Лептоспіроз (Leptospirosis) (a27)

За збудником: L. icterohaemorrhagiae, L. grippotyphosa, L. pomona, L. tarassovi, L. canicola, L. hebdomadis та ін.

Клінічні форми: жовтянична (А27.0), безжовтянична (А27.8).

Провідний синдром: ренальний, гепаторенальний, геморагічний, менінгеальний, легеневий, серцево-судинний, абдомінальний.

Перебіг: гострий, затяжний, без рецидивів, з рецидивом(ами).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: гостра ниркова недостатність, гостра нирково-печінкова недостатність, інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, гостра серцево-судинна недостатність, міокардит, набряк мозку, увеїт, іридоцикліт, неспецифічна пневмонія, гепатит, панкреатит та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

1 Мікроскопія у темному полі зору крові, сечі, ліквору (з 5-го по 20-й день хвороби) для виявлення лептоспір.

2 Серологічне дослідження: реакція мікроаглютинації і лізису лептоспір (титр 1:100), РНГА з парними сироватками хворого ІФА, ПЛР.

3 Бактеріологічне дослідження: посіви крові на середовища, що містять інактивовану сироватку крові (середовища Уленгута, Терських).

4 Біологічна проба на гвінейських свинках.

5 Клінічний аналіз крові: зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну, значний лейкоцитоз, нейтрофільоз, анеозинофілія, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ до 50 – 60 мм/год.

6 Клінічний аналіз сечі: протеїнурія, лейкоцитурія, гематурія, циліндрурія.

7 Біохімічний аналіз крові: підвищення рівня залишкового азоту, креатиніну, сечовини, калію. Підвищення рівня загального білірубіну, активності АлАТ, АсАТ (при жовтяничних формах лептоспірозу).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Лептоспіроз (L. grippotyphosa, РМА 1:100 - 1:400), безжовтянична форма ренальний, геморагічний та менінгеальний синдроми, тяжкий ступінь. Гостра ниркова недостатність, стадія олігоанурії.

2 Лептоспіроз (L. icterohaemorrhagiae, РМА 1:1600), жовтянична форма гепаторенальний і геморагічний синдроми, тяжкий ступінь. Гостра нирково-печінкова недостатність. Олігоанурія. Іридоцикліт.

Альтернативна класифікація

(Б.Л. Угрюмов, А.Д. Вовк, 1989)

Клінічні форми: гепаторенальна, серцево-судинна, легенева, менінгеальна, абдомінальна, гастроентеритна.

Ускладнення: міокардит, ендокардит, парези, неврити, ірит, іридоцикліт, увеїт, іридохоріоцикліт, увеїт, гнійний паротит, пневмонія.

Лімфоцитарний хоріоменінгіт (Choriomeningitis limphocitaris) (а87.2)

Клінічні форми:

- гостра – грипоподібний, менінгеальний, генералізований варіанти;

- хронічна (повільна) форма;

- вроджена форма;

- безсимптомна форма.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: міокардит, орхіт, паротит, парези, паралічі, пневмонія.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – вірус родини Arenaviridae.

1 Вірусологічне: виділення вірусу із змиву ротоглотки, ліквора, крові на культурах клітин.

2 Серологічне: РЗК, РНІФ (наростання титру в 4 рази і більше), ІФА.

3 Біологічна проба: зараження молодих мишей інтрацеребрально.

4 ПЛР (дозволяє підтвердити діагноз при малій кількості вірусу в організмі).

5 Ліквор: лімфоцитарний цитоз від 100 до 1300 в 1 мкл, помірне підвищення вмісту білка.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт, тяжкого ступеня. Орхіт.

2 Хронічний лімфоцитарний хоріоменінгіт, легкого ступеня.