5.4. Загальні відомості про класифікації професій

Майбутні інженери-педагоги як викладачі загальнотехнічних та спеціальних дисциплін повинні добре орієнтуватися у змісті тих професій і спеціальностей, за якими вони здійснюватимуть підготовку майбутніх фахівців, тобто вміти застосовувати професіографічний метод. Основою для такої роботи є чітке уявлення про існуючі типи, класи, групи професій (за цілями, предметом, засобами та умовами праці), що дозволяє вірно спроектувати програми підготовки майбутніх фахівців. Отже, далі мова йтиме про сутність поняття «професія» та класифікацію професій.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття «професія» і «спеціальність». Поняття «професія» ширше за поняття «спеціальність».

Професія – це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей.

Спеціальність – підтип професії, що визначається подальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія – лікар; спеціальність – терапевт, педіатр, стоматолог, хірург).

Світ професій стрімко розширюється та змінюється в сучасному світі, що є першим чинником необхідності їх уважного та ретельного вивчення майбутніми інженерами-педагогами. Так, наприклад, у Франції в 1868 р. налічувалась 101 професія, а через 100 років їх стало майже в 275 разів більше. У Великобританії в 1841 р. нараховувалась 431 професія, а на початок 80-х років ХХ століття їх було вже понад 30 тисяч. Українські фахівці налічують сьогодні більш як 40 тисяч професій. Ця кількість швидко змінюється. Вважається, що протягом 10 років зникає близько 5000 професій і майже стільки ж виникає нових.

По-друге, зазнають змін характер і зміст праці у межах як нових, так і старих професій.

По-третє, ускладнюються структура особистості, мотиви вибору професії, потреби й запити людини, яка вступає у самостійне трудове життя.

В історії вітчизняної й зарубіжної психології відомо немало спроб класифікації професій. Наприклад, О. Ліпман поділяв професії залежно від об'єкта праці (люди, думки, неживі предмети) і видів найбільш властивих людині діяльностей (переважання функцій «вербального» чи «технічного» інтелекту, здатності символізувати подразники, що сприймаються, і переробляти їх у художні образи):

а) професії, що передбачають справи з людьми, впливають на людей (педагог, юрист, лікар);

б) професії, що мають відношення до неживої природи (геолог, механік);

в) професії, для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, агроном).

Але ця класифікація надто узагальнена. Наприклад, важко назвати професії, представникам яких у процесі діяльності не доводиться мати справу з людьми.

К. Піорковський за рівнем інтелекту і типом уваги поділяв професії на некваліфіковані і кваліфіковані, виділяв в останніх спеціалізовані, середні і вищі професії.

На початку 20-х років С. Струмілін запропонував класифікацію професій, основою якої була ступінь складності автоматизації зусиль працівника у процесі праці. Він зробив спробу схарактеризувати професії за співвідношенням у них творчих і шаблонних компонентів. За цією класифікацією всі види праці поділялися на п'ять типів:

а) автоматична рефлекторна праця;

б) напівавтоматична звична праця (телеграфіст, друкарка);

в) шаблонна виконавча праця (токар, слюсар);

г) самостійна праця в межах завдання (педагог, конструктор, лікар);

д) вільна, творча праця (вчений, художник, композитор).

Існує класифікація професій за галузевою ознакою: 1) промислові; 2) сільськогосподарські; 3) транспортні; 4) торговельні; 5) адміністративно-управлінські; 6) канцелярські; 7) медичні; 8) педагогічні; 9) юридичні; 10) військові; 11) наукові; 12) мистецькі; 13) спортивні та інші. Але за цієї класифікації ряд професій не завжди можна віднести до одного з вказаних типів. Наприклад, професії наукових працівників можуть бути представлені і в медицині, і в педагогіці, і в сільському господарстві. Крім того, будь-яка галузь об'єднує спеціалістів різних професій. Так, у легкій промисловості працюють модельєри-конструктори, слюсарі, швачки-мотористки, бухгалтери, економісти тощо. Усі вони відрізняються за змістовою та психологічною характеристиками праці. Тому краще користуватися класифікацією, побудованою за ознаками, які йдуть безпосередньо від людини як учасника процесу праці.

