час вивчення взаємодії людини та природи поступово відійшло від теології. Леонардо да Вінчі (1452-1519 pоки) говорив про те, що людина і природа складають єдине ціле, проте, на відміну від природи, людина є дійовим началом і тому між ними йде постійна боротьба, у якій, попри всю свою активність людина завжди програє.

Річард Бредлі визначив поняття про біопродуктивність, а Бюфон в “Природній історії” – зв’язки організмів та вплив на них погоди. Окрім них, вже на той час вчені торкалися й таких проблем: залежність організмів від умов їх проживання; харчові зв’язки; організація чисельності організмів тощо.

У цей період в Росії за час правління Петра І вперше вводяться заходи з охорони природи. Створюються лісові управління, вперше в історії країни вводиться посада обервальдмайстера – лісового міністра. Укази про охорону природи регламентують мисливство, забороняють хижацькі способи рибальства, передбачають охорону водойм. Покарання за порушення цих указів було вкрай суворим – аж до смертної кари. 7

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ Період Нового часу Розвитку екології сприяли відкриття в природничих науках (фізиці, хімії, біології). Френсіс Бекон (1561-1626 pоки) у творі "Новий Органон" порівнював природу з книгою, яку треба правильно читати. Гармонізацію взаємовідносин між людиною і природою він бачив у науково-технічному прогресі. Противником цього підходу був відомий представник французького Просвітництва Жан-Жак Руссо (1712-1778 pоки). Він вважав, що в далекому минулому люди жили в повній гармонії з природою, яка давала їм все необхідне для існування. Автор першого еволюційного вчення Ж.-Б. Ламарк (1744-1829 pоки) вважав, що вплив зовнішніх обставин – одна з найважливіших причин пристосувальних змін організмів, а також еволюції тварин і рослин. Карл Лінней висловив думку про існування "економії" природи, під якою він розумів "взаємозв'язки усіх природних тіл, на яких ґрунтується рівновага у природі". Його спостереження вже за своєю суттю були екологічними. Значного вкладу у вивчення природних явищ внесено Юстасом Лібіхом (1803-1873 pоки), який займався вивченням впливу зовнішніх факторів на рослини. 8

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ Період дарвінізму Чарльз Дарвін у своїй праці "Походження видів шляхом природного відбору" (1859) зазначав, що вплив довкілля на живі організми та їх пристосувальні реакції є основними рушійними силами еволюції. Досі багато вчених по суті займались практичною екологією, не називаючи її так. Лише в 1866 році завдяки німецькому зоологу Ернсту Геккелю ця нова галузь знань одержала свою назву. "Екологія – це наука про економію, домашній побут тваринних організмів. Вона покликана вивчати загальні взаємовідносини тварин як в органічному, так і в неорганічному середовищах, їх дружні відношення до інших тварин і рослин, з якими вони вступають у прямі чи непрямі контакти". Тобто, екологія – це пізнання економіки природи. Термін «екологія» походить від грецьких слів "ойкос" (житло, місце існування) та "логос''(вчення, наука, слово). Видатний російський вчений В. В. Докучаєв (1846-1903 pоки), який є засновником наукового ґрунтознавства, обґрунтував взаємозв'язок рослинності та ґрунту. Він показав вплив ґрунтів, як зовнішніх обставин, на рослини і зворотній вплив рослин на процес ґрунтоутворення. 9

ІСТОРІЯ ПОНЯТТЯ Період XX століттія – основний розвиток екології У 1900 році екологію визнано самостійною науковою дисципліною. У 1910 році у Брюсселі відбувся III ботанічний конгрес, на якому відокремили екологію рослин (ботанічну) та екологію тварин (зоологічну) і виділено перші основні розділи загальної екології – екологію організмів (аутекологію) і екологію угруповань (синекологію). У період 1913-1920 pоки були створені перші екологічні наукові товариства. Екологію, як навчальний предмет, почали викладати в університетах. У 30-х роках сформувався новий розділ загальної екології – популяційна екологія (демекологія). Засновником її став англійський зоолог Чарльз Ельтон, який у своїй книзі "Екологія тварин" (1927) перевів увагу з окремого організму на популяцію організмів. У 1935 році англійський учений А. Тенслі увів поняття екосистема. У 1942 році В. М. Сукачов обґрунтував уявлення про біогеоценоз. У цей період теоретичну основу екології склали такі вчення: Клементса та Шелфорда – про біоценоз; Ліндемана та Хатчинсона – про ланцюги живлення та кругообіг речовин в природі; Бріджа і Джуда – про озерні екосистеми та інші. 10

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ

Професор В. П. Кучерявий виділив чотири етапи становлення екології:

1. Етап зародження первинних екологічних знань (від VI віку до н.е. до XVIII століття).

2. Етап класифікаційних досліджень (початок XVIII століття — середина XIX століття).

3. Етап екосистемних досліджень (із середини XIX століття до середини XX століття)

4. Етап екологічної охорони біосфери або суспільного усвідомлення глобального значення екології для виживання людства. (з другої половини XX століття і до нині).

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ

Ю. Одум “Екологія – цебіологія навколишнього середовища”. В. П. Кучерявий “Екологія – наука про взаємодію живих істот між собою і навколишньою неорганічною природою, про зв’язки в надорганізмових системах, структуру й функціонування цих систем”. С. Ю. Попович “Екологія – це інтегральна міждисциплінарна комплексна наука про взаємодію організмових (у тому числі людини) і надорганізмових систем між собою та навколишнім неорганічним світом на відповідних рівнях його організації”.

Ріст суспільного інтересу мав глибокий вплив на академічну екологію, зробивши її інтегрованою, тобто містком між природничими і суспільними науками. Виходячи з цього, вона має принаймні три тлумачення: - як класична біологічна наука; - як біосоціальна наука про багато рівнів системи “природасуспільство”; - як складна гуманістична стратегія розвитку світової цивілізації.

2. РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ

14

Екологія вивчає такі рівні організації живої матерії: біосферологія — сукупні біогеоценози синекологія — біоценози демекологія – популяції вд – особини

Об’єкти дослідження в екології – біологічні, географічні, соціальні, економічні, технологічні та інші. Відповідно існує багато різноманітних “екологій”. Предметом дослідження в екології є вивчення процесів взаємодії між об’єктом дослідження і довкіллям його існування (причини виникнення цих процесів, їх механізм, наслідки дії, зворотний взаємозв’язок тощо).

Біотичні компоненти

гени клітини тканини органи організми популяції угруповання

Абіотичні компоненти

речовина енергія

Системи біотичні екотичні