Грип (Grippe, influenza) (j10)

(Ф.Г. Епштейн, 1972, з уточненнями)

Серологічний тип вірусу: А (Н₁N₁), (Н₂N₂), (Н₃N₂), В, С.

Клінічні форми: типова, атипова (афебрильна, акатаральна, блискавична).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий.

Ускладнення: пневмонія (J10.0), гайморит, отит, синусити, тонзиліт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, пієлонефрит, пієлоцистит, холангіт та ін..

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник – вірус родини Orthomyxoviridae, типу А, В, С.

1 РІФ мазків носової порожнини.

2 Серологічні методи (ретроспективні): РГГА, РЗК, РНГА, РН, РРГ у парних сироватках (збільшення титру антитіл у 4 і більше разів).

3 Вірусологічні (трудомісткі, дорогі) виділення вірусу на курячих ембріонах та культурах клітин.

4 ІФА, ПЛР (ідентифікація РНК збудника).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Грип В (позитивна РІФ), типова форма, середньої тяжкості. Двобічний верхньощелепний синусит.

2 Грип А (Н₃N₂), типова форма, тяжкий ступінь. Лівобічна нижньочасткова пневмонія.

3 Грип А (Н₁N₁), афебрильний, легкого ступеня.

Дифтерія (Diphtheria) (a36)

(Ж.І. Возіанова і співавт., 2001)

За локалізацією: ротоглотки (А36.0), носа (А36.1), гортані (А36.2), трахеї та бронхів (А36.8).

За тяжкістю: легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство) (Z22.2).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Сorynebacterium diphtheria.

1 Бактріоскопічний метод: секрет ротоглотки та носових ходів фарбують за Грамом.

2 Бактеріологічний – виділення культури через 24 години на середовищі Леффлера, Клауберга та ін. із носоглоткового слизу та дослідження її токсигенності через 72-96 годин.

3 Серологічний (ретроспективний) – РПГА (інтервал 7-10 днів, парні сироватки), ІФА (визначення IgM до збудника), ПЛР.

4 Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШОЕ підвищена.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Дифтерія ротоглотки (С. diphtheriae, тип gravis, tox+ ), локалізована плівчаста форма, середньої тяжкості.

2 Комбінована плівчаста дифтерія ротоглотки і носа (С. diphtheriae, тип mitis, tox+), тяжкий перебіг.

3 Дифтерія носа (С. diphtheriae, тип intermedius, tox+) катаральна, легкого ступеня.

Альтернативна класифікація

(А.І. Мостюк і співавтори, 1996)

За локалізацією: дифтерія ротоглотки, гортані, носа, ока, вуха, зовнішніх статевих органів, пошкодженої шкіри, стравоходу, шлунка тощо (рідкісні клінічні форми).

За характером запальних змін: катаральна, катарально-виразкова, плівчаста;

атипові зміни (пустульозні елементи, ерозивні поверхні тощо).

За поширенням запального процесу: локалізована, поширена (ураження прилеглих тканин), комбінована (ураження декількох органів).

За тяжкістю хвороби: легка, середньотяжка, тяжка (з токсикозом І, ІІ, ІІІ ступеня; із проявами інфекційно-токсичного шоку І, ІІ, ІІІ ступеня).

Залежно від тривалості хвороби: гострий і затяжний (понад 6 тиж.) перебіг, гладкий (без ускладнень), із ускладненнями (ранні та пізні).