66. Правильне відтворення характерних особливостей дійових осіб казки (позитивних і негативних)

Казки використовуються у всіх вікових групах. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей. Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні казки про тварин.

Для дітей зовсім не важливо, хто герой казки: людина, тварина або дерево. Важливо інше: як він себе веде, який він – красивий і добрий або потворний і злий. Казка намагається навчити дитину оцінювати головні якості героя і ніколи не вдається до психологічного ускладнення. 

В. О. Сухомлинський приділяв пильну увагу виразності читання казки, оскільки вона викликає у слухачів багаті уявлення, пробуджує емоційний відгук на прочитане. Виразне читання допомагає дітям зафіксувати у пам'яті образи персонажів, збагнути, що той чи інший герой виявися добрим товаришем чи злим ворогом. Багата, розлога розповідь і мальовнича описовість подій, співучість і краса мови казок, яскравість зображувальних засобів, своєрідні зачин і кінцівка, триразові повтори захоплюють дітей.

Емоційне розповідання точніше відображає емоції, що подаються у казці та допомагає змісту глибше проникати у дитячу душу, викликати зацікавлення та жагу пізнання. Треба розвивати у дітей емоційне розповідання.

Дійові особи казок, як уже зазначалося, переважно поділяються на позитивних і негативних. Ця протилежність між ними розкривається через безпосередню діалогічну мову, їх вчинки, обставини, в яких вони живуть і діють, через ставлення до них народу. В цілому такі компоненти твору створюють його динаміку, виражають ідейне спрямування і манеру читання тексту. Тому кожний вчинок, дія героя, кожне слово – все, що вказує на особливість його характеру, повинно відобразитися у відповідній інтонації, її відтінках, різних тональних, динамічних і темпоральних змінах. Так, малюючи картину зустрічі Кирила Кожум'яки зі змієм, особливу увагу приділяємо їх мові, з настороженістю й прихованою лукавістю в голосі передаємо слова змія:" – А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?", а відповідь Кожум'яки – гордовито з роздратуванням: "Де вже миритися ? Битися з тобою, з іродом проклятим". Правильне відтворення характерних особливостей дійових осіб казки підсилює зорове сприймання слухачів, зосереджує їх увагу на головному.

Діалог у казці є одним із важливих засобів типізації дійових осіб. Слухаючи висловлювання персонажів твору, діти повинні давати їм свою характеристику, визначати своє ставлення до них: схвалювати чи засуджувати.

Основні методичні вимоги до виразного виконання казки:

1) аналіз змісту казки, визначення її ідейного спрямування;

2) поділ казки на частини, визначення головної думки кожної частини. Мета зачину – заінтригувати слухачів, викликати у них інтерес. Мета кінцівки – узагальнити сказане, підвести до певних висновків. Під час читання варто зробити довгу паузу, щоб дати змогу дітям ще раз осмислити почуте, пережити, поступово перейти із казкового світу в реальний;

3) читати (переповідати) казку оптимістичним (життєрадісним) тоном;

4) казку читати розповідною інтонацією, середнім темпом: читець-оповідач ніби пригадує розвиток подій, вчинки й поведінку персонажів, їх переживання;

5) чітко відділяйте голосом власне пряму мову від слів автора. Слова мовця читайте голосніше, більш чітко і розмірено, слова автора – тихіше, швидше і менш емоційно;

6) фантастичні моменти читати тихіше, ніби ви довіряєте слухачам цілком правдиву, але водночас незвичайну і секретну таємницю;

7) пам’ятати, що дійові особи казок поділяються на позитивні й негативні, тому кожен вчинок героя, кожне його слово повинно відображатися під час читання відповідною інтонацією, відтінками, тональними, динамічними і темпоральними змінами. Обов’язково відокремлюйте слова мовця від слів автора тривалою паузою;

8) у тексті казок є речення розповідні, питальні й окличні. Визначте, з якою інтонацією повинно читатися кожне з них, і дотримуйтеся цього правила під час виразного читання уривка вголос.