4. Підстави та порядок припинення земельних сервітутів

Підставами припинення права земельного сервітуту є юри­дичні факти, з якими закон пов’язує припинення права земель­ного сервітуту.

Підстави та порядок припинення права сусідського земель­ного сервітуту. Перелік підстав припинення дії сусідського зе­мельного сервітуту визначений у статті 102 ЗК України. Згідно з цією статтею, дія сусідського земельного сервітуту підлягає при­пиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено сусідський земельний сервітут; в) порушення влас­ником сервітуту умов користування сервітутом; г) закінчення терміну, на який було встановлено сусідський земельний сервітут; ґ) невикористання сусідського земельного сервітуту протягом трьох років; д) рішення суду про скасування сусідсько­го земельного сервітуту. Зокрема, на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено сусідський земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення сусідського земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено такий сервітут, за її цільовим призначенням.

Однак настання таких підстав не тягне за собою автоматично­го припинення дії сусідського земельного сервітуту, а є підста­вою для скасування державної реєстрації земельного сервітуту. І лише після скасування державної реєстрації дія земельного сервітуту припиняється.

Підстави та порядок припинення права особистого земель­ного сервітуту. Загальними підставами припинення права особи­стого земельного сервітуту є поєднання в одній особі власника земельної ділянки і землекористувача, а також сплив строку, на який було надано право користування. Емфітевзис та суперфіцій можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

5. Право добросусідства

Глава 17 зк України містить приблизний перелік можли­вих негативних впливів на сусідні земельні ділянки, до яких на­лежать:

а) затінення, коли в результаті будівництва власником чи ко- ристувачем на своїй земельній ділянці будівлі чи споруди, яка че- рез її висоту чи розташування поблизу межі суміжної земельної ділянки заважає доступу сонячного світла на цю земельну ділян- ку, позбавляючи відповідного комфорту людей, які постійно пере- бувають на цій ділянці, або ж потрапляння сонячного випроміню- вання на рослинність ділянки, що пригнічує її ріст;

б) задимлення, що спричиняється постійним або періодичним спалюванням на земельній ділянці сміття, листя тощо, в резуль- таті чого забруднюється повітря на сусідній ділянці;

в) неприємні запахи, що виникають у результаті утримання худоби або здійснення іншої діяльності і поширюються на сусідні земельні ділянки;

г) шумове забруднення, яке виникає при використанні влас- никами чи користувачами земельних ділянок певних технічних засобів (верстати, пилорами тощо), зокрема звуковідтворюючих пристроїв (радіо, магнітофони тощо).

За земельним законодавством України добросусідство є сукупністю врегульованих нормами земельного права відносин між власниками (користувачами) суміжних (сусідніх) земельних ділянок, у рамках яких вони мають можливість найбільш повно­го, комфортного та безпечного використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення цих ділянок.

Способи забезпечення права добросусідства

У переважній більшості випадків встановлення відносин доб­росусідства забезпечується у процесі надання земельних ділянок у власність чи користування. Йдеться про застосування таких за­собів забезпечення добросусідських відносин, як раціональне планування території населених пунктів, внутрігосподарський землеустрій на землях сільськогосподарського призначення та встановлення обґрунтованого цільового призначення земельних ділянок. Зазначені заходи здійснюються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які затверджують плани розвитку та забудови населених пунктів, встановлюють функціональні зони в межах територій сіл, селищ та міст, за­тверджують проекти землеустрою та встановлюють цільове при­значення земельних ділянок.

Підтримання та відновлення меж земельних ділянок

Згідно зі статтею 79 ЗК України земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розта­шування, з визначеними щодо неї правами. Тому важливою пе­редумовою здійснення власниками та користувачами земельних ділянок належних їм земельних прав є чітке визначення та закріплення меж, які відділяють суміжні земельні ділянки. Адже межа земельної ділянки є просторовою межею здійснення її власником чи користувачем належного йому права власності, права користування та інших прав на цю земельну ділянку.

Отже, право добросусідства передбачає, що межі та межові знаки мають постійно зберігатися власниками та користувачами земельних ділянок.

Теми для самостійного вивчення:

1. Особливості права на сервітутне користування чужою земельною ділянкою.