14.3. Функції управління навчанням

В чому полягає зміст основних функцій управлінської діяльності педагога?

Основою управління навчанням вважають планування.

Планування як функція управління навчанням, має забезпечити систематичність, послідовність навчального процесу, його наукову обґрунтованість з урахуванням особливостей об’єктів управління, навчальних цілей, принципів та закономірностей навчання.

Завдання планування в навчанні – це створення ідеального уявлення про результат навчання, до якого ми прагнемо та розробка програми дій чи проекту для досягнення бажаного результату.

Відповідно до визначених цілей у програмі педагог передбачає час для організації засвоєння теоретичних знань, відпрацювання практичних дій (навичок і умінь), творчих вправ, організацію системи зворотного зв’язку, відповідних контрольних зрізів, методи і прийоми актуалізації опорних знань, повторення основних знань, використання різних видів контролю, можливостей навчального матеріалу для соціалізації особистості. Зміст навчання, форма та методи добираються відповідно до поставлених цілей.

Складена програма конкретизується у поурочних планах, які передбачають досягнення тактичних цілей у контексті складеної програми-сценарію, визначених стратегічних цілей.

Результатом підготовки заняття є складений педагогом робочий план – своєрідне відображення його уявлення про майбутній урок.

Зокрема, план заняття у середній школі, як правило, включає такі обов’язкові компоненти:

1. Дата проведення заняття, номер заняття за тематичним планом і клас, в якому воно буде проходити.

2. Тема, цілі та завдання заняття.

3. Структура заняття (послідовність етапів заняття та приблизний розподіл часу на ці етапи).

4. Зміст навчальної інформації.

5. Методи, прийоми роботи вчителя і учнів на кожному етапі.

6. Перелік навчального обладнання (навчальні і наочні посібники, прилади).

7. Форма заняття (лекція, семінар, лабораторне заняття, урок-диспут, урок-конференція тощо).

8. Форми і методи контролю.

Щоб спланувати заняття педагог мусить відповісти на питання: “З якою метою, що, як і коли передбачається робити на занятті?”. Відповісти на питання: а) “З якою метою – це означає визначити цілі кожного етапу заняття”; б) “Що?” – дібрати зміст навчання з теми; в) “Як?” – визначити форми, методи, прийоми навчання та контролю; г) “Коли?” – структурувати заняття (розбити його на окремі етапи і визначити тривалість кожного зних.

Для того, щоб визначити цілі навчального заняття, необхідно спочатку сформулювати стратегічні цілі вивчення дисципліни. Ця робота педагога потребує відповіді на деякі питання, зокрема:

• які опорні знання і навички треба активізувати;

• які знання і навички будуть повторюватися у процесі вивчення даної навчальної дисципліни;

• які базові навички і вміння відпрацьовуватимуться на заняттях;

• з якими додатковими знаннями учні знайомитимуться;

• які знання, уміння й навички виноситимуться на контроль;

• які загально навчальні вміння і навички розвиватимуться у учнів;

• які будуть формуватися риси особистості.

Визначення стратегічних цілей дає змогу педагогові цілісно представити структуру змісту навчального предмету і спонукає його відповідним чином готуватись до організації засвоєння знань на кожному занятті, визначати його розвивальні можливості, взаємозв’язок з наступними заняттями.

Функція планування передбачає постановку цілей, складання плану занять, відбір змісту навчання і його структурування, розподіл в часі, складання конспекту і розробку дидактичних процедур, добір методів і прийомів, дидактичних засобів навчання; дослідження перспективи здійснення навчальної діяльності, її очікуваного результату, передбачення умов для найоптимальнішого здійснення навчальної діяльності учнів та ін.

