10. Марко Вовчок як основоположник прози для дітей

Видатна українська письменниця-демократка Марко Вовчок літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) прийшла в літературу наприкінці п’ятидесятих років минулого століття.Шевченко просив писати казки — це ж у головній мірі світ дітей, який посів своє цінне місце в українській народній творчості, а цю творчість Марко Вовчок знала прекрасно! І на цім багатім плодотворнім ґрунті високомистецька проза для дітей Марка Вовчка зацвіла пишним квітом. Сповняючи волю поета, письменниця написала для дітей ряд творів, які стали окрасою не тільки української дитячої літератури, але й досі появляються в перекладах на різні чужі мови. Поява Марка Вовчка в нашій літературі, а в дитячій зокрема — це своєрідний вибух, що на поверхню нашого літературного світу двигнув вершинну формацію чарівної краси, і ця красачарує-полонить і досі.Минуло століття від появи збірки творів Марка Вовчка, писаних для дітей, яка вийшла 1865 р. в Петербурзі п. з. «Оповідання». До збірки ввійшли: «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», «Ведмідь», «Кармелюк», «Невільничка». В історії нашої дитячої літератури ці «Оповідання» це історична подія, бо це початок нашої мистецької прози для дітей. Цій прозі і ЇЇ авторці слід присвятити ближчу увагу. Марко Вовчок, як авторка творів власне для дітей, це, сказати б, відкриття щойно нашого часу. Свого задуму написати історію України для дітей письменниця з невідомих нам причин не здійснила, але сам факт такого задуму незвичайно промовистий. Думка писати книжку історично-національного самопізнання і писати її, власне, для дітей та ще в добу поневолення і московських цензурних митарств — це свідоцтво про глибоке усвідомлення ролі й завдання письменниці супроти молодого покоління, його вирощування в любові до рідного краю і народу. Участь М. Вовчка у французькій дитячій літературі була продиктована виключно заробітковими потребами, як теж тільки ці потреби заставили її до творчости і перекладів для дітей теж московською мовою. Українські видавництва не могли їй дати літературних заробітків, бо таких видавництв внаслідок заборон московською владою не було — саме 1863 р. появився варварський указ Валуєва з забороною українського друку. Отак високомистецька проза для українських дітей М. Вовчка зацвіла пишним квітом, але так і зразу цей квіт був у корені підтятий.

11. Літературна спадщина дитячого письменника педагога Глібова.

• Літературні псевдоніми — Простодушний, НепостоянныйСотрудник, КапитанБотвиван. Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. Леонід Іванович Глібов - видатний український письменник другої половини XIX ст. Його перу належать п’єси, казки, оповідання, ліричні поезії, байки. В історію української літератури Л. І. Глібов увійшов передусім як видатний байкар, який досяг великої реалістичності та життєвості зображення. Він змальовує події та характери так яскраво, що мораль випливає з самої байки. Динамічність розвитку подій, багатство й емоційність мови, влучність характеристик, чудові замальовки картин природи роблять байки Глібова високохудожніми творами. Байки цього видатного майстра слова - найвищий етап розвитку української класичної байки. Письменник мав великий вплив на наступні покоління українських байкарів, гумористів, сатириків, які вчились у нього високої художньої майстерності. У дитяче читання ввійшло чимало байок Л.Глібова, хоч вони призначені не лише для дітей і іноді бувають складними для розуміння соціального змісту алегорій. У байках поета викриваються і засуджуються різні пороки експлуататорського класового суспільства: хижацтво, паразитизм і зневажливе ставлення до людей, жадоба до збагачення, фальш і лицемірство, підлабузництво та інше. Діти з цікавістю читають байки Глібова – невеличкі за розміром, алегоричні, епічні твори, повчально-гумористичного змісту, у яких людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин чи речей, або зведені до простих і умовних стосунків. Байки поета доступні дітям різного віку. Найменших зацікавлюють життя і стосунки тварин, старші можуть досягнути і смисл алегорії. Глібов надавав великого значення байці, як своєрідному засобу розкриття суспільних відносин. Свою літературну діяльність байкаря Глібов почав під впливом І.А.Крилова. У його байках відображено життя, побут і звичаї народу, звучить жива розмовна українська мова. Літературнаспадщина Л. І. Глібовадосить велика й різноманітна за жанрами. Українськоюмовоювін написав 107 байок, понад 40 ліричнихвіршів, п’єсу-водевіль «До мирового», двівіршованіказки, понадпівсотнівіршованих загадок і відгадок та загадок-акровіршів. У своїх байках письменникрозкриваєсуперечностікріпосницькоїсистеми, майстерновідтворюєпотворніявища самодержавного ладу. У таких байках, як «Вовк та Ягня», «Вовк і Кіт», «Вовк та Мишеня», засуджуєтьсясвавілляпоміщиків, кріпосницькехижацтво. Найхарактернішою для цього циклу є байка «Вовк та Ягня». Тема цієї байки: розкриттявзаємовідносинміжкріпаками та кріпосниками. Його байки: «Ведмідь-пасічник» «Вовк та ягня» «Зозуля і півень» «Квіти» «Лисиця-жалібниця» «Мальований стовп» «Ой не цвісти калиноньці...» «Охрімова свита» «Пісня» «Синиця» «Солом'янийдід».