Публічні земельні сервітути

Публічними є земельні сервітути, які надають право доступу на чужі земельні ділянки необмеженій кількості осіб з метою за­доволення їх потреб у відпочинку, туризмі, масових спортивних заходах тощо.

Першим публічним земельним сервітутом, закріпленим чин­ним законодавством України, є лісовий земельний сервітут.

Згідно зі статтею 23 ЛК України лісовий сервітут – це право на обме­жене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою.

Отже, ЛК України встановлює можливість ви­никнення сервітутних правовідносин між власником (користува­чем) лісової земельної ділянки та особою, яка не є власником чи користувачем не тільки лісової, а й будь-якої іншої ділянки.

Як правило, публічні земельні сервітути є безплатними. Це означає, що особи, які використовують право публічного земель­ного сервітуту для задоволення певних особистих потреб, не зобов’язані вносити за таке використання плату. Більше того, суб’єкти права публічного земельного сервітуту звільнені й від сплати податкових чи інших обов’язкових платежів за користу­вання чужою земельною ділянкою.

3. Підстави та порядок встановлення земельних сервітутів

Підставами встановлення земельного сервітуту є юридичні факти, з якими закон пов’язує можливість виникнення права зе­мельного сервітуту відповідного виду. Згідно зі статтею 100 ЗК України та статтею 402 ЦК України, земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Підстави та порядок виникнення права сусідського земель­ного сервітуту. ЗК України передбачає дві підстави встановлен­ня сусідського земельного сервітуту: договір і рішення суду. В обох випадках ініціатором встановлення сусідського земельно­го сервітуту може бути власник або користувач земельної ділян­ки, який має потребу у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки для усунення недоліків його ділянки, пов'язаних з її розташуванням чи природним станом. Власник (користувач) земельної ділянки, будучи зацікавленим у встанов­ленні сусідського земельного сервітуту, повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки з пропозицією укла­сти договір на обмежене постійне або строкове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Моментом виникнення у власника (користувача) панівної земельної ділянки права використовувати обслуговуючу зе­мельну ділянку в рамках того чи іншого сусідського земельного сервітуту є державна реєстрація договору про встановлення зе­мельного сервітуту чи рішення суду про встановлення земельно­го сервітуту органом, на який покладене здійснення державної реєстрації прав на землю.

Підстави та порядок виникнення та відчуження права осо­бистого земельного сервітуту. Право користування чужою зе­мельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділян­ки та особою, яка виявила бажання користуватися нею за цільовим призначенням (стаття 407 ЦК України). Що стосується підстав виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), то воно може виникати як на підставі договору, так і на підставі заповіту (стаття 413 ЦК України).

Підстави виникнення права публічного земельного сер­вітуту. Виникнення права публічного земельного сервітуту відбувається на підставі закону, яким встановлюється той чи інший публічний сервітут. У разі прийняття такого закону у необмеженої кількості осіб виникає право на безплатний доступ та перебування на земельній ділянці державної, комунальної та приватної власності для задоволення певних особистих потреб.