Оновленням функції планування є функція проектування. Проектування уроків істотно відрізняється від складання звичайного плану уроку, тому що, по-перше, воно включає розробку серій уроків відповідно до навчальної мети. Таке проектування допомагає вчителеві на уроках орієнтуватися в темпі вивчення матеріалу, змінювати його залежно від конкретних умов, правильно розставляти акценти в логіці розгортання матеріалу. Це дає змогу творчо використати матеріал, варіювати поділ на уроки, зміст і форми домашніх завдань. По-друге, в проектуванні крім звичайних навчальних завдань враховують головне – створення умов для формування розвитку суб'єкта навчальної діяльності. Це означає, що спеціально мають бути продумані умови для вибору учнів, для їхнього особистого планування, аналізу, моделювання, контролю, оцінювання.

Проектування уроку, як правило, здійснюється у трьох педагогічних аспектах: педагог проектує предметно-логічний аспект (логіку розгортання навчального матеріалу), структурно-діяльнісний (педагог проектує ситуації залучення учнів до навчального дослідження, способи просування), організаційно-комунікативний аспект (моделювання ситуацій, у яких можуть виникнути необхідні форми спілкування: учитель-учень, учень-учень, групові, фронтальні форми). Всі три аспекти взаємообумовлені й нерозривно пов’язані.

Наприклад, педагог, викладаючи навчальну дисципліну “Педагогіка і психології” на І курсі КНЕУ, з теми “Освіта в кільтурі людства” проектує, що ця тема буде розглядатися у такій послідовності: сучасне розуміння освіти як процесу розвитку особистості; цілі, парадигми, моделі освіти; сучасні тенденції в освіті; особливості освіти в Україні (логіка розгортання навчального матеріалу).

Далі педагог моделює ситуації залучення учнів до пізнавальної діяльності. Для цього добирає відповідні методи навчання та їх прийоми, зокрама, проблемні питання (“Що таке освічена людина, які її критерії?” “В чому різниця між поняттями “освіта” і “навчання”?”), педагогічні завдання (назвати прислів’я з даної теми, скласти кросворд з ключовим словом “освіта”, скласти блок-схему теми, словник основних її понять). Причому такого роду питання і завдання можуть виконуватися студентами індивідуально або в групі.

Важливою функцією управління є організація як реалізація стратегічного плану, упорядкування складових частин навчального процесу для досягнення навчальних цілей.

Організаційний аспект управління навчанням передбачає доведення до учнів цілей і завдань даної теми, її структурних компонентів; здійснення засвоєння навчальної теми, реалізацію плану заняття, організація різних видів діяльності учнів (студентів) таким чином, щоб її результати відповідали поставленим цілям, організація власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з учнями; підведення підсумки заняття.

Організація виконує відповідну мобілізацію суб’єктів учіння на виконання плану, їх самоорганізацію для реалізації поставлених цілей і завдань.

Організація навчання на уроці потребує, з одного боку, організації дій учителя, а з іншого – організації діяльності учнів, спрямованої на засвоєння навчального матеріалу, стимулювання і мотивацію навчання.

Організація діяльності учнів передбачає визначення навчальних завдань, створення сприятливих умов, при яких вони усвідомлюють ці завдання, чіткий розподіл функцій між учнями при організації практичних робіт, своєчасна допомога учням при виконанні практичних завдань. Нажаль, часто організаторська функція вчителя на уроці обмежується лише визначенням завдань з наступним переходом до контролю за їх виконанням. Етапи інструктажу, надання допомоги, організація раціональної взаємодопомоги нерідко випускається з поля зору і в результаті ефективність навчання знижується.

Узгодженість дій учасників уроку навчання – одна з найважливіших складових управління, що відображається в координації. Координування тлумачиться як встановлення гармонії між частинами системи, встановлення відповідності між ними.

Успішне оволодіння змістом освіти можливе лише при активізації навчальної діяльності учнів. Одними повчаннями педагогові неможливо нав’язати учням певні знання. До їх засвоєння треба підійти через врахування інтересів, внутрішніх спонукань тих, хто вчиться Внутрішніми (психологічними) факторами цієї активності виступають пізнавальні мотиви: а) пов’язані із змістом навчання (прагнення дізнатися про нові факти, оволодіти знаннями, способами дій); б) пов’язані з процесом навчання (прагнення проявити інтелектуальну активність, думати, розмірковувати, переборювати труднощі у процесі пізнання).

