3. Планування використання та охорони земель

Планування використання та охорони земель як функція державного управління землями – це врегульована нормами права діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання використання територій, яка полягає у розробленні та затвердженні містобудівної доку­ментації, відповідно до якої здійснюється забудова та викори­стання земель населених пунктів і прилеглих до них земель.

В Україні така діяльність регулюється ЗК України, Законом Украї­ни «Про регулювання містобудівної діяльності» (2011 р.) та іншими правовими актами.

Відповідно до законодавства, планування територій у нашій країні здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. На загальнодержавному рівні планування те­риторій здійснюється шляхом розроблення Генеральної схеми планування території України, якою визначаються основні на­прями раціонального використання території країни, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, здоров'я населення, пам'яток історії та культури, дер­жавні пріоритети розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Гене­ральна схема розробляється Кабінетом Міністрів України та за­тверджується Верховною Радою України.

Чинна Генеральна схема планування території України за­тверджена Верховною Радою України 7 лютого 2002 р. і розра­хована на період до 2020 р. Генеральна схема складається з тек­стових та графічних матеріалів, в яких зроблений аналіз стану використання території України, визначені основні напрями її використання на період до 2020 р., а також викладений механізм реалізації Генеральної схеми.

Важливим напрямом планування використання земель є їх природно-сільськогосподарське районування. Згідно зі статтею 179 ЗК України природно-сільськогосподарське районування земель – це поділ території з урахуванням природних умов та агробіо­логічних вимог сільськогосподарських культур. Тому викори­стання та охорона сільськогосподарських угідь повинні здійсню­ватися відповідно до природно-сільськогосподарського району­вання. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначений постановою Кабінету Міністрів України

4. Встановлення цільового призначення земельних ділянок

Усі землі в межах території України незалежно від їх природ­ного стану складають одне ціле – землі України (ст. 18 ЗК України). ЗК України поділяє всі землі країни на дев'ять категорій, зокрема на: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначен­ня; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі проми­словості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок. Встановлення цільового призначення земельних діля­нок не є централізованою функцією, яка здійснюється одним ор­ганом влади. Згідно зі статею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки відбу­вається при прийнятті відповідним органом влади рішення про передання ділянки громадянинові чи юридичній особі у влас­ність, постійне користування чи оренду, а також при викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної не­обхідності або вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи, а також у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою чи про ство­рення об'єкта природно-заповідного фонду чи історико-куль­турного призначення.

Порядок зміни цільового призначення земельної ділянки. Незважаючи на віднесення функції встановлення цільового при­значення земельних ділянок до компетенції органів влади, певні права щодо встановлення цільового призначення надані також громадянам та юридичним особам. Зокрема, вони мають право ініціювати зміну цільового призначення ділянок, які перебува­ють у їх власності.

Прийняття рішення про зміну цільового призначення зе­мельної ділянки. За загальним правилом, якщо земельна ділян­ка розташована в межах населеного пункту, то рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки приймає сіль­ська, селищна або міська рада, якщо ж земельна ділянка знахо­диться за межами населених пунктів, то таке рішення прий­мається районною або обласною державною адміністрацією.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільо­вого призначення земельних ділянок. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно у викладеному вище порядку. Порушення цього по­рядку тягне за собою певні правові наслідки (стаття 21 ЗК України).