71. Розкрийте особливості підготовки читця до читання байки.

Байка – це невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту.

Це алегорична розповідь повчального характеру, художній твір, який, малюючи життя тварин, птахів, риб, засуджує вчинки, що трапляються в людей. Ця умовність стає зрозумілою, коли учні прочитують мораль. Отже, у байках діють звірі, речі, рослини тощо і кожна така особа втілює якусь рису характеру. Це типові персонажі. Так, в образі Вовка втілені злість, жорстокість, хижацтво, лицемірство людей; Зайця – хвалькуватість, страх; Осла – впертість, тупість; Сороки –марнослів’я, брехливість тощо. Цінність образів байки – в їх широкому узагальнюючому значенні, у можливості використання у найрізноманітніших ситуаціях. Вони через те і зберігають своє викривальне значення, що поряд із конкретно-історичними рисами, притаманними їм, володіють алегоричною узагальненістю, розкривають риси, характерні для людей різного часу і епохи.

Байка складається з двох частин:

1) зображення подій чи розповіді про них;

2) повчання (мораль), яке містить у собі поради, головну думку твору.

В початкових класах вивчаються переважно байки віршованого характеру.

У роботі над байкою дотримуємось певних вимог. Говорити про алегоричність байки не варто. Не треба взагалі вживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по завершенні аналізу описаних у ній подій. Щоб полегшити розкриття алегорії, треба вдатись до аналогій із життя.

Перед роботою над байкою вчитель розповідає про птахів або тварин, згадують, які повадки в них. Мета таких бесід – відповідно настроїти дітей на сприймання тексту. Умовність байки стає зрозумілою, коли учні перечитують мораль.

Робота над байкою включає такі компоненти:

1) сприйняття конкретного змісту;

2) усвідомлення композиції;

3) з’ясування характерних рис дійових осіб, мотивів їх поведінки;

4) визначення головної думки байки;

5) розкриття алегорії;

6) аналіз моралі.

Якщо брати до уваги таку послідовність роботи, то урок, на якому вивчають байку, включатиме такі компоненти:

1. Підготовча робота.

1)  Розповідь учителя про автора.

2) Вікторина за матеріалами байок.

3) Бесіди про тварин – дійові особи.

4) Словникова робота ( пояснюємо 1–2 слова).

Читання байки вчителем (за опрацьованою партитурою) або

прослуховування запису з фонохрестоматії, перегляд діафільму.

3. Бесіда емоційно-оціночного плану. (– Що особливо вас

вразило? – Як ви ставитесь до описаних подій?).

4. Аналіз конкретного ( фактичного) змісту байки.

1)  Усвідомлення композиції байки, опрацювання плану (вчитель дає або складають разом).

2) Розбір частин тексту (різні форми читання, смисловий, «тлумачний» аналізи). Словникова робота.

3) З’ясування мотивів поведінки дійових осіб, їх характерних рис (вибіркове читання, словесне і графічне малювання, відповіді на запитання).

4) Робота за картинкою.

5) Визначення головної думки байки.

1. Розкриття алегорії (відшуковування аналогій із життя).

2. Аналіз моралі.

3. Складання партитури виразного читання разом з учнями

(або вчитель дає свою). Виразне читання байки.

1. Читання за ролями.

2. Висновки.

72. З’ясуйте, чим зумовлюється специфіка виразного читання нарису і статті.

Нарис– це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються дійсні життєві факти, події, конкретні люди. Твори даного жанру розширюють пізнання учнів, оскільки їхня тематика різноманітна: про цікаве і незвичайне у світі природи, про Україну, її столицю, про рідний край, про людей праці та їхнє ставлення до природи. Разом з цим вони носять великий виховний потенціал: розвивають в учнів почуття любові до рідної України, поваги до людей праці; бажання трудитися, зробити добре і корисне діло, сумлінно виконувати свої обов’язки.

