М іністерство освіти і науки України

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Кафедра інженерної педагогіки та психології

Н. Г. Кошелева

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Навчальний посібник

Артемівськ

2015

Міністерство освіти і науки України

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Кафедра інженерної педагогіки та психології

Н. Г. Кошелева

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Навчальний посібник

для студентів денної та заочної форм навчання

інженерно-педагогічних спеціальностей

Затверджено Науково-

методичною радою

Української інженерно-

педагогічної академії

протокол № 2

від 29.10.2014 р.

Артемівськ

2015

УДК 377.01:001.8(075.8)

К 76

Кошелева Н. Г.

Методологічні засади професійної освіти : навч. посібник для студ. денної та заоч. форм навч. інж.-пед. спец. / Н. Г. Кошелева ; ННППІ Укр. інж.-пед. акад. – Артемівськ : [Б. в.], 2015. – 125 с.

Дисципліна «Методологічні засади професійної освіти» спрямована на формування у студентів знань щодо об’єкту, предмету, функцій та завдань педагогіки, її основних категорій та місця у системі інших наук, методології науково-педагогічного дослідження та сутності системного підходу в педагогіці до вивчення педагогічних об'єктів, процесів та явищ. Побудова навчального посібника дозволяє майбутнім інженерам-педагогам ознайомитись із теоретико-методологічними основами педагогіки, відомостями з історії розвитку педагогічної науки та освіти як одного з провідних соціальних інститутів суспільства, компонентами педагогічних систем, основами побудови професійної кар’єри, усвідомити роль і місце педагога й учнів у системи професійно-технічної освіти тощо.

Навчальний посібник призначений для студентів денної та заочної форм навчання інженерно-педагогічних спеціальностей, аспірантів, викладачів, усіх, хто цікавиться теорією та історією освіти і педагогіки.

Рецензент: В. В. Кулешова, канд. пед. наук, доц.

Відповідальний за випуск: В.В. Мальована, канд. пед. наук, доц.

© Кошелева Н. Г., 2015

© ННППІ УІПА, 2015

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………..	6
Модуль 1. Теоретико-методологічні та системні основи педагогіки……………………………………………………………..	8
Тема 1. Педагогіка як наука та галузь практичної діяльності	8
1.1. Предмет, функції та завдання педагогіки як науки. Основні категорії педагогіки…………………………………………………..	8
1.2. Зародження та розвиток освіти в історії людства……………..	14
1.3. Історія становлення й розвитку педагогічної науки………….	16
1.4. Етапи розвитку педагогіки в Україні…………………………..	18
1.5. Основні галузі педагогіки та її взаємозв’язок з іншими науками………………………………………………………………..	22
Тема 2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень…………………………………………………………….	25
2.1. Методологія педагогічних досліджень…………………………	26
2.2. Види та науковий апарат педагогічних досліджень……………	29
2.3. Технологія і процедури педагогічного дослідження…………..	35
2.4. Методи науково-педагогічних досліджень……………………..	38
2.5. Методологічна культура інженера-педагога……………………	42
Тема 3. Система освіти України…………………………………...	45
3.1. Система освіти в Україні та основні принципи організації національної освіти……………………………………………………	46
3.2. Процеси глобалізації в розвитку української освіти…………...	50
3.3. Професійно-технічна освіта, її структура й загальна організація навчального процесу у ПТНЗ…………………………...	53
3.4. Вища школа як підсистема професійної освіти України………	56
3.5. Державні органи управління освітою…………………………...	60
3.6. Європейська інтеграція системи освіти України………………	62
Модуль 2. Компоненти педагогічних систем…………………….	66
Тема 4. Педагогічний процес та його компоненти……………..	66
4.1. Сутність і функції педагогічного процесу як цілісної системи………………………………………………………………..	67
4.2. Процес професійного навчання в ПТНЗ……………………….	72
4.3. Загальні закономірності і принципи процесу навчання……...	75
4.4. Компоненти педагогічного процесу……………………………	82
4.5. Технологічні засади організації педагогічного процесу……...	87
Тема 5. Основи побудови професійної кар'єри…………………	91
5.1. Сутність та види професійної кар’єри………………………….	91
5.2. Зміст понять «педагогічна кар’єра» та «професійне становлення педагога»………………………………………………...	95
5.3. Професіографічний метод вивчення змісту педагогічної професії…………………………………………………………………	98
5.4. Загальні відомості про класифікації професій…………………..	100

