15. Дайте характеристику творчості б Грінченка талановитого письменника вченого мовознавця етнографа пропагандиста рідного слова.

Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. підліток починає писати і сам. Письменник створює «самвидавівський» рукописний журнал, який заповнює власними оповіданнями та віршами. навчається у Харківському реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні. Так сталося, що, працюючи в казенній палаті, Грінченко мешкав у сім’ї шевця. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, письменник таким чином заощаджував гроші на книги. Вчителював він у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Виходять у світ його поетичні збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884 р.), «Під сільською стріхою» (1886 р.), «Під хмарним небом» (1893 р.), «Пісні та думи»(1895 р.),«Хвилини» (1903р.). Мав підірване задавненим туберкульозом здоров’я письменника (наслідки харківського ув’язнення. Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки Насті та її малорічного сина. Різке загострення хвороби змусило письменника вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті.Похований у Києві на Байковому. Писав: вірші, байки, оповідання для і про дітей(«Олеся»- Михайлик і Олеся -як врятувала село від татарів і померла; «Кавуни»- Санько і Стецько крали кавуни, і Стецько видав друга, а сам втік, а той – ні; «Украла»- Олександра не мала що їсти і вкрала хліб, а вчитель розбирався, виявилось, що вона голодна!; «Дзвоник»- Наталя у дит.будинку, що жила за дзвоником; «Екзамен»- як учні боялися члена шкільної ради, що сам нічого не знав; «Ксеня» -Василь іКсеня – любов з дитинства, різні соц.. групи… Ксеня 0 наймичка, Василь нікого більше не покохав.)

16. Житєвий і творчий шлях Олена Пчілка

Ольга Петрівна Косач – 5(17) липня 1849 на Полтавщиніу родині небагатого поміщика. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. У юності вона закінчила Київський зразковий пансіон шляхетних дівчат пані Нельговської, блискуче володіла французькою і німецькою мовами, добре знала зарубіжну і російську літературу, музикувала. Пишалася своїм козацько-гетьманським родом Драгоманів. Величезний, можна сказати - визначальний вплив справив на Олену Пчілку її старший брат Михайло Драгоманов, людина блискучої освіти, публіцист, історик, письменник і вчений, будитель української суспільно-політичної думки. Головною метою її життя було - "шукати правди разом з народом". Національні й соціальні й соціальні мотиви - провідні в її прозових, поетичних і драматичних творах, поетичних і драматичних творах, сьогодні майже забутих. Її повісті "Товаришки", "Артишкола", оповідання "За правдою", "Світло добра і любови", "Рятуйте!", "Півтора оселедця", "Пожди, бабо, нових правів" та ін. Відверто тенденційні, їхні сюжети часто запозичені з народних "придебенцій".тетною була постать відомої письменниці і громадської діячки, матері Лесі Українки. Вона любила і знала українське слово, українську народну творчість. На благословенній Волині записала цілу низку пісень, обрядів, народних звичаїв, опублікувала дослідницьку працю "Український орнамент". Як справжній майстер вона плекала слово і творила його. Дала життя означенню, без якого просто уявити не можна нинішній словник - "мистецтво". З її легкої руки в нашій мові прижилися "переможець", "променистий", "палкий" Збагатила українську літературу перекладами і переспівами з Овідія, Гете, Андерсена, Гюго, Пушкіна, Гоголя, Міцкевича. Олена Пчілка - один з родоначальників української дитячої літератури. Її перу належать численні поезії, казки, оповідання, ціла низка п'єс, які побачили світло рампи на сцені організованого нею дитячого аматорського театру. Не всі знають, що Олена Пчілка належить до числа перших українських жінок-видавців. До найкращих творів Олени Пчілки належать:«Товаришки» (1887),«Світло добра і любови» (1888),«Соловйовий спів» (1889),«За правдою» (1889),«Артишоки» (1907),«Півтора оселедця» (1908),п'єса «Сужена не огужена» (1881),п'єса «Світова річ» (1908) та ін.Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс:«Весняний ранок Тарасовий» (1914),«Казка Зеленого гаю»,«Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920),«Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921),«Кобзареві діти» та ін.