Функція мотивації навчальної діяльності учнів полягає у спонуканні їх виявити внутрішню активність і прийняти цілі і завдання навчання як особистісно значущі та у формуванні уміння співвідносити цілі навчання з їх потребами, можливостями і інтересами.

Активізації інтелектуально-пізнавальних мотивів сприймання інформації сприяють, наприклад, логічні прийоми; цікаві цитати і запитання; аналогії і порівняння; структурування навчального матеріалу, зв’язок теорії з практичною діяльністю, міждисциплінарні зв’язки, опитувальні листки, система наочних засобів; звертання за порадою до учнів, взаємоперевірка і самоперевірка; гра, конкурси, змагання; обмеження в часі, виконання додаткових завдань, бали.

Функція контролю полягає у виявленні, вимірюванні і оцінюванні знань та вмінь тих, хто навчається. Виявлення та вимірювання називають перевіркою, основною функцією якої є одержання педагогом об’єктивної інформації про рівень засвоєння навчального матеріалу, завчасне виявлення недоліків і прогалин у знаннях.

Контроль навчальної діяльності й оцінювання знань – явище історичне. Як спеціально організована система, контроль навчальної роботи виник у ХУІІІ ст. у вищій школі Німеччини. Суть його полягала в тому, що студентів ознайомлювали зі списком, де напроти кожного прізвища ставилися крапки (одна, дві, три). Ці крапки означали розряди: І – найвищий, ІІ – середній, ІІІ – найнижчий. Надалі середній розряд (ІІ) поділили, в свою чергу, на три. З часом кількість розрядів збільшилася до 12. У різних країнах кількісні оцінки варіювалися.

Контроль педагога за процесом і результатом праці спрямований як на діяльність учнів (студентів), так і на власну, а також на його взаємодію з ними. Чим повнішою є інформація зворотного зв’язку, чим ретельніше її проаналізовано, тим краще він спланує подальший крок засвоєння вихованцями нової порції навчального матеріалу.

Види контролю: попередній, тематичний, поточний, підсумковий.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності учнів до навчання залежно від етапу навчання й місця проведення контролю. Так, контроль може здійснюватися на початку навчального року з метою встановлення рівня знань учнів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формі письмових контрольних робіт; фронтальних опитувань перед початком практичних чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп учнів, стандартизованого контролю знань.

Поточна перевірка найчастіше здійснюється в таких формах:

а) усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми;

б) письмове фронтальне опитування учнів на початку чи в кінці заняття (10-15 хв.);

в) фронтальний стандартизований контроль знань учнів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.) найчастіше проводиться на початку семінарських занять;

г) письмова перевірка у вигляді диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;

д) домашні завдання;

е) практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях; тестова перевірка знань учнів.

Основне завдання тематичної перевірки – дати можливість учням сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв’язках. Тематичний і поточний контроль взаємопов’язані і входять до загальної системи контролю.

Підсумкова перевірка є обліком успішності студентів наприкінці семестру або навчального року. Заліки, іспити, курсові та дипломні роботи, педагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів.

Функція контролю включає в себе аналіз відповідності заняття, уроку розробленому раніше плану, співставлення результатів контролю із запланованими цілями, оцінку впливу технології, методів, форм і засобів навчання, які використовуються, на якість, повноту, міцність засвоєння знань, умінь та навичок, час навчання; практичні для здійснення наступного циклу. Загальний аналіз передбачає з’ясування причин недоліків у знаннях і уміннях учнів. Ці причини можуть залежати від якості викладання педагогом навчального матеріалу, рівня дисциплінованості учнів, ставлення їх до навчання, стану здоров’я, працездатності і уваги, від ступеня сформованості в них навичок навчальної праці, уміння працювати з книгою, розвитку темпу читання й письма.

Отже, управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, який мобілізує певну групу людей на досягнення поставлених цілей у заданому виді діяльності.