Епідемічний висипний тиф (Typhus exanthematicus epidemicus) (а75.0)

Клінічні форми: типова, атипова – гіпертоксична або блискавична, без висипки, стерта, абортивна.

Хвороба Брілла-Цінсера (спорадичний, рецидивний тиф) (А75.1).

Ступінь тяжкості: легкий, середньотяжкий, тяжкий.

Ускладнення: серцево-судинна недостатність, флебіти та тромбофлебіти, тромбоемболія легеневої артерії, психоз, полірадикулоневрит, інтерстиціальний нефрит, абсцес, гангрена, пролежні, отит, паротит, пневмонія та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Rickettsia prowazekiі

1 Серологічні дослідження:

а) реакція Вейля-Фелікса (титр 1:200 та вище);

б) РА рикетсій Провачека: титри на 3-5-й день у 70-85 % 1:40; на 20-й - у 95-100 % 1:80; при повторному захворюванні 1:40;

в) РЗК (титр 1:160 - 1:320);

г) РНГА (титр 1:1000 – 1:2000);

д) ІФА – виявлення антитіл класу Ig M (при хворобі Брілла – Ig G); ПЛР.

2 Біологічний метод: зараження морських свинок.

3 Культуральний метод: зараження культури клітин.

4 Клінічний аналіз крові: у розпалі хвороби лейкоцитоз 13-15*10⁹/л), збільшення кількості паличкоядерних лейкоцитів (до 30-50%), клітини Тюрка, анеозинофілія, ШОЕ помірно збільшена.

5 Клінічний аналіз сечі: помірна протеїнурія, циліндрурія.

6 Аналіз ліквору (при наявності менінгеального синдрому): підвищений тиск, помірний лімфоцитарний цитоз (до 100 клітин в 1 мл.)

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Епідемічний висипний тиф (РЗК з антигеном рикетсій Провачека 1:320), типова форма, тяжкий перебіг. Лівобічна нижньочасткова пневмонія.

2 Епідемічний висипний тиф, атипова (абортивна) форма, легкий перебіг.

Епідемічний паротит (Parotitis epidemica) (b26)

(Н.І. Нісевіч, 1967)

Клінічні форми:

• типова: залозиста (ураження лише залозистих органів – орхіт (В26.0+N51.1*), панкреатит (В26.3+К87.1*), слинні залози тощо); нервова (ізольоване ураження центральної нервової системи – менінгіт (В26.1+G02.0*), менінгоенцефаліт (В26.2+G02.0*); комбінована (поєднання ураження залозистих органів і центральної нервової системи);

• атипова: стерта, безсимптомна.

Ступінь тяжкості: легкий, середньотяжкий, тяжкий.

Ускладнення: бактерійний паротит, пневмонія та ін.

ПІДТВЕРЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Paramyxovirus parоtitidis, родини Paramyxoviridae,рід Paramyxovirus.

1 Серологічне дослідження: РН, РГГА (1:80), РЗК (зростання титру в 4 рази від першого тижня до кінця другого), методом парних сивороток, ІФА, ELISA.

2 Вірусологічний метод – виділення вірусу на культурі клітин з крові, секрету слинних залоз, спинномозкової рідини, сечі, випорожнень; ПЛР.

3 Аллергологічний - внутрішньошкірна проба (при епідеміологічному обстеженні).

4 Клінічний аналіз крові: лейкопенія з лімфоцитозом, ШОЕ нормальна.

5 Аналіз спинномозкової рідини: лімфоцитарний цитоз (500-2000 клітин/мм³), дещо підвищений білок, цукор у нормі.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Паротитна інфекція, залозиста форма (субмаксиліт, панкреатит), середньої тяжкості.

2 Паротитна інфекція, комбінована форма: двобічний паротит, панкреатит, менінгіт, тяжкий перебіг.