5. Сковорода – новатор, творець, поет філософоригінальної байки.

Григорій Савич Сковорода – оригінальний мислитель і письменник, виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.

Народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, у сім‘ї малоземельного козака. У 1734 – 1753 роках з переривами навчався в Києво-Могилянсткій академії.

У 1750 році викладав поетику в Переяславській гімназії, деякий час працював і домашнім учителем у поміщика С. Томари у с. Ковраях. Тут написав свої перші вірші.

Останні 25 років життя провів у мандрах по Слобожанській Україні. Саме в цей час були написані його філософські твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина Сковороди складається з віршів зібраних у книзі “Сад божественних пісень” і збірки байок “Басняхарьковская”.

Помер 9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.

Г.Сковороданайчастішезгадується у планіфілософа, письменника (в першу чергу для дорослих). І багатохто не підозрює, щоГ.Сковородавеликучастинусвоєїтворчостіприсвятивсамедітям, юнацтву.

Г. Сковорода докінцяжиттязалишавсямандрівнимфілософом і вчителем.

Своїпедагогічні погляди вінвиклав у діалогах, віршах, байках, притчах, листах. Проблемам вихованняприсвяченойогопритчі «БлагодарнийЕродій», «Убогий Жайворонок», «Байки Харківські». Вихідними і визначальними в системіпедагогічнихпоглядів Сковороди є ідеї демократизму, гуманізму, народності та патріотизму. Ідеаллюдяності — мета всьогойогожиття, а також і мета виховання. Г. Сковорода вважав, що у вихованні треба зважати не на соціальне становище дітей, а на їхню природу, нахили, інтереси, обдаровання.

Будучи прихильником принципу народності у вихованні, вінобстоював думку, щовономаєвідповідатиінтересам народу, живитися з народнихджерел і зберігатися в житті кожного народу, висміювавдворянсько-аристократичневиховання, плазуванняпередусіміноземним.

Сковорода бувнезвичайним учителем: писав байки, викладавстародавнімови, глибокоцікавився математикою, географією, економікою.

–Учив, як жив, а жив, як навчав – найкраща риса педагога.

Жанр байки досить широко використовувавГригорій Сковорода. Його «Харківські байки» в численнихрукописних списках потрапляли в руки юнацтва та дітей, про щомаємосвідоцтво і в Шевченка, який, ховаючись хлопцем у бур'янах, «списував Сковороду».

Залишившипедагогічнупрацю і живучи в селах поблизуХаркова, Г.Сковорода написав знаменитузбіркубайок «Басни харьковскія».

Г. Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивнілюдськіриси, показує, щосправжняцінністьлюдинивизначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішнімиякостями. Ціякості — розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визначаютьучинкикожноїлюдини.

Найбільшийінтересстановлять байки, в яких Г. Сковорода викриваєнегативніявищатогочасногосуспільства. Насампередбайкартавруєзгубністьчестолюбства та сластолюбства, нестримногопрагнення до багатства і маєтків, показуєбезглуздість ба-гатства. Середбайок є такожтакі, якіспрямованіпротиненаситного и зажерливого панства, йогогонитви за славою і чинами.

Отже, філософ-байкарвважав, щовідтворенняістини є характерноюрисою байки: «Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно истины, похожа на орех свищ».

Ознакибайок Г. Сковороди:

• писані прозою;

• здебільшогопобудовані на діалогах і контрастах;

• розмовадійовихосіб часто носить полемічний характер;

• міститьдвічастини: фабулу (коротка розповідь, діютьпереважноалегоричніуособлення — звірі, птахи, комахи, явищаприроди, предмети, іноді люди) і сентенції;

• стислість і динамічність;

• сатирична спрямованість:

• наявністьморалі («сили») — народна приказка, прислів’я, стислаабовлучна мораль.