Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення і поясніть сутність поняття «педагогічний процес» з точки зору системного підходу.

2. Охарактеризуйте цілісність як важливу якість педагогічного процесу.

3. Назвіть і поясніть функції педагогічного процесу.

4. Висвітліть особливості організації процесу професійного навчання в ПТНЗ.

5. Що являють собою закономірності педагогічного процесу? Назвіть та охарактеризуйте відомі Вам загальні закономірності.

6. Дайте характеристику відомих Вам загальнодидактичних принципів навчання.

7. Які принципи професійного навчання покладено в основу професійно-технічної освіти?

8. Охарактеризуйте основні компоненти педагогічного процесу.

9. Які головні етапи передбачає організація педагогічного процесу і в чому полягає їхній зміст?

Тема 5. Основи побудови професійної кар'єри

Мета: сформувати у студентів уявлення про сутність кар’єри; знання про види кар'єри та особливості технології її планування й реалізації; уміння аналізувати професіограму інженера-педагога; прогнозувати й аналізувати шлях розвитку кар'єри інженера-педагога.

План

5.1. Сутність та види професійної кар’єри.

5.2. Зміст понять «педагогічна кар’єра» та «професійне становлення педагога».

5.3. Професіографічний метод вивчення змісту педагогічної професії.

5.4. Загальні відомості про класифікації професій.

Література

1. Александрова М.В. Становление карьеры педагога в территориальной образовательной системе: монография / М.В. Александрова; Новгородский гос. ун-т им. Ярослава Мудрого. – Великий Новгород, 2007. – 238 с.

2. Введение в педагогическую деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Роботовой А.С. – М.: Изд. центр «Академия», 2006. – 208 с.

3. Цитрин Д.М. Пять принципов выдающейся карьеры: Как достичь успеха, получая удовлетворение от работы / Д.М. Цитрин, Р.А. Смит; [пер. с англ. А. Стативка]. – М.: ООО «Изд-во «Добрая книга», 2005. – 352 с.

4. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту: Як робити кар’єру. Як будувати організацію: Наук.-практ. посіб. / Г.В. Щокін. – К.: Україна, 1994. – 399 с.

5.1. Сутність та види професійної кар’єри

У цій темі мова піде про професійне просування людини, про шляхи побудови кар'єри й особистої професійної перспективи.

Учені підкреслюють нерівномірність етапів і ступенів професійного становлення особистості, визначаючи його як індивідуальну траєкторію професійного зростання.

Коли починається кар'єра? Однозначної відповіді не існує. Одні вважають, що кар'єра починається із закінченням спеціалізованого освітнього закладу, інші – що з початком реальної трудової діяльності, треті – з виникненням взаємин з працедавцем або отриманням уперше трудової книжки.

Поняття службової кар'єри існує в широкому й вузькому сенсі. У широкому розумінні кар'єра – це професійне просування, професійне зростання, етапи сходження фахівця до професіоналізму. Результатом кар'єри є високий професіоналізм людини, досягнення визнаного професійного статусу. У вузькому розумінні кар'єра – свідомо вибраний шлях посадового просування, прагнення, що реалізується людиною, до наміченого статусу (соціального, посадового, кваліфікаційного), що забезпечує професійне і соціальне самоствердження працівника. Сутнісною складовою поняття «кар'єра» є просування, тобто рух вперед. І чим стрімкіший загальний рух, тим небезпечніше уповільнення і тим більше необхідно людині готувати себе до зустрічі з майбутніми подіями. Звідси випливає розуміння кар'єри як активного просування людини в освоєнні і вдосконаленні способу життєдіяльності, що забезпечує її стійкість у потоці соціального життя.

У наший країні зовсім недавно слово «кар'єра» уживалося з негативним відтінком, «кар'єристами» були в нашій літературі негативні герої, тоді як на Заході це поняття є загальновживаним (профорієнтація в США часто називається психологією кар'єри).

Успішна кар'єра багато в чому залежить від того, наскільки правильно зробила людина свій професійний вибір, а вірніше, наскільки вдалим було її професійне самовизначення.

Слід розрізняти поняття «професійне самовизначення» і «професійний вибір».