Тема 6. Суб’єкти педагогічної системи………………………….	106
6.1. Змістовно-структурні характеристики педагогічної діяльності……………………………………………………………..	106
6.2. Історія розвитку педагогічної професії……………………….	112
6.3. Професіоналізм діяльності та особистості інженера-педагога……………………………………………………………….	115
6.4. Сутність, складові елементи та рівні педагогічної майстерності………………………………………………………….	118
6.5. Учень як суб’єкт навчально-виховного процесу ПТНЗ……….	120

ВСТУП

Ефективність сучасної професійно-технічної освіти значною мірою залежить від якості підготовки інженерів-педагогів, здатних до здійснення інтелектуального і творчого розвитку майбутніх кваліфікованих робітників, формування їхньої професійної спрямованості, компетентності та професійно важливих якостей. Тому майбутні викладачі системи професійно-технічної освіти повинні отримати фундаментальну педагогічну підготовку, основою якої є теоретико-методологічні основи педагогіки, які висвітлено в пропонованому навчальному посібнику.

Навчальний посібник укладено згідно з робочою програмою з дисципліни «Методологічні засади професійної освіти». Мета розробки – формування у студентів знань щодо об’єкту, предмету, функцій та завдань педагогіки, її основних категорій та місця в системі інших наук, методології науково-педагогічного дослідження та сутності системного підходу в педагогіці до вивчення педагогічних об'єктів, процесів та явищ. Для результативної педагогічної діяльності сучасний інженер-педагог повинен розуміти основні теоретичні й методичні проблеми педагогіки, володіти її понятійним апаратом, логікою та методологією наукових педагогічних досліджень, орієнтуватися в історичному розвитку освіти як соціального інституту та педагогічної науки, мати уявлення про структуру системи освіти України, розуміти специфіку професійно-технічної освіти, знати зміст складових педагогічного процесу та інженерно-педагогічної діяльності, аналізувати сучасний стан і тенденції розвитку професійно-технічної освіти тощо. Зазначене викладене у двох розділах посібника, що містять матеріал відповідних змістових модулів дисципліни:

- Модуль 1. Теоретико-методологічні та системні основи педагогіки;

- Модуль 2. Компоненти педагогічних систем.

За результатами вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти низкою вмінь, а саме:

- аналізувати взаємодію педагогічної теорії і практики;

- використовувати понятійний апарат педагогіки;

- формулювати об'єкт, предмет, мету й завдання педагогічного дослідження;

- обирати методи педагогічного дослідження згідно з його метою та завданнями;

- аналізувати педагогічні системи, педагогічний процес тощо;

- реалізовувати принципи процесу навчання;

- застосовувати технологічні засади (мета, зміст, методи, засоби, форми) педагогічного процесу;

- аналізувати сучасний стан і тенденції розвитку професійно-технічної освіти та інженерно-педагогічної професії;

- аналізувати види і структуру діяльності інженера-педагога;

- прогнозувати шлях розвитку кар'єри інженера-педагога і т.ін.

До кожної теми навчального посібника подано перелік літератури, опрацювання якої допоможе майбутнім інженерам-педагогам розширити свої знання та отримати додаткову інформацію з питань, що не увійшли до змісту посібника. Наприкінці тем наведені питання для самоконтролю, що можуть бути використані для самостійного повторення вивченого матеріалу, перевірки власного рівня його засвоєння, підготовки до поточного та підсумкового контролю знань.

Навчальний посібник призначений для студентів денної та заочної форм навчання інженерно-педагогічних спеціальностей, аспірантів, викладачів, усіх, хто цікавиться теорією та історією освіти і педагогіки.

МОДУЛЬ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ТА СИСТЕМНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Тема 1. Педагогіка як наука та галузь практичної діяльності

Мета: сформувати у студентів уявлення про сутність педагогіки як науки; знання про її об’єкт, предмет, функції та завдання, основні категорії педагогіки, її місце в системі педагогічних та інших наук; уміння використовувати понятійний апарат педагогіки у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

План

1.1. Предмет, функції та завдання педагогіки як науки. Основні категорії педагогіки.

1.2. Зародження та розвиток освіти в історії людства.

1.3. Історія становлення й розвитку педагогічної науки.

1.4. Етапи розвитку педагогіки в Україні.

