2. Проблема істини у філософії

Із самого початку перед людьми постало питання: якщо ми сприймаємо дійсність через певні наші образи, уявлення, поняття, то якою мірою можемо бути впевнені в їх надійності?

Основні концепції істини:

відповідності знань та уявлень дійсності (кореспондентська);

конвенціональна - істиною слід вважати те, що більшість людей погоджується визнавати таким;

прагматична - тлумачення істини як вищого ступеня корисності;

регулятивна - знання розглядаються в якості таких інтелектуальних засобів, інструментів, моделей, що забезпечують оптимальність наших взаємодій зі світом;

когерентна.

Істина --це якісна характеристика людських інтелектуальних побудов, а не реальності, істина - це не картина реальності в людському розумінні, а складне процесуальне розумове утворення, яке дає змогу констатувати наявне, виявляти суттєве та пересвідчуватись у можливостях знання.

У науці істинність знань визначають максимальним ступенем їх відповідності критеріям та нормам науковості: підтвердження фактами, підтвердження експериментальними перевірками, узгодженість із принципами наукової теорії, коректність і точність застосування термінології, логічна та концептуальна несуперечливість.

3. Форми і методи наукового пізнання

Методи емпіричного пізнання: вимірювання, описування (описування як класифікація зібраних даних та описування теоретичних положень), експеримент (пошуковий, перевірочний, здійснюючий)

Коли факти здобуті та певною мірою впорядковані, виникає необхідність їх подальшого інтелектуального опрацювання; це здійснюється на проміжному рівні наукового пізнання:

аналіз: розкладання фактів на їх елементарні складники

синтез: поєднання елементарних складників у складне цілісне явище

індукція: рух думки від окремих (часткових) фактів до ідей (узагальнень)

дедукція: рух думки від загальних ідей до фактів (індивідуальних тверджень)

ідеалізація: доведення параметрів певних фактів або явищ до гранична можливих меж: для виявлення певної якості в найповнішому варіанті (вигляді)

формалізація: застосування символічних позначень для виявлення однорідних одиниць (рис) фактів

Теоретичний рівень. Результатом теоретичного пізнання постають наукові теорії - система раціонально-логічних тверджень, понять, принципів, законів, що співвіднесені із певними сферами реальності.

аксіоматичний: виділення вихідних співвідношень сфери пізнання та встановлення з їх допомогою змісту і зв 'язків цієї сфери;

теоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем та ін.;

гіпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність фактів, виведення з гіпотез часткових тверджень та їх пояснення;

Закріплення вивченого матеріалу.

1. Вміти давати відповіді на питання:

Складові та джерела пізнання.

Види пізнання.

Особливості наукового пізнання.

Взаємодія чуттєвого та раціонального рівнів пізнання.

Проблема істини. Критерії істини.

Методи пізнання на чуттєвому рівні.

Методи пізнання на раціональному рівні.