Професійне самовизначення – це одна з ключових проблем психології професійного становлення особистості, в якій воно розглядається як найбільш значущий компонент професійного розвитку людини. Процес професійного самовизначення полягає не тільки у виборі майбутньої професії в підлітковому віці, але й у постійному пошуку сенсів конкретної професійної діяльності, в усвідомленні себе як суб'єкта цієї діяльності, мотиваційна готовність до якої формується протягом професійного навчання. Це завжди активний пошук можливостей для власного професійного розвитку. Професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю: воно триває протягом усього професійного життя.

Професійний вибір зачіпає лише найближчу перспективу, він може бути здійснений як з урахуванням, так і без урахування певних наслідків прийнятого рішення. Дж. Сьюпер вважає, що протягом життя (кар'єри) людина вимушена здійснювати багато виборів, тобто сама кар'єра – це вибори, що «чергуються».

Різні люди мають різні індивідуальні особливості, володіють різними вміннями й різними ціннісними установками. І, природно, кожна людина вибудовує свій професійний рух, виходячи з цих особливостей і свого ставлення до професійного зростання.

Отже, які ж бувають види кар'єри?

Лінійна кар'єра. Людина з самого початку своєї трудової діяльності вибирає вподобану нею сферу і наполегливо крок за кроком упродовж всього життя піднімається ієрархічними сходами. Наприклад: учитель – керівник методичного об'єднання – завуч – директор школи – інспектор районного відділу освіти – працівник міського відділу освіти – співробітник міністерства і т.ін. У людей, що цілеспрямовано роблять кар'єру, лінійна конфігурація – одна з найбільш поширених.

Стабільна кар'єра. Особа, яка має стабільну конфігурацію кар'єри, також ще в молодості обирає сферу своєї діяльності і до кінця залишається в ній. І хоча така людина з часом підвищує рівень майстерності і має вищий дохід, вона не прагне просуватися ієрархічними сходами свого відомства. Це досить поширений вид кар'єри. Прикладом можуть служити такі професії, як педагог, лікар та ін. Їх повсякденна робота за своїм змістом змінюється, але не кардинально. Тут швидше мова може йти про підвищення кваліфікації, інтелектуальне збагачення.

Спіральна кар'єра. Така кар'єра – для неспокійних людей, що перебувають у постійному пошуку. Вони з ентузіазмом занурюються в роботу, трудяться напружено й роблять свою справу добре, просуваються в своєму статусі і ранзі. Проте років через 5-7 їхній інтерес знижується, причому настільки, що вони йдуть на іншу роботу, і все повторюється наново. Мабуть, тому іноді на роботу до навчального закладу приходять випадкові люди, що не визначилися до кінця з своїми професійними пріоритетами. Як правило, надовго вони в навчальному закладі не затримуються.

Короткочасна кар'єра. Людина часто переходить з однієї роботи на іншу. Вона особливо не вибирає сферу діяльності і лише випадково й тимчасово отримує незначне підвищення. Таких людей нерідко називають «літунами». Як правило, це некваліфіковані й нерідко недисципліновані працівники.

Платообразна кар'єра. Якщо людина успішно справляється зі своїми обов'язками, її вважають відповідною кандидатурою для висунення на вищу посаду. Після ряду висувань вона досягає рівня, де виявляється межа її компетентності. Більше її не підвищують, і вона залишається на цьому місці до виходу на пенсію. Про таких працівників говорять, що вони потрапили в «мертву зону», на плато, де їм привласнюється нульовий коефіцієнт просування.

Кар'єра, що знижується. Така конфігурація кар'єри трагічна. Людина непогано починає свою кар'єру і добивається неодноразового підвищення. Проте потім в її житті відбувається щось непередбачене (хвороба, особисті проблеми і т.ін.), що перманентно знижує якісний рівень її працездатності. Через це вона починає не відповідати вимогам посад і поступово опускається до найнижчого рівня.

Складові кар'єри є наступними:

1. Особистісна складова:

- мотивація самого працівника щодо кар'єри, прагнення до самореалізації через підвищення кваліфікації, що виражається в бажанні просунутися по службі і підвищити свій матеріальний добробут;

- наявність у працівника особистих якостей (здатності до досягнень в обраній сфері професійної діяльності, рівень домагань, самооцінка, лояльність до власного місця роботи);

- соціальне визнання працівника з боку професійного оточення: схвалення як прагнення до просування, так і використовуваних для цього засобів і методів, висока оцінка престижності і соціальної значущості вибраних працівником цілей професійного зростання.

