8. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення

Загальна площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн гектарів, з яких лісовою рослинністю вкрито 9,5 млн гек­тарів, що становить 15,7 % території України. За останні 50 років лісистість зросла майже в 1,5 раза. Половина лісів України нале­жить до штучно створених.

Як визначено у статті 2 ЛК України, об’єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Однак лісовий фонд як сукупність усіх лісів у межах території Ук­раїни не може бути об'єктом будь-чиїх прав, окрім права Ук­раїнського народу. Суть цього права полягає у визначенні через систему державно-правових інститутів змісту і механізму реа­лізації державної лісової політики, що виражає волю Україн­ського народу.

Згідно зі статтею 1 ЛК України ліс – це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рос­линність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тва­ринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компо­нентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Згідно зі статтею 4 ЛК України лісовий фонд охоплює не всі землі з деревними насадженнями. До нього належать лише лісові ділян­ки, зокрема захисні насадження лінійного типу, площею не мен­ше 0,1 гектара. Разом з тим, до лісового фонду України не нале­жать земельні ділянки більшого ніж 0,1 гектара розміру, якщо на них знаходяться: 1) зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; 2) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дач­них і садових ділянках.

Лісова земельна ділянка — це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відпо­відно до ЛК України для ведення лісового господарства та вико­ристання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (стаття 1 ЛК України).

Лісові земельні ділянки у сукупності складають землі лісового фонду. Разом з тим, за екологічним і соціально-економічним зна­ченням та залежно від основних виконуваних ними функцій ліси України поділяються на такі категорії:

1. захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунто­захисні та інші захисні функції);

2. рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекре­аційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Розпорядження землями лісогосподарського призначення здійснюють органи влади, визначені ЗК України. Так, згідно зі статтями 123, 149 та 150 ЗК України та статтею 31 ЛК України вилу­чення та надання вкритих лісами земель державної власності у постійне користування державним та комунальним юридичним особам здійснюється за рішенням обласної державної адмініст­рації. Однак, якщо лісова земельна ділянка надається для нелісогосподарських потреб, а її площа перевищує 1 гектар, то вилучення та надання таких ділянок здійснюється виключно на підставі постанов Кабінету Міністрів України. Порядок управ­ління й контролю у сфері охорони та використання лісів і земель лісового фонду, а також компетенція державних органів у цій га­лузі визначені також у статтях 25-33 ЛК України.

Цільове призначення лісових земельних ділянок. За своїм змістом цільове призначення земель лісогосподарського призна­чення являє собою встановлені законодавством та конкретизо­вані відповідними органами влади допустимі межі використання лісових земельних ділянок громадянами та юридичними особа­ми. Землі лісогосподарського призначення повинні використову­ватися для закладення, вирощування, відновлення та охорони лісових насаджень, а також для використання інших лісових ре­сурсів. Тому і ЗК України, і ЛК України вимагають від власників та користувачів лісу дотримання вимог законодавства про цільо­ве використання лісових земельних ділянок як обов'язкової умо­ви здійснення всіх без винятку лісових прав.