2.2. Структура педагогічної науки

Про рівень розвитку будь-якої науки судять за ступенем її диференційованості і за багатоманітністю зв’язків з іншими науками. Структура педагогіки відображає зв’язки і відносини, що склалися у процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

Сучасна педагогічна наука включає близько двадцяти самостійних наук, які ґрунтуються на структурі і принципах загальної педагогіки.

Загальна педагогіка (загальні основи педагогіки) – наука, яка розробляє методологічні, загальнотеоретичні і методичні проблеми, які є істотними для подальшого просування вперед усіх галузей педагогіки і педагогічної практики. Загальнотеоретичний характер носять дослідження суті і закономірностей виховання, мети, змісту і організації педагогічного процесу, принципів педагогічного впливу у навчальних закладах усіх типів. Вона складається з чотирьох розділів: загальні засади (філософія) педагогіки; дидактика – педагогічна теорія освіти і навчання, що науково обґрунтовує його зміст, методи і організаційні форми, і відповідає на питання: чому вчити, як вчити, кого вчити, для чого вчити, де вчити?

Вона є основою для інших педагогічних наук – методик, які досліджують специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання конкретної навчальної дисципліни; теорія і методика виховання; школознавство (система управління школою і діяльність органів освіти).

Вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи) вивчає закономірності освітньо-виховної роботи з певними віковими групами у дошкільних та середніх загальноосвітніх навчальних закладах

Професійна педагогіка (педагогіка вищої школи, педагогіка післядипломної освіти) досліджує особливості організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах І – IV рівнів акредитації (технікуми, коледжі, інститути, університети, академії) і закладах післядипломної освіти, технології виховання і освіти людини, орієнтовані на конкретну професійну діяльність.

Корекційна педагогіка (дефектологія) досліджує процес навчання і виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка (освіта глухонімих, глухих та туговухих дітей); тифлопедагогіка (освіта сліпих та слабкозорих дітей); олігофренопедагогіка (освіта розумово відсталих дітей); логопедія (освіта дітей з неправильно сформованою мовою); виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців).

Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічних ідей, думок і практики виховання у різні історичні епохи розвитку суспільства.

Порівняльна педагогіка досліджує закономірності функціонування і розвитку систем освіти і виховання у різних країнах шляхом співставлення і знаходження спільного і відмінного в них порівняно з вітчизняною.

Соціальна педагогіка вивчає вплив на формування особистості різних соціальних інститутів: сім’ї; закладів культури, спорту, підліткових і молодіжних об’єднань.

Галузева педагогіка (військова, авіаційна, медична, інженерна, спортивна, музична тощо) вивчає галузеві аспекти освіти, розкриває закономірності навчально-виховного процесу в певних умовах.

Враховуючи вимоги суспільства, такі галузі педагогіки як педагогіка сімейного виховання, педагогіка культурно-просвітницької роботи, етнопедагогіка.