Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Земельне право_конспект лекцій.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Лекція 4. Право землекористування

1. Поняття і зміст права землекористування

2. Суб’єкти та об’єкти права землекористування

3. Види права землекористування

4. Особливості права постійного землекористування

5. Набуття та припинення права землекористування

6. Права та обов’язки землекористувачів

1. Поняття і зміст права землекористування

У сучасних умовах використання земель здійснюється як власниками земельних ділянок, так і землекористувачами. У першому випадку правовою формою такої експлуатації зе­мель виступає право власності на земельні ділянки, у другому – право землекористування.

Право землекористування – це права та обов’язки суб’єктів прав на землю щодо володіння та користування землею.

Правові приписи, присвячені регламентації відно­син щодо використання землі, зосереджені у главі 15 ЗК України.

Сутність права землекористування як правовідносин, які ви­никають у процесі використання земельних ресурсів, полягає в тому, що вони включають сукупність прав та обов’язків, пов’язаних зі здійсненням права землекористування.

Отже, праву землекористування притаманний комплексний характер, що систематизує законодавчі вимоги і, по-перше, об’єднує їх у земельно-правовий інститут, по-друге, охоплює правомочності (право володіння та право користування земель­ною ділянкою) суб’єктів – користувачів конкретних земельних ділянок, по-третє, регламентує права й обов’язки землекористу­вачів, які реалізуються у правовідносинах.

2. Суб’єкти та об’єкти права землекористування

Суб’єктами права землекористування виступають юридичні та фізичні особи, які в установленому законом порядку набули це право для досягнення відповідних цілей і мають у зв’язку з цим певні земельні права та обов’язки.

Передбачена законом можливість підприємств, установ та ор­ганізацій виступати як самостійний суб’єкт землекористування становить їх земельну правоздатність. Така правоздатність зав­жди відповідає цілям та завданням діяльності юридичної особи, які закріплені у статутних документах.

Поняття земельної правоздатності застосовується лише до суб’єктів, які здійснюють землекористування.

Певні особливості притаманні фізичним особам як суб’єктам права землекористування. Серед них чинне земельне законодав­ство розрізняє громадян України, іноземців та осіб без громадян­ства. Ця категорія суб’єктів може здійснювати використання землі на умовах оренди, обмежено користуватися чужою зе­мельною ділянкою тощо.

Самостійне значення для громадян має поняття земельної дієздатності. Оскільки вона припускає свідому поведінку особи, яка викликає юридичні наслідки, то така поведінка вимагає пев­ного життєвого досвіду і правильного розуміння значення своїх учинків. У зв’язку із цим земельна дієздатність може бути ви­знана за громадянами не в однаковому обсязі.

Об’єкт права землекористування – це те, з приводу чого фор­муються й існують відповідні земельні правовідносини. Таким об’єктом виступає певна індивідуально визначена та юридично відокремлена земельна ділянка (або її частина), яка перебуває у державній, комунальній або приватній власності, що закріплена за конкретним суб’єктом для використання згідно з її цільовим призначенням. Саме з приводу цієї ділянки виникають і здійсню­ються відповідні земельні правовідносини як форма реалізації суб’єктивного права, а також відповідні повноваження земле­користувача: право володіння та право користування земельною ділянкою, а іноді й внутрішньогосподарського управління нею. Отже, таким об’єктом є земельна ділянка, місцерозташування і межі якої визначаються на місцевості з урахуванням її розміру.