1.5. Основні галузі педагогіки та її взаємозв’язок з іншими науками.

Література

1. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Навч. посіб. / А.І. Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К.: Знання, 2007. – 447 с.

2. Максимюк С.П. Педагогіка: Навч. посіб. / С.П. Максимюк. – К.: Кондор, 2009. – 670 с.

3. Сластенин В.А. Общая педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов. – М.: ВЛАДОС, 2003. – Ч. 1. – 288 с.; Ч. 2. – 256 с.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 528 с. – (Серія «Альма-матер).

5. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

1.1. Предмет, функції та завдання педагогіки як науки. Основні категорії педагогіки

Сучасний соціально-економічний і науково-технічний розвиток суспільства ставить ряд нових завдань у галузі освіти й виховання, підготовки людини до активної трудової та громадської діяльності.

Педагогіка як наука посідає особливе місце в системі наук про людину, колектив, суспільство, людство. Вона вивчає, досліджує і розв’язує проблеми освіти, навчання й виховання людини, що виникають або можуть виникнути в усі періоди життя.

Особливості розвитку людства та окремої людини вказують на те, що освіта і навчання мають здійснюватись не тільки в молоді, а й в наступні роки, охоплюючи весь період життя людини (дитячий, підлітковий, юнацький період, вік зрілості і старіння). Тому й сформувався загальний підхід до освіти та навчання як всебічного і гармонійного розвитку особистості з урахуванням індивідуальності і характеру розвитку суспільства.

Таким чином, педагогіка – наука, що вивчає процеси виховання, навчання й розвитку особистості.

Назва її походить від грецьких слів “paidos” – дитина і “ago” – веду, тобто “дітоводіння”. У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше – вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням та навчанням дітей. Поступово слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. З часом накопичення знань про виховання й навчання спричинило виникнення окремої галузі науки – педагогіки. Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому. Тому сучасна педагогіка – це наука про виховання людини. Сучасне поняття «виховання» розуміється в широкому значенні слова – як навчання, виховання, розвиток, формування і самовдосконалення особистості.

Кожна наука має свій об'єкт дослідження. Під об'єктом науки розуміється та або інша частина дійсності, матеріальної, ідеальної або соціальної, на яку спрямований інтерес науковців. Так, фізика вивчає природу в цілому, біологія – живу природу, антропологія досліджує особливості людини як унікальної частині живої природи, а соціологія розглядає зв'язки, взаємини людей один з одним.

Російські дослідники В. Сластьонін, І. Ісаєв та ін. щодо об'єкту дослідження педагогіки як науки висловлюють наступну думку: об'єктом педагогіки є ті явища дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. Ці явища отримали назву освіти. Вона і є тією частиною об'єктивного світу, яку вивчає педагогіка.

Проте освіту вивчає не тільки педагогіка. Її вивчають філософія, соціологія, психологія, економіка й інші науки. Наприклад, економіст, вивчаючи рівень реальних можливостей «трудових ресурсів», що продукуються системою освіти, намагається визначити витрати на їх підготовку. Соціолог хоче знати, чи готує система освіти людей, здатних адаптуватися до соціального середовища, сприяти науково-технічному прогресу і соціальним перетворенням. Філософ, у свою чергу, застосовуючи ширший підхід, задається питанням про цілі й загальне призначення освіти: які вони сьогодні і якими повинні бути в сучасному світі. Психолог вивчає психологічні аспекти освіти як педагогічного процесу. Політолог прагне визначити ефективність державної освітньої політики на тому або іншому етапі розвитку суспільства і т.ін. Внесок численних наук у вивчення освіти як соціального феномена, безперечно, цінний і необхідний, але ці науки не торкаються сутнісних аспектів освіти, пов'язаних з повсякденними процесами зростання й розвитку людини, взаємодією педагогів і учнів у процесі цього розвитку і з відповідною до нього інституційною структурою. І це цілком правомірно, оскільки вивчення даних аспектів визначає ту частину об'єкту (освіти), яку повинна вивчати спеціальна наука – педагогіка.

Предмет педагогіки – це освіта як реальний цілісний педагогічний процес, цілеспрямовано організований у спеціальних соціальних інститутах (сім'ї, освітніх і культурно-виховних установах).