У роботі над нарисами необхідно враховувати своєрідність викладу: насиченість тексту фактичними даними потребує ширших пояснень, знаходження аналогій, відомих дітям з їх досвіду. Також потрібно правильно обрати форму підготовки дітей до сприйняття тексту. В одних випадках достатньо лише підвести учнів до слухання матеріалу, зацікавивши їх, а в інших – необхідно роз’яснити, про що йдеться у творі, коли і де відбуваються події, яке значення вони мали і чому про них не слід забувати. Візьмемо для прикладу, текст «Тарас Шевченко». Без роз’яснення того, в яку епоху жив Великий Кобзар, діти не збагнуть, що таке панщина. Корисно також ознайомити дітей з книгами і картинами поета.

Позитивні результати читання нарисів залежать також і від того, як організовано їх аналіз, як ведеться розбір і усвідомлення частин тексту. Як правило, кожен текст містить нові для дітей дані. Вони втілюються в невідомі школярам слова, терміни і вирази. Тому особливу увагу слід звернути на пояснення нових, незрозумілих слів. Наприклад, в тексті «Леонардо да Вінчі» слід пояснити такі слова: геній, талант, оратор, фізіолог, нотаріус, скульптор, самобутній, лицемір, шахрай.

Перевіркою результативності роботи над нарисом має стати узагальнююча бесіда. Вона проводиться після розбору частин. В її основу кладуться запитання, які передбачають повторення матеріалу, розповідь про те нове, що учням стало відоме сьогодні.

Загалом, нариси своєю мовою і обсягом близькі до оповідання. Їм властива до певної міри образність, емоційність. Відрізняються від оповідань в основному способом типізації явищ описаної дійсності: відтворюють не художній, а дійсний факт. Тому підготовку нарису до читання проводять за тим же принципом, що й оповідання.

 Науково-пізнавальна стаття – це пізнавальний твір, у якому доступно розповідається про досягнення науки, техніки, культури. Читання науково-пізнавальної статті збагачує пам¢ять дітей науковими знаннями, узагальнює їхні відомості про явища природи, суспільства, виховує допитливість.

На відміну від художніх, науково-популярні твори повідомляють інформацію не через художні образи, а розкривають та з¢ясовують певні уявлення, поняття, факти. Тому ділові статті треба не просто читати, а вивчати. Під час їх читання використовується наочність.

Жанровою особливістю науково-пізнавальної статті є використання наукової і спеціальної термінології. Однак у ній нерідко дається і образне уявлення про предмети, використовуються образні засоби мови. У такому випадку науково-пізнавальна стаття наближається до художнього твору. Вона відкриває учням історію і сучасний навколишній світ – у цьому їїпізнавальнезначення, а також містить великий виховнийпотенціал.

У читанках вміщені науково-пізнавальні статті з елементами відомостей історичного, природничого характеру. Перед читанням статті вчитель вводить учнів в коло тих понять що становлять її. зміст. Насиченість тексту фактичними даними потребує ґрунтовних пояснень, знаходження аналогій, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Читання й розбір статті, як правило, проводиться за частинами, щоб охопити читанням більшу кількість учнів, щоб вони добре усвідомили зміст та структуру.

Під час первинного читання більше уваги приділяється усвідомленню окремих виразів слів, з¢ясуванню окремих фактів.

Одночасно з розбором тексту з¢ясовуються слова і вирази, які не були пояснені у вступній бесіді. Перевіряється й поглиблюється розуміння учнями наукових термінів.

Для поглиблення, конкретизації і точного засвоєння змісту статті треба використовувати ілюстрації, вміщені у читанці; різноманітні таблиці, експонати, підготовлені до даного уроку (їх пояснюють учні, а учитель лише уточнює, поглиблює наявні знання).

Після розбору окремих частин статті варто підібрати до них окремі заголовки, скласти план статті.

Особливу увагу звертаємо на терміни,які перечитуємо, повторюємо.

Перевіркою результативності роботи над статтею має стати узагальнююча бесіда.