2. Ціннісна складова:

- загальноприйняті соціальні цінності: людська гідність, громадянський обов'язок, матеріальний добробут, а також певні ціннісні норми поведінки в організації;

- цінність або престижність для людини самої кар'єри;

- цінність для працівника організації, в якій він працює.

3. Виробнича складова:

- цілі й завдання, які в перспективі вирішуватиме організація;

- плановані зміни, зокрема нові технології, напрями в діяльності працівника;

- передбачуване розширення або зменшення розмірів організації;

- вимоги до якості роботи працівника.

Що означає зробити кар'єру? Це добитися високого (престижного) соціального статусу і рівня доходу.

При побудові кар'єри людина найчастіше ставить перед собою наступні цілі: досягти вищого професійного рівня, забезпечити матеріальний добробут, розширити кругозір, підняти авторитет серед колег, досягти визнання й пошани оточуючих.

Задовольнити потребу людини в професійній самореалізації дозволяє планування кар'єри.

Планування кар'єри передбачає роботу над собою, самооцінку своїх досягнень, самоаналіз власної діяльності успіхів і невдач, глибокий самоаналіз життєвих цілей, визначення пріоритетів та самоорганізацію щодо виконання намічених цілей,.

Планування кар'єри дозволяє вирішувати проблему мотивації працівника щодо професійної самореалізації, робить процес підвищення власного фахового рівня прозорим і привабливим. Щоб спланувати кар'єрне зростання, необхідно, перш за все, поставити мету. Вона повинна бути конкретна, вимірювана й охоплювати певний період. Мета може змінюватися з часом.

Алгоритм планування кар'єри:

1. Розробка уявлень про життєві устремління.

2. Диференціація в часі життєвих цілей.

3. Розробка ключових уявлень у професійній сфері. Розподіл особистих і професійних бажань за пріоритетністю досягнення:

а) довгострокові – більше 5 років.

б) середньострокові – до 5 років.

в) короткострокові – до 1 року.

4. Визначення особистих ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Основними засобами для досягнення цілей є здібності людини, рівень розвитку професійних компетенцій.

Таким чином, планування кар'єри забезпечує сукупність чинників стимулювання працівника до професійної самореалізації:

- економічні чинники, пов'язані з підвищенням рівня доходу;

- моральні чинники, які передбачають відчуття соціально-статусної стабільності і позитивної життєвої перспективи;

- індивідуальні чинники, які передбачають підвищення власної самооцінки, упевненості у власних силах, здібностях.

Звичайна узагальнена схема просування працівника організації службовими сходами виглядає приблизно таким чином:

рядовий виконавець

розробник рішення

співробітник підрозділу управління

особа, що ухвалює рішення

керівник вищого рівня.

В узагальненому вигляді в кар'єрі працівника організації можна виділити п'ять основних етапів.

На першому, що охоплює період 22-30 років, він шукає своє місце в організації і пізнає практику.

На другому етапі кар'єри, що припадає на вік 30-40 років, накопичуються досвід і компетенція, приходить визнання професійного авторитету.

Третій етап охоплює вік між 40 і 50 роками. Особисте визнання тут вже є, тому всі сили скеровують на розширення сфери своєї діяльності, переоцінку особистих можливостей і досягнень.

Четвертий етап кар'єри пов'язаний з віковим періодом 50-60 років, коли висококваліфікований працівник зосереджується на розвитку інших співробітників. Його погляди настільки широкі, що кожен свій крок він порівнює з користю, яку він дає організації в цілому, а сплав знань і досвіду допомагає досягти вершин в мистецтві управління.

І, нарешті, після 60 років (п'ятий етап) керівник вищого рівня розпочинає підготовку свого наступника, передаючи йому свій накопичений досвід.

У всіх випадках індивідуальне планування кар'єри означає розробку власних дій щодо досягнення індивідуально усвідомлених професійних і трудових позицій, а також поведінки, яка спрямована на досягнення цих позицій. Планування нероздільне від поведінки, тому що через поведінку виявляється власне ділова активність і коректування плану кар'єри в процесі його реалізації.