1. Поняття і зміст правової охорони земель

Конституція України проголошує землю основним національ­ним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це положення Основного Закону країни знайшло відображення і деталізацію у ЗК України та інших актах земельного законодав­ства. Так, статтею 5 Кодексу встановлено, що земельне законодавство базується на таких «землеохоронних» принципах, як принцип забезпечення раціонального використання й охорони земель та принцип пріоритету вимог екологічної безпеки. Це означає, що головним завданням ЗК України у галузі регулювання земель­них відносин є охорона земель. Інші завдання Кодексу, такі як приватизація земель та досягнення економічної ефективності землекористування, можуть досягатися за умови забезпечення охорони земельних ресурсів.

Викладені в ЗК України принципи охорони земельних ре­сурсів знайшли свою конкретизацію в інших законодавчих ак­тах, у першу чергу в Законі України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. В цьому Законі визначені принципи державної політики у сфері охорони земель. Згідно зі статтею 3 Закону такими принципами є: 1) забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу; 2) пріоритет ви­мог екологічної безпеки у використанні землі як просторового ба­зису, природного ресурсу й основного засобу виробництва; 3) від­шкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель; 4) нормування і планомірне обме­ження впливу господарської діяльності на земельні ресурси; 5) поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; 6) публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Держав­ного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

У процесі здійснення державою, власниками і користувачами земельних ділянок та громадськістю землеохоронної діяльності реалізуються правові приписи щодо охорони земель, внаслідок чого забезпечується виконання чотирьох основних функцій правової охорони земель: регулюючої, стимулюючої, контроль­ної та каральної.

Регулююча функція правової охорони земель полягає у вста­новленні правил раціонального використання земельних ре­сурсів. Перш за все такі правила встановлюються у формі обов’язків власників і користувачів земельних ділянок щодо їх раціонального використання, нормативів допустимої експлуатації земель, нормативів їх якісного стану та допустимого антро­погенного навантаження на земельні ресурси. Так, у статтях 91 та 96 ЗК України визначені обов'язки осіб, що використовують земельні ділянки. Власники землі і землекористувачі зобов’язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні власти­вості землі, дотримуватися обмежень, пов’язаних зі встановлен­ням охоронних зон, зберігати протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем тощо.

Стимулююча функція правової охорони земель полягає в за­провадженні економічних стимулів раціонального використання та охорони земельних ресурсів. Такі стимули передбачені у статті 205 ЗК України. Згідно зі статтею економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель спрямовано на підвищення заінтересованості власників і користувачів земель­них ділянок у виконанні вимог законодавства щодо охорони зе­мельних ресурсів. Економічне стимулювання раціонального ви­користання та охорони земель передбачає: а) надання податко­вих і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодер­жавними та регіональними програмами використання й охорони земель; б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподар­ського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів вна­слідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктив­них земель, що стали такими не з їх вини.

Контрольна функція правової охорони земель зводиться до здійснення відповідними органами державної влади та місцево­го самоврядування державного контролю за використанням та охороною земель. Провідна роль у здійсненні такого контролю належить Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель – урядовому органу державного управління, який діє у складі Мінприроди України. Крім того, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють Державний комітет лісового господарства України, Міністер­ство охорони здоров’я України та деякі інші центральні органи виконавчої влади.

Каральна функція правової охорони земель проявляється у встановленні санкцій за порушення правил раціонального вико­ристання й охорони земель та їх застосуванні до порушників зе­мельного законодавства. Санкції за порушення норм земельного законодавства застосовуються судами, а також державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель та деякими іншими посадовими особами.