7. Ведення державного земельного кадастру

Законодавче визначення Державного земельного кадастру наведене у ч.1 статті 193 ЗКУ, статті 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»:

Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є функцією державного управління земельним фондом, за допомогою якою держава та­кож здійснює вплив на процес забезпечення раціонального вико­ристання та охорони земельних ресурсів.

Правові засади державного земельного кадастру визначені у статтях 193-204 ЗК України. Згідно зі статтею 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечен­ня необхідною інформацією органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування, заінтересованих підпри­ємств, установ і організацій, а також громадян з метою регу­лювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використан­ням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунту­вання бізнес-планів та проектів землеустрою. За змістом дер­жавний земельний кадастр включає відомості і документи про правовий режим земель, їх розподіл серед землевласників і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями зе­мель, а також дані про якісну характеристику земель і їх на­родногосподарську цінність. Дані земельного кадастру вико­ристовуються у процесі законодавчого регулювання земель­них відносин, реалізації державою функцій державного управління земельним фондом, а також при вчиненні громадя­нами та юридичними особами дій щодо реалізації їхніх зе­мельних прав та обов'язків.

8. Державна реєстрація прав на землю

Важливою функцією державного управління земельними ре­сурсами є державна реєстрація прав на землю та іншу неру­хомість.

Державна реєстрація прав на землю – офіційне визнан­ня і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права орен­ди землі, їх обмежень, земельних сервітутів тощо, що супрово­джується внесенням даних про зареєстровані права до Держав­ного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Указані відносини регулюють Закон України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Теми для самостійного вивчення:

1. Контроль за використанням та охороною земель.

Лекція 8. Правове регулювання використання земель у межах населених пунктів

1. Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів

2. Склад планувальної документації щодо використання земель у межах населених пунктів

3. Право на забудову

4. Особливості виникнення права на забудову земельної ділянки