21. Проаналізуйте поетичні твори-казки Богдана Лепкого для дітей, написані за фольклорними мотивами

Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика. З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет. 1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. Зявляються перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п’ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. 1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав. 1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. 1912 р. Б. Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів «Бережани» — третю частину «Казки мойого життя», яку він не закінчив, повість «Крутіж», чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. «Краківських вістей». 21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові

Творчість Богдана Лепкого для дітей виражено позначена українським національним колоритом, вона виховує почуття гордості й любові до усього рідного, одвічно українського. А ще ці твори глибоко релігійні, вони навчають юного читача любові до Бога, церкви. Богдан Лепкий один з небагатьох, хто осягнув високі секрети художнього письма для дітей і підлітків. Він мав тут великих попередників і свідомо орієнтувався на них. Казки Богдана Лепкого - це поетичні переспіви народних казок - "Про діда, бабу і качечку кривеньку", "Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і про князенка з казки", "Про дідову дочку Марусю і про бабину Галюсю", "Про Ксеню і дванадцять місяців". Оповідь тут проста і невибаглива, але вона інтригує уже з першої сторінки, зачаровує своїм неповторним чаром. Відчувається, що письменник добре знає дитячу психологію, є майстерним і цікавим оповідачем. Характери і образи, які він створює, глибоко западають в душу, а ще навчають юного читача бути чесним і справедливим, мужнім і працьовитим. У цих казок виражений виховний момент, але їх дидактика ненав'язлива і неприскіплива. У світі казки все начебто так, як у житті, але там залишається місце для маленького дива, і юний читач живе в передчутті цього дива. Це робить його життя світлішим, радіснішим і осяйнішим. Змусити дитину вірити в диво, чекати його, сподіватися на нього - це неабияка майстерність. В казках Богдана Лепкого особливо видно його небуденний педагогічний хист.