Коли людина працює, її увага спрямовується на предмет праці. Те, що потрібно робити з предметом, – це мета праці, яка реалізується за допомогою тих чи інших знарядь, засобів і, що для людини суттєво, – у певних умовах. Саме на цих чотирьох ознаках будується профорієнтаційна класифікація професій Є.О.Клімова.

Поняття «предмет праці» було розглянуто вище. Нагадаємо, що це об'єкт, на який спрямована людська діяльність. Це може бути інша людина, жива і нежива природа, технічні об'єкти, символи, знаки, художній образ.

Згідно з класифікацією Є.О. Клімова, професії залежно від предмета праці поділяються на п'ять типів.

1. До типу професій «людина – людина» (Л) належать професії, де предметом праці є люди.

Предметом інтересу, обслуговування, перетворення тут є соціальні системи, спільноти, групи населення, люди різного віку.

До професій цього типу належать такі, що пов'язані з медичним обслуговуванням і правовим захистом людини: лікар, медсестра, фельдшер, викладач, психолог, референт, менеджер, продавець, офіціант, агент з реклами, експедитор, юрист, слідчий, інспектор та ін.

2. Тип «людина – техніка» (Т) об'єднує професії, де предметом праці є технічні об'єкти.

Працівники мають справу з неживими, технічними об'єктами праці.

Це професії, пов'язані із створенням, монтажем, збіркою і налагодженням технічних засобів: газоелектрозварювальник, токар, інженер, конструктор, слюсар, монтажник, водій, механік, машиніст, технолог та ін.

3. Професії, де предметом праці є жива і нежива природа, належать до типу «людина – природа» (П).

Представники цього типу професій мають справу з рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їх існування.

Сюди можна віднести професії, пов'язані з вивченням живої і неживої природи, з доглядом за рослинами і тваринами, з профілактикою і лікуванням захворювань рослин і тварин: мікробіолог, геолог, овочівник, орнітолог, зоотехнік, ветеринар, еколог, агрохімік, меліоратор, лісовод та ін.

4. До типу професій «людина – знакова система» (З) належать професії, де предметом праці є умовні знаки, цифри, схеми, карти, таблиці, формули, природні і штучні мови, символи.

Даний тип об'єднує професії, пов'язані з текстами, цифрами, формулами, таблицями, кресленнями, картами, схемами, звуковими сигналами: перекладач, програміст, бухгалтер, економіст, фахівець з маркетингу, геодезист, телефоніст, податковий інспектор, кресляр і ін.

5. І, нарешті, професії, де предметом праці є художній образ, засоби його побудови, відносяться до типу «людина – художній образ».

До цього типу можна віднести професії, пов'язані зі створенням, проектуванням, моделюванням художніх творів, з виготовленням різних виробів за ескізом, зразком: журналіст, художник, модельєр, закрійник, ювелір, дизайнер, архітектор, перукар, гример, декоратор-оформлювач, актор та ін.

Ці п'ять типів професій розділяють за ознакою цілей на три класи:

1. Гностичні професії (Г) (від давньогрецького «гнозис» - знання).

Приклади:

- у типі «людина – природа»: контролер-приймальник фруктів, дегустатор;

- у типі «людина – техніка»: пірометрист, контролер готової продукції в машинобудуванні, майстер-діагност сільськогосподарської техніки;

- у типі «людина – людина»: судово-медичний експерт, лікувально-трудовий експерт, соціолог;

- у типі «людина – знакова система»: коректор друкарні, контролер напівфабрикатів і готової продукції в поліграфії, бухгалтер-ревізор;

- у типі «людина – художній образ»: мистецтвознавець, музикознавець, театрознавець.

2. Перетворювальні професії (П).

Приклади:

- у типі «людина – природа»: мастер-плодоовочевід, майстер-тваринник, апаратник з вирощування дріжджів, агроном із захисту рослин, зооінженер;

- у типі «людина – техніка»: слюсар-ремонтник, токар, оператор прокатного стану;

- у типі «людина – людина»: учитель, педагог-тренер, майстер виробничого навчання, інженер-педагог, екскурсовод;

- у типі «людина – знакова система»: кресляр-картограф, друкарка-стенографістка, бухгалтер;

- у типі «людина – художній образ»: квіткар-декоратор, живописець на порцеляні, ліпник архітектурних деталей.