Педагогіка в цьому випадку є наукою, що вивчає сутність, закономірності, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу (освіти) як чинника й засобу розвитку людини впродовж всього її життя. На цій основі педагогіка розробляє теорію і технологію її організації, форми й методи вдосконалення діяльності педагога (педагогічна діяльність) і різних видів діяльності учнів, а також стратегій і способів їх взаємодії.

Функції педагогіки як науки обумовлені її предметом. Педагогіка реалізує в органічній єдності функції на теоретичному і технологічному рівнях.

Теоретичний рівень передбачає реалізацію наступних функцій:

– пояснювальної, яка полягає в тому, що наука описує педагогічні факти, явища, процеси, пояснює, за якими законами, за яких умов, чому протікають процеси виховання, освіти й розвитку, вивчає передовий і новаторський педагогічний досвід;

– діагностичної, яка полягає у виявленні стану педагогічних явищ, успішності або ефективності діяльності педагога і учнів, установленні умов і причин, що їх забезпечують;

– прогностичної, яка становить обґрунтоване передбачення розвитку педагогічної дійсності, що включає і теорію, і практику. Вона пов'язана з проведенням експериментальних досліджень педагогічної дійсності і побудовою на їх основі моделей її перетворення, а також з розкриттям суті педагогічних явищ, знаходженням глибинних явищ в педагогічному процесі, науковим обґрунтуванням передбачуваних змін.

На цьому рівні створюються теорії навчання й виховання, моделі педагогічних систем, що випереджають освітню практику.

Технологічний рівень передбачає реалізацію таких функцій педагогіки:

– проектна, пов'язана з розробкою методичних матеріалів (навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій), що втілюють в собі теоретичні концепції і визначають «нормативний або регулятивний» (В.В. Краєвський) план педагогічної діяльності, її зміст і характер;

– перетворювальна, спрямована на впровадження досягнень педагогічної науки в освітню практику з метою її вдосконалення й реконструкції шляхом створення ефективних педагогічних систем і технологій, що дозволяють отримувати прогнозовані результати виховання й освіти;

– рефлексивна і коректувальна, що передбачають оцінку впливу результатів наукових досліджень на практику навчання й виховання і подальшу корекцію у взаємодії наукової теорії і практичної діяльності;

– освітньо-виховна, яка реалізується через навчання, виховання й розвиток особистості.

Загальним завданням педагогіки є виявлення, вивчення й обґрунтування законів і закономірностей формування та розвитку людської особистості, розробка на цій основі теоретико-методологічних і методичних основ виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Тому конкретними завданнями педагогіки є:

– обґрунтування парадигми педагогічної теорії та практики, яка на сучасному етапі розвитку суспільства має бути тільки гуманістичною та забезпечувати особистісний розвиток вихованця;

– обґрунтування законів і закономірностей педагогічного процесу;

– вивчення і всебічне осмислення процесу розвитку особистості, а також залежностей між її формуванням, розвитком і вихованням;

– визначення мети, завдань, змісту і результатів виховання й навчання;

– обґрунтування сучасної ефективної та водночас гуманної педагогічної технології;

– вивчення й узагальнення практики та передового досвіду педагогічної діяльності;

– впровадження результатів і рекомендацій педагогічних досліджень у практику;

– прогнозування розвитку педагогічної теорії та практики.

Педагогіка є наукою, тому що:

– має чітко визначений власний предмет, який становлять зафіксовані закони та закономірності між педагогічними явищами;

– установлені закони та закономірності дають змогу прогнозувати майбутній розвиток досліджуваних педагогічних явищ, для вивчення яких застосовуються об'єктивні методи дослідження.

Як і будь-яка інша наука, педагогіка має власний понятійний апарат. Нижче наведено основні категорії (поняття), якими користується педагогіка (освіта, зміст освіти, навчання, викладання, учіння, виховання, зміст виховання, розвиток, формування), та коротко охарактеризовано їхній зміст.

Освіта - процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін «освіта» вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результату цього процесу: певного рівня освіченості, ступеня озброєності знаннями, уміннями й навичками, а також характеру освіченості (базова середня, повна середня, професійно-технічна або вища освіта). Здобуття певної освіти відповідає і певному освітньо-кваліфікаційному рівню (кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, молодший бакалавр, бакалавр, магістр тощо) та статусу людини в суспільстві.

