Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення педагогіки як науки та поясніть походження терміну.

2. Охарактеризуйте об’єкт і предмет педагогіки як науки.

3. Поясніть зміст функцій педагогіки.

4. Назвіть основні завдання педагогіки.

5. Поясніть зв'язок між поняттями «навчання» та «освіта».

6. Розкрийте сутність і зв'язок понять «викладання» та «учіння» як складових навчання.

7. Поясніть зв'язок між поняттями «формування особистості» та «розвиток особистості».

8. Як розвивались освіта й педагогічна наука в історії людства?

9. Назвіть основні етапи розвитку української педагогіки.

10. Назвіть основні галузі педагогічних знань та охарактеризуйте об’єкт їх вивчення.

11. З якими іншими науками має зв’язок педагогіка? Обґрунтуйте свою відповідь.

Тема 2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень

Мета: сформувати у студентів уявлення про логіку науково-педагогічного дослідження, знання про основні види, характеристики та особливості застосування методів науково-педагогічного дослідження; уміння формулювати об'єкт, предмет, мету і завдання педагогічного дослідження; обирати методи дослідження згідно з його метою та завданнями.

План

2.1. Методологія педагогічних досліджень.

2.2. Види та науковий апарат педагогічних досліджень.

2.3. Технологія і процедури педагогічного дослідження.

2.4. Методи науково-педагогічних досліджень.

2.5. Методологічна культура інженера-педагога.

Література

1. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посіб. / Н.Є. Мойсеюк. - 3-тє вид., доп. – К.: ВАТ «КДНК», 2001. – 608 с.

2. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. центр «Владос», 1999. – Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.

3. Сластенин В.А. Общая педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов. – М.: ВЛАДОС, 2003. – Ч. 1. – 288 с.; Ч. 2. – 256 с.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 528 с. – (Серія «Альма-матер).

5. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

2.1. Методологія педагогічних досліджень

Одним із засобів розв'язання складних завдань педагогіки є методологічне обґрунтування її досліджень, бо від якості, умотивованості та достовірності рекомендацій значною мірою залежать зміст, організація і результат педагогічного процесу.

Актуальність методологічної проблематики педагогічних досліджень, з одного боку, визначається особливостями етапу пізнання, на якому перебуває сучасна вітчизняна педагогічна теорія, а з іншого – особливостями педагогічної практики сьогодення на етапі формування національної системи освіти й виховання. Нові педагогічні знання вийшли далеко за межі традиційної системи понять – наприклад, це проблеми діалектичного поєднання національного виховання громадян України із загальнолюдськими цінностями виховання, упровадження в педагогічну практику гуманістичних, особистісно орієнтованих педагогічних технологій тощо. Це зумовлює необхідність перегляду, уточнення і внесення нових понять і категорій до педагогічної теорії.

Термін «методологія» грецького походження і означає «вчення про метод» або «теорія методу». У сучасному наукознавстві під методологією розуміють, перш за все, вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.

Методологія науки дає характеристику компонентів дослідження – його об'єкту, предмету, завдань, сукупності дослідницьких засобів, необхідних для їх вирішення, а також формує уявлення про послідовність руху в процесі розв’язання дослідницьких завдань. Виходячи з цього, методологію в педагогіці слід розглядати як сукупність теоретичних положень про педагогічне пізнання і перетворення дійсності.

Науковий термін «методологія» має широке й вузьке смислове навантаження. У широкому значенні – це філософська вихідна позиція наукового пізнання, загальна для всіх наукових дисциплін. Універсальною науковою методологією є філософія, що вивчає закони розвитку природи, суспільства та мислення.

Методологія у вузькому значенні – це теорія наукового пізнання в конкретних наукових дисциплінах. Методологія дослідження педагогічних проблем вирішує насамперед стратегічні проблеми і включає принципи й методи пізнання в педагогічній теорії та практиці.

Методологічна основа педагогіки – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності. Розрізняють такі її рівні (за Е. Юдіним):

а) перший рівень – філософська методологія (загальні принципи пізнання і категоріальний устрій науки в цілому);

б) другий рівень – загальнонаукові принципи, форми й підходи (теоретичні концепції, що можуть бути застосовані до всіх або до більшості наукових дисциплін);

в) третій рівень – конкретно-наукова методологія (сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в тій або іншій спеціальній науковій дисципліні);

г) четвертий рівень – технологічна методологія (методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, що забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання).

Фундамент української педагогіки становлять українська народна філософія, праці та ідеї українських філософів про нескінченність світу, вічну зміну життя, людину – центр світобудови, свободу – найбільшу цінність людини, природу-матір, землю-годувальницю. Народна українська філософія утверджує культ людини, дитини і природи.

