2. Землі житлової та громадської забудови

Землі житлової та громадської забудови самостійна катего­рія серед земель України. Вона з’явилася замість земель населе­них пунктів, які відповідно до раніше чинного земельного законо­давства теж характеризувалися самостійним правовим режимом.

Згідно зі статтею 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки у межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забу­дови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

При визначенні поняття цих земель законодавець бере за основу два взаємопов'язаних критерії: їх місце розташу­вання – у межах населених пунктів та цільове призначення – використання для розміщення забудови.

Всі населені пункти в Україні виконують у системах розсе­лення різні за своїм характером функції. Згідно з чинним законо­давством серед них виділяють дві категорії – міські та сільські поселення. Міські поселення – це міста (республіканського, об­ласного і районного значення), а також селища. Сільські поселен­ня включають села і селища незалежно від їх адміністративного підпорядкування.

Залежно від характеру забудови серед земель житлової та громадської забудови можна виокремити земельні ділянки, які призначені та використовуються для житлової чи громадської забудови, а також розміщення інших об'єктів загального кори­стування. У свою чергу, з урахуванням поділу житлової забудо­ви на садибну і несадибну можна розрізняти відповідні земельні ділянки.

На відміну від житлової, громадську забудову становлять об’єкти соціально-культурного та комунально-побутового при­значення, які розташовані на відповідних земельних ділянках. До таких об’єктів, зокрема, належать: заклади освіти, установи охорони здоров’я і соціального забезпечення, відпочинку, фіз­культурно-спортивні споруди, культурно-освітні заклади, ми­стецькі установи, підприємства торгівлі, громадського харчу­вання та побутового і комунального обслуговування тощо. Пра­вовий режим земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, теж характеризуються певними особливостями.

До земель житлової та громадської забудови мають належати не лише земельні ділянки, зайняті житловими і громадськими будівлями, спорудами та об’єктами загального користування і призначені для їх обслуговування, а й ті, які відповідно до місто­будівної документації підлягають забудові житловими, кому­нально-побутовими і соціально-культурними будівлями та спо­рудами, а також іншими об'єктами загального користування.

3.Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення

Вони займають площу 2,03 млн гектарів. Їх правовий режим визначається нормативними приписами, які зо­середжені в ЗК України (глава 13) та низці інших нормативних актів. Більшість правових норм, які регулюють правовий режим зазначених земель, закріплені в окремих правових актах, при­свячених в основному спеціальній діяльності тих чи інших підприємств, установ та організацій, зокрема у Повітряному ко­дексі України (далі – ПК України), законах України «Про дер­жавний кордон», «Про оборону України», «Про транспорт», «Про зв’язок», «Про залізничний транспорт», «Про трубо­провідний транспорт», «Про електроенергетику», «Про авто­мобільний транспорт», «Про використання земель оборони» тощо.

До цих земель стаття 65 ЗК України відносить земельні ділянки, надані у встановленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Землі цієї категорії поділяються на самостійні види (підкатегорії): землі промисловості, землі транспорту, землі зв’язку, землі енергети­ки, землі оборони, землі іншого призначення.

Критерієм такого поділу земель є характер спеціальних завдань, для здійснення яких призначені і надаються відповідні земельні ділянки підприємствам, установам та організаціям.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення відповідно до статті 65 ЗК України встановлюється законом. Це означає, що лише Верховна Рада України може на рівні закону визначити вимоги щодо використання земель конкретного виду в межах єдиної категорії. Так, наприклад, Закон України «Про використання земель оборони» визначає правові засади і порядок вико­ристання відповідних земель.

Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення відрізняються від інших категорій зе­мель України своїм основним цільовим призначенням, яке обу­мовлює й особливості їх правового режиму. Використання цих земель пов’язане головним чином з обслуговуванням несільськогосподарських потреб, тобто вони виконують роль просторової операційної бази, території, на якій розміщуються різного роду об'єкти. Цільове призначення окремих підкатегорій зазначених земель відображається у найменуванні їх видів, що цілком логічно й закономірно.

Правовий режим всіх видів (підкатегорій) цих земель базу­ється на єдиних принципах: загальнодержавного та суспільного значення категорії земель, до складу якої вони входять; спе­ціальних завдань використання таких земель тощо.

Головною ознакою їх правового режиму є забезпечення раціо­нального екологічно збалансованого використання землі при експлуатації різних несільськогосподарських об’єктів. Особли­вості ж правового регулювання використання та охорони окре­мих видів земель, що входять до складу цієї категорії, зумовлені специфікою їх цільового призначення.

Суб'єктами прав на зазначені землі можуть виступати, як правило, підприємства, установи та організації, тобто юридичні особи. Здебільшого постійними користувачами щодо названих земель є державні підприємства, установи та організації проми­словості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та інших га­лузей суспільного виробництва.