Поняття «освіта» означає також сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів та ступенів (початкових, середніх та вищих шкіл, курсів, дошкільних та позашкільних закладів тощо). Ідеться про організацію освіти за певними її принципами, завданнями, масштабами. Саме такий смисл терміна «освіта» міститься в поняттях «система освіти», «рівні освіти», «управління освітою» та ін.

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання. Зв'язок між поняттями «навчання» та «освіта» настільки тісний, що їх іноді вважають ідентичними.

Навчання - це один із основних видів діяльності людини, головною метою якої є засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Навчання - це діяльність, яка має двосторонній характер: викладання та учіння.

Викладання – цілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом, організатором педагогічного процесу; це активний процес, оскільки здійснюючи його, педагог намагається не лише передати учневі (студентові) певні знання, але й розвинути в нього бажання і вміння набувати нових знань, досвіду, у тому числі самостійно.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнем знань, умінь, навичок, соціального та професійного досвіду.

У сучасному розумінні для навчання характерні такі ознаки:

1. двосторонній характер;

2. сумісна діяльність педагогів та учнів;

3. управління з боку педагога.

Таким чином, навчання – цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної та практичної діяльності, що здійснюється педагогами й учнями. Навчання має ряд особливостей:

- перша особливість – бінарність: викладання (цілі викладання) і учіння (цілі учіння);

- друга особливість – розмаїття суб’єктів діяльності з власними потребами, мотивами, установками, ціннісними орієнтаціями; з власними розуміннями «передачі» знань, з власним тлумаченням «засвоєння» знань;

- третя особливість – величезне розмаїття сфер, напрямів, предметів людського досвіду, який передається, засвоюється в навчанні; особливості навчальних цілей.

Навчання має забезпечити:

- уміння орієнтуватися у певних умовах;

- відповідно до цього – здатність «будувати» поведінку, адекватну до умов;

- результат навчання – здатність пізнавати оточуючий світ, уміння регулювати поведінку.

Таким чином, у результаті навчання повинні статись заплановані зміни у поведінці учнів, «прирощення» їхнього досвіду згідно з цілями навчання.

Одним із головних елементів у структурі процесу навчання є зміст освіти. Визначень змісту освіти існує багато, але вони мають одну суть: це окреслене коло систематизованих знань, умінь, навичок, які є основою для всебічного розвитку учнів, формування в них гуманістичного світогляду і пізнавальних інтересів.

Виховання – це складова цілісного педагогічного процесу, метою якого є формування особистості та підготовка молодої людини до дорослого життя. Результатом такої підготовки є те, що людина повинна засвоїти та усвідомити ряд важливих завдань, які чекають її на порозі вступу до дорослого життя:

1) повна відповідальність за своє життя, за свої рішення, дії;

2) свобода вибору життєвого шляху: професійного становлення, сім’ї, освіти, самоосвіти, оточення, самовдосконалення;

3) соціальна адаптація до мінливих умов життєдіяльності.

Виховання можна визначати:

1) у широкому розумінні – це вся сума впливів на психіку учня, спрямованих на його підготовку до активної участі в суспільно-економічному та громадсько-культурному житті суспільства;

2) у вузькому розумінні – це планомірний вплив педагогів на вихованців, сприяння розвиткові у них виявленого обдарування чи надбання якихось задатків відповідно до мети виховання.

Зміст виховання – це система знань, переконань, навичок, якостей та рис особистості, стійких звичок поведінки, якими повинні оволодіти учні згідно з цілями та завданнями.

Поняття «розвиток» має неоднозначний зміст. С.У. Гончаренко так його визначає: «Розвиток особистості – процес формування особистості як соціальної якості в результаті її соціалізації й виховання». За Г.С. Костюком, розвиток «не обмежується кількісними змінами, зростанням того, що вже є, а містить певні … якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку, і зникнення старих. Розвиток є там, де народжується щось нове і водночас відживає старе».

Отже, розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін в людині.

Формування – це надання певної форми, завершеності процесу становлення особистості, досягнення нею рівня зрілості та стабільності. Інакше кажучи, формування є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом різноманітних факторів, наприклад соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних, педагогічних тощо. Процеси формування, розвитку й виховання особистості взаємозв'язані та взаємозумовлені.

Отже, проблеми педагогіки досить широкі та багатогранні, що свідчить про необхідність її ретельного та фундаментального вивчення майбутніми інженерами-педагогами.