3. Дослідницькі професії (Д).

Приклади:

- у типі «людина – природа»: льотчик-спостерігач рибного господарства, льотчик-спостерігач лісового господарства, біолог-дослідник;

- у типі «людина – техніка»: розкрійник верху взуття, розкладальник лекал, інженер-конструктор;

- у типі «людина – людина»: вихователь, організатор виробництва, організатор торгівлі;

- у типі «людина – знакова система»: програміст, математик;

- у типі «людина – художній образ»: художник з проектування інтер'єру, композитор.

Зведені відомості про розподіл ряду професій за типами і класами показано в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Зведені відомості про розподіл ряду професій за типами і класами

Тип професії за предметом праці	Гностичні (розпізнати, визначити)	Перетворювальні (обробити, обслугувати)	Дослідницькі (винайти, придумати)
Людина – природа	Ботанік	Ветеринар	Біоінженер
Людина – техніка	Налагоджувальник верстатів з ЧПУ	Водій, слюсар	Винахідник, інженер
Людина – знакова система	Графолог	Архіваріус, бібліотекар	Програміст
Людина – художній образ	Літературний критик	Актор	Художник, дизайнер
Людина – людина	Психолог	Учитель, лікар	Режисер

За ознакою основних засобів праці в рамках кожного класу можуть (але не завжди) виділятися чотири відділи:

1. Професії ручної праці (Р).

Приклади:

- у класі гностичних професій: лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер слюсарних і верстатних робіт, фельдшер-лаборант;

- у класі перетворювальних професій: ветеринарний фельдшер, слюсар, картограф, художник-живописець;

- у класі дослідницьких професій ручні засоби можуть бути, мабуть, тільки допоміжними, як, наприклад, олівець і папір в руках конструктора.

2. Професії машинно-ручної праці (М).

Машини з ручним управлінням створюються для обробки, перетворення, переміщення предметів праці, тому типовими професіями для цього підрозділу класифікації є машиніст екскаватора, токар, водій автомобіля.

3. Професії, зв'язані із застосуванням автоматизованих і автоматичних систем (А).

Оператор інкубаційних цехів, оператор верстатів з програмним управлінням, оператор магнітного запису.

4. Професії, пов'язані з переважанням функціональних засобів праці (Ф).

Тут маються на увазі психологічні засоби праці – різного роду уявні еталони (наприклад, у акробата – уявний зразок послідовності дій, у диригента – образні еталони і т.ін.).

За умовами праці Е.О. Клімов ділить професії на чотири групи:

1. Робота в умовах мікроклімату, близьких до побутових, «кімнатних» (Б): лаборанти, бухгалтери, оператори ЕОМ.

2. Робота, пов'язана з перебуванням на відкритому повітрі в будь-яку погоду (О): агроном, монтажник сталевих і залізобетонних конструкцій, інспектор державтоінспекції.

3. Робота в незвичайних умовах на висоті, під водою, під землею, при підвищених і знижених температурах і т.п. (Н): антенник-мачтовик, водолаз, машиніст гірського комбайна, пожежник.

4. Робота в умовах підвищеної відповідальності за життя, здоров'я людей (дорослих або дітей), великі матеріальні цінності (М): вихователь дитячого саду, учитель, слідчий.

Виділені чотири групи є не взаємовиключними, але такими, що частково збігаються. Вони наведені як можливий засіб розрізнення професій за зазначеними ознаками. Така класифікація дає змогу систематизувати різноманітний матеріал про професії і на прикладі стрижневих професій кожної групи розкрити їх типові вимоги до працівника.

Отже, вивчення професій повинно бути багатоаспектним: відображати водночас результати вивчення самої діяльності (з її знаряддями й засобами праці, послідовністю трудових операцій, нормативними установками і т.ін.), умов, в яких виконується робота, особистості спеціаліста як індивідуального і сукупного суб'єкта діяльності, своєрідності і динаміки його психічного (функціонального) стану, соціальних і психологічних аспектів трудового процесу.

Повнота професіограм визначається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть використовуватися з різною метою: для профінформаційної роботи, профконсультації і профвідбору, раціоналізації праці, підготовки кадрів тощо.