41. Зробіть загальний огляд творчості д. Білоуса для дітей

Народився Дмитро Григорович Білоус 24 квітня 1920 року в селі Курмани Недригайлівського району на Сумщині в селянській сім'ї, де вже було дев'ятеро дітей. Голодомор 30-х років привів юнака в дитячу трудову колонію до Антона Макаренка. По закінченні десятирічки вчився на філологічному факультеті Харківського університету. У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт, був тяжко поранений. Після госпіталю працював у редакції радіомовлення для партизанів України, згодом у республіканському радіокомітеті, в журналі «Вітчизна». У 1945 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка та аспірантуру при кафедрі історії української літератури. Був заступником редактора журналу «Дніпро», завідував кабінетом молодого автора при Спілці письменників України.

Перша збірка Дмитра Білоуса побачила світ 1948 року. Називалася вона «Осколочним». Автора гаряче підтримав тоді сам Остап Вишня. «До письменницького загону!» - закликав він молодого поета-сатирика. З-поміж багатьох наступних збірок варто назвати «Веселі обличчя» (1953), «Тарасові жарти» (1964), «Альфи - не омеги» (1967), «Обережно: слово!» (1984); книжки для дітей - «Турботливі друзі» (1970), «Веселий кут» (1979), «Гриць Гачок» (1986), «За Україну молюся» (2000). Книжки Дмитра Білоуса для дітей особливо пізнавальні, вони позначені ясною поетичною мовою, непідробною емоційністю та образністю.

Дмитро Білоус - упорядник і редактор двотомної «Антології болгарської поезії», до якої ввійшло багато його власних перекладів. Твори самого поета перекладалися багатьма мовами зарубіжних країн.

Дмитро Білоус - почесний академік Академії педагогічних наук України, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, премій імені Лесі Українки та Максима Рильського.

42. Зробіть аналіз творів Бориса Олійника, що ввійшли у коло дитячого читання, їх тематичне розмаїття.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року (с.Зачепилівка, Новосанжарського району, Полтавської області). Працював завідуючим відділу республіканської газети “Молодь України”. З 1962 по 1973 рік праця в журналі “Ранок”. З 1980 по 1991 рік обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе “Два роки в Кремлі” (“Князь тьми”).

Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано 1948 році. Борис Олійник – автор понад 40 книг віршів, есе, статей, які виходили в Україні, у всіх республіках СРСР, перекладалися російською, чеською, словацькою, болгарською, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. У 2005 році Борису Олійнику присвоєно звання Героя України.

У поезії «Я б спокійно лежав під вагою століть» поет створює узагальнений образ кохання, яке вабить, кличе, є джерелом постійної невдоволеності собою. Ліричний герой прагне до невловимої дівчини, яка "па кручі стоїть, огорнувши вітрами стан". Прагне з того часу, коли він ще носив меч і щит, і коли вже над ним гуде Дпіпрельстан, і коли він одягнувся в лавсан і нейлон... А вона манить його, недосяжна, як мрія, кличе вперед, не дає впасти в забуття. Вона, ця дівчина, символізує й невтолиме прагнення до ідеалу жіночої краси, й до довершеності життя, у пій же, як і в героєві,— безсмертя народу».Ще однією улюбленою темою творчості Б. Олійника є показ небуденних явищ, ситуацій і людського складного вибору. Потужність таких віршів досягається насамперед баладністю оповіді. Навіть у тих творах, які сам автор не визначає як балади, баладний струмінь є. Щоправда, деколи ледве помітний (вірші «Мати», «Похорон учителя»), а деколи навіть надпотужний, як це в поезії «Він гріб в такому захваті гонитви» чи «Надія».

Третьою улюбленою темою Бориса Олійника є тема материнства.Воно може бути знівечене війною (вірш «Дорога баби Катерини» — Олійників еквівалент Симоненкової «Баби Описі»), просте, але чесне й мужнє (цикл «Сива ластівка», поезія «Мати паша - сивая горлиця»), лірично-романтичне (вірші «Мати сіяла льон», «Пісня про матір»).

В орбіті тематичних і проблемних зацікавлень поета з самого по-чатку його творчої діяльності знаходимо вірші про єдність поколінь, братерство народів, про невсипущу працю на-ших людей, їхню пам'ять і духовне багатство, трудові й ратні подвиги. Не байдужий Олійник і до вічних тем — життя і смерті, кохання, любові й пошани до історичного минулого, до матері й дитини... Віршам і поемам Олійника властиве прагнення глибоко проникати в соціально-полі-тичні, філософські проблеми, які хвилюють суспільство.

Тему спадкоємності людського духу, взаємозв'язку ми-нулого і сучасного Олійник успішно розробляє у багатьох творах.