Компонентами методологічних рівнів є загальні закони філософії й теорії пізнання, закони логіки, закономірності психології й педагогіки, методи дослідження, вчення класиків педагогіки.

Усі рівні методології утворюють складну систему, в рамках якої між ними існує певна супідрядність. При цьому філософський рівень виступає як змістовне підґрунтя будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності.

Основні принципи методології пізнання:

– принцип єдності теорії та практики;

– принцип об’єктивності, який потребує врахування усіх факторів, які характеризують те чи інше явище;

– принцип конкретності, який вказує на суттєві сторони та закономірності об’єктивних процесів і конкретні підходи до їх оцінки;

– принцип розвитку, який полягає у формуванні наукового знання із відображенням суперечностей, кількісних та якісних змін об’єкта пізнання;

– принцип закономірності, який потребує обумовленості явищ із врахуванням відносин та зв’язків між ними.

Серед основних методологічних підходів у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях відзначають наступні.

Сучасна загальнонаукова методологія представлена системним підходом, суть якого полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а у взаємозв'язках, у системі з іншими. Системний підхід дозволяє виявити інтегративні (лат. integratio – поновлення, об'єднання в ціле будь-яких частин, елементів) системні властивості і якісні характеристики, які відсутні в окремих елементах, що складають систему.

За системного підходу педагогічна система розглядається як сукупність таких взаємопов'язаних компонентів: мета освіти, суб'єкти педагогічного процесу (педагог і учні), зміст освіти, форми й методи педагогічного процесу, засоби навчання й виховання (матеріальна база).

Конкретно-наукова методологія кожної науки і відповідно практики, що обслуговується нею, розкривається за допомогою специфічних підходів чи принципів. У сучасній педагогіці такими підходами є: особистісний, діяльнісний, діалогічний, культурологічний, національний, антропологічний тощо.

Особистісний підхід полягає в тому, що при конструюванні й реалізації педагогічного процесу орієнтуються на особистість як мету, суб'єкт, результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід наполегливо вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу; передбачає створення у навчанні й вихованні відповідних умов для природного процесу саморозвитку задатків і творчого потенціалу особистості.

Діяльнісний підхід ґрунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і практиці діяльнісного підходу, що тісно пов'язаний із особистісним. Діяльнісний підхід вимагає спеціальних зусиль, спрямованих на відбір і організацію діяльності учня, на активізацію і переведення його в позицію суб'єкта пізнання, праці та спілкування, що, в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати ціль, планувати діяльність, організовувати, виконувати, регулювати, контролювати її, аналізувати і оцінювати її результати.

Діалогічний підхід передбачає перетворення позиції педагога і позиції учня на особистісно-рівноправні. Таке перетворення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педагогічного процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує, стимулює намагання, формує мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчальних завдань на початковій стадії освіти через поступову активізацію учнів до повної саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.

Культурологічний підхід як конкретно-наукова методологія пізнання і перетворення педагогічної реальності зумовлений об'єктивним зв'язком людини з культурою як системою цінностей. Людина містить у собі частину культури. Вона не тільки розвивається на основі засвоєної нею культури, а й поповнює її новими елементами культури. У зв'язку з цим засвоєння культури є розвитком самої людини і становленням її як творчої особистості.

Національний підхід виходить з того, що національна основа виховання є важливою умовою соціалізації учнів, засвоєння ними основ національної і загальнолюдської культури. Навчання рідною мовою, вивчення культурно-історичного розвитку свого народу, його традицій, звичаїв, міфології, фольклору, мистецтва, морально-естетичних цінностей і т.ін. – важлива умова реалізації національного підходу до проектування й організації педагогічного процесу.

Антропологічний підхід уперше розробив і обґрунтував К.Д.Ушинський. У його розумінні антропологічний підхід означав системне використання даних усіх наук про людину і врахування їх при побудові і здійсненні педагогічного процесу. До антропологічних наук К.Д.Ушинський відніс: анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, філософію, географію, статистику, політичну економію й історію в широкому розумінні (історію релігії, цивілізації, філософських систем, літератури, мистецтв і виховання). Його положення «якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім пізнати її теж у всіх відношеннях» залишається актуальним для сучасної педагогіки.

Виділені методологічні принципи (підходи) педагогіки дають змогу визначати її нагальні проблеми і стратегію їх вирішення; установлювати ієрархію (порядок значущості) цих проблем; отримувати об'єктивні знання, відходити від педагогічних стереотипів, що панували раніше. Ці підходи є основою організації та проведення педагогічних досліджень.