52. Визначте місце м. Носова у гумористичній літературі для дітей.

М. М. Носов (1908-1976) - найбільший із письменників-гумористів дитячої літератури. У його творчій біографії щасливо зійшлися захоплення технічними знаннями і дар гумориста.

Перша публікація письменника відноситься до 1938 року: у журналі «Мурзилка» було надруковане його оповідання «Витівники». Надалі в «Мурзилке» публікувалося більшість його оповідань, серед них - «Живий капелюх», «Огірки», «Чудові брюки». У 1945 році вийшов збірник для малят «Тук-тук-тук», до якого увійшли передвоєнні оповідання і нові: «Мишкова каша», «Городники», «Фантазери» і ін Пізніше з'явилися збірки для молодшого та середнього віку - «Сходинки» і «Веселі оповідання» (1947).

Найбільшу популярність здобули його казкові романи-казки про Незнайка. Носов ввів в дитячу літературу нового героя — наївного і розсудливого, пустотливого і допитливого непосиду, одержимого жаданням діяльності і що постійно потрапляє в незвичайні, часто комічні ситуації.

Перша частина - «Пригоди Незнайки і його друзів» - вперше була опублікована в київському дитячому журналі «Барвінок» за 1953-1954 роки. Друга частина трилогії - «Незнайко в Сонячному місті» - з'явилася в «Юності» в 1958 році. Третя частина - «Незнайко на Місяці» - вийшла в журналі «Сім'я і школа» (1964-1966 За своєю суттю Незнайко та інші персонажі — діти, які впевнені, що будуть жити вічно, а будь-яка складна ситуація в житті неодмінно розв’яжеться, й усе закінчиться добре. Це взагалі головний принцип дитячого мистецтва — обов’язковий «хеппі-енд».. Головний герой, Незнайко — типовий непосида, хвалько й фантазер через свою невгамовну енергію й цікавість постійно потрапляє в безглузді ситуації, з яких його (знову ж, за законом жанру!) виручають всі друзі. Життя у Квітковому, Зеленому й Сонячному містах — справедливе й природне з дитячої точки зору: ніхто не зазіхає на волю іншого; якщо з друзями трапилася неприємність, всі приходять на порятунок; немає ані бідних, ані багатих — усі рівні, і навіть товарно-грошові відносини, як такі, відсутні.

53. Зробіть аналіз казок ш. Перро із збірки «Казки матері Гусині»

Шарль Перро Відомий французький учений і письменник. Перший автор літературних казок, створених на фольклорній основі. Завдяки йому казка стала набутком дитячої літератури. Народився в Парижі в багатій сім'ї, здобув юридичну освіту. Службову діяльність успішно поєднував з літературною. Шарль Перро був відомим королівським чиновником і поетом. За наукові та мистецькі заслуги в 1671 р. обраний членом Французької академії.

Ш. Перро писав вірші, поеми, книги з літературознавства. Та світову славу йому принесли вісім казок, об'єднаних у збірку під назвою «Казки матінки моєї Гуски»: «Спляча красуня», «Червона шапочка», «Синя борода», «Кіт у чоботях», «Феї», «Попелюшка», «Ріке з чубчиком», «Мізинчик». «Осляча шкура», «Химерні бажання», «Грізельда».

Казки Ш.Перро створені під впливом народних оповідок, тому поважний літератор і науковець побоявся підписатися своїм іменем, і видав їх від імені сина.

Особливості казок Ш.Перро

1. Цікавий, жвавий сюжет, простота і безпосередність.

2. Поєднання народної основи з реальним життям

3. Дописував короткі та жартівливі повчання.

Всі казки Перро надзвичайно цікаві і за своїм сюжетом. Герої їх наділені такими яскравими рисами, що мимоволі зали-шаються в пам'яті на все життя: Червона Шапочка, Хлопчик-Мізинчик, Попелюшка. Синя Борода, Ріке-Чубчик та ін. Доля героїв незвичайна, в їх житті багато фантастичного, несподіва¬ного; вони сміливі, як Хлопчик- Мізинчик, терпляче зносять труднощі і важко працюють, як Попелюшка, добрі й довірливі, як Червона Шапочка. Приваблює у казках Ш. Перро і манера розповіді: часом дуже проста, наївна, іноді іронічна, глузлива.

Відступаючи від традицій народної казки, Перро дає описи, характеристики, подробиці побуту, правдиво змальовує реаль¬ну дійсність, вставляє свої іронічні зауваження, жарти. Так, у казці «Кіт у чоботях», розповідаючи про те, як троє Синів, одержавши в спадщину від батька-мірошника млин, осла і кота, без будь-чиєї допомоги поділили це між собою, автор заува-жує:

Вони швидко поділилися, не закликавши при цьому ні нотаріуса, ні прокурора. Адже ті враз проковтнули б їх спадщину'.

Герой казки «Хлопчик-Мізинчик», бідний лісоруб, змуше¬ний був відвести своїх дітей у ліс і покинути там, щоб не бачити, як вони помруть з голоду. Коли бідняк повернувся додому, «хазяїн,— говорить письменник,— якраз прислав їм десять золотих. Він так давно був винен лісорубові ці гроші, що бідолаха вже ніколи й не сподівався їх одержати...» .

Казки Перро, оцінюючи людину, не надає значення ні аристократичному походженню її, ні багатству, ні високим посадам.